Постанова

від 12.07.2018 по справі 815/862/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/862/18

Категорія: 8.1 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

доповідача, судді: Димерлія О.О.

суддів: Єщенка О.В., Шеметенко Л.П.

за участю секретаря: Сінчі А.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства Ізмаїльський морський торгівельний порт до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Одеське управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, про визнання протиправним та скасування наказу -

УСТАНОВИВ:

У лютому 2018 року Державне підприємство Ізмаїльський морський торгівельний порт (далі - ДП "ІМТП" , позивач) звернулось до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ від 22 лютого 2018 року № 279 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ДП ІМТП .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про відсутність у відповідача правових підстав для прийняття наказу про призначення документальної позапланової виїзної перевірки відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, оскільки позивачем своєчасно та у повному обсязі були надані пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу про їх надання.

За наслідками розгляду зазначеної справи Одеським окружним адміністративним судом 27 квітня 2018 року прийнято постанову про задоволення позовних вимог.

Визнано протиправним та скасовано наказ від 22 лютого 2018 року № 279 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ДП ІМТП .

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби не доведено існування підстав для видачі наказу та недостовірних даних у поданих позивачем документаціях, також не доведено обставин, передбачених пунктом 73.3 ст. 73 Податкового Кодексу України, які можуть бути підставою для винесення оскаржуваного наказу.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, податкова інспекція подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин справи, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги податковим органом зазначено, що оскаржуваний наказ винесений обґрунтовано та у спосіб, передбачений законом, оскільки відповідачем виявлено недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, а ДП ІМТП не надало у повному обсязі пояснень та їх документальних підтверджень на письмовий запит контролюючого органу.

До Одеського апеляційного адміністративного суду надійшов відзив ДП ІМТП на зазначену апеляційну скаргу, в яких позивач зазначає, що не порушував умов пп. 78.1.1 та пп.78.1.4 п. 78 ст. 78 Податкового кодексу України, оскільки вчасно надав відповідь на запит контролюючого органу, а тому у податкової були відсутні підстави для проведення позапланової виїзної перевірки, у зв'язку з чим спірний наказ підлягає скасуванню.

З огляду на викладене позивач просить залишити без задоволення апеляційну скаргу податкового органу, а рішення суду першої інстанції без змін.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Державне підприємство Ізмаїльський морський торговельний порт знаходиться на податковому обліку в Одеському управлінні Офісу великих платників податків ДФС.

Судом апеляційної інстанцій установлено, що на адресу позивача податковим органом направлені запити про надання інформації та їх документальне підтвердження №14898/10/28-10-49-07 від 16 березня 2017 року (а.с.69-70), запит №15540/10/28-10-49-07 від 17 березня 2017 року (а.с.74-75), №837/10/28-08-38-12 запит від 22 лютого 2016 року (а.с. 79-80).

Позивачем листами № 03-08/84/230 від 31 березня 2017 року(а.с.71-72), №03-08/79/219 від 28 березня 2018 року (а.с.76-77), №06-11/98 від 16 березня 2016 року (а.с.81-82) надані відповіді з переліком витребуваних документів на зазначені запити податкового органу.

Також податковим органом направлено запит №6929/10/28-10-49-07 від 14 лютого 2018 року про надання інформації та ії документального підтвердження, копій первинних, бухгалтерських та інших документів, щодо господарських операцій з ТОВ ТЕХРЕМБУД за період з 01 жовтня 2015 року по 31 грудня 2015 року та ТОВ ТЕХРЕМПОРТ за період з 01 листопада 2016 року по 31 січня 2017 року.

У зв'язку із надходженням податкової інформації щодо взаємовідносин ДП Ізмаїльський МТП з ризиковими контрагентами ТОВ ТЕХРЕМПОРТ (код ЄДРПОУ 31492350) за період з 01 листопада 2016 року по 31січня 2017 року та ТОВ ТЕХРЕМБУД (код ЄДРПОУ 31492350) за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року, та у зв'язку з тим, що надані копії документів не підтверджують постачання товарів від ризикових контрагентів у повному обсязі на підставі пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1, п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України була призначена документальна позапланова виїзна перевірка згідно Наказу Офісу ВПП ДФС № 279 від 22 лютого 2018 року тривалістю 5 робочих днів.

На виконання Наказу №279 від 22 лютого 2018 року, начальником Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС у відповідності до п. 81.1 ст. 81 ПК України було виписано направлення на проведення перевірки №37 від 23 лютого 2018 року на ОСОБА_1 та №38 на ОСОБА_2

26 лютого 2018 року службовими особами Одеського управління Офісу великих платників податків було здійснено вихід за юридичною адресою ДП Ізмаїльський МТП (м. Ізмаїл, вул. Портова, буд. 7). О 12 год. 30 хв. директору ОСОБА_3 було пред'явлено копію наказу від 19 лютого 2018 року № 279 та вищезазначені направлення на проведення перевірки, з якими він ознайомився.

Однак директором ДП Ізмаїльський МТП ОСОБА_3 було відмовлено в допуску посадових осіб Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС до проведення перевірки, про що складено акт №12/28-08-49-07 від 26 лютого 2018 року.

Зазначені фактичні обставини встановлені судом першої інстанції не є спірним між сторонами.

В межах справи основним спірним питанням є законність підстав прийнятого оскаржуваного наказу про призначення документальної позапланової виїзної перевірки ДП "ІМТП", та надання належної йому правової оцінки.

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність у відповідача підстав для призначення та проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача з огляду на наступне.

Відповідно до статті 62 Податкового кодексу України (тут і надалі в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного наказу) одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно підпункту 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Пункт 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначає вичерпний перелік підстав для здійснення документальної позапланової перевірки.

Зокрема, відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПКУкраїни документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Згідно пункту 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Таким чином, документальна позапланова перевірка проводиться на підставі наказу керівника контролюючого органу та за наявності підстав для її проведення; у свою чергу можливість для прийняття наказу про проведення документальної позапланової перевірки на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України виникає за наявності таких умов: виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; ненадання платником пояснень та їх документального підтвердження на запит контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня отримання запиту.

Зазначені у підпункті 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України обставини є юридичним фактом, з настанням якого законодавець пов'язує подальшу реалізацію контролюючим органом свого права на проведення документальної позапланової перевірки.

При цьому, факти, які свідчать про недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями.

За таких обставин у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення не обґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена.

Суб'єкт господарювання має право не погодитися з рішенням про призначення перевірки і оспорити його у суді. У такому спорі суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести обґрунтованість свого рішення з посиланням на недоліки пояснень суб'єкта господарювання та їх документальне обґрунтування.

Аналогічна правова позиція була висловлена колегією суддів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду, зокрема, у постанові від 14 березня 2018 року (справа №8136/1122/17).

У справі, яка розглядається, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем - суб'єктом владних повноважень, на якого положеннями частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент ухвалення судових рішень) покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, якщо він заперечує проти адміністративного позову, не доведено будь-якими належними та допустимими доказами наявності недостовірних даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих позивачем, а також конкретних обставин (фактів), які б свідчили про порушення ним податкового, валютного та іншого законодавства, у тому числі обставин, зазначених у письмовому запиті контролюючого органу; доказів виявлення таких обставин внаслідок перевірок інших платників податків тощо. Апеляційним судом також в ході розгляду даної справи таких обставин не встановлено.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано податковим органом в апеляційній скарзі, запит №6929/10/28-10-49-07 від 14 лютого 2018 року, зміст якого повністю співпадає з предметом та періодом перевірки, який фактично став підставою для видачі оскарженого наказу, отримано ДП "ІМТП" 19 лютого 2018 року. Також зазначеним запитом у відповідності до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 ст. 78 ПК України установлено п'ятнадцятиденний строк для надання відповіді та документів.

Однак, на час видачі спірного Наказу №279 від 22 лютого 2018 року передбачений ПК України строк для надання пояснень не сплив.

Також апеляційний суд зазначає, що на запит податкового органу 01 березня 2018 року за вих.№19/199-38, тобто у відведений строк, позивачем надано пояснення та їх документальні підтвердження, обсяг яких, за висновком суду апеляційної інстанції, відповідає обсягу запитуваної інформації, що не спростовано відповідачем відповідними доказами (а.с.64-66).

За встановлених обставин даної справи колегія суддів, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, доходить висновку, що оскаржуваний наказ про призначення перевірки прийнято за відсутності підстав та умов, визначених підпунктами 78.1.1 та 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України, із дотриманням яких законодавець пов'язує можливість проведення документальної позапланової перевірки.

Доводи ж апеляційної скарги про недостатність наданих позивачем пояснень і документів, без визначення в чому саме полягає їх неповнота та які виявлені контролюючим органом обставини не підтверджуються наданими платником документами, не можуть свідчити про законність призначення оспорюваної перевірки позивача.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мір досліджено обставини справи на підставі яких суд дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Враховуючи те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а рішення або ухвала суду - без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України. Враховуючи те, що сплату судового збору за подання апеляційної скарги було відстрочено до ухвалення судового рішення, судовий збір у розмірі 2643 грн підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України.

Керуючись ст. ст. 242, 308, 315, 316, 321, 325 КАС України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства Ізмаїльський морський торгівельний порт до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Одеське управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, про визнання протиправним та скасування наказу - залишити без змін.

Судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2643 (дві тисячі шістсот сорок три) грн стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39440996) на користь Державного бюджету України, стягувач - Державна судова адміністрація України, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, рахунок отримувача №31211256026001, код класифікації доходів бюджету 22030106.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови суду складено 13 липня 2018 року.

Головуючий суддя ОСОБА_4 Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6