Рішення

від 12.07.2018 по справі 904/1300/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.07.2018м. ДніпроСправа № 904/1300/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Гриценко К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Артеміда-5", м. Дніпро

до Фізичної особи-підприємця Задої Ігоря Миколайовича, м. Дніпро

про зобов'язання вчинити певні дії

Представники:

від позивача: Гула І.О., ордер від 04.07.2018, адвокат;

від відповідача: Бердишева О.П., дов. №1456 від 13.05.2017, представник.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Артеміда-5" звернулось до господарського суду з позовом, в якому просить зобов'язати Фізичну особу-підприємця Задою Ігоря Миколайовича виконати умови п. 4.2.2 договору на виконання проектних робіт від 23.11.2016 № 11/2016, а саме розпочати виконання другої стадії робіт (стадії "Проект") по розробці проектної документації "Будівництво багатофункціонального комплексу з паркінгом по проспекту Дмитра Яворницького, 106 в м. Дніпрі" та "Ремонт і пристосування існуючої пам'ятки архітектури національного значення по проспекту Дмитра Яворницького (Карла Маркса), 106 в м. Дніпрі під будівлю комерційного призначення з реставрацією фасадів". Проектну документацію стадії П розробити без погодженого Міністерством культури України історико-містобудівного обґрунтування та видати замовнику.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов спірного договору.

Ухвалою господарського суду від 03.04.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 26.04.2018.

25.04.2018 на адресу господарського суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву від 13.04.2018, в якому він просив відмовити у задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи вказане правомірністю зупинення робіт по розробці проектної документації "Будівництво багатофункціонального комплексу з паркінгом по проспекту Дмитра Яворницького, 106 у місті Дніпрі" та "Ремонт і пристосування існуючої пам'ятки архітектури національного значення по проспекту Дмитра Яворницького (Карла Маркса), 106 в м. Дніпрі під будівлю комерційного призначення з реставрацією фасадів" стадії "П", оскільки позивачем не було надано історико-містобудівного обгрунтування будівництва об'єкта, погодженого органом охорони культурної спадщини в установленому законом порядку. Водночас, відповідач посилається на Закон України "Про охорону культурної спадщини" та зазначає, що проектна документація у подальшому має бути погоджена Міністерством культури України, гарантії погодження позивачем проектної документації у майбутньому мають бути надані відповідачу у письмову вигляді. Такі дії в розумінні відповідача є умовою для виконання пункту 4.4. договору.

У судовому засіданні 26.04.2018 оголошувалась перерва до 31.05.2018.

14.05.2018 на адресу суду надійшла заява позивача про уточнення прохальної частини, відповідно до якої, просить суд зобов'язати Фізичну особу-підприємця Задою Ігоря Миколайовича виконати умови п. 4.2.2 договору на виконання проектних робіт від 23.11.2016 № 11/2016, а саме розпочати виконання другої стадії робіт (стадії "Проект") по розробці проектної документації "Будівництво багатофункціонального комплексу з паркінгом по проспекту Дмитра Яворницького, 106 в м. Дніпрі" та "Ремонт і пристосування існуючої пам'ятки архітектури національного значення по проспекту Дмитра Яворницького (Карла Маркса), 106 в м. Дніпрі під будівлю комерційного призначення з реставрацією фасадів".

14.05.2018 позивачем до суду надана відповідь на відзив від 10.05.2018, в якій позивач на спростування заперечень відповідача зазначив, що спірна проектна документація має бути розроблена відповідачем у відповідності до затверджених містобудівних умов та обмежень, що повністю відповідає ст.. 31 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та ст.. 7 Закону України Про архітектурну діяльність , які прямо передбачають відсутність обов'язку замовника будівництва погоджувати проектну документацію, в тому числі, з органами культурної спадщини. Вважає, що посилання відповідача на приписи п. 14. ч. 1 ст. 5 Закону України Про охорону культурної спадщини є хибним, оскільки у даному випадку має місце колізія норм закону, та вказані норми Закону України Про охорону культурної спадщини суперечать прийнятим пізніше ч. 6 ст. 31 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та ч. 3 ст. 7 Закону України Про архітектурну діяльність і не підлягають застосуванню згідно із п. 2 Розділу Прикінцеві положення Закону України Про регулювання містобудівної діяльності . Відтак, відповідач мав всі необхідні документи для виконання робіт другої стадії, а тому зупинення виконання робіт з проектування є протиправним та підлягає відновленню.

22.05.2018 на адресу суду надійшли заперечення відповідача на відповідь позивача на відзив на позовну заяву від 21.05.2018, в яких відповідач зазначив про безпідставність та необґрунтованість доводів позивача та із посиланням на норми законодавства, зазначені у відзиві на позов, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою господарського суду від 31.05.2018 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 14.06.2018.

Ухвалою господарського суду від 14.06.2018 закрито підготовче провадження; справу призначено до судового розгляду по суті, у судовому засіданні оголошено перерву до 26.06.2018.

26.06.2018 до суду надійшли додаткові пояснення позивача від 26.06.2018, в яких останній зазначив, що спірна будівля, розташована за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпро проспект Дмитра Яворницького (назва вулиці до перейменування - проспект Карла Маркса), 106, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 450702912101 належить позивачу на праві приватної власності. Постановою Ради Міністрів Української РСР № 970 від 24.08.1963 Про впорядкування справи обліку та охорони пам'ятників архітектури на території Української РСР зазначену будівлю віднесено до списку пам'ятників архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави. Охоронний номер пам'ятки 148. Проте, у подальшому в порушення визначеного приписами Законів України Про охорону культурної спадщини та Про внесення змін до Закону України Про охорону культурної спадщини шестимісячного строку, Кабінет Міністрів України не подав на розгляд Верховної Ради України законопроектів (пропозицій) про приведення законів України у відповідність із зазначеними Законами щодо включення чи не включення об'єктів до списків (переліків) пам'яток історії та культури згідно із Законом УРСР № 3600 і до Реєстру нерухомих пам'яток України та затвердження переліку пам'яток культурної спадщини, а отже вказана вище будівля не набула статусу пам'ятки. Таким чином, на спірні правовідносини не мають поширюватись приписи Закону України Про охорону культурної спадщини .

26.06.2018 позивач подав до суду клопотання від 26.06.2018 про доручення до матеріалів справи копії науково-мистецтвознавчого експертного висновку, розробленого Центром експертизи культурних цінностей Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв Міністерства культури України, від 25.06.2018 № 660, та із посиланням на приписи ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України зауважив про неможливість подання вказаного висновку разом із позовом, оскільки він виготовлений та отриманий позивачем лише 25.06.2018.

У судовому засіданні 26.06.2018 оголошувалась перерва до 10.07.2018.

У судовому засіданні 10.07.2018 представник позивача надав свої пояснення, відповідно до яких позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі, з урахуванням уточнень, посилаючись на обставини та факти, викладені у позовній заяві та просив винести рішення у цій справі за підсумками підготовчого судового засідання.

Представник відповідача у судовому засіданні 10.07.2018 проти заявлених позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві та поясненнях, наданих під час розгляду справи.

У порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

23.11.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Артеміда-5" (Замовник) та Фізичною особою підприємцем Задоєю Ігорем Миколайовичем (Виконавець), який діє на підставі кваліфікаційного сертифікату відповідального виконавця окремих видів робіт (послуг), пов'язаних зі створенням об'єктів архітектури серія АА № 003650, виданого Атестаційною архітектурно-будівельною комісією Національної спілки архітекторів України, укладено договір на виконання проектних робіт № 11/2016 (надалі - Договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по розробці проектів "Будівництво багатофункціонального комплексу з паркінгом по проспекту Дмитра Яворницького, 106 в м. Дніпрі" та "Ремонт і пристосування існуючої пам'ятки архітектури національного значення по проспекту Дмитра Яворницького (Карла Маркса), 106 в м. Дніпрі під будівлю комерційного призначення з реставрацією фасадів" загальною площею 26 830 м 2 з проектом ГП прилеглої території загальною площею 8030 м 2 на стадії ЕП (ескізний проект) і П (проект), в обсязі, визначеному у п. 1.2 Договору, (п. 1.1 Договору).

За умовами п. 1.2 Договору проекти розробляються у стадіях ЕП (ескізний проект) та П (проект) площею 26 830 м 2 з проектом ГП прилеглої території загальною площею 8030 м 2

Виконання робіт за даним Договором здійснюється поетапно. Перелік етапів виробництва та послуг, строки виконання етапів визначені у п. 4.2 Договору (п. 1.3 Договору).

Пунктом 2.1 Договору визначені обов'язки замовника надати виконавцю необхідні для виконання робіт вихідні данні та оплатити виконані відповідно до умов даного договору роботи.

У п. 2.2 Договору визначені обов'язки виконавця, серед яких, зокрема, виконання проектної документації та передача її замовнику, а також здійснення інших робіт на користь замовника згідно із предметом Договору, у строки, зазначені в п. 4.2 Договору, в порядку, визначеному умовами Договору.

Згідно із п. 4.1. Договору Виконавець розпочинає виконання робіт за даним Договором після отримання попередньої оплати у розмірі 500 000 грн.

Пунктом 4.2. Договору сторони визначили, що строк виконання робіт визначається поетапно наступним чином:

4.2.1 Розробка проектної документації стадії Ескізний проект (ЄП):

Строк виконання робіт - 3 календарні місяці. Початок виконання першої стадії - не пізніше наступного робочого дня з дати отримання передплати. Роботи вважаються виконаними з дати отримання письмового погодження замовником проектної документації стадії ЕП

4.2.2 Розробка проектної документації стадії Проект (П): початок виконання другої стадії - не пізніше ніж на наступний робочий день з моменту передачі замовником містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки. Строк виконання - 2 календарних місяці, але не пізніше 01.01.2018.

4.2.3 Строк виконання робіт може бути змінений за письмовою згодою сторін у вигляді додаткової угоди до Договору.

Відповідно до п. п. 4.3, 4.4 Договору передавання оформленої у встановленому порядку документації здійснюється у вигляді альбому проекту (формату А3) у 4-х екземплярах; СD диску (в електронному вигляді). Після завершення робіт виконавець надає замовнику акт виконаних робіт у 2-х екземплярах.

Пунктом 8.1. Договору визначено, що договір набирає чинності з моменту підписання обома сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором.

На виконання умов договору позивач перерахував відповідачу в якості передплати 500 000 грн. за виконання проектних робіт, що підтверджується платіжним дорученням № 129 від 24.11.2016 (а.с. 20) та листом № 45 25.10.2017 надав відповідачу містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва: "Будівництво багатофункціонального комплексу з паркінгом по проспекту Дмитра Яворницького, 106 в м. Дніпрі" та "Ремонт і пристосування існуючої пам'ятки архітектури національного значення по проспекту Дмитра Яворницького (колишня назва - Карла Маркса), 106 в м. Дніпрі під будівлю комерційного призначення з реставрацією фасадів" (а.с. 21)

Позивач стверджує, що за вказаних обставин, відповідач отримав всі необхідні документи для розроблення проектної документації стадії "Проект", та за умовами договору після отримання від позивача містобудівних умов та обмежень мав приступити до розроблення проектної документації другої стадії.

Проте, у визначений умовами Договору строк позивач не отримав від відповідача проектну документації за результатами стадії Проект .

Позивач листом № 2 від 15.01.2018 звернувся до відповідача щодо отримання пояснень стосовно порушення строків розроблення проектної документації, та зокрема просив зазначити обставини, які заважають відповідачу виконувати роботи з розробки проектної документації за Договором № 11/2016 (а.с. 22).

Листом без номера від 09.02.2018 відповідач повідомив позивача про відсутність порушення з його боку строків виконання робіт стадії "Проект", оскільки позивачем не надано історико-містобудівного обґрунтування щодо будівництва об'єкту, погодженого міністерством культури України. Водночас, відповідач зазначив, що розроблення проектної документації буде можливим у разі гарантування позивачем погодження проектної документації Міністерством культури України (а.с. 23).

Листом № 6 від 26.02.2018 позивач надав відповідачу роз'яснення щодо невірного трактування останнім необхідності погодження проектної документації та Історико-містобудівного обґрунтування щодо будівництва об'єкту, з обґрунтуванням того, що чинним в Україні законодавством погодження проектної документації з Міністерством культури України не передбачено. За вказаних підстав позивач вимагав від відповідача як найшвидше виконати роботи з розроблення проектної документації (а.с. 24).

Позивач зазначає, що оскільки проектну документацію так і не було розроблено відповідачем, він змушений звернутися до суду із даним позовом за захистом своїх прав.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Вищевказаний договір за своїм змістом є договором підряду.

Відповідно до ст. 887 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

При цьому відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 890 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний виконувати роботи відповідно до вихідних даних для проведення проектування та згідно з договором.

Отже, для виконання умов спірного договору на виконання проектних робіт необхідне вчинення сторонами передбачених умовами договору дій, які призводять до встановлення між ними правовідношення щодо розроблення проектної документації на стадії ЕП та П.

Відношення з розроблення проектної документації стадії П встановлюється між сторонами з часу отримання відповідачем від позивача містобудівних умов та обмежень, затверджених Наказом Департаменту по роботі з активами Дніпропетровської міської ради.

З настанням цієї події відповідач мав приступити до розроблення проектної документації стадії "П".

Порядок виконання та припинення зобов'язання регулюється Цивільним кодексом України.

За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як зазначено відповідачем у відзиві на позовну заяву та в поясненнях наданих до суду, не отримавши у встановленому порядку погодженого історико-містобудівного обгрунтування об'єкту відповідач не може виконувати дії з проектування (розроблення) проектної документації, як того передбачають умови Договору. Також, відповідач посилається на необхідність погодження розробленої проектної документації у майбутньому з органом охорони культурної спадщини та стверджує, що норми Закону України "Про охорону культурної спадщини" є спеціальними по відношенню до інших законів та нормативно-правових актів, та мають застосовуватись до спірних правовідносин.

Щодо позиції відповідача в частині погодження проектної документації органом охорони культурної спадщини суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Питання розроблення проектної документації врегульовано нормами Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Закону України "Про архітектурну діяльність".

Згідно з п.п. 4.2. 4.3 ДВН А.2.2-3-2012 "Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації на будівництво", проектна документація на будівництво має відповідати положенням законодавства, вимогам будівельних норм та нормативних документів. Проектувальники при розробці проектної документації повинні забезпечувати відповідність проектних рішень архітектурним і містобудівним вимогам, визначеним у містобудівних умовах та обмеженнях забудови земельної ділянки, вихідним даним, вимогам чинних будівельних норм та нормативних документів.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про архітектурну діяльність", ДВН А.2.2-3:2-14 "Склад та зміст проектної документації на будівництво", архітектор, інші проектувальники зобов'язані додержуватися державних стандартів, норм і правил, вимог вихідних даних на проектування та несуть відповідальність за відповідність проектної документації вихідним даних на проектування вимогам державних стандартів, норм і правил.

За змістом ст. 1 Закону України "Про архітектурну діяльність", проект -документація для будівництва об'єктів архітектури, що складається з креслень, графічних і текстових матеріалів, інженерних і кошторисних розрахунків, які визначають містобудівні, об'ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні та технологічні рішення, вартісні показники конкретного об'єкта архітектури, та відповідає вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил.

Відповідно до п. 11 ст. 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" проектна документація - це затверджені текстові та графічні матеріали, якими визначаються містобудівні, об'ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні, технологічні вирішення, а також кошториси об'єктів будівництва.

В статті 30 вказаного закону визначено, що технічні умови це комплекс умов та вимог до інженерного забезпечення об'єкта будівництва, які повинні відповідати його розрахунковим параметрам, зокрема щодо водо-, тепло-, енерго- і газопостачання, каналізації, радіофікації, зовнішнього освітлення, відведення зливових вод, телефонізації, телекомунікації, диспетчеризації, пожежної та техногенної безпеки.

У відповідності до ч. 1 ст. 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" проектна документація на будівництво об'єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.

Згідно зі ст.. 9 Закону України "Про архітектурну діяльність", будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Відповідно до ст.. 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва. Суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; реєстрація права власності на об'єкт містобудування.

При цьому, відповідно до ст. 29 вказаного Закону, основними складовими вихідних даних є: містобудівні умови та обмеження; технічні умови; завдання на проектування.

Згідно Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 07.07.2011 № 109, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.07.2011 за № 912/19650 розділ "Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки" містить: а) граничнодопустиму висоту будівель; б) максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки; в) максимально допустиму щільність населення (для житлової забудови); г) відстані від об'єкта, який проектується, до меж червоних ліній та ліній регулювання забудови; ґ) планувальні обмеження (зони охорони пам'яток культурної спадщини, зони охоронюваного ландшафту, межі історичних ареалів, прибережні захисні смуги, санітарно-захисні та інші охоронювані зони); д) мінімально допустимі відстані від об'єктів, які проектуються, до існуючих будинків та споруд; є) охоронювані зони інженерних комунікацій; є) вимоги до необхідності проведення інженерних вишукувань згідно з державними будівельними нормами ДБН А.2.1-1-2008 "Інженерні вишукування для будівництва"; ж) вимоги щодо благоустрою з урахуванням положень Закону України "Про благоустрій населених пунктів"; з) забезпечення умов транспортно-пішохідного зв'язку; и) вимоги щодо наявності місць для постійного зберігання автотранспорту; і) вимоги щодо охорони культурної спадщини з урахуванням положень Закону України "Про охорону культурної спадщини"; ї) вимоги щодо архітектурних та інженерних рішень.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України "Про архітектурну діяльність" проектна документація на будівництво об'єктів, розроблена відповідно до містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, не підлягає погодженню з відповідними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, органами охорони культурної спадщини, державної санітарно-епідеміологічної служби і природоохоронними органами.

Аналогічно, частиною 6 ст. 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що проектна документація на будівництво об'єктів не потребує погодження державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, юридичними особами, утвореними такими органами.

При цьому, Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Закон України "Про архітектурну діяльність" поширюють свою дію на всі об'єкти містобудування та стосуються будівництва на усіх територіях, та не передбачають жодних винятків із вказаного правила.

Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 за № 92 "Про внесення змін до Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць" проектна документація на нове будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт (крім реконструкції та капітального ремонту квартир чи окремих приміщень, які здійснюються без зміни об'ємно-просторових характеристик) у межах історичних ареалів населених місць розробляється з урахуванням вимог затвердженого в установленому законом порядку історико-архітектурного опорного плану.

Історико-архітектурний план у місті Дніпро затверджено, а отже історико-містобудівне обгрунтування не є документом, який би заважав відповідачу розробити проекту документацію, визначену п. 1.1. Договору, на стадії П.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.05.2011 № 45 затверджений Порядок розроблення проектної документації на будівництво об'єктів, згідно п. 2 якого цей Порядок визначає процедуру розроблення проектної документації на будівництво об'єктів та поширюється на суб'єктів містобудування.

Відповідно до п. 3. та п. 4 зазначеного Порядку для забезпечення проектування об'єкта будівництва замовник повинен надати генпроектувальнику (проектувальнику) вихідні дані на проектування. Основними складовими вихідних даних є: містобудівні умови та обмеження; технічні умови; завдання на проектування.

У відповідності до п. 4.1, п. 8 Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України "Про затвердження Порядку розроблення проектної документації на будівництво об'єктів" від 16.05.2011 № 45 (далі - Порядкок № 45) завдання на проектування об'єктів будівництва складається з урахуванням вимог державних будівельних норм ДБН А.2.2-3:2014 "Склад та зміст проектної документації на будівництво" і затверджується замовником за погодженням із генпроектувальником (проектувальником). Назва об'єкта будівництва за проектною документацією має відповідати завданню на проектування, не змінюватися на всіх стадіях проектування та відображати вид будівництва (нове будівництво, реконструкція, технічне переоснащення діючих підприємств, реставрація, капітальний ремонт) та його місце розташування.

Титульний аркуш проекту підписується та скріплюється печаткою ГАПа (ГІПа). Окремі розділи або частини проектної документації підписуються виконавцями, які мають кваліфікаційний сертифікат, та/або виконавцями, які не мають такого сертифіката, але є безпосередніми розробниками цих розділів або частин проектної документації.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 04.06.2014 № 163 затверджено ДБН А.2.2-3:2014 "Склад та зміст проектної документації на будівництво" (далі - ДБН А.2.2-3:2014), п. п. 4.3 п. 4 яких визначено, що основними складовими вихідних даних є: - містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки; -технічні умови; - завдання на проектування (додаток Б); Інші вихідні дані, які надаються замовником, наведені в додатку А.

З аналізу вищезазначених норм, господарський суд доходить висновку, що основними складовими вихідних даних при розробленні проектної документації є :

- містобудівні умови та обмеження;

- технічні умови;

- завдання на проектування.

Аналогічно, статтею 29 вказаного Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

Статтею 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлений обов'язок суб'єктів містобудування додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів.

Відповідно до Містобудівних умов та обмежень № 301015-052952-004-04-2017 від 19.10.2017 для проектування об'єкта будівництва багатофункціонального комплексу з паркінгом по проспекту Дмитра Яворницького,106, об'єктом будівництва визначено: нове будівництво на підставі договору оренди землі від 05.07.2016, земельна ділянка по проспекту Дмитра Яворницького,106, загальною площею 0,7992 га, кадастровий номер 1210100000:06:099:0021, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, для забезпечення охорони об'єктів культурної спадщини. Вид використання земельної ділянки: по фактичному розміщенню будівель та споруд (а.с. 26-28).

Як встановлено судом, Містобудівні умови та обмеження були надані відповідачеві 25.10.2017, отримання яких відповідачем не заперечується.

Наказ Міністерства культури України від 17.02.2012 № 122 "Про затвердження методичних рекомендацій щодо розроблення історико-містобудівних обґрунтувань" на який посилається відповідач не зареєстрований Міністерством юстиції України та відсутній в "Переліку нормативно-правових актів у сфері охорони культурної спадщини", що оприлюднено на офіційному веб-сайті Міністерства культури України.

З пункту 1 Методичних рекомендацій щодо розроблення історико-містобудівних обґрунтувань, затверджених наказом Міністерства культури України від 17.02.2012 № 122, вбачається, що вони розроблені відповідно до Закону України "Про охорону культурної спадщини". Даний Закон не містить терміну "історико-містобудівне обґрунтування" ні в статті 5 цього Закону, якою визначено повноваження центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини (Міністерство культури України), ні в статті 6, якою визначено повноваження інших органів охорони культурної спадщини, в тому числі і місцевого рівня, жоден з цих органів не наділений повноваженням затверджувати історико-містобудівне обґрунтування.

Із змісту Методичних рекомендацій щодо розроблення історико містобудівних обґрунтувань випливає, що питання, пов'язані із історико-містобудівним обґрунтуванням (його замовлення, розроблення, виготовленню погодження, затвердження, коригування і т.ін.), знаходяться виключно в площині взаємовідносин між замовником та організацією-виконавцем.

Разом з тим, відповідач зазначає, що проектну документації, після її розроблення, слід погоджувати з Міністерством культури України відповідно до положень норми п. 14.ч. 1 ст.5 Закону України "Про охорону культурної спадщини", яка є, на його думкою спеціальною по відношенню до положень Законів України "Про регулювання містобудівної діяльності" та "Архітектурну діяльність".

З цього приводу господарський суд зазначає наступне.

Як роз'яснено Міністерством юстиції України у п.1 листа від 26.12.2008 № 758-0-2-08-19 "Щодо практики застосування норм права у випадку колізії", у разі існування неузгодженості між нормами, виданими одним і тим самим нормотворчим органом, застосовується акт. виданий пізніше, навіть якщо прийнятий раніше акт не втратив своєї чинності. Така неузгодженість може виникнути внаслідок того, що прийняття нової норми не завжди супроводжується скасуванням "застарілих" норм з одного й того ж питання. У п.4 листа від 26.12.2008 №758-0-2-08-19 вказано, що при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.

Тобто, із наведених роз'яснень, випливає те, що перевага надається акту, який виданий пізніше, в тому числі, загальному акту, якщо він скасовує положення раніше виданого спеціального акту.

Крім того, в п. 14 ст. 5 та в п. 9 ст. 6 Закону України "Про охорону культурної спадщини" зазначено лише про погодження проекту містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, тобто, проекту будівництва об'єктів.

Однак, вказані норми Закону України "Про охорону культури спадщини" суперечать прийнятим пізніше ч. 6 ст. 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та ч. З ст. 7 Закону України "Про архітектурну діяльність" і не підлягають застосуванню згідно п. 2 Розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про регулювання містобудівні діяльності".

Норма про необхідність погодження з центральним органом виконавчого органу у сфері охорони культурної спадщини проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень в історичних ареалах населених місць існувала в Законі України "Про охорону культурної спадщини" з дати його прийняття (08.06.2000), однак, в подальшому згідно із Законом України № 509-VI від 16.09.2008 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву" статтю 7 Закону України "Про архітектурну діяльність" було доповнено частиною 3, яка передбачає, що проектна документація на будівництво об'єктів, розроблена відповідно до містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, не підлягає погодженню з відповідними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, органами культурної спадщини, державної санітарно-епідеміологічної служби і природоохоронними органами.

Відтак, в даному випадку слід керуватися нормою, що з'явилася пізніше, тобто частиною 3 статті 7 Закону України "Про архітектурну діяльність", яка не передбачає необхідності погодження проектної документації із органами охорони культурної спадщини.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне зазначити, що дійсно, постановою Ради Міністрів Української РСР № 970 від 24.08.1963 Про впорядкування справи обліку та охорони пам'ятників архітектури на території Української РСР зазначену будівлю віднесено до списку пам'ятників архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави. Охоронний номер пам'ятки 148.

Водночас, статтею 13 Закону України Про охорону культурної спадщини визначено, що об'єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам'ятки. Порядок визначення категорій пам'яток встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Отже, об'єкт нерухомого майна набуває правового статусу пам'ятки тільки із занесенням до Реєстру.

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України Про охорону культурної спадщини передбачено, що об'єкти, включені до списків (переліків) пам'яток історії та культури відповідно до Закону УРСР Про охорону і використання пам'яток історії та культури , визнаються пам'ятками відповідно до цього Закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1760, прийнятою на виконання Закону № 1805, затверджено Порядок визначення категорій пам'яток для занесення об'єктів культурної спадщини до Реєстру.

16.12.2004прийнято Закон України Про внесення змін до Закону України Про охорону культурної спадщини , відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень якого об'єкти, включені до списків (переліків) пам'яток історії та культури республіканського чи місцевого значення відповідно до Закону УРСР № 3600, до вирішення питання про їх включення (виключення) до Реєстру вважаються пам'ятками відповідно національного чи місцевого значення.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України Про охорону культурної спадщини Кабінет Міністрів України був зобов'язаний протягом шести місяців з дня опублікування цього Закону внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції про приведення Законів України у відповідність із цим Законом та забезпечити прийняття нормативно-правових актів, спрямованих на його виконання.

Упродовж шестимісячного строку, визначеного Законами Про охорону культурної спадщини та Про внесення змін до Закону України Про охорону культурної спадщини Кабінет Міністрів України не подав на розгляд Верховної Ради України законопроектів (пропозицій) про приведення законів України у відповідність із зазначеними Законами щодо включення чи невключешія об'єктів до списків (переліків) пам'яток історії та культури згідно із Законом УРСР № 3600 і до Реєстру нерухомих пам'яток України та затвердження переліку пам'яток культурної спадщини, а отже будівля, розташована за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпро проспект Дмитра Яворницького (назва вулиці до перейменування - проспект Карла Маркса), 106, не набула статусу пам'ятки.

Таким чином, на спірні правовідносини не мають поширюватись приписи Закону України Про охорону культурної спадщини .

Разом з тим, господарським судом враховані висновки комплексного будівельно-технічного та мистецтвознавче експертного дослідження від 25.06.2018 № 660, розробленого Центром експертизи культурних цінностей Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв Міністерства культури України, відповідно до яких експертами резюмовано, що спірна будівля, розташована за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпро проспект Дмитра Яворницького (назва вулиці до перейменування - проспект Карла Маркса), 106, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 450702912101 не перебуває у реєстрі національного культурного надбання як пам'ятка архітектури місцевого/національного значення та має ознаки порушення і недотримання критерію автентичності з урахуванням Порядку визначення категорій пам'яток для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1760 інших нормативно-правових актів України. (а.с. 99-141).

Крім того, суд зазначає, що ст.. 11 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, застосовує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" визначено концепцію якості закону, зокрема щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу "якості закону". В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

Таким чином, враховуючи вищезазначені приписи чинного законодавства України, господарський суд вважає, що проектна документація "Будівництво багатофункціонального комплексу з паркінгом по проспекту Дмитра Яворницького, 106 в м. Дніпрі" та "Ремонт і пристосування існуючої пам'ятки архітектури національного значення по проспекту Дмитра Яворницького (Карла Маркса), 106 в м. Дніпрі під будівлю комерційного призначення з реставрацією фасадів" стадії П (проект) не потребує додаткового погодження.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що проектна документація має бути розроблена у відповідності до затверджених містобудівних умов та обмежень, що повністю відповідає положенням ст. 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та ст. 7 Закону України "Про архітектурну діяльність", які прямо передбачають відсутність обов'язку замовника будівництва погоджувати проектну документацію з органами державної влади, у тому числі, з органами охорони культурної спадщини.

Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. З ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов'язання, чим порушив умови укладеного із позивачем договору та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача про зобов'язання відповідача виконати умови договору на виконання проектних робіт № 11/2016 від 23.11.2016р., шляхом виконання другої стадії робіт (стадії "Проект") по розробці проектної документації "Будівництво багатофункціонального комплексу з паркінгом по проспекту Дмитра Яворницького, 106 в м. Дніпрі" та "Ремонт і пристосування існуючої пам'ятки архітектури національного значення по проспекту Дмитра Яворницького (Карла Маркса), 106 в м. Дніпрі під будівлю комерційного призначення з реставрацією фасадів" - є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Зобов'язати Фізичну особу-підприємця Задою Ігоря Миколайовича (49000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) виконати умови п. 4.2.2 Договору на виконання проектних робіт № 11/2016 від 23.1 1.2016р., а саме розпочати виконання другої стадії робіт (стадії Проект ) по розробці проектної документації Будівництво багатофункціонального комплексу з паркінгом по проспекту Дмитра Яворницького, 106 в м. Дніпрі та Ремонт і пристосування існуючої пам'ятки архітектури національного значення по проспекту Дмитра Яворницького (Карла Маркса), 106 в м. Дніпрі під будівлю комерційного призначення з реставрацією фасадів .

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Задої Ігоря Миколайовича (49000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Артеміда-5 (49038, м. Дніпро, вул.. Собінова, б. 1, код ЄДРПОУ 35447597 ) 1 762 грн. 00 коп. (одну тисячу сімсот шістдесят дві грн.. 00 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Суддя І.А. Рудь

Повне рішення складено 13.07.2018