Постанова

від 12.07.2018 по справі 243/9101/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 243/9101/17 Номер провадження 22-ц/775/947/2018

Головуючий у 1 інстанції Кузнецов Р.В. Єдиний унікальний номер 243/9101/17

Суддя доповідач Жданова В.С. Номер провадження 22-ц/775/947/2018

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2018 року

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді: Жданова В.С.,

суддів: Мірути О.А., Хейло Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Ситник Д.Л.

позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2, адвоката відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Донецької області в м. Бахмуті цивільну справу № 243/9101/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області про припинення права спільної часткової власності та визнання права власності за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 13 квітня 2018 року (суддя Кузнецов Р.В ),-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про припинення права спільної часткової власності та визнання права власності. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що на підставі договору дарування від 24 травня 2016 року йому належить 51/100 частка виробничої будівлі А-2, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, що складається з приміщень: 1-17/3,8; 1-18/11,7; 2-35/10; 2-36/5,0; 2-37/8,5; 2-38/18,6, 2-39/14,4; 2-40/49,0; 2-41/16,7; 2-42/8,4; 2-43/8,7; 2-44/8,3; 2-45/8,4; 2-46/16,8; 2-47/1,4; 2-48/2,4; 2- 49/18,1; 2-50/12,9; 2-51/33,1; 2-52/4,1; 2-53/18,1; 2-54/13,1; 2-55/2,6; 2-56/1,7; 2-57/48,7; 2-58/12,1; 2-59/10,2; 2-60/9,8; 2-61/11,3; 2-62/10,9; 2-63/13,5; 2-64/5,1; 2-65/43,4. загальною площею 460,8 кв.м.

Інші 49/100 часток виробничої будівлі А-2, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору дарування від 24 травня 2016 року належать відповідачу ОСОБА_2, та складаються із приміщень: 1-1/28,8; 1-2/8,5; 1-3/14,4; 1-4/10,5; 1-5/1,6; 1-6/3,4; 1-7/10,5; 1-8/48,0; 1-9/2,3; 1-11/20,9; 1-12/9,3; 1-13/11,5; 1-14/10,9; 1-15/13,1; 1-16/49,2; 1-19/50,0; 1-22/46,2; 1-23/14,7; 1-24/12,9; 1-25/8,6; 1-26/9,1; 1-27/7,4; 1-28/1,2; 1-29/1,9; 1-30/7,8; 1-31/1,9; 1-32/1,2; 1-33/5,4; 1-34/26,6; 1/3,2 загальною площею 441,0 кв.м.

Після набуття права власності на частку у вищевказаній виробничій будівлі він неодноразово пропонував відповідачу спільними силами привести до належного санітарного стану прилеглу до належної їм будівлі територію та реконструювати будівлю, але відповідач відмовлялась брати участь у проведенні таких робіт. Він за власні кошти облаштував прилеглу територію, придбав будівельні матеріали на загальну суму 170771,06 грн. та здійснив реконструкцію 51/100 часток виробничої будівлі шляхом реконструювання горища, підвалу та внутрішнього перепланування приміщень 2 поверху по АДРЕСА_1 без зміни геометричних розмірів у фундаменті.

Внаслідок реконструкції загальна площа виробничої будівлі по АДРЕСА_1 збільшилась і складає 1517 кв.м. за рахунок додаткових приміщень: підвал - І/11,5, ІІ-65,1; ІІІ/16,5 та приміщень третього поверху (надбудови) 3-01/109,6 кв.м., 3-02/125,6 кв.м., 3-03/19,6 кв.м., 3-04/17,2 кв.м, 3-05/10 кв.м.; 3-06/12,1 кв.м.; 3-07/10,9 кв.м.; 3-08/2,3 кв.м; 3-09/3,3 кв.м; 3-10/125,6 кв.м; 3-11/53,3 кв.м. Також був реконструйований належний позивачеві другий поверх у приміщення 2-01/15,5 кв.м; 2-02/6,2 кв.м; 2-03/50,3 кв.м.; 2-04/127,6 кв.м., 2-05/17,2 кв.м.; 2-06/6 кв.м.; 2-07/18,4 кв.м.; 2-08/22,9 кв.м.; 2-09/18,4 кв.м.; 2-10/5,3 кв.м.; 2-11/123 кв.м., 2-12/49,7 кв.м.; 2-13/17,4 кв.м. Загальна площа належних йому реконструйованих приміщень складає 1076,0 кв.м.

Він неодноразово усно звертався до відповідача з проханням укласти і нотаріально посвідчити договір поділу майна у зв'язку з реконструкцією і збільшенням належної йому частки у майні або надати на це письмову згоду, направив на її адресу декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, але відповіді на це не отримав. Через відсутність згоди відповідача як співвласника нерухомого об'єкта, він фактично позбавлений можливості оформити у встановленому законом порядку право власності на належне йому майно і отримати відповідний правовстановлюючий документ, на підставі якого він мав би можливість реалізовувати свої права як власник майна.

Виділ належної йому частики в натурі є технічно можливим, не призведе до погіршення технічного стану майна та не порушить порядку ведення господарської діяльності сторін, просив суд ухвалити рішення яким припинити право спільної часткової власності на виробничу будівлю А-2 розташовану за адресою: АДРЕСА_1, та визнати за ним право власності на приміщення загальною площею 1076 кв.м, виробничої будівлі А-2, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, а саме на: підвал - І/11,5, ІІ-65,1; ІІІ/16,5; 1-17/3,8 кв.м; 1-18/11,7 кв.м; 2-01/15,5 кв.м; 2-02/6,2 кв.м; 2-03/50,3 кв.м.;2-04/127,6 кв.м., 2-05/17,2 кв.м.; 2-06/6 кв.м.; 2-07/18,4 кв.м.; 2-08/22,9 кв.м.; 2-09/18,4 кв.м.; 2-10/5,3 кв.м.; 2-11/123 кв.м; 2-12/49,7 кв.м.; 2-13/17,4 кв.м.; 3-01/109,6 кв.м., 3-02/125,6 кв.м., 3-03/19,6 кв.м., 3-04/17,2 кв.м, 3-05/10 кв.м.; 3-06/12,1 кв.м.; 3-07/10,9 кв.м.; 3-08/2,3 кв.м; 3-09/3,3 кв.м; 3-10/125,6 кв.м; 3-11/53,3 кв.м.

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 13 квітня 2018 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області, про припинення права спільної часткової власності та визнання права власності задоволено.

Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на виробничу будівлю позначену як А-2 розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на приміщення загальною площею 1076 кв.м, виробничої будівлі А-2, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, а саме на: підвал - І/11,5, ІІ-65,1; ІІІ/16,5; 1-17/3,8 кв.м; 1-18/11,7 кв.м; 2-01/15,5 кв.м; 2-02/6,2 кв.м; 2-03/50,3 кв.м.;2-04/127,6 кв.м., 2-05/17,2 кв.м.; 2-06/6 кв.м.; 2-07/18,4 кв.м.; 2-08/22,9 кв.м.; 2-09/18,4 кв.м.; 2-10/5,3 кв.м.; 2-11/123 кв.м; 2-12/49,7 кв.м.; 2-13/17,4 кв.м.; 3-01/109,6 кв.м., 3-02/125,6 кв.м., 3-03/19,6 кв.м., 3-04/17,2 кв.м, 3-05/10 кв.м.; 3-06/12,1 кв.м.; 3-07/10,9 кв.м.; 3-08/2,3 кв.м; 3-09/3,3 кв.м; 3-10/125,6 кв.м; 3-11/53,3 кв.м.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 5325 (п'ять тисяч триста двадцять п'ять) грн. 05 коп.

З зазначеним рішення рішенням суду не погодилась ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення Слов'янського міськрайонного суду від 13 квітня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову.

В мотивування доводів зазначає, що на момент набуття права власності спірна будівля мала горище та підвальні приміщення, які не були зазначені в договорах дарування, що позивач визнав у судовому засіданні. Своєї згоди на реконструкцію та розбудову приміщень вона не давала. Відповідно до ст.186 ЦК України річ, призначена для обслуговування іншої(головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом. Підвальне приміщення та горище належать їм обом як співвласникам, але в новому технічному паспорті на будівлю вони віднесені до частки позивача та збільшили його частку з 460,8 кв. до 1076 кв.м. Позивач за допомогою судового рішення намагається привласнити спільну сумісну власність та протиправно позбавити її прав на частку у спільної сумісної власності.

Позивач ОСОБА_1 надав відзив на апеляційну скаргу, заперечуючи проти її доводів. Наполягає на тому, що ним за власні кошти була здійснена реконструкція, внаслідок чого будівля стала триповерховою, загальна площа приміщень його частки складає 1076 кв.м. Внаслідок проведених робіт були утворені нові приміщення, яких не існувало на момент укладання договору дарування. Вважає, що відповідно до ч.4 ст.357 ЦК України він як співвласник будівлі може зробити в установленому законом порядку за свій рахунок добудову ( надбудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова є власністю співвласника, який її зробив і не змінює розміру часток співвласників у справі спільної часткової власності.

Відповідач ОСОБА_2 та її адвокат ОСОБА_3 доводи апеляційної скарги підтримали у повному обсязі.

Позивач ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Від третьої особи Державної архітектурно - будівельної інспекції України надійшла заява про розгляд справи без участі їх представника. ( том 2 а.с.27).

Апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, що не з'явились, оскільки відповідно до вимог ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що згідно із договором дарування від 24 травня 2016 року, зареєстрованим в реєстрі за № 1235, ОСОБА_4 як дарувальник безоплатно передав, а обдарований ОСОБА_1 прийняв в дар 51/100 частку виробничої будівлі, яка розташована в АДРЕСА_1 на земельній ділянці Слов'янської міської ради загальною площею 0,1257 га кадастровий номер НОМЕР_1. На цій земельній ділянці розташована виробнича будівля, позначена на плані літерою А-2, загальною площею 901,8 кв.м. Ця 51/100 частка виробничої будівлі складаються з: приміщень: 1-17/3,8; 1-18/11,7; 2-35/10; 2-36/5,0; 2-37/8,5; 2-38/18,6, 2-39/14,4; 2-40/49,0; 2-41/16,7; 2-42/8,4; 2-43/8,7; 2-44/8,3; 2-45/8,4; 2-46/16,8; 2-47/1,4; 2-48/2,4; 2- 49/18,1; 2-50/12,9; 2-51/33,1; 2-52/4,1; 2-53/18,1; 2-54/13,1; 2-55/2,6; 2-56/1,7; 2-57/48,7; 2-58/12,1; 2-59/10,2; 2-60/9,8; 2-61/11,3; 2-62/10,9; 2-63/13,5; 2-64/5,1; 2-65/43,4 , площею цієї частки 460,8 кв.м. (а.с. 9-11).

Згідно із інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 60024649 від 27 травня 2016 року, право спільної часткової власності позивача ОСОБА_1 на зазначені 51/100 частку виробничої будівлі, було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Інші 49/100 часток вказаної виробничої будівлі які складаються з приміщень: 1-1/28,8; 1-2/8,5; 1-3/14,4; 1-4/10,5; 1-5/1,6; 1-6/3,4; 1-7/10,5; 1-8/48,0; 1-9/2,3; 1-11/20,9; 1-12/9,3; 1-13/11,5; 1-14/10,9; 1-15/13,1; 1-16/49,2; 1-19/50,0; 1-22/46,2; 1-23/14,7; 1-24/12,9; 1-25/8,6; 1-26/9,1; 1-27/7,4; 1-28/1,2; 1-29/1,9; 1-30/7,8; 1-31/1,9; 1-32/1,2; 1-33/5,4; 1-34/26,6; 1/3,2 загальною площею 441,0 кв.м. на праві спільної часткової власності зареєстровані за відповідачкою ОСОБА_2 (а.с. 12-14).

Позивач за власні кошти здійснив реконструкцію підвалу та горища, шляхом внутрішнього перепланування провів реконструкцію виробничих приміщень будівлі без зміни геометричних розмірів у фундаменті, внаслідок чого загальна площа будівлі становить - 1517,0 кв.м. (а.с. 61-66). Згідно із технічним паспортом на виробничу будівлю розташовану за адресою: АДРЕСА_1 позначеною літ. А-2 та довідкою про технічні характеристики вказаного об'єкту нерухомого майна № 96 від 22 червня 2017 року, 51/100 частки виробничої будівлі літ А-1 яка належить ОСОБА_1 збільшена згідно із декларацією про готовність об'єкта до експлуатації ДЦ № 142171511382 від 31 травня 2017 року на 615,2 кв.м. за рахунок облаштування виробничих приміщень в межах горища та в межах підвального приміщення, а також за рахунок демонтування некапітальних перегородок . (а.с. 77).

Згідно висновку № 58/1 від 20 серпня 2017 року нежитлова виробнича будівля А-2 розташована за адресою: АДРЕСА_1, за технічними показниками може бути поділена, на реальні частки одна з яких : 1-17/3,8 кв.м; 1-18/11,7 кв.м; 2-01/15,5 кв.м; 2-02/6,2 кв.м; 2-03/50,3 кв.м.; 2-04/127,6 кв.м., 2-05/17,2 кв.м.; 2-06/6 кв.м.; 2-07/18,4 кв.м.; 2-08/22,9 кв.м.; 2-09/18,4 кв.м.; 2-10/5,3 кв.м.; 2-11/123 кв.м; 2-12/49,7 кв.м.; 2-13/17,4 кв.м.; 3-01/109,6 кв.м., 3-02/125,6 кв.м., 3-03/19,6 кв.м., 3-04/17,2 кв.м, 3-05/10 кв.м.; 3-06/12,1 кв.м.; 3-07/10,9 кв.м.; 3-08/2,3 кв.м; 3-09/3,3 кв.м; 3-10/125,6 кв.м; 3-11/53,3 кв.м., І/11,5, ІІ-65,1; ІІІ/16,5 (а.с. 79).

29 серпня 2017 року позивачем ОСОБА_1 на адресу відповідачки ОСОБА_2 був направлений лист, з пропозицією укласти і нотаріально посвідчити договір поділу майна у зв'язку із реконструкцією і збільшенням належної йому частки у майні та надання згоди на реєстрацію за ним права власності на реконструйований об'єкт (а.с. 80,80 з.б.).

04 жовтня 2017 року відповідачу направлена копія декларації про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, від 31 травня 2017 року та запропоновано надати згоду на розподіл майна шляхом укладення нотаріального договору та надання дозволу на реєстрацію за позивачем права власності на добудовану частину (а.с. 82, 82 з. б.).

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно № 37275873 від 26 вересня 2017 року позивачу ОСОБА_1 відмовлено у внесенні змін до запису про зміну загальної площі виробничої будівлі, зміну частки у спільній власності, зміни у праві власності про фактичне користування 51/100 частки, оскільки співвласник нерухомого майна не надала письмової заява про зміну та відсутній договір між співвласників про розподіл часток у спільній власності на реконструйований об'єкт нерухомого майна (а.с. 83).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що 51/100 спірної будівлі належить на праві власності позивачу ОСОБА_1, який здійснює своє право відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності є непорушним. Позивач ОСОБА_1 відповідно до ст..392 ЦК України як власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Позивач за свій рахунок здійснив добудову (прибудову) без згоди співвласника ОСОБА_2, але це не порушує її права. Така добудова ( прибудова ) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток у праві спільної часткової власності. Посилаючись на до ст. 364 ЦК України визнав можливим виділити у натурі ОСОБА_1 реконструйовану ним частку із майна, що є у спільній частковій власності.

З таким висновком суду першої інстанції не можна погодитись, оскільки він зроблений з порушенням норм цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законних і обґрунтованим.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено і вбачається з матеріалів справи, що на підставі Договору дарування від 24.05.2016 року реєстровий номер 1235 позивачу ОСОБА_5 належить 51/100 частка виробничої будівлі А-2, розташованої за адресою АДРЕСА_1. Інші 49/100 вказаної виробничої будівлі на підставі договору дарування від 24.05.2016 року № 1232 належить відповідачу ОСОБА_2

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч.1ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. ( ст..358 ЦК України).

Отже, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле. Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою у праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дробовому виразі.

Відповідно частин першої та третьої статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Позивач ОСОБА_1 без згоди співвласника ОСОБА_2 за власні кошти здійснив реконструкцію виробничої будівлі: збудував 3 поверх, переобладнав приміщення 2 поверху та здійснив реконструкцію підвалу, внаслідок чого загальна площа виробничої будівлі збільшилась з 901,8 кв.м. і становить 1517 кв.м. За рахунок додаткових приміщень (підвалу та приміщень третього поверху) виробнича площа частки позивача збільшилась з 460,8 кв.м. до 1076 кв.м.

Згідно технічного паспорта площа підвалу після реконструкції складає 91.3 кв.м, третього поверху - 489,5 кв.м.

Рішенням державного реєстратора №37275873 від 26.09.2017 року позивачу відмовлено у внесенні змін до запису про зміну загальної площі виробничої будівлі, зміну частки у спільній власності, зміну у праві власності на реконструйовану будівлю через відсутність письмової зави або договору співвласників про розподіл часток у спільній власності на реконструйований об'єкт нерухомого майна.

В судовому засіданні позивач пояснив, що він за свій рахунок зробив добудову 3 поверху без згоди відповідача, що не порушує її прав. У письмових запереченнях на апеляційну скаргу позивач також зазначає, що внаслідок проведеної їм реконструкції будівля стала триповерховою, фактично збудований 3 поверх та обладнані нові приміщення під будівлею, які визначені як підвальні. ( а.с. 238). Позивач вважає, що реконструкція проведена за власні кошти, не порушує прав відповідача, якій залишена її частка 49/100 площею 441 кв.м., тому згоди на таку реконструкцію від відповідача не вимагається та не потребує будь-яких узгоджень.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що добудова ( прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників.

Такий висновок суду першої інстанції суперечить фактичним обставинам справи.

Згідно технічного паспорта на будівлю видно, що в даному випадку мова йде не про прибудову до частки позивача, а реконструкцію вже існуючого горища, збільшення його висоти з 1м.90 см. до 2м.20 см., внаслідок чого був збудований 3 поверх будівлі. Проведення реконструкції підвального приміщення, яке існувало на час укладання договору дарування та межує з часткою відповідача ОСОБА_2.(1 поверх), також не можна вважати прибудовою в розумінні ч.4 ст. 357 ЦК України.

Встановлено, що всі роботи були здійснені без згоди відповідача на проведення таких робіт.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 375 ЦК України право власника на забудову здійснюється за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил.

Поняття реконструкції об'єкта нерухомості міститься в пункті 3 Державних будівельних норм В.3.2-2-2009 Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку і будівництва України від 22 липня 2009 року № 295. Згідно з цими нормами реконструкція - це така перебудова будинку, наслідком якої є зміна кількості приміщень, їх площі, геометричних розмірів та функціонального призначення, заміна окремих конструкцій.

Відповідно до статті 9 Закону України Про архітектурну діяльність будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів у порядку, визначеному Закону України Про планування і забудову територій .

Зареєстрована Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції Декларація про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до 1-111 категорії складності та новий технічний паспорт на будівлю не дає підстави для висновку про те, що в даному випадку можливий виділ частки позивача у спільному майні.( а.с 60)

Задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, що перебудова (реконструкція) об'єкта нерухомості, що є у спільній частковій власності (демонтаж та улаштування нових перегородок, зміна площі, конфігурації, кількості приміщень, зведення 3 поверху) здійснена позивачем без згоди на це співвласника та за відсутності дозвільних документів. Такі дії позивача суперечить нормам ч.4 ст. 357 ЦК України, та ст. 364 ЦК України, тому висновок суду першої інстанції про можливість виділу частки ОСОБА_1 зі спільного майна є помилковим.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги ОСОБА_6, скасування рішення суду першої інстанції та відмову в задоволенні позовних вимог за вказаних вище підстав.

Відповідно до положень ч.13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При зверненні до суду з апеляційною скаргою ОСОБА_2 сплачений судовий збір у розмірі 7989 грн., ( а.с.219), який визначений відповідно до п.п.6 п.1 ч 2 ст.4 Закону України Про судовий збір №3674-У1 , тому з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у відшкодування судового збору за подання апеляційної скарги 7989 грн.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 383 ЦПК України апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 13 квітня 2018 року скасувати.

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до ОСОБА_2, третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області про припинення права спільної часткової власності та визнання права власності.

Стягнути ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у відшкодування судового збору за подання апеляційної скарги 7989 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Судді :

Повне рішення складено 16 липня 2018 року

Суддя-доповідач В.С. Жданова