Рішення

від 13.07.2018 по справі 826/5804/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 липня 2018 року № 826/5804/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Патратій О.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖенСан" до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЖенСан" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в якому просить суд:

- визнати відмову Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видати містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки для проектування об'єкта будівництва багатофункціонального торговельно-розважального центру з паркінгом та реконструкції площі біля станції метро Лісова між просп. Броварським та вул. Кіото у Деснянському районі м. Києва - протиправною;

- зобов'язати Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видати Товариству з обмеженою відповідальністю "ЖенСан" містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки для проектування об'єкта будівництва багатофункціонального торговельно-розважального центру з паркінгом та реконструкції площі біля станції метро Лісова між просп. Броварським та вул. Кіото у Деснянському районі м. Києва.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що оскільки ТОВ "ЖенСан" є орендарем відповідної земельної ділянки, він має право планування та забудови такої земельної ділянки в межах її цільового призначення. У відповідача були відсутні правові підстави для відмови у наданні позивачу містобудівних умов та обмежень забудови спірної земельної ділянки, оскільки позивачем для отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки було подано всі необхідні документи, визначені частиною 3 статті 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Посилання відповідача у рішенні про відмову на невідповідності намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, позивач вважає надуманою, протиправною і такою, що порушує права позивача щодо початку будівництва багатофункціонального торгового центру та виконання взятих на себе зобов'язань.

Крім того, позивач звертає увагу на те, що Договір оренди земельної ділянки був укладений 08 вересня 2005 року. З того часу позивач добросовісно виконує обов'язки по Договору оренди земельної ділянки в повному обсязі, регулярно здійснює всі необхідні платежі, сплачує податок на землю, сплатив кошти за відшкодування збитків, що обумовлені вилученням земель лісового фонду, сплатив кошти по відшкодуванню втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечив, посилаючись на те, що за результатами розгляду заяви позивача від 13.03.2018 (реєстраційний номер ЦНАПу 50061-002732618-013-03) із доданими документами, Департаментом підготовлено мотивовану відмову у наданні містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки для проектування об'єкта Будівництво багатофункціонального торговельно-розважального центру з паркінгом між вул. Кіото та просп. Броварським у Деснянському районі м. Києва та реконструкції площі біля станції метро Лісова у зв'язку із невідповідністю намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, а саме Генеральному плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804, відповідно до якого земельна ділянка за вказаною адресою (кадастровий номер 800000000:62:035:0030) відноситься до території зелених насаджень загального користування, яку у встановленому порядку разом із поданими документами передано до ЦНАПу.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що на підставі Договору оренди земельної ділянки від 08 вересня 2005 року (а.с. 55-59) укладеного з Київською міською радою, Товариству з обмеженою відповідальністю "ЖенСан" на праві оренди строком на 25 років належить земельна ділянка розміром 4,0141 га, яка розташована між просп. Броварським та вул. Кіото у Деснянському районі м. Києва, цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціонального торгівельного центру з багатоповерховим паркінгом та реконструкції площі біля станції метро Лісова .

Відповідно до п.1 зазначеного договору, він укладений на підставі рішення Київської міської ради від 18.11.2004р. № 826/2236.

13 березня 2018 року позивач звернувся до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з заявою видати містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки для проектування об'єкта будівництва багатофункціонального торговельно-розважального центру з паркінгом та реконструкції площі біля станції метро Лісова між просп. Броварським та вул. Кіото у Деснянському районі м. Києва.

За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів відповідач листом № 240 від 20.03.2018р. відмовив позивачу у задоволенні поданої заяви з посиланням на невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, оскільки відповідно до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002р. № 370/1804, земельна ділянка за функціональним призначенням відноситься до території зелених насаджень загального користування.

Позивач вважає рішення відповідача щодо невидачі містобудівних умов та обмежень згідно заяви та поданих документів протиправним, оскільки ТОВ ЖЕНСАН виконало всі умови, необхідні для видачі містобудівних умов та обмежень, надало вичерпний перелік документів згідно статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Не погоджуючись з такою відмовою позивач і звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до п.8 ч.1 ст. 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" № 3038-VI від 17.02.2011р. (далі - Закону № 3038-VI) містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства (ч.2 ст. 24 Закону № 3038-VI).

Згідно з ст. 25 Закону № 3038-VI режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій. Режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, обов'язковий для врахування під час розроблення землевпорядної документації. Режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, за межами населених пунктів встановлюється відповідними районними державними адміністраціями, а в разі відсутності адміністративного району - відповідно Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, Севастопольською міською державними адміністраціями. Узгодження питань щодо забудови визначених для містобудівних потреб територій суміжних територіальних громад здійснюється на підставі відповідних угод, відображається у схемах планування зазначених територій та генеральних планах населених пунктів. Встановлення режиму забудови територій, визначених для містобудівних потреб, не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, зміни адміністративно-територіальних меж до моменту вилучення (викупу) земельних ділянок.

Відповідно до ч. 1, 2 та 5 ст. 20 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Аналізуючи зміст наведених законодавчих норм слід дійти висновку, що планування та забудова земельних ділянок здійснюється, у тому числі, їх орендарями, виключно в межах їх цільового призначення.

Відповідно до положень частини першої статті 93 ЗК України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи на підставі рішення Київської міської ради від 18 листопада 2004 року N 826/2236 між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю ЖенСан 08 вересня 2005 року було укладено договір оренди земельної ділянки, за яким на 25 років передано в оренду земельну ділянку площею 4,0141 га (кадастровий номер 8000000000:62:035:0030), що знаходиться між просп. Броварським та вул. Кіото у Деснянському районі м. Києва (а.с. 76-80).

Відповідно до зазначеного Договору, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціонального торгівельного центру з багатоповерховим паркінгом та реконструкції площі біля станції метро Лісова .

А п. 2.3 Договору передбачено, що земельна ділянка, яка передається в оренду, не має недоліків, що можуть перешкоджати ефективному використанню.

Отже, на момент підписання Договору оренди земельної ділянки, обмеження щодо цільового використання земельної ділянки були відсутні.

В свою чергу рішенням від 18 листопада 2004 року N 826/2236 Київська міська рада вирішила:

1. Віднести частину лісових земель площею 2,30 га у кварталі 68 КП "Дарницьке лісопаркове господарство" Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд" до земель запасу житлової та громадської забудови з виключенням їх з категорії земель лісового фонду та відшкодувати втрати лісогосподарського виробництва (лист-згода від 12.11.2004 N 482).

2. Припинити комунальній корпорації Київської міської державної адміністрації "Київавтодор" право користування частиною земельної ділянки, відведеної відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 31.03.75 N 274/21 "Про відведення управлінню будівництва та експлуатації автомобільних шляхів міськвиконкому земельної ділянки під будівництво та благоустрій підходів до станції метрополітену "Піонерська", площею 1,71 га у зв'язку з добровільною відмовою (лист-згода від 14.10.2004 N 01-29/1916), та віднести її до земель запасу житлової та громадської забудови.

3. Затвердити проект відведення земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "ЖенСан" для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціонального торговельного центру з багатоповерховим паркінгом та реконструкції площі біля станції метро "Лісова" між просп. Броварським та вул. Кіото у Деснянському районі м. Києва.

4. Передати товариству з обмеженою відповідальністю "ЖенСан", за умови виконання пункту 5 цього рішення, в довгострокову оренду на 25 років земельну ділянку площею 4,01 га для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціонального торговельного центру з багатоповерховим паркінгом та реконструкції площі біля станції метро "Лісова" між просп. Броварським та вул. Кіото у Деснянському районі м. Києва за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови. .

Таким чином, враховуючи те, що ТОВ "ЖенСан" є орендарем відповідної земельної ділянки, він має право здійснювати планування та забудову такої земельної ділянки в межах її цільового призначення.

Більш того, відповідно до ч. 2 ст. 20 Земельного кодексу України Київська міська рада власним рішенням від 18 листопада 2004 року N 826/2236 визначила категорію земельної ділянки орендованої позивачем (кадастровий номер 8000000000:62:035:0030) - землі житлової та громадської забудови .

За приписами пунктів 1, 2, 3 частини 5 статті 26 Закону № 3038-VI проектування та будівництво об'єктів здійснюється власником або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації.

Частиною 1 статті 29 Закону № 3038-VI встановлено, що основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

Згідно частини 3 статті 29 Закону № 3038-VI містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника, до якої додаються: 1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію; 2) копія документа, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації); 3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; 4) витяг із Державного земельного кадастру.

Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об'єкта будівництва.

Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.

Згідно частини 4 статті 29 Закону № 3038-VI підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є:

1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;

2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;

3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень здійснюється шляхом направлення листа з обґрунтуванням підстав такої відмови відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання.

Частиною 6 статті 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову в їх наданні здійснюється відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви, затверджується наказом такого органу.

Таким чином, з аналізу вищенаведених норм вбачається, що відповідний уповноважений орган містобудування та архітектури протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви повинен прийняти одне з можливих рішень: про надання містобудівних умов та обмежень або про відмову у їх наданні.

Прийняття будь-якого іншого рішення, у тому числі щодо залишення заяви про надання містобудівних умов та обмежень без розгляду та повернення замовнику документів законодавством не передбачено. При цьому, єдиною підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень є власне невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні. Будь-яких інших підстав містобудівним законодавством не закріплено.

Таким чином, у відповідача були відсутні правові підстави для відмови у наданні позивачу містобудівних умов та обмежень забудови спірної земельної ділянки.

При цьому, відповідачем не зазначено, які саме документи, з визначеного законом переліку, не були подані ТОВ "ЖенСан", а також не надано доказів наявності обставин невідповідності намірів забудови спірної земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні, що могло слугувати підставою для відмови у видачі позивачу містобудівних умов та обмежень.

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 06.03.2018 року (а.с. 134-139, відомості про обмеження у використанні земельної ділянки, встановлені порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 17.10.2012 №1051, не зареєстровані.

Також листом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 19.02.18 року № 055-2373 (а.с. 145) позивача повідомлено про необхідність отримання містобудівних умов та обмежень на проектування для реалізації намірів щодо будівництва пересадочного вузла та реконструкції станції метрополітену Лісова , з примиканням мостового пішохідного переходу над Броварським проспектом у складі будівництва торговельного центру з паркінгом та реконструкції площі біля станції Лісова Святошинсько-Броварської лінії метрополітену. При цьому, Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в даному листі не зазначає про невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Крім того, Договір оренди земельної ділянки був укладений 08 вересня 2005 року, з того часу позивач добросовісно виконує обов'язки по Договору оренди земельної ділянки в повному обсязі, регулярно здійснює всі необхідні платежі, сплачує податок на землю, сплатив кошти за відшкодування збитків, що обумовлені вилученням земель лісового фонду, сплатив кошти по відшкодуванню втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (а.с. 9-54).

Наразі наведене вище рішення Київської міської ради від 18 листопада 2004 року N 826/2236, яким виділено спірну земельну ділянку для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціонального торговельного центру, не скасоване, а Київрада не приймала іншого рішення про зміну функціонального (цільового) призначення відповідної земельної ділянки (категорії землі).

У зв'язку з цим, за цільовим призначенням орендована позивачем вищезазначена земельна ділянка призначена саме для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціонального торговельного центру з багатоповерховим паркінгом та реконструкції площі

Водночас, діючим земельним законодавством не передбачена можливості визначення (встановлення та/або зміни) функціонального призначення земельних ділянок Концепцією розвитку міста або детальним планом території.

Отже, наразі відсутні будь-які докази невідповідності намірів забудови ТОВ ЖенСан земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні, а відтак, у відповідача були відсутні правові підстави для відмови у наданні позивачу містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки.

Доводячи невідповідність намірів позивача з забудови вказаної земельної ділянки положенням містобудівної документації на місцевому рівні, відповідач посилається на те, що рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 року №370/1804 було затверджено Генеральний план міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року , відповідно до якого земельна ділянка (кадастровий номер 8000000000:62:035:0030) відноситься до території зелених насаджень загального користування.

Проте, на думку суду, такі доводи є необґрунтованими, оскільки рішенням Київської міської ради від 18 листопада 2004 року N 826/223, земельну ділянку площею 4,01 га (кадастровий номер 800000000:62:035:0030) передано ТОВ ЖенСан , в оренду на 25 років, для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціонального торговельного центру з багатоповерховим паркінгом та реконструкції площі біля станції метро "Лісова" між просп. Броварським та вул. Кіото у Деснянському районі м. Києва. Дане рішення Київської міської ради, яке прийнято пізніше ніж рішення ради, на яке посилається відповідач, на даний час є чинним, і у встановленому законодавством порядку не скасовувалось та не визнавалось недійсним.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до п. 8.4. Договору оренди земельної ділянки від 08 вересня 2005 року, позивач (орендар) зобов'язаний, крім іншого, виконати вимоги, викладені в листі Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 28.12.2004 № 19-13425, в якому, в свою чергу, зазначено, що позивач зобов'язаний: взяти участь в розробці Детального плану території Деснянського району та коригуванні червоних ліній.

Аналогічні вимоги до позивача установлені і рішенням Київської міської ради від 18.11.2004 № 826/2236, зокрема, викладені в листі Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 12.11.2004р. № 19-11417.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 07.04.2017 року по 15.11.2017 рік позивачем були здійснені дії по коригуванні червоних ліній, що підтверджується відповідним Витягом з бази червоних ліній станом на 15.11.2017 року.

Крім того на виконання умов Договору оренди земельної ділянки, позивач звернувся до Комунальної організації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Інститут генерального плану м. Києва з проханням розпочати розробку Детального плану території в Деснянському районі м. Києва та долучити до розробки позивача. При розробці Детального плану території (далі - ДПТ) в Деснянському районі м. Києва врахувати вимоги висновку Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища за № 19-13425 від 28.12.2004 року в частині дотримання при розробці ДПТ Деснянського району відповідного функціонального призначення території в межах вул. Кіото та Броварського проспекту, а саме: Для проектування об'єкта будівництва багатофункціонального об'єкта будівництва багатофункціонального торговельно- розважального центру з паркінгом та реконструкції площі біля станції метро Лісова між просп. Броварським та вул. Кіото у Деснянському районі м. Києва.

Надаючи правову оцінку вказаній вище відмові у видачі містобудівних умов та обмежень суд, відповідно до частин 1, 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, відповідно до ст. 1 Першого протоколу про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до рішення ЄСПЛ в справі EAST/WEST ALLIANCE LIMITED ПРОТИ УКРАЇНИ (Заява № 19336/04) згідно з усталеною практикою Суду стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах Іммобіліаре Саффі проти Італії [ВП], заява N 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та Вістіньш і Перепьолкінс проти Латвії [ВП], заява N 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).

В п. 167 вказаного рішення зазначено, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі Іатрідіс проти Греції [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі Антріш проти Франції , від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та Кушоглу проти Болгарії , заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).

Відповідно до п. 168 зазначеного рішення ЄСПЛ, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі Спорронг та Льонрот проти Швеції , пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства , n. 50, Series A N 98).

Як вказано у п. 60 рішення від 23 вересня 1982 року у справі Спорронг та Льонрот проти Швеції …заборони на будівництво, безперечно, обмежували право заявників на користування своїм майном .

Суд також визнав (п.72 наведеного рішення), що система, яка допускає спричинення власникам майна шкоди внаслідок тривалої дії заборон, не може існувати в державі, що керується верховенством права .

Таким чином, визначення органом місцевого самоврядування позивачеві цільового використання земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціонального торговельного центру і ненадання йому містобудівних умов та обмежень, на підставі яких і реалізується цільове використання земельної ділянки, однозначно є порушенням права позивача на мирне володіння його власністю (яким у розумінні ст. 1 Першого протоколу є і право користування), що полягає у перешкоджанні у цільовому використанні земельної ділянки.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Враховуючи те, що ні наміри позивача по забудові належної йому на праві користування земельної ділянки не змінилися, ні цільове призначення земельної ділянки згідно укладеного з органом місцевого самоврядування договору оренди не змінювалось, то підстава відмови, наведена відповідачем, а саме невідповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні не відповідає фактичним обставинам та є неправомірною.

За таких обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправною відмови Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видати містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки для проектування об'єкта будівництва багатофункціонального торговельно-розважального центру з паркінгом та реконструкції площі біля станції метро Лісова між просп. Броварським та вул. Кіото у Деснянському районі м. Києва.

Стосовно вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача надати містобудівні умови та обмеження, суд зазначає наступне.

Повноваження суду при вирішенні справи визначені ст. 245 КАС України, відповідно до якої, зокрема, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Отже, пунктом 4 ч. 2 ст. 245 КАС України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд (ч. 4 цієї статті).

Таким чином, суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача прийняти рішення, і це прямо передбачено п. 4 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

З правового аналізу зазначених норм вбачається, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення таким способом, який би гарантував повний захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечував його виконання та унеможливлював необхідність наступних звернень до суду.

Зі змісту положень, закріплених у п. 4 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, вбачається, що у випадку порушення прав позивача, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача, у тому числі шляхом зобов'язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, зокрема, прийняти рішення.

Верховний Суд України у своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі N 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Суд враховує положення обов'язкової до застосування судової практики Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні по справі "Олссон проти Швеції" (Olsson v. Sweden) від 24 березня 1988 року. При вирішенні вказаної справи Європейський суд з прав людини прийшов до висновку, що яка-небудь норма не може вважатися "законом", якщо вона не сформульована з достатньою точністю так, щоб громадянин самостійно або, якщо знадобиться, з професійною допомогою міг передбачити з часткою ймовірності, яка може вважатися розумною в даних обставинах, наслідки, які може спричинити за собою конкретну дію. Проте досвід показує, що абсолютна точність недосяжна і що необхідність уникати надмірної жорсткості формулювань і слідувати за обставин, що змінюються, веде до того, що багато законів неминуче викладені в термінах, які більшою чи меншою мірою є невизначеними.

Фраза "передбачено законом" не просто відсилає до внутрішнього права, але має на увазі і якість закону, вимагаючи, щоб останній відповідав принципом верховенства права. Таким чином, мається на увазі, що у внутрішньому праві повинні існувати певні заходи захисту проти свавільного втручання публічних властей у здійснення прав, охоронюваних inter alia п. 1 статті 8.

Закон, який передбачає дискреційні повноваження, сам по собі не є несумісним з вимогами передбачуваності за умови, що дискреційні повноваження та спосіб їх здійснення вказані з достатньою ясністю для того, щоб з урахуванням правомірності мети зазначених заходів забезпечити індивіду належний захист від свавільного втручання держави.

Крім того, згідно п. 65 вказаного рішення Суду, втручання повинно бути зумовлено досягненням правомірної цілі.

Також Європейський суд з прав людини вказує, що у відповідності зі сформованою практикою Суду, під поняттям необхідності мається на увазі, що втручання відповідає якій-небудь нагальній суспільній потребі і що воно пропорційно законній меті. При визначенні того, чи є втручання "необхідним у демократичному суспільстві", Суд враховує, що за державами - учасницями Конвенції залишається певна свобода розсуду.

На підставі викладеного суд вважає за необхідне зазначити, що запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб'єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним, у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) суд зобов'язаний відновити порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Таким чином, оскільки інших підстав для відмови ТОВ ЖенСан у наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціонального торговельного центру з багатоповерховим паркінгом та реконструкції площі біля станції метро "Лісова" між просп. Броварським та вул. Кіото у Деснянському районі м. Києва не вбачається, втручання у повноваження Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), як суб'єкта владних повноважень, є виправданим, оскільки відсутній інший дієвий спосіб захисту порушеного права позивача.

У зв'язку з викладеним, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 77, 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати відмову Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видати містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки для проектування об'єкта будівництва багатофункціонального торговельно-розважального центру з паркінгом та реконструкції площі біля станції метро Лісова між просп. Броварським та вул. Кіото у Деснянському районі м. Києва - протиправною.

3. Зобов'язати Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видати Товариству з обмеженою відповідальністю "ЖенСан" (02156, м. Київ, вул. Кіото,8, код ЄДРПОУ 32222741) містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки для проектування об'єкта будівництва багатофункціонального торговельно-розважального центру з паркінгом та реконструкції площі біля станції метро Лісова між просп. Броварським та вул. Кіото у Деснянському районі м. Києва площею 4,01 га (кадастровий номер 800000000:62:035:0030).

4. Стягнути на користь Товариств з обмеженою відповідальністю "ЖенСан" (02156, м. Київ, вул. Кіото, буд. 8, код ЄДРПОУ 32222741) судові витрати за сплату судового збору в загальному розмірі 1 762,00 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 32, код ЄДРПОУ 26345558).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя О.В. Патратій