Рішення

від 06.07.2018 по справі 907/221/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.07.2018 м. Ужгород Справа № 907/221/18

Господарський суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Ушак І.Г.

за участі секретаря судового засідання Сінкіної Е.В.

у відкритому судовому засіданні розглянув справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Імексбанк", м. Одеса (далі - ПАТ Імексбанк)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, м. Київ (далі - Фонд)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Геосвіт", м. Ужгород (далі - відповідач-1, ТОВ Геосвіт),

до товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестсервіскомпані", м. Одеса (далі - відповідач-2, ТОВ Інвестсервіскомпані)

про визнання недійсним нікчемного договору про розірвання договору застави майнових прав від 26.05.14, укладений 23.12.14 ПАТ Імексбанк, ТОВ Інвестсервіскомпані, ТОВ Геосвіт, відповідно до умов якого ПАТ Імексбанк відмовилося від власних майнових вимог до ТОВ Інвестсервіскомпані за договором застави майнових прав від 26.05.14, відповідно до умов якого ПАТ Імексбанку було передано в заставу майнові права, що випливають з договору від 2.04.12 та додаткової до нього угоди від 14.03.13, укладених товариством з обмеженою відповідальністю Південінвестсервіс та ТОВ Інвестсервіскомпані щодо дольової участі у будівництві логістичного та офісно-торгового центру на землях Іванівського району Одеської області (за межами населених пунктів), частина двоповерхової будівлі складу № 3 з двома підземними поверхами, площею 21500 кв.м (з урахуванням уточнень позовних вимог)

за участю представників:

позивача - Соботник Р.В., представник за довіреністю

третьої особи на стороні позивача - Щербина О. Ю., представник за довіреністю

відповідача-1 - не з'явився

відповідача 2 - не з'явився

Позивач звернувся з даним позовом про визнання недійсним нікчемного договору про розірвання договору застави майнових прав від 26.05.14 (далі - оспорюваний договір, договір про розірвання) , укладеного 23.12. 14 ПАТ Імексбанк, ТОВ Інвестсервіскомпані, ТОВ Геосвіт, відповідно до умов якого ПАТ Імексбанк відмовилося від власних майнових вимог до ТОВ Інвестсервіскомпані за договором застави майнових прав від 26.05.14, відповідно до умов якого ПАТ Імексбанку було передано в заставу майнові права, що випливають з договору від 2.04.12 та додаткової до нього угоди від 14.03.13, укладених ТОВ Південінвестсервіс та ТОВ Інвестсервіскомпані щодо дольової участі у будівництві логістичного та офісно-торгового центру на землях Іванівського району Одеської області (за межами населених пунктів), частина двоповерхової будівлі складу № 3 з двома підземними поверхами, площею 21500 кв. м (з урахуванням уточнення позовних вимог).

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що ПАТ Імексбанк, який на підставі постанови правління НБУ від 26.0.2015 віднесено до категорії неплатоспроможних та щодо якого з 27.01.15 запроваджено тимчасову адміністрацію , уклавши протягом року до дня запровадження тимчасової адміністрації договір про розірвання при непогашеній заборгованості за кредитним договором, безпідставно відмовившись від власних майнових прав до заставодавця за дійсним договором забезпечення, а також від своїх прав звернути стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості позичальника, що за змістом п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб є підставою вважати договір про розірвання нікчемним.

Позивач, посилаючись на те, що на надіслане відповідачам-1, 2 повідомлення про нікчемність договору про розірвання останні не вчинили дій, передбачених ч. 5 ст. 38 зазначеного Закону, а саме: не повернули банку майно (кошти), яке отримали від банку, та не відшкодували його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину. у разі неможливості повернути майно в натурі, вважає наявним спір щодо нікчемності договору про розірвання та наполягає на визнанні його недійсним у судовому порядку.

Представник позивача у ході судового розгляду справи наполягає на задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх обґрунтованість долученими до матеріалів справи документами.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб - третя особа у справі без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - письмовими поясненнями та усними поясненнями представника у ході судового розгляду справи наполягає на задоволенні позовних вимог з тих же підстав, що і позивач.

Відповідачі письмового відзиву на позов не надали, участі уповноважених представників судовому розгляді справи не забезпечили.

Кореспонденція суду (ухвали суду від 28.03.2018, 11.04.2018, 22.05.2018) надіслана відповідачу-1 за адресою вказаній в позовній заяві - 88000, м. Ужгород, вул. Собранецька, 4 - яка за відкритими даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є його офіційним місцезнаходженням, повернута до суду без вручення адресату із відміткою установи зв'язку за закінченим терміном зберігання . Відповідно до правової позиції наведеної у постанові Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.11 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (п. 3.9.1), якщо ухвала у справі надіслана за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною та зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, і не повернута підприємством зв'язку або повернута з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Відповідач-2 був повідомлений про дату, час та місце засідання суду, що підтверджується поштовими повідомленнями, які містяться у матеріалах справи.

За наведених обставин, оскільки відповідачі були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, однак не скористалися своїм правом подати суду відзив на позов, прийняти участь у судовому розгляді справи, суд вправі згідно ст. 178 ГПК України вирішити спір за наявними матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, суд встановив наступне.

26.05.14 року між ПАТ Імексбанк - кредитором, позивачем у справі - та ТОВ Геосвіт - позичальником, відповідачем у справі - укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 22/14 (далі - кредитний договір), за умовами якого кредитор зобов'язався надати позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, із наданням кредиту окремими частинами або в повній сумі в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості до 252 980 700,00 грн. та сплатою фіксованої процентної ставки у розмірі 18% процентів річних, кінцевим терміном повернення за всіма траншами не пізніше 22.12.2015 року включно.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 26.05.2014 року між ПАТ Імексбанк як заставодержателем, ТОВ Геосвіт як позичальником та ТОВ Інвестсервіскомпані як заставодавцем, майновим поручителем та відповідачем-2 у справі укладено договір застави майнових прав, згідно умов якого банку в заставу передано майнові права, що випливають з договору від 02.04.12 з додатковою до нього угодою від 14.03.13, укладених між ТОВ Південінвестсервіс та ТОВ "Інвестсервіскомпані" щодо дольової участі у будівництві логістичного та офісно-торгового центру на землях Іванівського району Одеської області (за межами населених пунктів), частина двоповерхової будівлі складу № 3 з двома підземними поверхами, площею 21500 кв.м (далі - предмет застави).

Банк належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором, надав позичальнику кредитні кошти, в розмірі, обумовленому договором, водночас позичальник своїх обов'язків за кредитним договором не виконав та кошти банку не повернув, що підтверджено рішенням господарського суду Одеської області від 08.10.2015 року по справі № 916/1527/15-г, яким на користь банку з позичальника стягнуто заборгованість за кредитним договором; дане судове рішення набрало законної сили та не виконане позичальником.

Разом з тим, 23.12.14 ПАТ Імексбанк як заставодержатель, ТОВ Геосвіт як позичальник та ТОВ Інвестсервіскомпані як заставодавець уклали договір про розірвання договору застави майнових прав від 26.05.14 (договір розірвання), тобто за наявності непогашених кредитних зобов'язань банк з укладенням цього договору безпідставно відмовився від власних майнових вимог до заставодавця.

На підставі постанови правління НБУ від 26.01.2015 року № 50 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, прийнято рішення від 26.01.2015 року № 16, яким було запроваджено з 27.01.15 тимчасову адміністрацію в АТ "Імексбанк" та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Імексбанк" (далі - уповноважена особа).

На підставі наказу уповноваженої особи від 2.03.15 № 66-в було створено комісію, яку зобов'язано здійснити перевірку правочинів укладених АТ "Імексбанк" протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації, які підпадають під критерії, передбачені ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон).

За результатами зазначеної перевірки встановлено, що протягом року до дня запровадження тимчасової адміністрації в АТ Імексбанк - у період з 27.01.14 по 27.01.15 - відбулося вилучення ліквідних предметів застави шляхом, в т.ч. розірвання відповідних договорів застави.

Так, зокрема, виявлено, що 23.12.14 укладено оспорюваний у даній справі договір розірвання. Актом перевірки встановлено, що цей правочин став підставою для припинення договору застави майнових прав, предметом якого були майнові права, що випливають з договору від 02.04.12 з додатковою до нього угодою від 14.03.13, укладених між ТОВ Південінвестсервіс та ТОВ "Інвестсервіскомпані" щодо дольової участі у будівництві логістичного та офісно-торгового центру на землях Іванівського району Одеської області (за межами населених пунктів), частина двоповерхової будівлі складу № 3 з двома підземними поверхами, площею 21500 кв.м, які були забезпеченням зобов'язань ТОВ Геосвіт за кредитним договором, відтак є нікчемним відповідно до приписів ч. 3 ст. 38 Закону, п. 2 ст. 215, п. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, та до нього мають бути застосовані наслідки недійсності, що зумовлюють проведення відповідних дій, спрямованих на відновлення порушеного права банку.

30.11.17 уповноваженою особою позичальнику та заставодавцю - відповідачам-1, 2 у даній справі - було надіслано повідомлення про нікчемність договору про розірвання, оскільки, укладаючи його АТ "Імексбанк" фактично відмовився від власних майнових вимог, які полягали у праві АТ "Імексбанк" звернути стягнення на предмет застави у разі невиконання ТОВ Геосвіт зобов'язань за кредитним договором, враховуючи невиконання боржником зобов'язань щодо погашення кредиту.

Наведене відповідає приписам ч. 4 ст. 38 Закону, згідно яких Фонд протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

При цьому, у разі отримання повідомлення Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину. Такий нікчемний договір не може бути використаний для визначення ринкової ціни (ч. 5 ст. 38 Закону).

На повідомлення уповноваженої особи Фонду відповідачі не відреагували, майно банку не повернули та не відшкодували його вартість у порядку визначеному законом.

Наведені обставини, які належним чином доведені матеріалами справи, послугували підставою звернення позивача до суду з даним позовом про визнання недійсним нікчемного в силу закону (п. 1 ч. З ст. 38 Закону) договору про розірвання укладеного неплатоспроможним банком, оскільки банк на протязі року до запровадження тимчасової адміністрації відмовився від власних майнових вимог.

Відповідачі не заперечили та не спростували у судовому розгляді справи обставин, на яких ґрунтується позов.

Суд, проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані позивачем докази, викладену ним правову позицію, вважає заявлені позовні вимоги правомірними, такими, що відповідають дійсним обставинам справи з огляду на наступне.

Визнання правочину недійсним, що є предметом даного спору, відповідно до приписів ст. 16 ЦК України є одним із визначених законом способів захисту цивільних прав та інтересів

Підставою недійсності правочину, відповідно до ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин); у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається; у випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним; якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, нікчемний правочин є недійсним у силу прямої вказівки закону за фактом наявності певної умови (обставини).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, якщо банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог.

Приписами ч.ч.1, 2, 4 ст. 38 Закону Фонд зобов'язаний забезпечити збереження активів та документації банку; протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті; порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду; Фонд протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у ч. 2 ст. 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів.

Відповідно до правової позиції наведеної у п. 2.5.2 постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.13 № 11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними необхідно з урахуванням приписів статті 215 ЦК України та статті 207 ГК України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом, і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора. За змістом ч.2 ст. 215 ЦК України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду, однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним.

У судовому розгляді справи встановлено, що кредитний договір, виконання зобов'язань за яким забезпечувалося договором застави, укладався на умовах, зокрема, забезпеченості (п. 1.1 кредитного договору). За цим договором заставодавець (майновий поручитель) - відповідач-2 у справі - зобов'язався виконувати дії, необхідні для забезпечення дійсності заставленого права до повного виконання боржником, позичальником - відповідачем-1 у даній справі - зобов'язань за кредитним договором (п. 2 договору застави майнових прав).

Рішенням господарського суду Одеської області від 08.10.15 по справі № 916/1527/15-г, яке набрало законної сили, на користь банку з позичальника стягнуто заборгованість за кредитним договором на суму 252980700,00 грн. (за кредитом), 28569492,29 грн. (за відсотками) та пеню на суму 3861456,47 грн.

Наведеним рішенням суду підтверджено існування заборгованості за кредитним договором станом на час укладення банком та відповідачами оспорюваного у даній справі договору від 23.12.14 про розірвання договору, яким банк (кредитор) відмовився від майнових прав, переданих у заставу на забезпечення виконання зобов'язання боржника за кредитним договором, тобто відмовився від власних майнових вимог і така відмова відбулася протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ Імексбанк .

Недійсність правочинів неплатоспроможного банку, згідно з якими банк відмовився від власних майнових вимог, встановлена Законом, такі правочини є недійсними (нікчемними) незалежно від часу їх виявлення уповноваженою особою Фонду, за умови якщо вони вчинені банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку.

Суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин даної справи в їх сукупності, керуючись законом, дійшов висновку про визнання за позовом ПАТ Імексбанк недійсним нікчемного в силу приписів ст. 38 Закону договору про розірвання договору.

За змістом ст. 129 ГПК України судовий збір сплачений позивачем при поданні позову на суму 1762,00 грн. - належить відшкодувати за рахунок відповідачів у рівних частинах - по 881,00 грн. - з кожного.

Керуючись ст.74, 76-79, 86, 129, ст.ст.232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

Визнати недійсним договір про розірвання договору застави майнових прав від 26.05.14, укладений 23.12.14 публічним акціонерним товариством "Імексбанк", м. Одеса, товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестсервіскомпані", м. Одеса та товариством з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Геосвіт", м. Ужгород , відповідно до умов якого публічне акціонерне товариство "Імексбанк", м. Одеса відмовилося від власних майнових вимог до товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестсервіскомпані", м. Одеса за договором застави майнових прав від 26.05.14, відповідно до умов якого публічному акціонерному товариству "Імексбанк", м. Одеса, було передано в заставу майнові права, що випливають з договору від 2.04.12 та додаткової до нього угоди від 14.03.13, укладених товариством з обмеженою діяльнгістю Південінвестсервіс та товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестсервіскомпані", м. Одеса щодо дольової участі у будівництві логістичного та офісно-торгового центру на землях Іванівського району Одеської області (за межами населених пунктів), частина двоповерхової будівлі складу № 3 з двома підземними поверхами, площею 21500 кв.м

2. Стягнути на користь публічного акціонерного товариства "Імексбанк", 65039 м. Одеса, пр-т. Гагаріна, 12-А (код ЄДРПОУ 20971504) на відшкодування витрат по сплаті судового збору з:

- товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Геосвіт", 88000 м. Ужгород, вул. Собранецька, будинок 14 (код ЄДРПОУ 35697136) суму 881,00 грн. (вісімсот вісімдесят одну грн. 00 коп);

- товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестсервіскомпані", 65039 м. Одеса, пр-т. Гагаріна, 12-А (код ЄДРПОУ 36154796) суму 881,00 грн. (вісімсот вісімдесят одну грн. 00 коп.)

Відповідно до приписів ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст рішення складено 16.07.2018 року.

Суддя Ушак І.Г.