Постанова

від 27.06.2018 по справі 908/415/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 908/415/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Генеральної прокуратури України - Суходольського С.М.,

Південно-Східного міжрегіонального управління

з питань виконання кримінальних покарань та пробації

Міністерства юстиції - не з'явився,

Державної установи "Дружелюбівський

виправний центр (№ 1)" - не з'явився,

Головного управління

Держгеокадастру у Запорізькій області - Нікогосян Л.В.,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізьке

сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів" - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.10.2017 (у складі колегії суддів: Геза Т.Д. (головуючий), Сгара Е.В., Склярук О.І.)

та рішення Господарського суду Запорізької області від 26.06.2017 (суддя Корсун В.Л.)

у справі № 908/415/17

за позовом Заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, Державної установи "Дружелюбівський виправний центр (№ 1)"

до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізьке сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів"

про визнання недійсними та скасування наказів, повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2017 року Заступник прокурора Запорізької області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (далі - Управління), Державної установи "Дружелюбівський виправний центр (№ 1)" (далі - ДУ "Дружелюбівський виправний центр (№ 1)") до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (далі - ГУ Держгеокадастру), Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізьке сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів" (далі - Товариство), у якому просив визнати недійсними та скасувати: наказ ГУ Держгеокадастру від 12.08.2016 № 8-2562/15-16сг "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою", наказ ГУ Держгеокадастру від 10.10.2016 № 8-3766/15-16сг "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки площею 121,6008 га кадастровий номер 2321581400:04:002:0003 в постійне користування"; зобов'язати Товариство повернути ДУ "Дружелюбівський виправний центр (№ 1)" земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 121,6008 га кадастровий номер 2321581400:04:002:0003, розташовану на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області за межами населеного пункту.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірна земельна ділянка на підставі державного акта на право постійного користування землею від 24.01.1997 серії І-ЗП № 001312, виданого установі ЯЯ 310/1 УВС Запорізького облвиконкому, належить ДУ "Дружелюбівський виправний центр (№ 1)" (нове найменування установи), тому надання цієї земельної ділянки Товариству на підставі наведених вище наказів ГУ Держгеокадастру суперечить статті 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК) та порушує право позивача на користування землею.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 26.06.2017 позов задоволено. Визнано недійсними накази ГУ Держгеокадастру від 12.08.2016 № 8-2562/15-16сг та від 10.10.2016 № 8-3766/15-16сг. Зобов'язано Товариство повернути земельну ділянку на користь ДУ "Дружелюбівський виправний центр (№ 1)".

Рішення суду мотивовано тим, що накази ГУ Держгеокадастру видано з порушенням вимог частини 5 статті 116 ЗК, тому є недійсними.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.10.2017 рішення Господарського суду Запорізької області від 26.06.2017 у частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Товариства повернути на користь ДУ "Дружелюбівський виправний центр (№ 1)" земельну ділянку скасовано. У цій частині ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні цих вимог. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в зазначеній частині, апеляційний суд виходив із того, що позивачем не доведено факту вибуття спірної земельної ділянки з володіння ДУ "Дружелюбівський виправний центр (№ 1)", Товариство не чинило позивачу перешкод у користуванні землею, а вимоги прокурора фактично зводяться до скасування державної реєстрації речового права Товариства та відновлення державної реєстрації такого права за позивачем, що не відповідає заявленому способу захисту.

Також апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для припинення провадження у справі у зв'язку з видачею ГУ Держгеокадастру наказу від 15.05.2017 про втрату чинності оскаржуваних у справі наказів, оскільки зазначені обставини не свідчать про врегулювання між сторонами питання щодо предмета спору.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у жовтні 2017 року ГУ Держгеокадастру подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення в частині визнання наказів ГУ Держгеокадастру недійсним та припинити провадження в справі в частині цих позовних вимог. У решті судові рішення не оскаржуються.

Касаційну скаргу ГУ Держгеокадастру обґрунтовує зокрема тим, що судами безпідставно визнано недійсними накази ГУ Держгеокадастру, які вже втратили чинність на підставі наказу ГУ Держгеокадастру від 15.05.2017, що є підставою для припинення провадження в справі у зв'язку з відсутністю предмета спору.

У відзиві на касаційну скаргу Заступник прокурора Запорізької області просить залишити судові рішення без змін як такі, що постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, та зазначає про відсутність підстав для припинення провадження у справі, оскільки сам лише факт прийняття ГУ Держгеокадастру наказу від 15.05.2017 не свідчить про відсутність між сторонами неврегульованих питань щодо предмета спору з огляду на те, що цей наказ не містить жодної правової оцінки законності винесення попередніх наказів щодо спірної земельної ділянки, а прийнятий виключно за результатами розгляду заяви Товариства про відмову від цієї земельної ділянки.

Управління у відзиві на касаційну скаргу зазначило, що судові рішення прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з урахуванням усіх фактичних обставин справи та наданням відповідної правової оцінки всім доказам, тому підстав для їх скасування немає.

ДУ "Дружелюбівський виправний центр (№ 1)" та Управління в судове засідання своїх представників не направили, хоча були повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

Ураховуючи наведене, те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Верховний Суд у складі колегії дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначених представників.

ГУ Держгеокадастру заявило клопотання про зупинення провадження у справі № 908/415/17 до вирішення Великою Палатою Верховного Суду питання про відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного раніше в постанові Верховного Суду України у іншій справі № 916/1979/13.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Клопотання ГУ Держгеокадастру не підлягає задоволенню, оскільки справу № 916/1979/13, як і аналогічну справу № 923/466/17, розглянуто Великою Палатою Верховного Суду, відповідно, 19.06.2018 і 30.05.2018, отже, підстав для зупинення провадження у справі № 908/415/17 немає.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, заперечення на касаційну скаргу та перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як убачається з матеріалів справи, предметом спору є вимога Заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Управління та ДУ "Дружелюбівський виправний центр (№ 1)" про:

- визнання недійсними та скасування наказів ГУ Держгеокадастру від 12.08.2016 № 8-2562/15-16сг "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" та від 10.10.2016 № 8-3766/15-16сг "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки площею 121,6008 га кадастровий номер 2321581400:04:002:0003 в постійне користування";

- зобов'язання Товариства повернути ДУ "Дружелюбівський виправний центр (№ 1)" земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 121,6008 га кадастровий номер 2321581400:04:002:0003, розташовану на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області за межами населеного пункту.

Постанову суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання Товариства повернути ДУ "Дружелюбівський виправний центр (№ 1)" земельну ділянку ГУ Держгеокадастру не оскаржується, а тому згідно з частиною 1 статті 300 ГПК у касаційному порядку не переглядаються.

Щодо позовних вимог про визнання недійсними та скасування наказів ГУ Держгеокадастру від 12.08.2016 № 8-2562/15-16сг і від 10.10.2016 № 8-3766/15-16сг, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини 4 статті 122 ЗК центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, передбачених частиною 8 статті 122 цього Кодексу, у власність або користування для всіх потреб.

Органом, уповноваженим державою розпоряджатися землями державної власності сільськогосподарського призначення на території Запорізької області станом на час виникнення спірних правовідносин є ГУ Держгеокадастру.

Відповідно до статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 116 ЗК громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

За змістом частини 5 статті 116 цього Кодексу земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян чи юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішеннями органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Частиною 1 статті 21 цього Кодексу передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади АР Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з частиною 3 статті 152 ЗК захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Як убачається із матеріалів справи та було встановлено судами попередніх інстанцій, на території с. Дружелюбівка Вільнянського району Запорізької області з 1988 року по 29.11.1999 функціонувала установа ЯЯ310/1 УВС Запорізького облвиконкому (на теперішній час - Державна установа "Дружелюбівський виправний центр(№ 1)".

На підставі рішення Вільнянської районної ради народних депутатів від 11.04.1991 року № 58 установою ЯЯ 310/1 УВС Запорізького облвиконкому 24.01.1997 отримано державний акт на право постійного користування землею серії І-ЗП № 001312, який зареєстровано у книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 710 та яким посвідчено отримання установою ЯЯ 310/1 УВС Запорізького облвиконкому у постійне користування земельної ділянки загальною площею 2788 га для ведення сільського господарства, яка розташована на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області.

Наказами Державного департаменту України з питань виконання покарань від 29.11.1999 № 165 і від 21.11.2004 № 219 установу ЯЯ 310/1 УВС Запорізького облвиконкому було перейменовано на Дружелюбівську виправну колонію Державного департаменту України з питань виконання покарань в Запорізькій області (№ 1), а в подальшому у Дружелюбівський виправний центр (№ 1). Наказом Державної пенітенціарної служби України від 01.11.2011 № 480 Дружелюбівський виправний центр Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Запорізькій області (№ 1) перейменовано на Дружелюбівський виправний центр Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№1). Наказом Міністерства юстиції України від 15.12.2016 № 3679/128/5 Державну установу "Дружелюбівський виправний центр Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№ 1)" перейменовано на Державну установу "Дружелюбівський виправний центр (№ 1)".

Розпорядженням Вільнянської районної державної адміністрації від 25.11.2003 № 630 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації по інвентаризації земель Дружелюбівської виправної колонії № 1" надано дозвіл на виготовлення технічної документації по інвентаризації земель Дружелюбівській виправній колонії (№1) загальною площею 2718 га, розташованих на території Дружелюбівської сільської ради, на виконання якого ДП "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" на замовлення Дружелюбівської виправної колонії (№ 1) (договір від 23.02.2004 № 71) протягом 2004 - 2005 років виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель Дружелюбівської виправної колонії № 1 на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області.

Розпорядженням Вільнянської районної державної адміністрації від 27.10.2005 № 765 "Про затвердження технічної документації по інвентаризації земель Дружелюбівської ВК №1" затверджено технічну документацію з інвентаризації земель Дружелюбівської виправної колонії № 1 загальною площею 2552,0047 га, з них: сільськогосподарських угідь 2352,9046 га, у тому числі ріллі 2095,9430 га, на території Дружелюбівської сільської ради.

Разом із цим, як установлено судами, 12.08.2016 ГУ Держгеокадастру видано наказ № 8-2562/15-16-СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою", яким надано дозвіл ТОВ "Запорізьке сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів" на розробку проекту землеустрою щодо відведення у постійне користування земельної ділянки, розташованої на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області (за межами населених пунктів), за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, орієнтовний розмір земельної ділянки - 122,0000 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

10.10.2016 ГУ Держгеокадастру видано наказ № 8-3766/15-16-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в постійне користування", яким затверджено розроблений проект землеустрою та передано у постійне користування ТОВ "Запорізьке сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів" земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 121,6008 га (кадастровий номер 2321581400:04:002:0003) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області за межами населених пунктів.

Отже, як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної власності площею 121,6008 га (кадастровий номер 2321581400:04:002:0003) перебуває у постійному користуванні ДУ "Дружелюбівський виправний центр (№ 1)" на підставі державного акта на право постійного користування землею від 24.01.1997 серії І-ЗП № 001312.

Відповідно до вимог частини 5 статті 116 ЗК та статті 19 Конституції України, ГУ Держгеокадастру могло розпорядитися спірною земельною ділянкою виключно після припинення у встановленому чинним законодавством порядку права постійного користування ДУ "Дружелюбівський виправний центр (№1) на неї.

Проте, матеріали справи свідчать, що право постійного користування ДУ "Дружелюбівський виправний центр (№ 1)" на спірну земельну ділянку у встановленому законом порядку на момент видання ГУ Держгеокадастру спірних наказів припинено не було, земельна ділянка у користувача не вилучалася та перебувала у постійному користуванні.

Ураховуючи викладене, зважаючи на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи щодо перебування спірної земельної ділянки на момент винесення оскаржуваних наказів ГУ Держгеокадастру на праві постійного користування у ДУ "Дружелюбівський виправний центр (№ 1)", суди дійшли обґрунтованого висновку, що накази ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 12.08.2016 № 8-2562/15-16-СГ "Про надання дозволу на розробку документації із землеустрою" та від 10.10.2016 № 8-3766/15-16-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки площею 121,6008 га (кадастровий номер 2321581400:04:002:0003), в постійне користування" порушують права Державної установи "Дружелюбівський виправний центр (№ 1)" щодо володіння спірною земельною ділянкою, у зв'язку з чим підлягають визнанню недійсними та скасуванню.

Отже, судові рішення місцевого господарського та апеляційного судів про задоволення позовних вимог у цій частині є правомірними.

Доводи скаржника про необхідність припинення провадження у справі в частині оскаржуваних позовних вимог на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК у редакції, чинній до 15.12.2017, Верховний Суд вважає безпідставними з огляду на таке.

Оскаржувані накази є актами індивідуальної дії, наслідком яких стала державна реєстрація відповідного речового права ТОВ "Запорізьке сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів", яка є чинною на час розгляду спору судом, що підтверджується відповідною інформаційною довідкою із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, згідно з якою за товариством зареєстровано право постійного користування спірною земельною ділянкою площею 121,6008 га (кадастровий номер 2321581400:04:002:0003) про що до реєстру внесено відповідний запис. Водночас визнання нечинними актів індивідуальної дії відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру від 15.05.2017 № 8-2360/15-17 СГ відновлює порушені права третіх осіб лише за умови усунення всіх породжених ними правових наслідків. Отже, у цьому випадку має місце наявність неврегульованих питань щодо предмета спору між сторонами (правові наслідки оскаржуваних наказів не усунуто), що, в свою чергу, виключає можливість припинення провадження у справі на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК у редакції, чинній до 15.12.2017.

При цьому, як убачається зі змісту касаційної скарги, не погоджуючись з ухваленими у справі судовими актами, скаржник просив припинити провадження у справі, посилаючись на пункт 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній до 15.12.2017.

Проте колегія суддів зазначає, що відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у господарських справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного господарського суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Закриття касаційного провадження регламентовано статтею 296 ГПК. За змістом цієї норми суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо: 1) після відкриття касаційного провадження особа, яка подала касаційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до касаційної скарги; 2) після відкриття касаційного провадження виявилося, що касаційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати; 3) після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося. Зазначених підстав для закриття касаційного провадження у цьому випадку немає.

Зважаючи на вимоги процесуального закону, колегія суддів не бере до уваги посилання скаржника на положення статті 80 ГПК у редакції, чинній до 15.12.2017.

Інші доводи, викладені у касаційній скарзі, були предметом дослідження суду апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Наведені у касаційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування постанови суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин.

Ураховуючи викладене вище та межі перегляду справи судом касаційної інстанції, оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін як таке, що прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а касаційна скарга ГУ Держгеокадастру підлягає залишенню без задоволення.

Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.10.2017 у справі № 908/415/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І.С. Берднік

Судді: І.С. Міщенко

В.Г. Суховий