Рішення

від 11.07.2018 по справі 804/2758/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2018 року Справа № 804/2758/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: судді Дєєва М.В., при секретарі судового засідання Сергієнко В.Ю., за участю: представника позивача - Братцевої Н.С., представника відповідача - Леонова В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ПП ІНТЕРСТРОЙСЕРВІС

до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

16.04.2018 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ПП ІНТЕРСТРОЙСЕРВІС до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.12.2017 року №0022121417 та №0022031417.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ПП ІНТЕРСТРОЙСЕРВІС , за результатами якої складено акт №16281/04-36-14-17/34918787 від 13.10.2017 року, на підставі висновків акту було винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0022121417 від 04.12.2017 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 1 801 446,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 450 361,50 грн. та №0022031417 від 04.12.2017 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 2 070 007,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 365 223,25 грн. Позивач вказав, що вказані податкові повідомлення - рішення є неправомірними та підлягають скасуванню, оскільки не відповідають чинному законодавству та прийняті на підставі хибних висновків, до яких дійшов відповідач в ході проведення перевірки. З огляду на вищевикладене, позивач просив суд позовні вимоги задовольнити.

23.04.2018 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання на 25.05.2018 року.

23.05.2018 року на виконання вимог ухвали від 23.04.2018 року представником відповідача було надано до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що відповідачем була проведена перевірка позивача в ході якої встановлені порушення вимог діючого законодавства. За наслідками встановлених порушень відповідачем складено акт перевірки та винесено оскаржувані податкові повідомлення - рішення. Відповідач вважає податкові повідомлення - рішення правомірними, та такими, що винесено відповідно до вимог діючого законодавства, у зв'язку з чим, підстави для їх скасування відсутні.

23.05.2018 року у судовому засіданні було оголошено перерву, у зв'язку з необхідністю ознайомлення відповідачем з матеріалами справи та призначено наступне судове засідання на 31.05.2018 року.

30.05.2018 року позивачем було надано до суду відповідь на відзив, відповідно до якої було зазначено, що позивач заперечує всі доводи зазначені відповідачем у відзиві на позовну заяву та вважає їх безпідставними та небунтованими, оскільки доводи відповідача ґрунтуються виключно на припущеннях, які в свою чергу базуються на даних отриманих з узагальнених баз даних.

31.05.2018 року у судовому засіданні було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.07.2018 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити, при цьому посилаючись на доводи вказані у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував та просив відмовити у його задоволенні, при цьому посилаючись на доводи наведені у відзиві на позовну заяву

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ ПП ІНТЕРСТРОЙСЕРВІС з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.05.2017 року, валютного законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.05.2017 року, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 року по 31.05.2017 року, за результатами якої складено акт перевірки №16281/04-36-14-17/34918787 від 13.10.2017 року (далі - Акт перевірки).

Згідно висновків акту №16281/04-36-14-17/34918787 від 13.10.2017 року перевіркою було встановлено такі порушення :

1) пп. п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 ПКУ в результаті якого занижено податок на додану вартість на загальну суму 2 083 391 грн., в тому числі по періодам: січень 2014 - 188 492 грн., липень 2014 - 1231 грн., жовтень 2014-125555 грн., листопад 2014 - 8796 грн., січень 2015 - 41856 грн., лютий 2015 - 27564 грн., червень 2015 - 34937 грн., серпень 2015 - 3729 грн., вересень 2015 - 141758 грн., жовтень 2015 - 54067 грн., листопад 2015 - 194951грн., грудень 2015 - 53447 грн., січень 2016 - 15816 грн., лютий 2016 - 267002 грн., березень 2016р. - 151371 грн., квітень 2016 - 36488 грн., травень 2016 - 63333 грн., червень 2016 - 180053 грн., липень 2016 - 243333 грн., серпень 2016 - 153004 грн., вересень 2016 -96608грн.

2) п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п. 135.1 ст.135 ПКУ в результаті якого занижено податок на прибуток на загальну суму 2 070 006 грн., в тому числі за 2014 рік на суму 363023 грн., 2015р. - 609115 грн., 2016р. - 1097868 грн.

17.11.2017 року не погодившись із висновками Акту, позивачем у встановлені законом строки було подано заперечення на Акт перевірки за вих.№02/218.

Листом про результати розгляду заперечень до акту перевірки вих. № 4254/64-36-17-17 від 29.11.2017р. Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області було визнано правомірним висновки Акту податкової перевірки №16281/04-36-14-17/34918787 від 13.10.2017 року та у якому було викладено Розділ акту Висновок в новій редакції, а саме: Перевіркою ТОВ ПП ІНТЕРСТРОЙСЕРВІС встановлено наступні порушення:

1) п. 198.1. п. 198.3. п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 2116 724 грн., в тому числі по періодам: січень 2014 - 50 000 грн., липень 2014 - 1 231 грн., жовтень 2014 - 125 555 грн., листопад 2014 - 8796 грн., січень 2015 - 41 856 грн., лютий 2015 - 27 564 грн., червень 2015 - 194 951 грн., серпень 2015 - 3729 грн., вересень 2015 - 141 758 грн., жовтень 2015 - 54 067 грн., листопад 2015 - 194 951 грн., грудень 2015 - 53 447 грн., січень 2016 - 15 816 грн., лютий 2016 - 267 002 грн., березень 2016 - 151 371 грн., квітень 2016 - 69 821 грн., травень 2016 - 63 333 грн., червень 2016 - 180 053 грн., липень 2016 - 243 333 грн., серпень 2016 - 153 004 грн., вересень 2016 - 96 608 грн.

2) п.44.1 ст. 44, п.135.1, п.п. 135.5.4 ст. 135.5 ст.135, п.135.2 ст.138, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (до 01.01.2015) та п.п. 134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (після 01.01.2015) в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2 070 007 грн., в тому числі: за 2014 рік на суму 366 622 грн., за 2015 рік на суму 609 114 грн., за 2016 рік на суму 1 094 271 грн.

На підставі висновків акта перевірки №16281/04-36-14-17/34918787 від 13.10.2017 року були прийняті податкові повідомлення-рішення №0022121417 від 04.12.2017 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 1 801 446,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 450 361,50 грн. та №0022031417 від 04.12.2017 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 2 070 007,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 365 223,25 грн.

15.12.2017 року ТОВ ПП Інтерстройсервіс була подана до Державної фіскальної служби України скарга на податкові повідомлення-рішення №0022121417 від 04.12.2017 року та №0022031417 від 04.12.2017 року.

Рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги № 7261/6/99-99-11-01-01-25 від 28.02.2018 року були залишені без змін податкові повідомлення - рішення №0022121417 від 04.12.2017 року та №0022031417 від 04.12.2017 року, а скарга - без задоволення.

Позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення №0022121417 від 04.12.2017 року та №0022031417 від 04.12.2017 року є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

У відповідності до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 ст. 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок, відповідно до вимог цього Кодексу, а також, перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого, покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пунктом 75.1 ст.75 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до ст.75.1.2. статті 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів.

Особливості проведення документальної позапланової перевірки визначено ст.78 ПК України.

Згідно пп. 78.1.11 п.78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки, винесену ними відповідно до закону.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Відповідно до п.81.1 ст.81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів.

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

З аналізу даних правових норм слідує, що у посадової особи контролюючого органу виникає право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для її проведення, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених Податковим кодексом України, направлення на проведення перевірки, копії наказу про проведення перевірки, службового посвідчення.

Суд зазначає, що згідно з правовою позицією Верховного Суду України, що наведена у постанові від 24.12.2010 у справі №21-25а10, платник податку який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковим органом.

Тобто, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе.

Судом встановлено, що службові особи контролюючого органу були допущені до перевірки, при цьому зауважень до наказу в момент вручення не було, таким чином, суд не приймає до уваги посилання позивача, щодо відсутності підстав для винесення наказу про проведення перевірки та невідповідності його вимогам чинного законодавства.

Щодо господарських операцій з контрагентами зазначеними в Акті перевірки, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємий період позивач мав правовідносини з ТОВ Арфін Хаус (код ЄДРПОУ 39933574), ТОВ Укрновбуд (код ЄДРПОУ 40060458), ТОВ МОРС ПРОМ (код ЄДРПОУ 40320672), ТОВ Алінсо (код ЄДРПОУ 39383247), ТОВ Максус Буд Торг (код ЄДРПОУ 40024417), ТОВ Донк (код ЄДРПОУ 39046765), ТОВ Будмонтаж Груп (код ЄДРПОУ 40111905), ТОВ Смарт Трейд Кост (код ЄДРПОУ 39209423), ТОВ Венцедор Компані (код ЄДРПОУ 38834486), ТОВ Оріон Строй (код ЄДРПОУ 40001565), ТОВ Ліатрис (код ЄДРПОУ 40410357), ПП Спецстройсистема (код ЄДРПОУ 36839765), ТОВ Проджект Буд Інвест (код ЄДРПОУ 39733717), ТОВ ІНТЕХ К (ТОВ Дінкарт ) (код ЄДРПОУ 40510296), ТОВ ВКЦ Хауз (код ЄДРПОУ 39320962), ПП Террастрой-Д (код ЄДРПОУ 39005509), ТОВ Моноліт Трейд Систем (код ЄДРПОУ 38747781), ТОВ Вільнос Компані (код ЄДРПОУ 40456412), ТОВ Азалія Трейд (код ЄДРПОУ 40084442), ПП Транс Строй-Д (код ЄДРПОУ 39291062), ТОВ Форта-Ком (код ЄДРПОУ 37748412).

Судом встановлено, що між позивачем (Замовник/Генпідрядник) та ТОВ Арфін Хаус (код ЄДРПОУ 39933574 (Виконавець/Субпідрядник) були укладені наступні договори, які були надані до перевірки: - договір про надання послуг № 100-03/15 від 09.11.2015р.; - договір про надання послуг № 100-05/15 від 16.11.2015р.; - договір про надання послуг № 100-04/15 від 06.11.2015р.; - договір будівельного підряду № 17-11/1 від 17.11.2015 року; - договір будівельного підряду № 09-11/15 від 09.11.2015 року; - договір будівельного підряду № 03/11/15 від 03.11.2015р.; - договір будівельного підряду № 28/10/15 від 28.10.2015р.; - договір будівельного підряду №21-10/1 від 21.10.2015 р.; - договір будівельного підряду № 16-10/15 від 16.10.2015 р.; - договір будівельного підряду № 08/09/1 від 08.09.2015р.

Між Позивачем (Замовник/Генпідрядник) та ТОВ БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ БЕНЕРА (ТОВ УКРНОВБУД ) (код ЄДРПОУ 40060458) (Виконавець/ Субпідрядник) були укладені наступні договори, які були надані до перевірки: - договір будівельного підряду № Б-18/04 від 18.04.2016р.; - договір про надання послуг № Б-25/05 від 25.05.2016р.; - договір будівельного підряду № Б-21/04 від 21.04.2016р.; - договір будівельного підряду № Б-20/05 від 20.05.2016р.; -договір про надання послуг № Б-26/05 від 26.05.2016р.; - договір будівельного підряду № Б-08/06 від 08.06.2016р.; - договір будівельного підряду № Б-17/06 від 17.06.2016р.; - договір будівельного підряду № Б-18/07 від 18.07.2016р.; - договір будівельного підряду № Б-08/08 від 08.08.2016р.; - договір будівельного підряду № Б-17/08 від 17.08.2016р.

Між Позивачем (Генпідрядник) та ТОВ МОРС ПРОМ (код ЄДРГЮУ 40320672) (Субпідрядник) були укладені наступні договори, які були надані до перевірки: - договір будівельного підряду № МП-12/4 від 12.04.2016р.; - договір будівельного підряду № МП-19/4 від 19.04.2016р.; -договір будівельного підряду № МП-21/4 від 21.04.2016р.; - договір будівельного підряду № МП-22/4 від 22.04.2016р.; - договір будівельного підряду № МП-26/4 від 26.04.2016р.; - договір будівельного підряду № МП-27/4 від 27.04.2016р.

Між Позивачем (Генпідрядник) та TOB АЛІНСО (код ЄДРПОУ 39383247) (Субпідрядник) був укладений договір будівельного підряду № 23-12/14 від 23.12.2014р.

Між Позивачем (Генпідрядник) та ТОВ МАКСУС БУД ТОРГ (код ЄДРПОУ 40024417) (Субпідрядник) був укладений договір будівельного підряду № 02/11/15 від 02.11.2015р.

Між Позивачем (Генпідрядник) та ТОВ ДОНК (код ЄДРПОУ 39046765) (Субпідрядник) був укладений договір будівельного підряду № 17-06/14 від 17.06.2014р.

Між Позивачем (Генпідрядник) та ТОВ БУДМОНТАЖ ГРУП (код ЄДРПОУ 40111905) (Субпідрядник) були укладені наступні договори, які були надані до перевірки: - договір будівельного підряду № 01/1-16 від 06.01.2016р.; -договір будівельного підряду № 02/1-16 від 06.01.2016р.; - договір будівельного підряду № 03/1-16 від 03.01.2016р.; - договір будівельного підряду № 04/1-16 від14.01.2016р.; - договір будівельного підряду № 05/1-16 від 15.01.2016р.; - договір будівельного підряду № 06/1-16 від 19.01.2016р.; - договір будівельного підряду № 01/2-16 від 19.02.2016р.

Між Позивачем (Генпідрядник) та ТОВ СМАРТ ТРЕЙД КОСТ (код ЄДРПОУ 39209423) (Субпідрядник) був укладений договір будівельного підряду № 18/10-14 від 08.10.2014р.

Між Позивачем (Генпідрядник) та ТОВ ВЕНЦЕДОР КОМПАНІ (код ЄДРПОУ 38834486) (Субпідрядник) були укладені наступні договори, які були надані до перевірки: - договір будівельного підряду № 16-12/13 від 16.12.2013р.; - договір будівельного підряду № 23-12/13 від 23.12.2013 р.; - договір будівельного підряду № 17-12/13 від 17.12.2013р.

Між Позивачем (Генпідрядник) та ТОВ ОРІОН СТРОЙ (код ЄДРПОУ 40001565) (Субпідрядник) були укладені наступні договори, які були надані до перевірки: - договір будівельного підряду № 14/01.1 від 14.01.2016р.; - договір будівельного підряду № 25/01.1 від 25.01.2016р.; - договір будівельного підряду № 10/02.1 від 10.02.2016р.; - договір будівельного підряду № 12/02.1-16 від 12.02.2016р.; - договір будівельного підряду № 24/02.1-16 від 24.02.2016р.

Між Позивачем (Замовник) та ТОВ ЛІАТРИС (код ЄДРПОУ 40410357) (Виконавець) були укладені наступні договори, які були надані до перевірки: - договір про надання послуг № 01/07-1 від 01.07.2016р.; - договір про надання послуг № Л-01/07-2 від 01.07.2016р.

Між Позивачем (Замовник/Генпідрядник) та ПП СПЕЦСТРОЙСИСТЕМА (код ЄДРПОУ 36839765) (Виконавець/Субпідрядник) були укладені наступні договори, які були надані до перевірки: - договір на виконання ремонтно-будівельних робіт №25/4ПР від 25.04.2016р.; - договір на виконання ремонтно-будівельних робіт № 06/5ПР від 06.05.2016р.; - договір на виконання ремонтно-будівельних робіт № 25/4ПР від 25.04.2016р.; - договір на виконання ремонтно-будівельних робіт № 23/5ПР від 23.05.2016р.; - договір на виконання ремонтно-будівельних робіт № 30/5 ПP від 30.05.2016р.; - договір на виконання ремонтно-будівельних робіт № 15/6ПР від 15.06.2016 р.; - договір будівельного підряду № 29/2ПР від 29.02.2016р.; - договір будівельного підряду №01/3ПР від 01.03.2016р.; - договір будівельного підряду № 10/3ПР від 10.03.2016р.

Між Позивачем (Генпідрядник) та ТОВ ПРОДЖЕКТ БУД ІНВЕСТ (код ЄДРПОУ 39733717) (Субпідрядник) були укладені наступні договори, які були надані до перевірки: - договір будівельного підряду № 25-08/15 від 25.08.2015р.; - договір будівельного підряду № 03-09/15 від 03.09.2015р.; - договір будівельного підряду № 04-09/15 від 04.09.2015р.; - договір будівельного підряду № 15-09/15 від 15.09.2015р.; - договір будівельного підряду № 16-09/15 від 16.09.2015р.; - договір будівельного підряду № 05-02/16 від 05.02.2016р.; - договір будівельного підряду № 12-02/16.2 від 12.02.2016р.; - договір будівельного підряду № 26-02/16 від 26.02.2016р.

Між Позивачем (Замовник/Генпідрядник) та ТОВ ІНТЕХ К (ТОВ ДІНКАРТ ) (код ЄДРПОУ 40510296) (Виконавець/Субпідрядник) були укладені наступні договори, які були надані до перевірки: - договір підряду №ІН-07/1.2 від 22.07.2016р.; - договір будівельного підряду №ІН-06/1.1 від 14.06.2016р.; - договір будівельного підряду №ІН-07/1.1 від 05.07.2016р.; - договір будівельного підряду №111-07/1.3 від 28.07.2016р.; - договір будівельного підряду №111-08/1.8 від 22.08.2016р.; - договір будівельного підряду №ІН-08/1.1 від 15.08.2016р.; - договір будівельного підряду №1Н-08/1.7 від 19.08.2016р.; - договір будівельного підряду №ІН-08/1.6 від 17.08.2016р.

Між Позивачем (Замовник/Генпідрядник) та ТОВ ВКЦ ХАУЗ (код ЄДРПОУ 39320962) (Виконавець/Субпідрядник) були укладені наступні договори, які були надані до перевірки: - договір про надання послуг № 100-01/15 від 10.08.2015р.; - договір будівельного підряду № 25-03/15 від 27.03.2015р.; - договір будівельного підряду № 29-06/15 від 29.06.2015р.; -договір будівельного підряду № 23-07/15 від 23.07.2015р.; - договір будівельного підряду № 03-08/15 від 03.08.2015р.; - договір будівельного підряду № 28-08/15 від 28.08.2015р.

Між Позивачем (Генпідрядник) та ПП ТЕРРАСТРОЙ-Д (код ЄДРІІОУ 39005509) (Субпідрядник) були укладені наступні договори, які були надані до перевірки: договір будівельного підряду № 09-09/14 від 09.09.2014р.; договір будівельного підряду № 10-09/14 від 10.09.2014р.; - договір будівельного підряду № 15-09/14 від 15.09.2014р.; - договір будівельного підряду № 17-09/14 від 17.09.2014р.

Між Позивачем (Генпідрядник) та ТОВ МОНОЛІТ ТРЕЙД СИСТЕМ (код ЄДРПОУ 38747781) (Субпідрядник) був укладений договір будівельного підряду №14-01/14 від 14.01.2014р.

Між Позивачем (Замовник) та ТОВ ВІЛЬНОС КОМПАНІ (код ЄДРГІОУ 40456412) (Виконавець) був укладений наступний договір про надання послуг № 01/6-1 від 01.06.2016р.

Між Позивачем (Генпідрядник) та ТОВ АЗАЛІЯ ТРЕЙД (код ЄДРПОУ 40084442) (Субпідрядник) був укладений наступний договір будівельного підряду № 01/12/15 від 01.12.2015р.

Між Позивачем (Генпідрядник) та ПП ТРАНС СТРОЙ-Д (код ЄДРПОУ 39291062) (Субпідрядник) були укладені наступні договори, які були надані до перевірки: - договір будівельного підряду № 02-03/15 від 02.03.2015р.; - договір будівельного підряду № 10-03/15 від 10.03.2015р.

Між Позивачем (Замовник) та ТОВ ФОРТА-КОМ (код ЄДРИОУ 37748412) (Підрядник) був укладений договір № 05-09/13 від 05.09.2013р.

На підтвердження виконання вищевказаних договорів позивачем було надано до перевірки: вищевказані договори, акти виконання робіт, акти надання послуг, платіжні доручення, банківські виписки по особовим рахункам, податкові накладні, акти виконаних робіт за формою №КБ-2В, довідки про вартість виконаних будівельних робіт за формою №КБ-3, договірні ціни, локальні кошториси, підсумкові відомості та інші первинні документи, наявні в матеріалах справи.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з вказаною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пунктів 2.15, п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); - ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Дослідивши надані позивачем первинні документів, що були підставою внесення відповідних записів до документів бухгалтерського та податкового обліку, встановлено, що вони в повній мірі відповідають вимогам ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

При цьому, суд зазначає, що під час перевірки контролюючим органом не було зазначено, що надані під час перевірки первинні документи оформлені з порушенням ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Судом встановлено, що в акті перевірки контролюючим органом зроблені висновки про те, що суб'єкти підприємницької діяльності (контрагенти) не мали достатніх ресурсів, основних фондів, найманих працівників, транспортних засобів для здійснення даних робіт, зазначені вище контрагенти створені з метою лише оформлення документообігу господарських операцій, а не їх фактичного проведення, і мінімізації сплати податків іншим підприємствам. Виконання робіт та послуг, передбачає наявність на підприємстві основних засобів, найманих працівників або залученім сторонньої організацій які б мали на балансі відповідну техніку та кваліфікований персонал для виконання даних видів робіт. В ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності / силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів. Крім того, зазначені вище контрагенти взагалі не подавали декларації з податку на прибуток, тобто взаємовідносини не відображено у податковому обліку (по ним не сплачено податок). Все це свідчить про нереальність будь-яких поставок.

Вказані висновки контролюючого органу були зроблені на підставі проведеного аналізу інформаційних баз контролюючих органів (ІС Податковий блок , Архів електронної звітності (ЄРПН) та інше).

Щодо вищевказаного твердження відповідача, суд зазначає, що розглянувши матеріали Акту судом встановлено, що викладені в акті доводи податкового органу про вчинення платником податків порушення закону стосуються діяльності контрагентів платника, тобто третіх осіб та допущених ними правопорушень у сфері податкового, цивільного чи іншого законодавства.

Таким чином, суд дійшов висновку, що посадові особи податкового органу зробили висновок про незаконність віднесення позивачем витрат з виконання зобов'язань на підставі інформаційних баз, які жодним чином не є доказом, що підтверджує податковий кредит.

Використана відповідачем податкова інформація стосовно контрагентів позивача не може бути підставою для висновку про нереальність господарських операцій, і як, наслідок, порушення позивачем норм податкового законодавства, оскільки жодною нормою законодавства України не передбачається обов'язок платників податків - покупців товарів (робіт, послуг) вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо повноти та правильності ведення ними податкового обліку, сплати податків за окремою операцією придбання товарів (надання послуг), відомостей щодо третіх осіб (постачальників в ланцюгу) тощо.

Крім того, відповідно до п.86.1 ст.86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

За визначенням, наведеним в п.2 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №727 від 20.08.2015, акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно п.3 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №727 від 20.08.2015, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.4 розділу ІІІ Порядку № 727 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно, зокрема:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів.

Отже, податковий орган може встановити наявність або відсутність порушень платником податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства виключно за наслідками дослідження первинних документів такого платника податків, а відтак посилання податкового органу на податкову інформацію щодо контрагента позивача не має правових наслідків, тобто не може вважатись доказом у розумінні ст.69 КАС України.

Посилання контролюючого органу на відсутність у контрагентів позивача необхідних ресурсів судом не приймається, оскільки вказана обставина документально не підтверджена, крім того, сама по собі не впливає на реальність здійснених господарських операцій з надання послуг.

Крім того, суд звертає увагу на принцип персональної відповідальності платника податку, згідно якого, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Порушення контрагентом позивача правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення позивачем вимог закону щодо формування податкового кредиту. За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - позивача, будь-які порушення його контрагентами податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит.

Таким чином, позивач не може нести відповідальність за господарську діяльність контрагентів. Приписами ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Дослідивши матеріали справи, щодо висновків відповідача про наявність у контрагента ТОВ Будмонтаж Груп ознак фіктивності, зроблених на підставі вироку Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 21.04.2016 року по справі №200/5642/16-к, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що відповідно до вироку Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 21.04.2016 року по справі №200/5642/16-к визнано директора ТОВ Будмонтаж Груп винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.205 КК України, що виразилось у фіктивному підприємництві, тобто створенні суб'єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності за попередньою змовою групою осіб.

Дослідивши вищевказані обставини, судом встановлено, що в межах вироку Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 21.04.2016 року по справі №200/5642/16-к, не досліджувалось та не надавалась оцінка господарським операціям позивача та вищевказаного контрагента, не встановлювалась недійсність документів, що були складені за наслідком здійснення господарських операцій, а отже відсутнє будь-яке підтвердження наявності фіктивних документів, складених за участю як позивача, так й інших контрагентів.

Суд звертає увагу на те, що саме по собі створення суб'єкта підприємницької діяльності без мети реального провадження підприємницької діяльності та номінальність його керівництва цим підприємством не є беззаперечним свідченням безтоварності усіх операцій, здійснених цим суб'єктом господарювання за відсутності інших обставин, які б свідчили про необґрунтованість податкової вигоди, а відтак не може розцінюватися як імперативна ознака нікчемності укладених ним правочинів.

При цьому, негативні наслідки для реальних контрагентів фіктивних підприємств мають місце лише у разі умисної спільної участі у вчиненні злочину, зокрема, шляхом сприяння незаконному завищенню валових витрат або податкового кредиту із ПДВ.

Разом з тим, будь-яка неправомірна діяльність контрагентів (наприклад, їх "фіктивність", відносини з іншими контрагентами) не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки згідно ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. До того ж, встановлення факту взаємовідносин контрагента позивача з фіктивним суб'єктом господарювання не є безумовним доказом ознак фіктивності у діяльності контрагентів, оскільки приписи чинного, на момент виникнення спірних правовідносин, законодавства не ставили у залежність право формування позивачем податкового кредиту від добросовісності платника податку, з яким суб'єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах.

Така позиція підтримана Верховним Судом України у рішенні від 11.04.2017 р. по справі №826/18925/14.

Зокрема, у вказаному рішенні ВС України визначив, що оскільки вирок суду не містить відомостей про відсутність господарських операцій між позивачем і контрагентом, то таке рішення суду не може бути визнано належним доказом на підтвердження порушення товариством вимог податкового законодавства, які зумовили визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток спірним податковим повідомленням-рішенням. Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що невиконання такими особами податкових зобов'язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб'єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.

Щодо висновків Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про неправомірність віднесення позивачем суми коштів в розмірі 500 00,00 грн. на валові витрати, суд зазначає наступне.

Згідно з генеральним договором №545861/980/1 короткострокового вкладу юридичної особи від 04.04.2014 року позивач розмістив грошові кошти у ПАТ Фідобанк для зберігання на строк з 04.04.2014 року по 03.04.2015 року, згідно з додатковою угодою від 13.05.2016 року до генерального договору №545861/980/1 короткострокового вкладу юридичної особи від 04.04.2014 року позивач розмістив грошові кошти у ПАТ Фідобанк для зберігання на строк з 13.05.2016 року по 18.05.2016 року у сумі 500 000,00 грн. У бухгалтерському обліку операції було відображено проводками: Дт377 Кт313, Дт944 Кт377.

На підставі рішення Національного банку України від 20 травня 2016 року № 8 Про віднесення Публічного акціонерного товариства ФІДОБАНК до категорії неплатоспроможних виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 20 травня 2016 року № 783 Про запровадження тимчасової адміністрації у ПУАТ ФІДОБАНК та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку .

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 18 липня 2016 року № 142-рш Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ФІДОБАНК виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб : (далі І Фонд гарантування) прийнято рішення від 19 липня 2016 року №1265, Про початок процедури ліквідації ПУАТ ФІДОБАНК та делегування повноважень ліквідатора банку .

Згідно з пп. 14.1.36. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, шо пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп. 14.1.44. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України депозит (вклад) -кошти, які надаються фізичними чи юридичними особами в управління резиденту, визначеному Фінансовою організацією згідно із законодавством України, або нерезиденту на строк або на вимогу та під процент на умовах видачі на першу вимогу або повернення зі спливом встановленого договором строку.

Залучення депозитів може здійснюватися у формі випуску (емісії) ощадних (депозитних) сертифікатів. Правила здійснення депозитних операцій встановлюються: для банківських депозитів І Національним банком України відповідно до законодавства; для депозитів (внесків) до інших фінансових установ державним органом, визначеним законом.

Отже, операція з розміщення грошей на депозиті має на меті саме отримання прибутку, тобто доходу у вигляді відсотків (процентів), а отже в повній мірі відповідає визначеною господарська діяльність .

Слід зазначити, що після прийняття Національним банком України рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, відповідно до ст. 76 Закону про банки і банківську діяльність, управління банком переходить до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, який виконує процедуру щодо ліквідації та виводу з ринку проблемного банку.

Відповідно до ст. 36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб від 23.02.2012 р. № 4452-VI (далі - Закон №4452), під час тимчасової адміністрації не здійснюється: - задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; - примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та .вернений стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку .упиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку); - нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за виконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку; - зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірною списання), поєднанням боржника і кредитора в одній особі; - нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед вкладниками та кредиторами. Закриття рахунку вказаними законами не передбачено.

З огляду на перелічені правові обмеження можна зробити висновок, що після введення у банку тимчасової адміністрації клієнт банку не зможе користуватися своїми коштами на поточному рахунку. При цьому є вірогідність того, що такі грошові кошти взагалі не будуть повернені.

Відповідно до пп.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Різниці, які виникають при формуванні резерву сумнівних боргів визначені ст. 139 ПК України.

Відповідно до пп. 139.2.1 п. 139.2 ст.139 ПК України, фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму витрат від списання дебіторської заборгованості, яка не відповідає ознакам, і визначеним пп. 14.1.11 цього Кодексу, понад суму резерву сумнівних боргів; на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів і фінансової звітності.

Фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму коригування і (зменшення) резерву сумнівних боргів, на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (пп. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 ПК України).

Норми ПК України не дають визначення "резерв сумнівних боргів", а використовують термінологію, установлену нормами П(С)БО 10 "Дебіторська заборгованість". Згідно з п. 7, резерв сумнівних боргів створюють під сумнівну дебіторську заборгованість, яка є фінансовим активом.

Відповідно до п. 4 П(С)БО 13 "Фінансові інструменти" фінансові активи - це, зокрема, грошові кошти та їх еквіваленти, контракти, які дозволяють отримати грошові кошти або інші фінансові активи від іншого підприємства.

Отже, резерв можна формувати тільки під грошову заборгованість, яка передбачає надходження грошових коштів, а не товарів. Тому по перерахованих авансах і не отриманих товарах (роботах, послугах) його не формують.

Відповідно до П(С)БО 10 "Дебіторська заборгованість" для визначення дебіторської заборгованості безнадійною, необхідне виконання принаймні однієї із умов, а саме чи: існує впевненість про її неповернення боржником; минув строк позовної давності.

Згідно з п. 4 П(С)БО 10 Дебіторська заборгованість сумнівною вважається заборгованість, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником.

Відповідно до листа Міністерства фінансів України від 18.10.2010 р. № 31-34020-20-10/28202, при визнанні підприємством заборгованості банку за грошовими коштами сумнівною, сума такої заборгованості відображається за кредитом рахунку 31 "Рахунки в банках" і дебетом рахунку 37 "Розрахунки з різними дебіторами", тобто робиться бухгалтерська проводка Дт 377 Кт 311.

Якщо на дату введення тимчасової адміністрації кошти у банку були класифіковані як сумнівна заборгованість, наступним кроком така заборгованість може бути визнана безнадійною. Безнадійною вважається заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності (п. 4 П(С)БО 10).

Впевненість у неповерненні дебіторської заборгованості ґрунтується на таких обставинах, які однозначно (на 100%) свідчать про те, що вона не буде погашена.

Згідно з чинним законодавством, а саме на підставі Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб для коштів у неплатоспроможному банку це може бути підтверджено такими фактами: - підприємство в строк 30-ти днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 Закону № 4452 не заявило свої вимоги до банку. Відповідно до ч. 8 ст. 49 Закону № 4452 вимоги, не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задоволенню в ліквідаційній процедурі не підлягають і вважаються погашеними.

У тому разі, коли вимоги підприємства до банку вважаються погашеними у зв'язку з переліченими випадками, така заборгованість включається до складу витрат та списується на субрахунок 944 (коли резерв сумнівних боргів на підприємстві не створювався).

Відповідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. № 291, сума списаної дебіторської заборгованості обліковується на позабалансовому субрахунку 071 "Списана і дебіторська заборгованість" протягом не менше трьох років з дати списання для спостереження за і можливістю її стягнення у випадках зміни майнового становища боржника. Зарахування на ї позабалансовий рахунок 07 суми здійснюється одночасно зі списанням суми нестач і втрат від І псування цінностей та дебіторської заборгованості на витрати підприємства.

Таким чином, враховуючи факт неплатоспроможності ПАТ ФІДОБАНК в якому ТОВ ПП Інтерстройсервіс розмістило грошові кошти в розмірі 500 000 грн., на умовах і короткострокового депозиту з метою отримання доходу у вигляді відсотків (процентів), і зазначені кошти було правомірно віднесено до витрат підприємства та відображено, як безнадійну дебіторську заборгованість.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю ПП ІНТЕРСТРОЙСЕРВІС при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 70310,00 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням №617 від 12.04.2018 року.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 70310,00 грн. підлягає стягненню.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ПП ІНТЕРСТРОЙСЕРВІС (49023, м.Дніпро, вул.Радистів, буд.5-А, офіс 215, код ЄДРПОУ 34918787) до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0022121417 від 04.12.2017 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 1 801 446,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 450 361,50 грн. та №0022031417 від 04.12.2017 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 2 070 007,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 365 223,25 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ПП ІНТЕРСТРОЙСЕРВІС (код ЄДРПОУ 34918787) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області судовий збір у розмірі 70 310,00 грн. (сімдесят тисяч триста десять гривень).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295,297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 16.07.2018 року.

Суддя М.В. Дєєв