Постанова

від 11.07.2018 по справі 813/235/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2018 рокуЛьвів№ 876/4112/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Гуляка В.В.,

Судової-Хомюк Н.М.,

з участю секретаря судового засідання Чигер І.І.,

представників позивача Капка А.В., Дубаса В.М.,

представника відповідача Міклюша Т.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року (прийняте у м. Львові суддею Сакалошем В.М. о 13 год. 20 хв.; складене у повному обсязі 20 квітня 2018 року) в адміністративній справі № 813/235/18 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Грейнпласт до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними дій, визнання протиправною і скасування вимоги про сплату боргу,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2018 року товариства з обмеженою відповідальністю Грейнпласт (далі - ТОВ Грейнпласт , Товариство) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із вказаним позовом, в якому просило:

- визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ГУ ДФС у Львівській області) щодо нарахування позивачу пені за результатами перевірки, оформленої актом від 27.09.2017 № 1570/13-01-14-12/31267561 і податковими повідомленнями-рішеннями від 18.10.2017 № 0018471412, №0018441412, та зобов'язати відповідача внести відповідні зміни до усіх реєстрів та електронних систем щодо стану розрахунків позивача з бюджетом;

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу відповідача від 11.12.2017 № 45586-17.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, позивач в повному обсязі сплатив податкові зобов'язання та штрафні санкції за податковими повідомленнями-рішення від 18.10.2017 за №№ 0018471412 та 0018441412 в межах встановленого для цього строку. Всупереч цьому, відповідач нарахував позивачу пеню в розмірі 35 304,64 грн з орендної плати з юридичних осіб та скерував позивачу податкову вимогу від 11.12.2017 № 45586-17, у якій зазначив про наявність податкового боргу.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року позов задоволено.

Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржило ГУ ДФС у Львівській області, яке вважає, що рішення прийняте без урахування фактичних обставин справи та з порушенням норм матеріального права. Тому просило скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що ревізор-інспектор нарахував пеню згідно п.п. 129.1.2 ст. 129 ПК України на суму заниження сплати орендної плати за землю за період заниження починаючи з 03.02.2015 (згідно розрахунку пені, обчисленої на виявлені органом ДПС суми занижень податкових зобов'язань до ППР (форма "Р") від 18.10.2017 № 0018471412. Згідно з п.п.1 п.1 розділ ІІ наказу Міністерства фінансів України № 422 від 07.04.2016 з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. Нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу Казначейства та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань. У зв'язку з наявністю пені в інформаційній системі ДФС (інформаційній картці платника) ГУ ДФС у Львівській області 11.12.2017 винесло вимогу до ТОВ Грейнпласт про погашення податкового боргу.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги із аналогічних підстав; просить апеляційну скаргу задовольнити. Представник позивача, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.

Як встановлено судом, відповідно до наказу ГУ ДФС у Львівській області від 24.07.2017 № 2767 проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ Грейнпласт з дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2014 по 30.06.2017, єдиного внеску на загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 01.01.2014 по 30.06.2017, за результатами якої складено № 1570/13-01-14-12/31267561 від 27.09.2017.

Не погоджуючись із висновками акта, позивач подавав до ГУ ДФС у Львівській області заперечення на вказаний акт.

13.10.2017 керівнику ТОВ Грейнпласт надійшла відповідь про розгляд заперечення за № 17526/10/13-01-14-12, в якій зазначено про часткове врахування заперечень ТзОВ Грейнпласт .

На підставі акта перевірки ГУ ДФС у Львівській області та заперечень позивача ГУ ДФС у Львівській області винесло:

- податкове повідомлення-рішення від 18.10.2017 № 0018471412, яким збільшило Товариству грошове зобов'язання за платежем орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності з юридичних осіб на суму 128 657,96 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 18.10.2017 № 0018441412, яким збільшило грошове зобов'язання за платежем податку на додану вартість на суму 2085,50 грн.

На підтвердження сплати цих зобов'язань, позивач долучив до матеріалів справи платіжні доручення від 23.10.2017 № 997 на суму 2085,50 грн та № 998 на суму 20 000,00 грн, від 24.10.2017 № 1003 на суму 20 000,00 грн, від 25.10.2017 № 1013 на суму 20 000,00 грн, від 26.10.2017 № 1020 на суму 33 000,00 грн, від 27.10.2017 № 1034 на суму 35 657,96 грн.

Із інформації електронного кабінету позивач довідався про нарахування пені в розмірі 35 304,64 грн з орендної плати з юридичних осіб, у зв'язку з чим, звернувся до ГУ ДФС у Львівській області з листом.

На вказаний лист ГУ ДФС у Львівській області надало відповідь № 22880/10/13-01-14-12-14 від 01.12.2017, де зазначило, що пеня позивачу нарахована на підставі ст. 129 ПК України.

11.12.2017 ГУ ДФС у Львівській області винесло податкову вимогу форми Ю № 45586-17, якою позивача повідомлено, що станом на 10.12.2017 сума податкового боргу ТОВ Грейнпласт становить 30 299,33 грн (а.с. 73).

Не погоджуючись із вказаними діями відповідача та винесеною податковою вимогою, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що протиправні дії, рішення чи бездіяльність органів державної влади не можуть породжувати жодних правомірних наслідків. Тому, враховуючи безпідставність нарахування пені, суд дійшов висновку, що винесена в результаті вказаних дій відповідача податкова вимога від 11.12.2017 № 45586-17 форми Ю є протиправною та підлягає скасуванню.

Крім того, з метою повного відновлення порушеного права позивача, суд дійшов висновку зобов'язати відповідача внести відповідні зміни до всіх необхідних реєстрів та електронних систем щодо стану розрахунків позивача з бюджетом.

Проте, колегія суддів апеляційного суду вважає такі висновки суду першої інстанції частково помилковими, виходячи з таких підстав.

Відповідно до підпунктів 14.1.39, 14.1.156, 14.1.162, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності;

податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк);

пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки;

податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У відповідності до пункту 111.2 статті 111 ПК України фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Порядок нарахування пені з визначенням періоду початку та закінчення її нарахування визначений статтею 129 ПК України.

Статтею 129 ПК України (у редакції від 1 січня 2017 року) визначений порядок нарахування.

Відповідно до положень підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України (у редакції від 1 січня 2017 року, яка було чинною на час нарахування пені та прийняття оскаржуваної податкової вимоги) нарахування пені розпочинається: при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

За замістом підпункту 129.3.1 пункту 129.3 статті 129 ПК України нарахування пені закінчується: у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань.

Аналіз наведених норм ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає змогу дійти висновку, що нарахування пені розпочинається: при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом та закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

А нарахування пені здійснюється у випадку пропуску граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного пунктом 57.3 статті 57 ПК України.

Згідно із підпунктом 59.1 пункту 59.5 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Встановлено, що за результатами планової виїзної документальної перевірки ТОВ Грейнпласт на підставі акта № 1570/13-01-14-12/31267561 від 27.09.2017 ГУ ДФС у Львівській області винесло податкові повідомлення-рішення від 18.10.2017 № 0018471412 та № 0018441412.

За змістом цих податкових повідомлень-рішень, зазначені в них суми підлягали сплаті протягом 10 календарних днів з моменту отримання, тобто до 28.10.2017.

Як видно із матеріалів справи, ТОВ Грейнпласт узгоджені суми грошового зобов'язання за цими податковими повідомленнями-рішеннями сплатило своєчасно (в десятиденний строк з дня отримання) та в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями від 23.10.2017 № 997 на суму 2085,50 грн та № 998 на суму 20 000,00 грн, від 24.10.2017 № 1003 на суму 20 000,00 грн, від 25.10.2017 № 1013 на суму 20 000,00 грн, від 26.10.2017 № 1020 на суму 33 000,00 грн, від 27.10.2017 № 1034 на суму 35 657,96 грн.

Відповідно до даних облікової карти платника податків, зазначені кошти у період з 23.10.2017 по 27.10.2017 були зараховані на відповідні рахунки в УДКСУ у Яворівському районі та до місцевого бюджету Шклівської селищної ради (а.с. 97).

Разом з тим, 11.12.2017 ГУ ДФС у Львівській області винесло позивачу податкову вимогу № 45586-17 про сплату податкового боргу в сумі 30 299,33 грн.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для нарахування Товариству пені та прийняття податкової вимоги від 11.12.2017 № 45586-17.

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи контролюючого органу щодо посилання на приписи підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 ПК України в частині нарахування пені за весь період заниження, оскільки станом на час нарахування Товариству пені та прийняття оскаржуваної податкової вимоги така втратила силу, тому не підлягала застосуванню.

Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 820/3878/17.

Що стосується вимог позивача про визнання протиправними дій ГУ ДФС у Львівській області щодо нарахування йому пені за результатами перевірки, оформленої актом від 27.09.2017 № 1570/13-01-14-12/31267561 і податковими повідомленнями-рішеннями від 18.10.2017 № 0018471412, № 0018441412, то такі не підлягають задоволенню, оскільки за змістом пункту 56.1 статті 56 ПК України податковому органу надано право на прийняття рішень, а платник податку, у разі незгоди з прийнятими рішеннями, має право на їх оскарження.

Таким чином, податковому органу надано право на прийняття рішень про застосування штрафних санкцій/пені, а платник податку, у разі незгоди з таким рішенням, має право на оскарження такого рішення.

За приписами підпунктів 60.1.1 та 60.1.4 пункту 60.1 ПК України податкова вимога вважається відкликаною, якщо, зокрема: сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення; рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Крім того, суд повинен визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Враховуючи те, що податковий орган, приймаючи податкову вимогу, діяв в межах, наданих йому законом повноважень, а достатнім способом захисту, який забезпечить відновлення порушеного права позивача у випадку встановлення судом протиправності оспорюваного рішення, є скасування цього рішення податкового органу, колегія суддів приходить висновку щодо необхідності відмови у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача по нарахуванню пені та щодо прийняття податкової вимоги.

Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 21.02.2018 (справа № 813/1008/16).

Також не підлягають задоволенню вимоги про зобов'язання відповідача внести відповідні зміни до всіх необхідних реєстрів та електронних систем щодо стану розрахунків позивача з бюджетом, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 глави 4 розділу V Порядку працівники підрозділів адміністративного/судового оскарження органу ДФС, до компетенції яких належать розгляд скарг при проведенні процедури адміністративного оскарження або супроводження справ у судах при проведенні процедури судового оскарження прийнятих податкового повідомлення-рішення/рішення/вимоги та/або рішення щодо єдиного внеску, в установленому порядку відповідно до вимог регламентів використання відповідних інформаційних систем забезпечують внесення даних до інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, у день отримання чи складання відповідних документів або отримання інформації.

Відображенню в інформаційній системі органів ДФС підлягають матеріали, які зареєстровані в інформаційних системах, що забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, та мають безпосередній зв'язок з матеріалами, внесеними до підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевіроч-ної роботи в ході виконання її функцій. Такими матеріалами, зокрема, є: рішення суду, прийняте по суті.

Тобто, на час звернення до суду і розгляду справи право позивача у цій частині не є порушеним, як і відсутні докази того, що відповідач після набрання даним рішенням законної сили буде ухилятись від здійснення коригування у картці особового рахунку позивача його показників у зв'язку зі скасуванням оскаржуваної податкової вимоги.

За приписами частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Таким чином особа може звернутися до суду за захистом лише існуючих прав, у разі їх порушення, невизнання або оспорювання, а не ті, які можуть виникнути в майбутньому, тобто вимога про зобов'язання відповідача внести до зворотного боку інтегрованої картки платника податків Товариства із ПДВ відомості про відсутність податкового боргу є передчасною та не підлягає задоволенню, як така що спрямована на майбутнє, та за відсутності підстав вважати, що відповідач буде ухилятись від виконання рішення суду.

За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно зі статтею 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є частково правильними і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям постанови про часткове задоволення заявленого позову, з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області задовольнити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року в адміністративній справі № 813/235/18 скасувати.

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Грейнпласт до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними дій, визнання протиправною і скасування вимоги про сплату боргу задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у Львівській області від 11.12.2017 № 45586-17 форми Ю .

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Н. М. Судова-Хомюк Постанова складена у повному обсязі 13 липня 2018 року.