Ухвала

від 13.07.2018 по справі 910/24461/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 липня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/24461/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй Альянс Груп"

про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 24.10.2017 (у складі колегії суддів: Поляк О.І. (головуючий), Бакуліна С.В., Корсак В.А.)

у справі № 910/24461/16

за позовом Заступника прокурора міста Києва

до Київської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй Альянс Груп"

про скасування рішення, визнання недійсним договору та визнання відсутності прав на користування земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.04.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 24.10.2017, задоволено позовні вимоги прокура в інтересах держави :

- визнано незаконним та скасовано рішення Київської міської ради від 14.07.2016 № 715/715 Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю Строй Альянс Групп (далі - ТОВ Строй Альянс Групп ) земельної ділянки для експлуатації та обслуговування існуючих будівель і споруд з озелененням території загального користування на вул. Академіка Писаржевського, 8 у Голосіївському районі м. Києва ;

- визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 12.10.2016 № б\н площею 1,2642 га, укладений між ТОВ Строй Альянс Групп та Київською міською радою;

- визнано відсутнім у ТОВ Строй Альянс Групп права користування земельною ділянкою площею 1,2642 га, розташованою за адресою: м. Київ, вул. Академіка Писаржевського, 8 у Голосіївському районі м. Києва.

14.12.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Строй Альянс Груп" звернулося до Верховного Суду України із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 24.10.2017 у справі № 910/24461/16 із підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини 1 статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) у редакції, чинній до 15.12.2017, - неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеним у постановах Верховного Суду України висновкам щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права (статей 120-124, 134 Земельного кодексу України).

На обґрунтування зазначених підстав для перегляду судового рішення заявником надано копію постанови Вищого господарського суду України від 22.09.2015 у справі № 910/807/15-г та копію постанови Верховного Суду України від 11.11.2014 у справі № 21-405а14.

У поданій заяві ТОВ Строй Альянс Груп просить скасувати всі судові рішення у справі № 910/24461/16, а саме: постанову Вищого господарського суду України від 24.10.2017, постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2017 і рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2017; ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Зазначена заява Верховним Судом України передана за належністю до Касаційного господарського суду на підставі підпункту 1 пункту 1 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) та підлягає розгляду за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями заяву у справі № 910/24461/16 передано на розгляд складу колегії суддів Касаційного господарського суду: Берднік І.С. - головуючий, Міщенко І.С., Суховий В.

Зазначена заява підлягає розгляду після усунення недоліків, зазначених в ухвалі судді Касаційного господарського суду, та з урахуванням усунутих недоліків.

Обговоривши доводи заяви та дослідивши додані до неї матеріали, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що подана заява є необґрунтованою, а викладені у ній доводи не підтверджуються доданими матеріалами з таких підстав.

За змістом статті 111 16 ГПК України у редакції Закону України від 12.02.2015 №192-VІІІ, чинній до 15.12.2017, рішення господарських судів переглядалися Верховним Судом України виключно з підстав, передбачених цією статтею.

Згідно з положеннями пунктів 1, 3 частини 1 статті 111 16 ГПК України у редакції, чинній до 15.12.2017, підставами для подання заяви про перегляд рішень господарських судів є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеним у постановах Верховного Суду України висновкам щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

При цьому під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

У справі № 910/24461/16, в якій подано заяву про перегляд судових рішень, Вищий господарський суд України погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про порушення Київською міською радою положень ст.ст. 120, 134 Земельного кодексу України і про задоволення позову, виходячи з того, що спірна земельна ділянка, на якій розташовувалось придбане за договором купівлі-продажу від 25.04.2015 нерухоме майно, у власності чи праві користування у попереднього власника майна не перебувала, а фактично використовувалась попереднім власником у меншому розмірі, ніж виділено за оспорюваним рішенням Київської міської ради; оспорюване рішення Київської міської ради не містить розмежування між площею земельної ділянки, наданої для обслуговування нерухомого майна, і площею земельної ділянки, яка відводилась для озеленення території; а виділення земельної ділянки для обслуговування автозаправочної станції відбулося без урахування положень ДБН 360-92 (постанова від 24.10.2017).

У справі № 910/807/15-г, копію судового рішення в якій надано для порівняння, Вищий господарський суд України, залишаючи без змін постанову апеляційного суду, погодився з висновком судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення міської ради про передачу в оренду приватному підприємству земельної ділянки для обслуговування адміністративно-виробничої будівлі, виходячи з того, що за встановлених судами обставин щодо відсутності правонаступництва попереднього постійного землекористувача спірної земельної ділянки у міської ради були відсутні підстави для отримання у попереднього землекористувача згоди на вилучення земельної ділянки (постанова від 22.09.2015).

У справі № 21-405а14, копію судового рішення в якій також надано для порівняння, Верховний Суд України висловив позицію про неналежність такого способу захисту, коли предметом позову є рішення органу місцевого самоврядування щодо передачу в оренду земельної ділянки, яке вичерпало свою дію шляхом виконання. Такий висновок Верховним Судом України зроблено у справі, у якій предметом позову є тільки законність такого рішення без оспорювання укладеного на його виконання договору оренди (постанова від 11.11.2014).

Разом із тим, у справі, у якій подано заяву про перегляд судових рішень, предметом позову є як рішення Київської міської ради про передачу в оренду земельної ділянки, так і укладений на її виконання договір оренди.

Таким чином, у справі, в якій подано заяву про перегляд судових рішень, та у справах, копії судових рішень в яких надано для порівняння, мають місце різні підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені фактичні обставини, а відтак має місце різне матеріально-правове регулювання спірних відносин.

Порівняння змісту зазначених постанови Вищого господарського суду України від 22.09.2015 та постанови Верховного Суду України від 11.11.2014 зі змістом постанови Вищого господарського суду України від 24.10.2017, про перегляд якої подано заяву, не дає підстав для висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а також про невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеним у постанові Верховного Суду України висновкам щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Отже, передбачених статтею 111 21 ГПК (у редакції, чинній до 15.12.2017) підстав для допуску справи № 910/24461/16 до розгляду в порядку глави XII ГПК України у редакції до 1512.2017 немає.

Керуючись підпунктом 1 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ, статтями 111 16 , 111 21 ГПК у редакції Закону України від 12.02.2015 № 192-VІІІ,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у допуску справи № 910/24461/16 до провадження Касаційного господарського суду.

2. Копію ухвали разом із копією заяви надіслати особам, які беруть участь у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий І.С. Берднік

Судді: І.С. Міщенко

В.Г. Суховий