Постанова

від 11.08.2021 по справі 826/5804/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 826/5804/18

адміністративне провадження № К/9901/68712/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Стрелець Т.Г., Тацій Л.В.

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №826/5804/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖенСан" до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2018 року, ухвалене у складі: головуючого судді Патратій О.В., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2018 року, прийняту у складі: головуючого судді Земляної Г.В., суддів: Ісаєнко Ю.А., Лічевецького І.О.

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЖенСан" звернулося до суду з позовом, в якому просило:

- визнати протиправною відмову Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у видачі містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки для проектування об`єкта будівництва багатофункціонального торговельно-розважального центру з паркінгом та реконструкції площі біля станції метро Лісова між просп. Броварським та вул. Кіото у Деснянському районі м. Києва ;

- зобов`язати Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видати Товариству з обмеженою відповідальністю "ЖенСан" містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки для проектування об`єкта будівництва багатофункціонального торговельно-розважального центру з паркінгом та реконструкції площі біля станції метро Лісова між просп. Броварським та вул. Кіото у Деснянському районі м. Києва.

Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що ТОВ "ЖенСан" є законним орендарем земельної ділянки площею 4,0141 га, яка розташована між просп. Броварським та вул. Кіото у Деснянському районі м. Києва, має право планування та забудови земельної ділянки в межах її цільового призначення. У відповідача були відсутні правові підстави для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень забудови спірної земельної ділянки, оскільки позивачем для отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки було подано всі необхідні документи, визначені частиною 3 статті 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності . Посилання відповідача у рішенні про відмову на невідповідності намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, позивач вважає надуманими, протиправними і такими, що порушують права позивача на будівництво багатофункціонального торгового центру та виконання взятих на себе зобов`язань.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2018 року, позов задоволено.

Судами встановлено, що на підставі договору оренди земельної ділянки від 8 вересня 2005 року, укладеного позивачем з Київською міською радою, Товариству з обмеженою відповідальністю ЖенСан на праві оренди строком на 25 років надано земельну ділянку площею 4,0141 га, яка розташована між просп. Броварським та вул. Кіото у Деснянському районі м. Києва, цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціонального торгівельного центру з багатоповерховим паркінгом та реконструкції площі біля станції метро Лісова .

У відповідності до п.1 цього Договору, договір укладений на підставі рішення Київської міської ради від 18.11.2004 №826/2236.

13 березня 2018 року позивач звернувся до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з заявою видати містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки для проектування об`єкта будівництва багатофункціонального торговельно-розважального центру з паркінгом та реконструкції площі біля станції метро Лісова між просп. Броварським та вул. Кіото у Деснянському районі м. Києва.

За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів відповідач листом № 240 від 20.03.2018 відмовив позивачу у задоволенні вказаної заяви з посиланням на невідповідність наміру забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, оскільки відповідно до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804, земельна ділянка за функціональним призначенням відноситься до території зелених насаджень загального користування.

Не погоджуючись із відмовою Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у наданні містобудівних умов та обмежень позивач звернувся до суду з цим позовом.

Суди приймаючи рішення про задоволення позову, виходили з відсутності доказів невідповідності намірів забудови ТОВ ЖенСан земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні.

У касаційній скарзі відповідач заявив вимогу про скасування ухвалених у справі судових рішень та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права. Вказує на ненадання належної оцінки доказам, які містяться в матеріалах справи. Звертає увагу, що за результатами розгляду заяви позивача Департаментом підготовлено мотивовану відмову у наданні містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки для проектування об`єкта Будівництво багатофункціонального торговельно-розважального центру з паркінгом між вул. Кіото та просп. Броварським у Деснянському районі м. Києва та реконструкції площі біля станції метро Лісова у зв`язку із невідповідністю намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, а саме Генеральному плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804, відповідно до якого земельна ділянка за вказаною адресою (кадастровий номер 800000000:62:035:0030) відноситься до території зелених насаджень загального користування, яку у встановленому порядку разом із поданими документами передано до ЦНАПу.

Зазначає, що суди також втрутилися у дискреційні повноваження відповідача, зобов`язуючи останнього видати позивачу містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

За приписами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності визначаються Законом України від 17.02.2011 №3038-VI Про регулювання містобудівної діяльності (далі - Закон №3038-VI).

Згідно з пункту 8 частини першої статті 1 Закону № 3038-VI містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Відповідно до статті 6 Закону №3038-VI управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури, іншими спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.

Частиною першою статті 16 Закону №3038-VI визначено, що планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Статтею 17 Закону №3038-VI передбачено, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Частина друга статті 24 Закону № 3038-VI закріплює, що зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій.

Забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

У відповідності до ст. 25 Закону № 3038-VI режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій. Режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, обов`язковий для врахування під час розроблення землевпорядної документації. Режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, за межами населених пунктів встановлюється відповідними районними державними адміністраціями, а в разі відсутності адміністративного району - відповідно Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, Севастопольською міською державними адміністраціями. Узгодження питань щодо забудови визначених для містобудівних потреб територій суміжних територіальних громад здійснюється на підставі відповідних угод, відображається у схемах планування зазначених територій та генеральних планах населених пунктів. Встановлення режиму забудови територій, визначених для містобудівних потреб, не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, зміни адміністративно-територіальних меж до моменту вилучення (викупу) земельних ділянок.

Частиною першою статті 19 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

У відповідності до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року №548, класифікація видів цільового призначення земель поділяється, зокрема: на житлової та громадської забудови, до складу якої входять підрозділи, а саме: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі; для будівництва і обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови.

Частинами першою, другою та п`ятою ст. 20 ЗК України встановлено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

За приписами частини першої статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Судами встановлено, що на підставі рішення Київської міської ради від 18 листопада 2004 року № 826/2236 між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю ЖенСан 8 вересня 2005 року укладено договір оренди земельної ділянки, за яким на 25 років передано в оренду земельну ділянку площею 4,0141 га (кадастровий номер 8000000000:62:035:0030), що знаходиться між просп. Броварським та вул. Кіото у Деснянському районі м. Києва. Відповідно до зазначеного договору, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціонального торгівельного центру з багатоповерховим паркінгом та реконструкції площі біля станції метро Лісова .

Згідно з п. 2.3 вказаного Договору передбачено, що земельна ділянка, яка передається в оренду, не має недоліків, що можуть перешкоджати ефективному використанню.

Отже, на момент укладання Договору оренди земельної ділянки, обмеження щодо цільового використання земельної ділянки були відсутні.

Крім того, рішенням від 18 листопада 2004 року №826/2236 Київська міська рада вирішила віднести частину лісових земель площею 2,30 га у кварталі 68 КП Дарницьке лісопаркове господарство Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста Київзеленбуд до земель запасу житлової та громадської забудови з виключенням їх з категорії земель лісового фонду та відшкодувати втрати лісогосподарського виробництва (лист-згода від 12.11.2004 №482). Припинити комунальній корпорації Київської міської державної адміністрації Київавтодор право користування частиною земельної ділянки, відведеної відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 31.03.1975 № 274/21 Про відведення управлінню будівництва та експлуатації автомобільних шляхів міськвиконкому земельної ділянки під будівництво та благоустрій підходів до станції метрополітену Піонерська , площею 1,71 га у зв`язку з добровільною відмовою (лист-згода від 14.10.2004 N 01-29/1916), та віднести її до земель запасу житлової та громадської забудови. Затвердити проект відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю ЖенСан для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціонального торговельного центру з багатоповерховим паркінгом та реконструкції площі біля станції метро Лісова між просп. Броварським та вул. Кіото у Деснянському районі м. Києва. Передати Товариству з обмеженою відповідальністю ЖенСан , за умови виконання пункту 5 цього рішення, в довгострокову оренду на 25 років земельну ділянку площею 4,01 га для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціонального торговельного центру з багатоповерховим паркінгом та реконструкції площі біля станції метро Лісова між просп. Броварським та вул. Кіото у Деснянському районі м. Києва за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови.

Отже, з вказаного рішення вбачається, що Київська міська рада визначила категорію земельної ділянки, орендованої позивачем (кадастровий номер 8000000000:62:035:0030), як землі житлової та громадської забудови та передала позивачу таку земельну ділянку для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціонального торговельного центру з багатоповерховим паркінгом та реконструкції площі біля станції метро Лісова за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови.

Колегія суддів погоджується з висновками судів щодо необґрунтованості доводів відповідача про невідповідність намірів позивача щодо забудови вказаної земельної ділянки положенням містобудівної документації на місцевому рівні, оскільки рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки не приймалось.

За приписами пунктів 1, 2, 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 3038-VI проектування та будівництво об`єктів здійснюється власником або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації.

Основними складовими вихідних даних відповідно до частини першої статті 29 Закону №3038-VI є містобудівні умови та обмеження, технічні умови, завдання та проектування.

Згідно з частиною другою статті 29 Закону № 3038-VI фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Частиною третьою статті 29 Закону № 3038-VI передбачено, що містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника, до якої додаються:

1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію;

2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації);

3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000;

4) витяг із Державного земельного кадастру.

Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об`єкта будівництва.

Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.

Витяг з містобудівного кадастру для формування містобудівних умов та обмежень до документів замовника додає служба містобудівного кадастру (у разі її утворення).

Перелік об`єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.

Судами встановлено, що 13 березня 2018 року позивач звернувся до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з заявою видати містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки для проектування об`єкта будівництва багатофункціонального торговельно-розважального центру з паркінгом та реконструкції площі біля станції метро Лісова між просп. Броварським та вул. Кіото у Деснянському районі м. Києва. До вказаної заяви позивачем було додано: заяву керівнику дозвільного центру, копію договору оренди №62-6-00257 від 08.09.2005, копію викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000, копію актуального чергового кадастрового плану, витяг з Державного земельного кадастру, містобудівний розрахунок, фотофіксацію, опис документів та виписку ЄДРПОУ.

За правилами частини четвертої статті 29 Закону № 3038-VI підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є:

1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;

2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;

3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень здійснюється шляхом направлення листа з обґрунтуванням підстав такої відмови відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання.

Згідно зі встановлених обставин, за результатами розгляду заяви позивача від 13.03.2018 та доданих до неї документів про видання містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки для проектування об`єкта будівництва багатофункціонального торговельно-розважального центру з паркінгом та реконструкції площі біля станції метро Лісова між просп. Броварським та вул. Кіото у Деснянському районі м. Києва, відповідач листом № 240 від 20.03.2018 відмовив позивачу у задоволенні вказаної заяви з посиланням на невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, оскільки відповідно до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804, земельна ділянка за функціональним призначенням відноситься до території зелених насаджень загального користування.

Проте у вказаному рішенні не зазначено, які саме документи, з визначеного статтею 29 Закону № 3038-VI переліку, не були подані ТОВ ЖенСан , а також не надано доказів наявності обставин невідповідності намірів забудови спірної земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні.

Разом з цим, за даними Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 06.03.2018 відомості про обмеження у використанні земельної ділянки, встановлені Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 17.10.2012 №1051, не зареєстровані.

Крім того, листом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 19.02.2018 № 055-2373 позивача повідомлено про необхідність отримання містобудівних умов та обмежень на проектування для реалізації намірів щодо будівництва пересадочного вузла та реконструкції станції метрополітену Лісова , з примиканням мостового пішохідного переходу над Броварським проспектом у складі будівництва торговельного центру з паркінгом та реконструкції площі біля станції Лісова Святошинсько-Броварської лінії метрополітену. У даному листі не зазначає про невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

При цьому, з моменту укладення позивачем у вересні 2005 року договору оренди земельної ділянки позивач добросовісно виконує обов`язки по вказаному договору, регулярно здійснює всі необхідні платежі, сплачує податок на землю, здійснив сплату коштів за відшкодування збитків, що обумовлені вилученням земель лісового фонду, та по відшкодуванню втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Суду не було надано доказів невідповідності намірів забудови ТОВ ЖенСан земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні, а відтак, правильними є висновки судів попередніх інстанцій, що у відповідача були відсутні правові підстави для відмови у наданні позивачу містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки.

Апеляційним судом також обґрунтовано зазначено, що на виконання вимог п. 8.4 Договору оренди земельної ділянки та листа Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 12.11.2004 № 19-11417 щодо участі в розробці Детального плану території Деснянського району та коригуванні червоних ліній, позивачем у період з 07.04.2017 по 15.11.2017 здійснено дії по коригуванню червоних ліній, що підтверджується відповідним Витягом з бази червоних ліній станом на 15.11.2017. Крім того, позивач звернувся до Комунальної організації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Інститут генерального плану м. Києва з проханням розпочати розробку Детального плану території в Деснянському районі м. Києва та долучити до розробки позивача. При розробці Детального плану території (далі - ДПТ) в Деснянському районі м. Києва, просив врахувати вимоги висновку Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища за № 19-13425 від 28.12.2004 в частині дотримання при розробці ДПТ Деснянського району відповідного функціонального призначення території в межах вул. Кіото та Броварського проспекту, а саме: для проектування об`єкта будівництва багатофункціонального об`єкта будівництва багатофункціонального торговельно-розважального центру з паркінгом та реконструкції площі біля станції метро Лісова між просп. Броварським та вул. Кіото у Деснянському районі м. Києва.

При цьому, наміри позивача по забудові належної йому на праві користування земельної ділянки не змінилися, як і цільове призначення такої земельної ділянки, що свідчить про необґрунтованість відмови відповідача у задоволенні заяви ТОВ ЖенСан від 13.03.2018 з посиланням на невідповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів, що у даному випадку позивач правомірно здійснює використання земельної ділянки за призначенням, визначеним у рішенні Київської міської ради від 18 листопада 2004 року № 826/2236 та договорі оренди земельної ділянки від 08.09.2005, а наміри забудови відповідають вимогам містобудівної документації.

Колегія суддів також вважає необґрунтованими посилання скаржника на втручання суду у дискреційні повноваження Департаменту з огляду на таке.

Частиною другою статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Реалізація суб`єктами публічної адміністрації своїх повноважень, які є законодавчо визначеними, що випливає з положень частини 2 статті 19 Конституції України, здійснюється в межах відповідної законної дискреції.

У свою чергу, під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб`єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.

Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов`язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.

Під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.

Водночас, адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб`єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції.

При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб`єкта владних повноважень.

Так, відповідно до приписів Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Як правильно зазначили суди попередніх інстанцій, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду. Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.

Проте у спірних правовідносинах Департамент не мав права відмовити у видачі містобудівних умов та обмежень у зв`язку з відсутністю визначеної чинним законодавством підстави для такої відмови, що свідчить про відсутність у відповідача можливості вибору конкретного рішення з певного кола варіантів на власний розсуд та наявність обов`язку надати містобудівні умови та обмеження.

Водночас реалізацією відповідачем своїх дискреційних повноважень при наданні містобудівних умов та обмежень буде вважатися визначення ним змісту таких умов та обмежень.

Зазначений висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 522/6069/14-а.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

За приписами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Разом з цим, доводи касаційної скарги, крім іншого, зводяться до переоцінки доказів, досліджених судами попередніх інстанцій, які були ретельно перевірені, та не спростовують вірних висновків судів про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ст. 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2018 року у справі №826/5804/18 - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

Т.Г. Стрелець

Л.В. Тацій,

Судді Верховного Суду