Постанова

від 10.07.2018 по справі 643/1343/16-к

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 643/1543/16-к

провадження № 51-2153км18

10 липня 2018 року

м. Київ

Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

засудженого ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

прокурора ОСОБА_7 ,

розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 вінтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Апеляційного суду Харківської області від 1 вересня 2016 року укримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за№12015220470001675, щодо

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , неодноразово судимого, останнього разу 12 вересня 2012 року вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова за ч. 2 ст. 185 КК та на підставі ст. 71 КК допокарання увиді позбавлення волі на строк 2роки 1 місяць, звільненого 21 лютого 2015 року у зв`язку звідбуттям покарання,

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК.

Короткий зміст оскаржених судових рішень та встановлені судом першої інстанції обставини

За вироком Московського районного суду м. Харкова від11 квітня 2016року ОСОБА_5 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК допокарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_5 звільнено відвідбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3роки іпокладено на нього виконання обов`язків, передбачених ст. 76 КК.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 2521,76 грн витрат на лікування потерпілого на користь Комунального закладу охорони здоров`я «Харківської міської клінічної лікарні швидкої та невідкладної медичної допомоги ім.проф.Мещанінова».

Судом ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні за обставин, викладених у вироку, умисного тяжкого тілесного ушкодження.

Як установив суд, 5 квітня 2015 року о 21:00 у квартирі АДРЕСА_2 50-річчя ВЛКСМ ОСОБА_5 у стані алкогольного сп`яніння під час конфлікту із ОСОБА_8 на ґрунті особистих раптово виниклих неприязних відносин завдав останньому близько 6 ударів кулаками в обличчя. Потім попри те, що ОСОБА_8 з метою уникнення подальшого розвитку конфлікту вийшов на вулицю, ОСОБА_5 наздогнав його і знову завдав йому ударів кулаком в обличчя, а також ногами в живіт та голову, заподіявши цим різного ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, у тому числі тяжких, у вигляді закритої тупої травми живота з розривом брижі тонкої кишки звнутрішньочеревною кровотечею.

Апеляційний суд, відкривши 19 травня 2016 року провадження заапеляційною скаргою прокурора, задовольнив її частково: скасував вирок місцевого суду щодо ОСОБА_5 участині заходу примусу і постановив новий вирок, яким призначив засудженому за ч. 1 ст.121 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 5років.

Строк відбуття покарання визначено обчислювати з 1 вересня 2016 року.

У решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі, як убачається з її змісту, захисник ОСОБА_6 просить на підставі, передбаченій п. 1 ч. 1 ст. 438 Кримінального процесуального кодексу (далі КПК), скасувати ухвалу про відкриття апеляційного провадження та вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_5 і призначити новий розгляд уцьому суді. Суть доводів захисника зводиться до того, що: згаданий суд ухвалою від 19 травня 2016 року неправомірно відкрив провадження за апеляційною скаргою прокурора, поданою з пропущеним процесуальним строком; вказану скаргу вчасно невручено обвинуваченому, чим позбавлено його можливості подати на неї заперечення; крім того, апеляційний розгляд здійснено без участі захисника, хоча у скарзі йшлося про погіршення становища засудженого. На думку захисника, суд апеляційної інстанції недотримався ст.404 КПК, оскільки вийшов за межі апеляційних вимог сторони обвинувачення й дав іншу, ніж місцевий суд, оцінку доказам. Заперечуючи справедливість призначеного ОСОБА_5 покарання через суворість, захисник зазначає, що апеляційний суд при виборі заходу примусу не врахував повною мірою особи засудженого, пом`якшуючих обставин та відсутності претензій збоку потерпілого. Скаржник вважає, щооспорюваний вирок невідповідає ст.370КПК.

Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду.

Позиції учасників судового провадження

У суді касаційної інстанції засуджений та його захисник підтримали касаційну скаргу, при цьому ОСОБА_5 також просив пом`якшити призначене йому покарання; прокурор вважав необґрунтованими заявлені касаційні вимоги сторони захисту.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає вирок апеляційного суду в межах касаційної скарги, в якій по суті не заперечуються висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінально караного діяння проти життя та здоров`я особи і правильність його кваліфікації за ч.1 ст.121КК.

Твердження захисника про незаконність відкриття апеляційного провадження за скаргою прокурора через пропущення останнім процесуального строку є неспроможними.

За правилами ст. 395 КПК на вирок місцевого суду може бути подано апеляційну скаргу через суд, який постановив вирок протягом тридцяти днів іздня проголошення цього рішення.

Положеннями ст. 116 вказаного Кодексу установлено, що строк невважається пропущеним, якщо скаргу здано до закінчення строку на пошту.

За матеріалами кримінального провадження, 11 квітня 2016року суд першої інстанції постановив вирок щодо ОСОБА_5 . Заступник прокурора Харківської області, непогодившись із указаним вироком, 11 травня 2016 року подав апеляційну скаргу, яку згідно з відміткою поштового відділення наконверті здав на пошту того ж дня, тобто в межах тридцяти днів.

За таких обставин апеляційний суд не мав правових підстав вважати, що прокурор порушив вимоги ст. 395 КПК, а відтак ухвалою від 19 травня 2016 року правомірно відкрив провадження за скаргою сторони обвинувачення.

Крім того, у результаті перевірки матеріалів цього провадження встановлено, що згідно зі ст. 401 КПК ОСОБА_5 як обвинуваченому на адресу за його місцем проживання апеляційним судом 23 травня, 8 червня 2016 року було надіслано відповідно повідомлення про відкриття апеляційного провадження разом ізкопіями такого рішення, апеляційною скаргою прокурора та пам`яткою про права й обов`язки, а також повідомлення про призначення кримінального провадження до апеляційного розгляду. Проте їхбуло повернуто через закінчення строку зберігання. Як убачається з наявних усправі даних, засуджений ухилявся від прибуття в судове засідання, у зв`язку зчим щодо нього приймалося рішення про примусовий привід. Тому апеляційний суд, виконуючи законодавчі приписи, вручив ОСОБА_5 всудовому засіданні 30серпня 2016року вказані копії апеляційної скарги прокурора та ухвали про відкриття провадження.

Із даних, відображених на цифровому носії інформації, на якому задопомогою технічного засобу зафіксовано перебіг проведення судового засідання у зазначений день, засуджений жодних клопотань пронеобхідність надання йому додаткового часу для ознайомлення зі змістом скарги прокурора, для подачі заперечень на неї, а також про необхідність залучення судом захисника за призначенням не заявляв і не заперечував щодо можливості здійснення апеляційного розгляду за відсутності захисника, участь якого уцьому провадженні не є обов`язковою заправилами ст. 52 КПК. Окрім іншого, зогляду на те, що впродовж апеляційної процедури ОСОБА_5 під вартою неперебував, у нього не було перешкод залучити захисника самостійно у спосіб, передбачений законом. Водночас при перегляді вироку місцевого суду ОСОБА_5 , розуміючи зміст та вимоги апеляційної скарги прокурора, наводив конкретні аргументи незгоди з викладеними у ній доводами.

З урахуванням наведеного посилання захисника на порушення апеляційним судом статей 395, 401 КПК та права засудженого на захист неможна визнати прийнятними.

Усупереч доводам захисника у касаційній скарзі суд апеляційної інстанції, постановляючи свій вирок у частині заходу примусу, не вийшов за межі апеляційних вимог сторони обвинувачення, адже їх суть зводилася виключно донеобхідності призначення засудженому покарання, яке належить відбувати реально. І саме це було предметом розгляду, за наслідками якого ОСОБА_5 обрано такий захід примусу. Вирішення зазначеного питання не пов`язано здослідженням та оцінкою доказів у розумінні статей 84, 94 КПК, а тому посилання захисника на порушення ст. 404 КПК є необґрунтованими.

При призначенні ОСОБА_5 покарання, апеляційний суд урахував усі обставини, які за законом мають правове значення.

Так, суд, керуючись статтями 50, 65 КК, разом зі ступенем тяжкості вчиненого кримінального правопорушення урахував дані про особу ОСОБА_5 , який неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, попри це після звільнення з місць позбавлення волі на шлях виправлення не став, а навпаки, через незначний проміжок часу вчинив у стані алкогольного сп`яніння нове кримінальне правопорушення. Відсутність позитивних змін уповедінці засудженого в поєднанні з його посередньою характеристикою та усталеним способом життя свідчить про суспільну небезпечність ОСОБА_5 .

Зі справи вбачається, що ОСОБА_5 має судимості за умисні злочини і знову вчинив новий умисний злочин. Тому апеляційний суд відповідно дост.34КК, зважаючи також на положення п. 1 ч. 1, ч. 4 ст. 67 цього Кодексу, обґрунтовано визнав рецидив злочинів обтяжуючою обставиною.

З огляду на ці обставини, суд апеляційної інстанції дійшов умотивованого висновку про неправильне застосування місцевим судом ст. 75 КК, звідси іневиправдану м`якість покарання, призначеного засудженому. Водночас апеляційний суд не залишив поза увагою щирого каяття ОСОБА_5 та інших установлених судом першої інстанції обставин, на які є посилання в касаційній скарзі, і з урахуванням усього зазначеного обрав засудженому захід примусу нев максимальних межах санкції ч.1 ст. 121 вказаного Кодексу.

Таким чином, призначене засудженому за вироком апеляційного суду покарання є справедливим, відповідає його меті й визначеним законом загальним засадам.

Вирок апеляційного суду не суперечить вимогам статей 370, 420 КПК.

Істотних порушень норм права, які були би безумовними підставами для скасування або зміни оскаржуваного вироку при розгляді кримінального провадження в суді касаційної інстанції, не встановлено.

Отже, подану захисником касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК, п. 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК (у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII), колегія суддів

у х в а л и л а:

Вирок Апеляційного суду Харківської області від 1 вересня 2016 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення йоскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_2 ОСОБА_1 ОСОБА_3