Постанова

від 04.07.2018 по справі 820/6721/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/6721/17 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Макаренко Я.М.

суддів: Бартош Н.С. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2018р., головуючий суддя І інстанції Зоркіна Ю.В., повний текст рішення складено 06.04.2018 р.,по справі № 820/6721/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3 УКРАЇНА"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3 логістик Україна» (далі за текстом - ТОВ «ОСОБА_3 логістик Україна» , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі за текстом - ГУ ДФС у Харківській області, відповідач), в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 03.11.2017 року №0002801401 від 03.11.2017р. та № НОМЕР_1.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2018 року адміністративний позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 03.11.2017 року № НОМЕР_2, № НОМЕР_1, винесені ГУДФС України в Харківській області.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме вимог пп.134.1.1 п.134.1 ст. 134, п.п. 135.4.1 п. 135.4 ст. 134, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на неправомірне відображення в бухгалтерському та податковому обліках суми доходу, отриманого за операціями надання позивачем послуг транспортного експедирування для ПРаТ А/Т Тютюнова компанія В.А.Т.- Прилуки , а також неправомірне застосування до господарських операцій з перевезення вантажу нульової ставки податку на додану вартість, що призвело до заниження податкових зобовязань з ПДВ та заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток та невірного визначення фінансового результату підприємства.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями податкового органу відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, ст.75, ст.77. п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 3 квартал 2017 року, на підставі наказу ГУ ДФС у Харківській області від 28.07.2017р. №3616, проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ ОСОБА_3 УКРАЇНА з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р.

За результатами зазначеної перевірки складено акт від 22.09.2017р. №13299/20-40-14-01-08/37766122 , яким зафіксовані порушення пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.135.4.1 п.135.4 ст.135, п.138.4 ст.138 ПК України та п.188.1 ст.188 ПК України.

Не погодившись із висновками акту перевірки позивачем подано заперечення, за результатами розгляду яких листом від 10.10.2017 №19940/10/20-40-14-03-17 підприємство повідомлено про проведення перевірки, у відповідності до п.86.7 ст.86 Податкового Кодексу України та на підставі пп.78.1.5 п.78.1 ст.78 Податкового Кодексу України, внаслідок не дослідження в повній мірі питань, що стали предметом оскарження.

На підставі направлень від 11.10.2017 №8157, №8158 згідно пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.5 п.78.1, п.82.2 ст.82 Податкового Кодексу України , відповідно до наказу ГУ ДФС у Харківській області від 01.11.2016 №2979, проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань, що стали предметом оскарження у запереченнях ТОВ ОСОБА_3 УКРАЇНА податковий номер 37766122 на акт від 22.09.2017 №13299/20-40- 14-03-08/37766122 про результати документальної планової виїзної перевірки.

За результатами позапланової виїзної документальної перевірки складено акт №16823/20-40-14-01/37766122 від 30.10.2017 (далі Акт перевірки №16823/20-40-14-01/37766122 від 30.10.2017р.)., яким встановлено порушення пп.134.1.1 п.134.1. ст.134, пп.135.4.1 п.135.4. ст.135, п.138.4. ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податкових зобов'язань по податку на прибуток всього у сумі 39330грн., в т.ч. 2014 у сумі 0 грн., 2015 у сумі 0 гри., 2016 у сумі 39330 грн. та пп.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податкових зобов'язань по податку на додану вартість всього у сумі 2 110 009 грн.

Порушення встановлені актом перевірки від 30.10.2017р. стали підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень від 03.11.2017року №0002801401, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 2551187,75грн.; №0002791401, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 49162,50 грн.

Не погодившись з зазначеними рішеннями позивач скористався правом адміністративного оскарження, визначеного ст.56 Податкового Кодексу України, за результатами якого скарга залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з незаконності та необґрунтованості податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Харківській області від 03.11.2017 року №0002801401 від 03.11.2017р. та № НОМЕР_1.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Колегією суддів встановлено, що податковою перевіркою визнано неправомірне відображення показників визначення фінансового результату до оподаткування з податку на прибуток, зокрема, заниження позивачем доходу від операційної діяльності (доходу від реалізації товарів (робіт, послуг) протягом 2014-2016 років на загальну суму 8158662 грн.

Вказані висновки перевірки ґрунтуються на тому, що зміст договору про надання послуг транспортного експедирування від 30.01.2014 року № АНL-0214, укладеного позивачем з ПРаТ А/Т Тютюнова компанія В.А.Т.- Прилуки є звичайним договором з надання послуг, а тому враховуючи зміст акту прийому - передачі наданих послуг від 30.09.2014 року № 2100кд та інших подібних актів прийому - передачі наданих послуг за цим договором, загальна сума коштів, отриманих позивачем за фактично надані транспортно-експедиторські послуги є платою за послуги експедитора, які включають в себе й витрати на оплату послуг третіх осіб.

Між тим, колегія суддів вважає вказані висновки контролюючого необґрунтованими, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ПРаТ А/Т Тютюнова компанія В.А.Т.- Прилуки укладено договір про надання послуг транспортного експедирування від 30.01.2014 року № АНL-0214. Відповідно до п.1.1. вказаного договору сторонами визначено, що виконавець надає транспортно-експедиційні послуги по перевезенню вантажів Замовника, які належать Замовнику або стосовно яких є заявка на перевезення від Замовника, а Замовник приймає та оплачує надані послуги.

За умовами п.1.5 Договору позивач має право для виконання заявки на перевезення від контрагента здійснювати самостійний добір перевізників, агентів, інших третіх осіб та укладати відповідні правочини з такими третіми особами від свого імені. При цьому виконавець несе повну відповідальність перед замовником за збереження вантажу та за дії таких третіх осіб, включаючи, але не обмежуючись діями, що можуть привезти до матеріальних збитків.

Отже, умовами вказаного договору передбачено зобов'язання позивача надати транспортно-експедиційні послуги з правом здійснювати самостійний добір перевізників, агентів, інших третіх осіб та укладати відповідні правочини з такими третіми особами від свого імені для здійснення зобов'язань за цим договором. Таким чином, в даному випадку, позивач, як експедитор при наданні послуг, виступає як посередник (подібно до комісіонера), а договір транспортного експедирування формально містить елементи договору комісії.

На виконання умов договору про надання послуг транспортного експедирування № АНL-0214 ТОВ "ОСОБА_3 УКРАЇНА на адресу ПРаТ А/Т Тютюнова компанія В.А.Т.- Прилуки виписано акт прийому-передачі наданих послуг від 30.09.2014р. №2170кд на суму 11574,58 грн, ПДВ - 2314,92 грн, всього - 13889,92 грн. та інші подібні акти прийому - передачі наданих послуг за цим договором, копії яких приєднані до матеріалів справи (т. 2 а.с. 2-200, т. 5 а.с. 1-200, т. 6 а.с. 1-200, т. 7 а.с. 1-162).

Відповідно до актів приймання-передачі послуг встановлено, що останні містять інформацію про конкретний виду вантажу, що перевозився, дату, місце навантаження-розвантажання, маршрут.

Колегія суддів зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату та за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних із перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено: обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом; зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправлення та одержання вантажу; а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Відповідно до ст.1 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність від 01.07.2004 року №1955 (далі по тесту Закон №1955) транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Перелік транспортно-експедиційних послуг наведений у ст.8 зазначеного Закону, які можуть бути класифіковані за наступними напрямками: безпосередні послуги експедитора із організації перевезення та супутніх до перевезення послуг; послуги із транспортування, перевезення, морського фрахту тощо,які можуть надавати експедиторами та третіми особами, залученими експедитором; послуг, що мають допоміжний характер,в тому числі, пов'язаних з перевезенням вантажів, послуг страхування.

Статтею 932 Цивільного кодексу України встановлено, що експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Аналогічні положення містяться в ст. 4 Закону №1955, за змістом якої експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.

Відповідно до ст. 9 Закону №1955 до виконання зобов'язань за договором транспортного експедитування експедитором можуть залучатись інші особи, у відносинах з якими експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.

Істотними умовами договору транспортного експедирування, зокрема, є розмір плати експедитору, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З аналізу викладених норм вбачається, що правова природа договору транспортного експедирування полягає у наданні експедитором різноманітних посередницьких послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Причому надання таких послуг проводиться як самостійно, так і за допомогою інших суб'єктів, найманих для виконання цих послуг. Істотними умовами договору транспортного експедирування, зокрема, є розмір плати експедитору.

Колегією суддів встановлено, що ТОВ ОСОБА_3 УКРАЇНА не має власних або орендованих транспортних засобів, не має у штаті водіїв та не є підприємством, що надає послуги з транспортування. Для виконання умов договору про надання послуг транспортного експедирування від 30.01.2014 року № АНL-0214 позивачем були залучені треті особи для надання послуг з транспортних перевезень, охорони вантажу тощо.

Положеннями ч.7,8 ст.9 Закону№1955 визначено, що платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

До розміру доходу та витрат отриманих/понесених позивачем у періоді, що перевірявся, ТОВ ОСОБА_3 УКРАЇНА включені транзитні кошти, що отримані у вигляді компенсації понесених експедитором витрат за надані в інтересах та за дорученням замовника послуги від третіх осіб.

Таким чином, як встановлено колегією суддів, доход експедитора згідно актів виконаних робіт відображено позивачем в бухгалтерському обліку в сумі винагороди (з кредиту 361 в дебет 3772- рахунок для обліку розрахунків з замовником за виконані транспортно-еспедиційні послуги) (т.3 а.с. 1-22, 41)

Компенсація вартості послуг третіх осіб позивачем віднесено не до винагороди експедитора, а обліковано окремо на транзитних рахунках (з кредиту 685 в дебет 3776 - транзитний рахунок для обліку послуг від третіх осіб) (т. 3 а.с. 23-40, 41).

Отже, кошти, які замовник перераховує експедитору за надання пслуг з виконання або організації виконання визначених договором послуг, пов'язаних із перевезенням вантажу, згідно актів виконаних робіт мають дві складові: власні кошти експедитора - винагорода (плата) експедитора за надання послуг транспортної експедиції та транзитні суми - компенсація витрат експедитора, пов'язаних з виконанням договору (зокрема, відшкодування вартості послуг третіх осіб).

Саме від того, чи надходять ті чи інші суми у власність експедитора як плата за його послуги або є транзитними коштами, залежить порядок бухгалтерського обліку таких сум згідно Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291.

Згідно з положеннями ч. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ч. 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до положень пп. 134.1.1 п.134.1. ст.134 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є:. прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до приписів Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Мінфіну від 29.11.1999 року за № 290 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена (п.5) Не визнаються доходами надходження від третіх осіб за договорами комісії, агентськими та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципла і т.п. (п. 6.2)

Вказані положення кореспондуються з приписами Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Мінфіну від 29.11.1999 року за № 290 відповідно до яких не визнаються витратами платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо (п. 9.1).

Таким чином, кошти, які надійшли на рахунок позивача для оплати третім особам за виконані ними роботи, послуги, не можуть бути визнані доходом, оскільки не збільшують активи позивача та відповідно не зменшують зобов'язань, що визначають збільшення власного капіталу.

Отже, враховуючи, що договором від 30.01.2014 року № АНL-0214 передбачено право позивача здійснювати самостійний добір перевізників, агентів, інших третіх осіб та укладати відповідні правочини з такими третіми особами від свого імені за повної відповідальності виконавця перед замовником за збереження вантажу та за дії таких третіх осіб, колегія суддів зазначає, що загальна сума коштів, отриманих ТОВ «ОСОБА_3 логістик Україна» від ПРаТ А/Т Тютюнова компанія В.А.Т.- Прилуки за надання послуг транспортного експедирування містить в собі дві складові - безпосередньо плату експедитору та компенсацію вартості послуг інших осіб (компенсація витрат по страхуванню вантажу, компенсація витрат по митному супроводу тощо).

Враховуючи правомірне відображення кореспонденції рахунків у регістрах бухгалтерського обліку згідно спірних актів виконаних робіт по договору від 30.01.2014 року № АНL-0214, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про неправомірне перенесення інформації до фінансовій звітності підприємства.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість висновків податкової перевірки щодо заниження позивачем суми доходу та, як наслідок, протиправності податкового повідомлення-рішення від 03.11.2017 року №0002791401.

Колегією суддів також встановлено, що податковою перевіркою визначено неправомірне заниження ТОВ «ОСОБА_3 логістик Україна» податкових зобов'язань з податку на додану вартість у період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р. в загальному розмірі 2110009 грн.

Вказані висновки перевірки ґрунтуються на висновках контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо заниження доходу ТОВ «ОСОБА_3 логістик Україна» протягом 2014-2016 років за господарськими операціями згідно договору про надання послуг транспортного експедирування від 30.01.2014 року № АНL-0214, які описані та досліджені колегією суддів вище.

Між тим, колегія суддів вважає вказані висновки контролюючого необґрунтованими, виходячи з наступного.

Колегією суддів встановлено, що контролюючим органом було включено в оподаткований обсяг операцій з ПДВ вартість послуг, отриманих позивачем від третіх осіб для виконання договору транспортного експедирування від 30.01.2014 року № АНL-0214. При цьому, згідно пояснень позивача під обкладення податком на додану вартість увійшли послуги з міжнародних перевезень, вартість страхових виплат та інші послуги, які були придбані ТОВ «ОСОБА_3 логістик Україна» в межах договору транспортного експедирування для замовника, які не є об'єктом оподаткування ПДВ згідно вимог Податкового кодексу України.

Колегією суддів встановлено, що позивачем замовнику надавалися в т.ч. послуги міжнародного перевезення, перевезення за межами України, послуги морського фрахту, послуги страхування, послуги, що є допоміжними у транспортній діяльності, а також послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, які надані за межами України тощо.

Відповідно до абз. а п.п. 195.1.3 ст.195 Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються міжнародні перевезення пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Приписами пп. 141.4.5. ст. 141 Податкового кодексу України визначено, що страховики або інші резиденти, які здійснюють страхові платежі (страхові внески, страхові премії) та страхові виплати (страхові відшкодування) у межах договорів страхування або перестрахування ризиків, у тому числі страхування життя на користь нерезидентів, зобов'язані оподатковувати суми, що перераховуються: у межах договорів із обов'язкових видів страхування, за якими страхові виплати (страхові відшкодування) здійснюються на користь фізичних осіб - нерезидентів, а також за договорами страхування у межах системи міжнародних договорів "Зелена карта", а також за договорами страхування пасажирських перевезень цивільної авіації - за ставкою 0 відсотків; під час укладання договорів страхування або перестрахування ризику безпосередньо із страховиками та перестраховиками-нерезидентами, рейтинг фінансової надійності (стійкості) яких відповідає вимогам, установленим національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (у тому числі через або за посередництвом перестрахових брокерів, які в порядку, визначеному такою національною комісією, підтверджують, що перестрахування здійснено в перестраховика, рейтинг фінансової надійності (стійкості) якого відповідає вимогам, установленим зазначеною національною комісією), а також під час укладання договорів перестрахування з обов'язкового страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту, - за ставкою 0 відсотків.

Згідно абз. а-б пп. 186.2.1 п.186.2 ст.186 Податкового кодексу України місцем постачання послуг, що є допоміжними у транспортній діяльності, а також послуг , пов'язаних з перевезенням вантажів є місце фактичного постачання послуг. Якщо зазначені послуги надаються на території України, то надані послуги підлягають оподаткуванню ПДВ на загальних підставах за ставкою 20 %, а якщо поза межами митної території України - не підлягають оподаткуванню ПДВ (незалежно від того резидентом чи нерезидентом надаються такі послуги).

Податковим органом застосовано ставку ПДВ 20 % в тому числі до послуг з міжнародних перевезень, вартості страхових виплат, які були придбані позивачем поза межами митної території України, в межах договору транспортного експедирування.

При цьому, з урахуванням положень пункту 189.4 статті 189 Податкового кодексу України, при отриманні коштів від замовника чи за датою оформлення документів, що підтверджують факт здійснення міжнародного перевезення для замовника, залежно від того, яка з цих подій відбулася раніше, у експедитора виникає податкове зобов'язання з ПДВ на суму перевезення за ставкою 0 відсотків, якщо перевізник є резидентом - платником ПДВ, та на суму наданих такому замовнику експедиторських послуг за ставкою 20 відсотків (якщо замовник послуг зареєстрований на території України як суб'єкт господарювання). У випадку, коли перевізник не є резидентом - платником ПДВ, податкові зобов'язання у експедитора на вартість послуг з перевезення не виникають.

Перевізник - резидент (платник ПДВ) на дату виникнення податкових зобов'язань по міжнародному перевезенню виписує податкову накладну з нарахуванням податку на додану вартість за нульовою ставкою та надає її експедитору. Отриману податкову накладну від такого перевізника експедитор має право включити до реєстру отриманих податкових накладних. У випадку, коли перевізник не є резидентом - платником ПДВ, податкові зобов'язання у експедитора на вартість послуг з перевезення не виникають.

Таким чином, у спірних відносинах висновки акту перевірки про заниження суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість є необґрунтованими.

Крім того, колегія суддів зазначає, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки щодо заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість не відповідають приписам діючого законодавства, виходячи з наступного.

Відповідно до п.3,4,5 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 20.08.2015 № 727, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших субєктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Проте акт перевірки від 18.09.2017 року № 12739/20-40-14-12-11/30509956, відповідно до висновків якого були встановлені порушення позивачем формування податкових зобов'язань з ПДВ не містить систематизованого викладу виявлених під час перевірки фактів порушення позивачем норм податкового законодавства з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, що було досліджено податковим органом під час перевірки формування позивачем податкових зобов'язань.

Також всупереч зазначеним вимогам, в акті перевірки не зазначено зміст встановленого порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині заниження податкових зобов'язань з ПДВ.

Отже, відповідачем не доведено наявності порушень позивачем норм податкового законодавства під час формування податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.11.2017 року №0002801401, від 03.11.2017р. та № НОМЕР_1, як незаконних та необгрунтованих.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення-без змін.

Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення або ухвалу-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення .

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2018 по справі № 820/6721/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_4 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повний текст постанови складено 13.07.2018.