Постанова

від 10.07.2018 по справі 916/2740/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/2740/17 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєляновського В.В., суддів: Величко Т.А., Поліщук Л.В.

при секретарі - Колбасовій О.Ф.

за участю представників:

Від позивача: Бойченко С.М.

Від відповідача: Мартиненко М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „ІМЕКСБАНК"

на рішення господарського суду Одеської області від 03.04.2018 року, суддя в І інстанції Власова С.Г., повний текст якого було складено 16.04.2018 року в м. Одесі

у справі № 916/2740/17

за позовом: Публічного акціонерного товариства „ІМЕКСБАНК"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Комплексна охорона майна"

про стягнення 348 696 грн.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року Публічне акціонерне товариство „ІМЕКСБАНК" (далі - Банк) звернулося до господарського суду Одеської області з позовом (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Комплексна охорона майна" про відшкодування збитків у розмірі 348 696 грн., завданих внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 8 про охорону та здійснення внутрішньо - об'єктового режиму від 14.08.2015р. щодо охорони майна, яке було викрадено невідомими особами в ніч на 02 березня 2017 року.

ТОВ „Комплексна охорона майна" не визнало позов посилаючись на те, що визначені позивачем матеріальні цінності, як викрадені, не передавалися під охорону, і позивачем не надано належних доказів на підтвердження факту наявності цього майна станом на 02.03.2017 року та його крадіжку в ніч на 02 березня 2017 року. Відповідач також вважає, що позивач неправильно здійснив розрахунок, виходячи з витягу зі звітів про оцінку майна, які використовувалися при формуванні ліквідаційної маси АТ Імексбанк станом на 01.11.2015р. Тобто, до розрахунку розміру збитків приймається первісна вартість майна, яка не підтверджена жодними первинними документами.

Рішенням господарського суду Одеської області від 03.04.2018 року в позові відмовлено з мотивів недоведеності позовних вимог.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Банк звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. Обґрунтовуючи підстави звернення з апеляційною скаргою позивач посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність викладених у рішенні висновків місцевого суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення місцевого суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі матеріали, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 269 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23 квітня 2015р. № 84 продовжено здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ „ІМЕКСБАНК" по 26.05.2015р. (включно); продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ „ІМЕКСБАНК" Северина Ю.П. по 26.05.2015р. (включно).

На підставі постанови правління Національного банку України від 26 січня 2015р. №50 "Про віднесення ПАТ „ІМЕКСБАНК" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 26 січня 2015р. №16 "Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ „ІМЕКСБАНК", згідно з яким з 27 січня 2015р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в АТ „ІМЕКСБАНК" Северина Ю.П.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 28 квітня 2016р. №638 продовжено строки здійснення процедури ліквідації АТ „ІМЕКСБАНК" на два роки по 26.05.2018р.; продовжено повноваження ліквідатора АТ „ІМЕКСБАНК", визначені Законом, зокрема статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону, в тому числі з підписанням всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Гаджиєву С.О. строком на два роки по 26.05.2018 включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 01 вересня 2016р. №1697 відсторонено від виконання обов'язків уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ „ІМЕКСБАНК" та відкликано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Імексбанк" Гаджиєва С.О. з 05 вересня 2016р., призначено уповноваженою особою Фонду і делеговано всі повноваження ліквідатора АТ "Імексбанк" провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Матвієнку А.А. з 05 вересня 2016р.

14.08.2015 року між ПАТ „ІМЕКСБАНК" (Банк) та ТОВ „Комплексна охорона майна" (охорона) було укладено договір № 8 про охорону та здійснення внутрішнього - об'єктового режиму, згідно з п. 1.1 якого, „Охорона" в інтересах „Банку" здійснює фізичну охорону, внутрішньо - об'єктовий режим об'єкту, що належить/знаходиться в користуванні банку, а також матеріальних цінностей, що в ньому знаходяться, охорону громадського порядку та пропускний режим в межах об'єкта, а „Банк" своєчасно здійснює оплату послуг охорони на умовах і в порядку встановлених цим договором. Об'єкт розташований за адресою: м. Одеса, проспект Шевченка 8-А.

Відповідно до п. п. 2.1.1., 2.1.2. договору об'єкт здійснення внутрішньо - об'єктового режиму - територія „Банку" в межах периметру, що вказані в Дислокації (додаток №1 до Договору), яка є невід'ємною частиною цього договору, і позначені на план-схемі установи банку. Здійснення внутрішньо - об'єктового режиму - дії працівників „Охорони" по припиненню порушень сторонніми особами внутрішньо - об'єктового режиму і громадського порядку на „Об'єкті".

Пунктами 3.1., 3.2., 3.3., 3.4. договору визначено, що „Охорона" здійснює охорону з моменту здачі Об'єкта під охорону і до моменту зняття Об'єкта охорони із під охорони. В усіх приміщеннях установи „Банку" встановлюється внутрішньо - об'єктовий режим, умови та порядок здійснення якого визначаються Інструкцією внутрішньо - об'єктового режиму в приміщеннях „Банку". Вказана Інструкція затверджується „Банком" та погоджується з „Охороною". Час здійснення „Охороною" внутрішньо - об'єктового режиму на „Об'єкті", а також перелік постів „Охорони", номери постів та їх територіальні межі визначені у Дислокації (додаток №1 до договору). Факт початку виконання „Охороною" обов'язків по здійсненню внутрішньо - об'єктового режиму на „Об'єкті", фіксується у акті прийому-передачі об'єкту, що підписується „Сторонами". При виникненні факту порушення цілісності приміщень, що охороняються, при заподіянні збитків, пошкодженні майна „Банку", „Охорона" повідомляє в чергову частину органу внутрішніх справ і „Банку". До прибуття представників органу внутрішніх справ щодо слідства „Охорона" забезпечує недоторканість місця події.

Умовами п.п. 7.2.1., 7.2.2. договору передбачено, що „Охорона" несе матеріальну відповідальність за прямі збитки, спричинені майну „Банку" внаслідок неналежного виконання нею своїх зобов'язань: - заподіяні розкраданням товарно-матеріальних цінностей, здійсненних шляхом крадіжки, грабежу або розбою, знищення або псування матеріальних цінностей сторонніми особами, які проникли до Об'єкту охорони, через неналежне виконання „Охороною" своїх зобов'язань за цим договором; - заподіяні пожежами або в силу інших причин з вини працівників „Охорони", які здійснюють охорону Об'єкту. Спірні питання щодо вини „Охорони" та розміру відшкодування збитків вирішуються у визначеному чинним законодавством порядку. Факт крадіжки, грабежу, розбою, а також знищення або пошкодження Об'єктів та майна „Банку", що допущені з вини „Охорони", встановлюються у визначеному законом порядку.

Згідно з п.п. 11.1., 11.2. договору, він укладається строком до 26 травня 2016 року (включно) і набуває чинності з дня його підписання „Сторонами". Якщо за один місяць до закінчення строку дії договору жодна зі Сторін не вимагатиме у письмовій формі його припинення або перегляду, дія договору вважається продовженою ще на 1 (один) рік на тих же умовах.

Додатками до даного договору є: додаток №1 дислокація приміщення ПАТ „ІМЕКСБАНК", на території якого здійснюється внутрішньо - об'єктовий режим ТОВ „Комплексна охорона майна"; додаток №2 - розрахунок №1 вартості надання послуг; додаток №3 - протокол №1 узгодження ціни за здійснення заходів охорони.

15.12.2015 року сторонами було укладено додаткову угоду №1 до даного договору, якою визначено розклад роботи виконавця із зазначенням часу охорони та середню вартість фізичної охорони об'єкта.

Позивач вказує те, що в ніч на 02.03.2017 року близько 2:30 год. в приміщення ПАТ "ІМЕКСБАНК" за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 8-А, було здійснене проникнення невідомими особами з подальшою крадіжкою майна банку. За даними відеоспостереження дві невідомі особи через розбите скло у вікні проникли у приміщення банку та викрали декілька комп'ютерних моніторів, коробки з пинпад терміналами, а також телефонні пристрої. З метою визначення переліку викраденого майна Банком було створено комісію та проведено інвентаризацію, яка встановила нестачу майна на загальну суму 681 090,02 грн.

17.03.2017 року уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ „ІМЕКСБАНК" подано до Приморського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області заяву № 696 про вчинення кримінального правопорушення, в якій заявник просив внести заяву ПАТ „ІМЕКСБАНК" про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР; розпочати за цією заявою про вчинення злочину досудове розслідування у формі досудового слідства за вчинення дій, які мають ознаки складу злочину, передбаченого ст. 185 Кримінального кодексу України; повідомити письмово на адресу АТ „ІМЕКСБАНК" про результат розгляду заяви у встановлений законом термін.

Листом від 21.03.2017р. №36/1 слідчим СВ Шевченківського ВП Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області повідомлено ПАТ „ІМЕКСБАНК" про те, що по даному факту вже розпочате досудове розслідування, відомості про яке внесені до ЄРДР за №12017161500000601 від 02.03.2017р., правова кваліфікація ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України.

21.03.2017 року Банком направлено ТОВ „Комплексна охорона майна" претензію №724 про відшкодування майнових збитків у сумі 681 090,02 грн., однак доказів надання відповіді на вказану претензію матеріали справи не містять.

23.06.2017 року Банком подано слідчому СВ Шевченківського ВП Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області заяву про залучення до провадження як потерпілого, в якій заявник просив залучити юридичну особу АТ „ІМЕКСБАНК" до провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017161500000601 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України за фактом крадіжки майна банку невідомими особами, що спричинило тяжкі наслідки, як потерпілого; вручити визначеному представнику банку пам'ятку про права потерпілого; про результати повідомити письмово АТ „ІМЕКСБАНК".

14.09.2017 року Банком направлено до ТОВ „Комплексна охорона майна" повторну претензію №3701 про відшкодування майнових збитків у сумі 681 090,02 грн., що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 15.09.2017р. та фіскальним чеком від 15.09.2017р., яку останній також залишив без відповіді та задоволення, що і стало підставою для звернення Банку до господарського суду з даним позовом.

На підтвердження розміру збитків позивач посилається на акт нестачі основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів АТ „ІМЕКСБАНК" по матеріально-відповідальній особі - заступник директора департаменту інформаційних технологій ОСОБА_6, що знаходиться за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 8-а, станом на 02.03.2017р., затверджений уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ „ІМЕКСБАНК" Матвієнко А.А.; акт нестачі терміналів та пинпадів АТ "ІМЕКСБАНК", які обліковуються за матеріально-відповідальною особою - начальником адміністративно-господарського управління департаменту з організації та забезпечення процедури ліквідації ОСОБА_7, станом на 02.03.2017р., затверджений уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ „ІМЕКСБАНК" Матвієнко А.А.; витяг зі звітів про оцінку майна ТОВ Північно-східна консалтингова група , ТОВ Експертна компанія професіонал , ТОВ Кредитне Брокерське Агентство , які використовували при формуванні ліквідаційної маси АТ „ІМЕКСБАНК" станом на 01.11.2015р.; витяг з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів по матеріально-відповідальній особі ОСОБА_6, які знаходяться за адресою: м. Одеса, пр-т. Шевченка 8-А, станом на 05.09.2016р.; витяг з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів по матеріально-відповідальній особі ОСОБА_7, які знаходяться за адресою: м. Одеса, пр-т. Шевченка 8-А, станом на 05.09.2016р.; акт прийому-передачі ОЗ, МА з відділення №372 м. Львів на склад за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 8а, від 22.12.2016р.; акт прийому-передачі ОЗ, МА м. Одеса, пр. Шевченка, 8а від 19.09.2016р.

Причиною виникнення спору у даній справі стало питання щодо наявності підстав для стягнення з відповідача збитків, завданих викраденням товарно-матеріальних цінностей. За твердженням позивача розмір збитків становить 348 696 грн. Обґрунтовуючи заяву про зменшення позовних вимог Банк вказував те, що згідно з ч. 3 ст. 50 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб майно банку, що включається до ліквідаційної маси, підлягає оцінці ФГВФО у порядку, встановленому Фондом. Перелік майна банку, що підлягає оцінці суб'єктами оціночної діяльності, встановлюється ФГВФО. На виконання зазначеного припису Закону, уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ Імексбанк було замовлено виготовлення оцінки вартості основних засобів банку. Висновок суб'єкта оціночної діяльності був затверджений виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Тому позивач вважає за необхідне зменшити свої позовні вимоги, а саме перерахувати розмір спричинених банку збитків у відповідності до оціночної вартості вкраденого майна, зменшивши тим самим ціну позову з 681 090,02 грн. до 348 696 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову місцевий господарський суд керувався приписами ст. ст. 901, 978, 525, 526, 614, 22 ЦК України, ст. ст. 224, 225 ГК України та на підставі встановлених обставин даної справи виходив із того, що позивачем не було доведено належними та відповідними доказами заподіяння йому збитків у спірних правовідносинах в розмірі 348 696 грн.

Колегія суддів погоджується з правомірним та обґрунтованим висновком місцевого суду про відмову у задоволенні заявлених Банком позовних вимог, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 978 ЦК України за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Відповідно до ст. 942 ЦК України, положення якої застосовуються до договору охорони відповідно до ст. 955 ЦК України, зберігач (охоронець) зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

За приписами ч. 1 ст. 950 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Приписами пункту 4 статті 611 вказаного Кодексу унормовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків.

За приписами статті 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, умислу або необережності, якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до статті 623 цього ж Кодексу боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При цьому, розмір збитків має бути підтверджений документально.

За приписами статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки. Під збитками розуміються витрати, зроблені стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які б управнена сторона одержала у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені особою, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток, втрачена вигода, на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Отже, при вирішенні даного спору на позивача покладається обов'язок довести розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, факт порушення відповідачем його обов'язку та причинний зв'язок між цим порушенням і збитками.

На підтвердження факту понесення збитків позивач посилається на досудове розслідування, відомості про яке внесені до ЄРДР за №12017161500000601 від 02.03.2017р., правова кваліфікація ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України, а також на те, що за умовами договору від 14.08.2015р. відповідач зобов'язався здійснювати фізичну охорону, внутрішньо - об'єктовий режим об'єкту, що належить/знаходиться в користуванні банку, а також матеріальних цінностей, що в ньому знаходяться, охорону громадського порядку та пропускний режим в межах об'єкта; забезпечити у межах наданих повноважень надійну охорону об'єктів та матеріальних цінностей Банку , що прийняті під охорону та здійснення внутрішньо-обєктового режиму на Об'єкті в договірний час.

Однак, згідно з додатком № 2 до даного договору відповідачем прийнято під охорону лише Приміщення м. Одеса, пр. Шевченка, 8-а , водночас позивачем не надано доказів передачі будь-яких матеріальних цінностей під охорону, і, зокрема, саме тих, про відшкодування вартості яких заявлено вимогу. Ані договір № 8 про охорону та здійснення внутрішньо-об'єктового режиму від 14.08.2015р., ані додатки до нього не містять доказів передачі матеріальних цінностей під охорону.

При цьому, акти нестачі основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів, не є належними доказами викрадення матеріальних цінностей, належних позивачу, оскільки ці документи були складені в одноособовому порядку виключно представниками позивача, тобто зацікавленими особами, без залучення представників відповідача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не доведено за допомогою законодавчо встановлених засобів доказування, що майно, нестача якого зафіксована у вищевказаних документах, дійсно знаходилось у охоронюваних відповідачем приміщеннях станом на 02.03.2017 року, і його зникнення мало місце в ніч на 02.03.2017 року близько 2:30 год., тобто у період, коли сталася подія (проникнення до приміщення шляхом злому вікна), а не в іншій період часу.

Подані позивачем до матеріалів справи на підтвердження розміру збитків акт нестачі основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів АТ „ІМЕКСБАНК" по матеріально-відповідальній особі - заступник директора департаменту інформаційних технологій ОСОБА_6, що знаходиться за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 8-а, станом на 02.03.2017р. затверджений уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ „ІМЕКСБАНК" Матвієнко А.А.; акт нестачі терміналів та пинпадів АТ "ІМЕКСБАНК", які обліковуються за матеріально-відповідальною особою-начальником адміністративно-господарського управління департаменту з організації та забезпечення процедури ліквідації ОСОБА_7 станом на 02.03.2017р., затверджений уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ „ІМЕКСБАНК" Матвієнко А.А.; витяг з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів по матеріально-відповідальній особі ОСОБА_6, які знаходяться за адресою: м. Одеса, пр-т. Шевченка 8-А, станом на 05.09.2016р.; витяг з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів по матеріально-відповідальній особі ОСОБА_7, які знаходяться за адресою: м. Одеса, пр-т. Шевченка 8-А, станом на 05.09.2016р.; акт прийому-передачі ОЗ, МА з відділення №372 м. Львів на склад за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 8а, від 22.12.2016р.; акт прийому-передачі ОЗ, МА м. Одеса, пр. Шевченка, 8а від 19.09.2016р., колегія суддів не бере до уваги, оскільки такі докази свідчать лише про взяття на облік Банком цього рухомого майна, введення його в експлуатацію у різний період, починаючи з вересня 2016 року, та визначення матеріально-відповідальних осіб за це майно, однак, не підтверджують фактичне знаходження до 02.03.2017 року цього майна у приміщенні ПАТ Імексбанк , де було зафіксовано факт незаконного проникнення.

Окрім того, відповідно до ч. ч. 1, 2 Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996р. №116, цей порядок встановлює механізм визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, крім дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей. Розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей визначається шляхом проведення незалежної оцінки відповідно до національних стандартів оцінки. У разі визначення розміру збитків, що призвели до завдання майнової шкоди державі, територіальній громаді або суб'єкту господарювання з державною (комунальною) часткою в статутному (складеному) капіталі, розмір збитків визначається відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України.

Частиною 3 ст. 225 ГК України передбачено, що при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Водночас, в порушення приписів вказаної норми позивач здійснив розрахунок розміру збитків на підставі незалежної оцінки майна станом на 01.11.2015р., а саме згідно з витягами зі звітів про оцінку майна ТОВ Північно-східна консалтингова група , ТОВ Експертна компанія професіонал , ТОВ Кредитне Брокерське Агентство , які використовувалися при формуванні ліквідаційної маси АТ „ІМЕКСБАНК" станом на 01.11.2015р.

Крім того, позивачем до матеріалів справи не подано самих звітів про оцінку майна, на які він посилається в обґрунтування пред'явлених вимог, а лише копії витягів з них. Також, не подано повних інвентаризацій основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів по матеріально-відповідальній особі, а лише копії витягів з них.

Також позивач зазначає, що оскільки майно було викрадене, то провести нову незалежну оцінку не є можливим.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні положення цього Закону поширюються на правовідносини, які виникають у процесі здійснення оцінки майна, майнових прав, що належать фізичним та юридичним особам України на території України та за її межами, а також фізичним та юридичним особам інших держав на території України та за її межами, якщо угода укладається відповідно до законодавства України, використання результатів оцінки та здійснення професійної оціночної діяльності в Україні.

Оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності. У цьому Законі: майном, яке може оцінюватися, вважаються об'єкти в матеріальній формі, будівлі та споруди (включаючи їх невід'ємні частини), машини, обладнання, транспортні засоби тощо; паї, цінні папери; нематеріальні активи, в тому числі об'єкти права інтелектуальної власності; цілісні майнові комплекси всіх форм власності.

Незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання.

Національним стандартом №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003р. N1440, а саме п. п. 50, 51, 52, 53 передбачено, що проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється: ознайомлення з об'єктом оцінки, характерними умовами угоди, для укладення якої проводиться оцінка; визначення бази оцінки; подання замовнику пропозицій стосовно істотних умов договору на проведення оцінки. Незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки; ознайомлення з об'єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об'єкта оцінки та пов'язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об'єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об'єкта оцінки на нову дату (у разі потреби). Оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел (за винятком документів, надання яких повинен забезпечити замовник оцінки згідно з договором), їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків. При цьому оцінювач повинен проаналізувати всі інформаційні джерела, пов'язані з об'єктом оцінки, тенденції на ринку подібного майна, інформацію про угоди щодо подібного майна, які використовуються у разі застосування порівняльного підходу, та іншу істотну інформацію. У разі неповноти зазначеної інформації або відсутності її взагалі у звіті про оцінку майна зазначається негативний вплив цього факту на результати оцінки. Залежно від обраних методичних підходів та методів оцінки оцінювач повинен: зібрати та проаналізувати всі істотні відомості про об'єкт оцінки, зокрема вихідні дані про його правовий статус, відомості про склад, технічні та інші характеристики, інформацію про стан ринку стосовно об'єкта оцінки та подібного майна, відомості про економічні характеристики об'єкта оцінки (прогнозовані та фактичні доходи і витрати від використання об'єкта оцінки, у тому числі від його найбільш ефективного використання та існуючого використання); проаналізувати існуючий стан використання об'єкта оцінки та визначити умови його найбільш ефективного використання; зібрати необхідну інформацію для обґрунтування ставки капіталізації та (або) ставки дисконту; визначити правові обмеження щодо об'єкта оцінки та врахувати їх вплив на вартість об'єкта оцінки; обґрунтувати застосування методичних підходів, методів та оціночних процедур, у разі потреби - застосування спеціальних методів оцінки та оціночних процедур (комбінування кількох методичних підходів або методів).

Наведеним спростовується твердження позивача щодо неможливості проведення незалежної оцінки викраденого майна.

З огляду на наведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивачем відповідно до вимог 73,74 ГПК України не було доведено всіх елементів складу цивільного правопорушення, зокрема, причинного зв'язку між протиправною поведінкою ТОВ „Комплексна охорона майна" і збитками позивача у заявленому до стягнення розмірі. Колегія суддів вважає, що висновок місцевого суду про відсутність підстав для покладення на відповідача відповідальності з відшкодування вартості нестачі майна, яка зафіксована в акті нестачі основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів АТ „ІМЕКСБАНК" по матеріально-відповідальній особі - заступник директора департаменту інформаційних технологій ОСОБА_6, що знаходиться за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 8-а, станом на 02.03.2017р., затвердженому уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ „ІМЕКСБАНК" Матвієнко А.А.; акті нестачі терміналів та пинпадів АТ "ІМЕКСБАНК", які обліковуються за матеріально-відповідальною особою-начальником адміністративно-господарського управління департаменту з організації та забезпечення процедури ліквідації ОСОБА_7 станом на 02.03.2017р., затвердженому уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ „ІМЕКСБАНК" Матвієнко А.А., відповідає матеріалам справи, встановленим судом обставинам та вимогам закону.

Твердження скаржника про порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення у справі не знайшли свого підтвердження.

Інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи викладені скаржником в апеляційній скарзі необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає то в порядку ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги в сумі 7845,66 грн. покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Одеської області від 03 квітня 2018 року у справі № 916/2740/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „ІМЕКСБАНК" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 13.07.2018р.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Величко Т.А.

Поліщук Л.В.