Постанова

від 11.07.2018 по справі 818/100/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: С.М. Гелета

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

11 липня 2018 р. м. ХарківСправа № 818/100/18

Харківський апеляційний адміністративний суд

колегія суддів у складі:

Головуючого судді Бартош Н.С.,

Суддів: Макаренко Я.М., Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Дорошенко Д.О.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_2

представника третьої особи - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватної комерційної фірми Сейро на рішення Сумського окружного адміністративного суду (суддя Гелета С.М.) від 15.03.2018 р. (повний текст рішення складений 23.03.2018 р.) по справі № 818/100/18

за позовом Сумської міської ради

до Приватного нотаріуса ОСОБА_4

третя особа Приватна комерційна фірма Сейро

про скасування рішення, державної реєстрації,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Сумська міська рада, звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача індексний номер 27901003 від 22.01.2016 р. 11:53:19 про державну реєстрацію права оренди за ПКФ Сейро на земельну ділянку площею 0,0429 га (кадастровий номер 5910136300:04:0070033) за договором оренди земельної ділянки від 12.06.2003 р. (номер запису про інше речове право 12981655 від 22.01.2016 р. 11:52:57); скасувати в Державну реєстрі речових прав на нерухому майно запис № 12981655 від 22.01.2016 р. про державну реєстрацію права оренди за ПКФ Сейро на земельну ділянку площею 0,0429 га (кадастровий номер 5910136300:04:0070033) за договором оренди земельної ділянки від 12.06.2003 р.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 15.03.2018 р. по справі № 818/100/18 позовні вимоги задоволено.

Третя особа не погодилася з рішенням суду першої інстанції та подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, якою відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив про законність судового рішення, у зв'язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та третьої особи, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до витягу із Державного реєстру речових прав на нерухому майно та Реєстру прав власності на нерухому майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта (а.с. 12-13, т. 1) встановлено, що державним реєстратором - приватним нотаріусом ОСОБА_4 22.01.2016 р. 11:52:57 внесено запис № 12981655 про право оренди земельної ділянки площею 0,0429 га, кадастровий номер земельної ділянки 5910136300:04:007:0033 за приватною комерційною фірмою Сейро . Підставою для внесення такого запису стало рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 27901003 від 22.01.2016 р. 11:53:19.

Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що у приватної комерційної фірми Сейро відсутнє право користування земельною ділянкою за адресою: м. Суми, вулиця Герасима Кондратьєва, 17 згідно договору оренди від 12.06.2003 р., а відповідач, при зверненні до нього ПКФ Сейро , із врахуванням вимог ст. 24 Закону № 1952-IV зобов'язаний був відмовити в задоволенні такої реєстрації, оскільки подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном подано не до належного суб'єкта, зокрема, до нотаріуса, який не вчинив нотаріальних дій з нерухомим майном.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Судовим розглядом встановлено, що при зверненні до відповідача ПКФ Сейро для державної реєстрації надані дублікат договору оренди земельної ділянки від 12.06.2003 р., укладеного між Сумською міською радою та ПКФ Сейро , витяг Виконавчого комітету Сумської міської ради, виданий 29.05.2007 р., витяг із Державного земельного кадастру про земельну ділянку, виданий 14.12.2015 р., рішення Виконавчого комітету місцевої Ради депутатів, виданий 04.12.2002 р., рішення Зарічного районного суду м. Суми № 591/4096-15-ц від 28.07.2015 р., ухвала Зарічного районного суду м. Суми по справі № 591/4096-15-ц від 29.09.2015 р. (а.с. 12 зворотн.стор. т. 1).

Підставою для звернення позивача до суду першої інстанції слугувала та обставина, що позивач не погоджуючись із реєстрацією права оренди земельної ділянки, вказав що ПКФ Сейро звернувся до не уповноваженого суб'єкта реєстрації прав, а також те, що ПКФ Сейро надано до приватного нотаріуса пакет документів, на підставі якого повинен був отримати рішення про відмову в реєстрації права оренди земельної ділянки враховуючи відсутність основного документу - діючого договору оренди.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює Закон України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 1952-IV від 01.07.2004 р. (далі - Закон № 1952-IV), який визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Відповідно до ст. 2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень визначений у ст. 15 Закону № 1952-IV.

Так, державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження. Державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Положеннями ч. 4 ст. 9 Закону № 1952-IV визначено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.

Відповідно до п. 15 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 р. № 868, під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: 1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); 2) повноважень заявника; 3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; 4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; 5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

В свою чергу, відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України Про оренду землі від 06.10.1998 р. № 161-XIV (далі - Закон № 161), іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди.

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону (ст. 125, 126 ЗК України).

Згідно із ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону № 161).

Відповідно до Закону № 161 земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Термін оренди земельних ділянок може бути короткостроковим - не більше 5 років та довгостроковим - не більше 50 років.

Орендодавцями земельних ділянок, відповідно до ст. 4 Закону № 161, є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Як передбачено ст. 14 Закону № 161, договір оренди землі укладається у письмовій формі і, за бажанням однієї із сторін, може бути посвідчений нотаріально.

Істотними умовами договору оренди землі, відповідно до ст. 15 Закону № 161 (в редакції чинній на момент укладення договору у 2003 році) є: 1) об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); 2) строк дії договору оренди; 3) орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; 4) умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; 5) умови збереження стану об'єкта оренди; 6) умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; 7) умови повернення земельної ділянки орендодавцю; 8) існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; 9) визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; 10) відповідальність сторін; 11) умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з вище перелічених істотних умов, а також порушення вимог ст. 4-6, 11, 17, 19 Закону № 161 є підставою для відмови в державній реєстрації договору.

Відповідно до ст. 20 Закону № 161 та ст. 125 ЗК України (в редакції чинній на момент укладення договору у 2003 році) укладені договори оренди землі підлягають обов'язковій державній реєстрації. І право оренди земельної ділянки, згідно із ст. 18 Закону № 161, виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Як встановлено ст. 4 Закону № 1952-IV, обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно (а земельні ділянки відповідно до цього Закону підпадають під визначення нерухомого майна), розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право постійного користування та право оренди земельної ділянки.

Судовим розглядом встановлено, що рішенням Сумської міської ради від 10.05.2000 р. Про надання земельних ділянок підприємствам і підприємцям під розміщення літніх майданчиків виносної торгівлі ПКФ Сейро надана земельна ділянка із земель загального користування під розміщення літніх майданчиків виносної торгівлі в тимчасове платне користування на умовах оренди терміном до 01.10.2005 р., проте рішенням цієї ж ради № 226-МР від 04.12.2002 р. Про вилучення, надання та продовження терміну користування земельними ділянками підприємствам, установам, організаціям та підприємцям , було змінено цільове призначення земельної ділянки наданої позивачу під літній майданчик на капітальне будівництво кафе площею 0,0429 га в оренду строком на 20 років. Згідно якого вирішено передати ПКФ Сейро у строкове платне володіння та користування земельну ділянку, що знаходиться за адресою: м. Суми, Театральна площа (біля перехрестя вул. Кірова - пров. Академічний), площею 0,0429 га, терміном до 04.12.2022 р., а 12.06.2003 р. приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_5 посвідчено договір оренди вказаної земельної ділянки між Сумською міською радою і ПКФ Сейро . В п. 6.1 договору зазначено, що договір набирає чинності з моменту його державної реєстрації виконавчим комітетом Сумської міської раді. В п. 6.4 договору передбачено, що відповідно до ст. 18 Закону України Про оренду землі та згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 р. № 2073 цей договір підлягає державній реєстрації виконавчим комітетом Сумської міської ради. Порядок реєстрації договору сторонам нотаріусом роз'яснено.

Також судовим розглядом встановлено, що 25.06.2003 р. Сумською міською радою прийнято рішення № 510 Про скасування рішення Сумської міської ради № 226-МР від 04.12.2002 р. Про вилучення, надання та продовження терміну користування земельними ділянками підприємствам, установам, організаціям та підприємцям , яким скасовано рішення про передачу в оренду ПКФ Сейро земельної ділянки, що знаходиться за адресою: м. Суми, Театральна площа (біля перехрестя вул. Кірова - пров. Академічний), площею 0,0429 га, терміном до 04.12.2022 р.

Позивач по справі, звертаючись до суду першої інстанції зазначив, що до виконавчого комітету Сумської міської ради ніколи вказаний вище договір не надавався для проведення його державної реєстрації в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, а тому договір оренди земельної ділянки від 12.06.2003 р. не є укладеним та не набрав чинності згідно ст. 16 Закону України Про оренду землі та у ПКФ Сейро не виникло право оренди земельної ділянки за адресою: м. Суми, Театральна площа (біля перехрестя вул. Кірова - пров. Академічний), площею 0,0429 га.

Також позивач вказав, що незважаючи на скасування ще 25.06.2003 р. Сумською міською радою рішення про надання ПКФ Сейро в оренду земельної ділянки та на відсутність державної реєстрації договору оренди від 12.06.2003 р., внаслідок чого договір оренди не набрав чинності, 22.01.2016 р. приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_4 здійснено державну реєстрацію права оренди за ПКФ Сейро на земельну ділянку площею 0,0429 га (кадастровий номер 5910136300:04:0070033) за договором оренди земельної ділянки від 12.06.2003р.: прийнято рішення про державну реєстрацію та внесено запис № 12981655 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В рішенні суду першої інстанції зазначено, що дублікат договору оренди земельної ділянки від 12.06.2003 р., на підставі якого приватним нотаріусом, як державним реєстратором, були вчинені відповідні реєстраційні дії, не набув чинності, і не є укладеним, а тому у відповідача були відсутні підстави для прийняття рішення про державну реєстрацію права оренди за ПКФ Сейро на земельну ділянку площею 0,0429 га.

Колегія суддів зазначає, що ЦК поділяє недійсні договори на дві категорії (ч. 2, 3 ст. 215 ЦК України): нікчемні - це договори, недійсність яких випливає з норми закону і не потребує визнання в судовому порядку; оспорювані - це договори, недійсність яких прямо законом не передбачена, але може бути визнана в судовому порядку на вимогу однієї зі сторін договору або іншої зацікавленої особи, що заперечує дійсність цього договору. Недійсний (як за законом, так і за рішенням суду) договір є недійсним із моменту його укладання (ч. 1 ст. 236 ЦК).

Нікчемним правочином є правочин, вчинення якого не по роджує передбачених законом правових наслідків у зв'язку із протиправністю або іншими недоліками юридичного характеру, незалежно від предґявлення позову про визнання його недійс ним. Нікчемний правочин є недійсним незалежно від визнання його таким і від бажання сторін.

Ознаками нікчемного правочину є наступне: 1) нікчемний правочин є недійсним тільки у випадках, перед бачених законом. Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України правочин є нікчемним, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, тому сторони не вправі вимагати одна від одної його виконання; 2) правочин є нікчемним з моменту його вчинення незалежно від пред'явлення позову про визнання його недійсним і бажання сторін; 3) нікчемний правочин не породжує правові наслідки, які при таманні правочинам цього виду; 4) нікчемний правочин породжує лише наслідки, які пов'язані з його недійсністю.

Недійсним може бути лише укладений правочин, що свідчить про те, що недійсний правочин слід відрізняти від неукладеного. Так, недійс ний - це такий правочин, який здійснився, але в силу наявних у нього недоліків не має правової сили, а породжує наслідки його недійсності. В свою чергу, неукладений право чин ніколи не існував та існувати не міг, тому правової сили не має.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Зокрема, істотними є умови, що визнані такими законом або необхідні для даного виду договорів, а та кож ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін повинно бути досягнуто згоди.

Положеннями ЦК України визначені такі види нікчемних правочинів: 1) вчинений з порушенням обовґязкової письмової та но таріальної форми (ст. 218, 219, 220); 2) вчинений малолітньою особою за межами її цивільної дієз датності (ст. 221); 3) вчинений у випадках, передбачених законом, без дозволу органу опіки та піклування (ст. 224); 4) вчинений недієздатною фізичною особою (ст. 226); 5) правочин, що порушує публічний порядок (ст. 228); 6) удаваний правочин (ст. 235).

З наявної в матеріалах справи копії дублікату, що має силу оригіналу Договору оренди земельної ділянки вбачається, що він укладений в письмовій формі та нотаріально посвідчений. Також сторонами договору досягнуто згоди щодо усіх істотних умов, які були визначені законодавством, що було чинним на момент укладення такого виду правочину, що свідчить про те, що моментом укладення цього договору є дата - 12.06.2003 р.

В свою чергу, висновок суду першої інстанції про те, що моментом укладення договору оренди земельної ділянки є дата державної реєстрації (Сумською міською радою вказаний договір не був зареєстрований) є помилковим, оскільки відповідно до зазначених вище положень договору оренди та Закону України Про оренду землі в момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладання договору.

Таким чином, укладений 12.06.2003 р. між Сумською міською радою та ПКФ Сейро договір оренди земельної ділянки не є припиненим чи розірваним. При цьому, відповідно до ст. 204 ЦК встановлено презумпцію правомірності правочину, а саме - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним. Позивачем не надано доказів визнання укладеного правочину недійсним.

При цьому, безпідставним є посилання суду першої інстанції на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 18.01.2017 р. № 6-2777цс16, оскільки вказане рішення стосується моменту набуття чинності договором оренди землі та початку перебігу строку дії договору оренди землі. Вказана обставина (момент набуття договором оренди землі чинності) на пов'язується з самим фактом укладення такого договору та фактом його дійсності.

Для проведення державної реєстрації права оренди земельної ділянки реєстратору (нотаріусу) подається заява на проведення реєстраційних дій та оригінали документів, необхідних для проведення таких дій, зокрема і договір про оренду земельної ділянки.

Судовим розглядом встановлено, що при зверненні до відповідача із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо іншого речового права) ПКФ Сейро надані, зокрема: дублікат Договору оренди земельної ділянки; витяг з рішення Сумської міської ради № 226-МР від 04.12.2002 р.; витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

На підставі поданих документів відповідачем проведено державну реєстрацію права оренди за ПКФ Сейро на земельну ділянку площею 0,0429 га (кадастровий номер 5910136300:04:0070033) за договором оренди земельної ділянки від 12.06.2003 р.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону 1952-IV (в редакції, що діяла на момент прийняття відповідачем рішення про державну реєстрацію) державна реєстрація прав проводиться на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом, та актів прийому-передачі активів та/або зобов'язань неплатоспроможного банку приймаючому або перехідному банку, крім випадків, визначених законом.

З наведеного вбачається, що підставою для державної реєстрації, зокрема, є наявність укладеного договору і вказана обставина не пов'язується з фактом набуття цим договором чинності, а тому доводи суду першої інстанції щодо відсутності у відповідача права вчиняти державну реєстрацію права оренди за ПКФ Сейро на земельну ділянку площею 0,0429 га (кадастровий номер 5910136300:04:0070033) за договором оренди земельної ділянки від 12.06.2003 р. є помилковим.

Що стосується посилання суду першої інстанції на відсутність права приватного нотаріуса щодо прийняття документів від ПКФ Сейро для проведення державної реєстрації права оренди, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 3 Закону № 1952-IV державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться незалежно від місцезнаходження нерухомого майна в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя, крім державної реєстрації права власності та інших речових прав, що проводиться нотаріусами незалежно від місцезнаходження нерухомого майна. На підставі рішення Міністерства юстиції України державна реєстрація права власності та інших речових прав може проводитися в межах декількох адміністративно-територіальних одиниць, визначених в абзаці першому цієї частини. Державна реєстрація обтяжень речових прав проводиться незалежно від місцезнаходження нерухомого майна. Державна реєстрація прав проводиться за заявами у сфері державної реєстрації прав будь-яким державним реєстратором з урахуванням вимог, встановлених абзацами першим - третім цієї частини, крім випадку, передбаченого абзацом п'ятим цієї частини. Державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

У зв'язку з цим, суд першої інстанції зазначив, що нотаріус має право здійснити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно в тому разі, якщо це пов'язано з вчиненням ним нотаріальної дії з таким об'єктом нерухомості.

Таким чином, суд вказав, що нотаріус, будучи наділеним повноваженнями державного реєстратора (за винятком тих, які передбачені Законом № 1952-IV), може реалізовувати їх лише поряд з вчиненням нотаріальної дії, зокрема при посвідчені ним правочину, внаслідок якого в особи виникає речове право на об'єкт нерухомості. У такому випадку нотаріус одночасно з вчиненням нотаріальної дії проводить й державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно відповідно до Закону № 1952-IV.

Суд першої інстанції вказав, що відповідач жодних нотаріальних дій із нерухомим майном - земельною ділянкою не проводив, договір було посвідчено іншим приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_5, а тому в силу норм Закону № 1952-IV не мав право проводити державну реєстрацію такого права у зв'язку із відсутністю у нього повноважень щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права власності без вчинення нотаріальної дії з майном.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 24 Закону № 1952-IV (в редакції, що діяла на момент прийняття відповідачем рішення про державну реєстрацію) у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію.

Судовим розглядом встановлено, що нотаріальну дію щодо посвідчення договору оренди земельної ділянки вчинено приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_5 12.03.2003 р., в той час як із заявою про реєстрацію права оренди на земельну ділянку площею 0,0429 га (кадастровий номер 5910136300:04:0070033) ПКФ Сейро звернулося 22.01.2016 р., тобто після вчинення нотаріальної дії.

Враховуючи те, що приписами п. 9 ст. 24 Закону № 1952-IV (в редакції, що діяла на момент прийняття відповідачем рішення про державну реєстрацію) не встановлено такої підстави для відмови у державній реєстрації, як подання заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень після вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, висновок суду першої інстанції про відсутність права приватного нотаріуса щодо прийняття документів від ПКФ Сейро для проведення державної реєстрації права оренди є помилковим.

Судом першої інстанції не було враховано вищенаведених наведених обставин, що призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи те, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.03.2018 р. по справі № 818/100/18 прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, воно підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу у відповідності до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватної комерційної фірми Сейро на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.03.2018 р. по справі № 818/100/18 - задовольнити.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.03.2018 р. по справі № 818/100/18 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Сумської міської ради до Приватного нотаріуса ОСОБА_4, третя особа Приватна комерційна фірма Сейро , про скасування рішення, державної реєстрації - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Сумської місткої ради (майдан Незалежності2, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 23823253) на користь Приватної комерційної фірми Сейро (вул. Воскресенська, 8 А, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 30175009) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду у розмірі 2067,00 грн. (дві тисячі шістдесят сім гривень) 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку і строки, визначені ст. ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_1 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_6 ОСОБА_7

Повний текст постанови складений 13.07.2018 року.