Рішення

від 12.07.2018 по справі 686/23337/17

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 686/23337/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2018 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд в складі: головуючого судді - Продана Б.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Боднар А.П.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницькому цивільну справу № 686/23337/17 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Готель Центральний до ОСОБА_4

про відшкодування матеріальної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

23 листопада 2017 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди.

Позивач зазначає, що у вересні 2008 року ОСОБА_4 була призначена на посаду головного бухгалтера ТОВ Готель Центральний . Під час прийняття на роботу із відповідачем було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. У жовтні 2017 року директором товариства було виявлено, що ОСОБА_4 здійснила собі виплату заробітної плати у розмірі 20 000 грн., що не відповідає дійсному розміру її заробітної плати. Відповідач визнала цей факт та написала заяву, що з рахунків товариства нею неправомірно було витрачено грошові кошти на суму 100 000 грн., які вона зобов'язалась повернути протягом місяця. На підставі цих обставин було проведено аудиторську перевірку, ПП "Альфа-Аудит" та сформовано звіт, відповідно до якого відповідач завдала товариству матеріальну шкоду у розмірі 276 634,16 грн. Після ознайомлення із даним звітом відповідач відмовилась надавати будь-які пояснення і не надала документів звітного характеру для спростування завданої товариству шкоди. Керівництво товариства попередило ОСОБА_4 про необхідність погасити вищевказану матеріальну шкоду, однак працівник відмовилась, та в подальшому була звільнена із займаної посади за п.1 та п.2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

В подальшому позивач уточнив вимоги, вказавши, що в ході проведення перевірки Головне управління ДФС у Хмельницькій області підтвердило факти порушення ОСОБА_4 норм ПК України, що призвели до завдання збитків ТОВ "Готель "Центральний" та до застосування штрафних санкцій відносно товариства. Зокрема, було встановлено, що підзвітною особою ОСОБА_5, головним бухгалтером ТОВ "Готель "Центральний", не підтверджено документально та не відзвітовано вчасно витрати на господарські потреби на загальну суму 117 000,00 грн., в свою чергу це спричинило виникнення податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб у сумі 23 680,20 грн., а також по військовому збору у сумі 1 772,55 грн. Крім того, було встановлено ряд порушень в рамках бухгалтерського обліку, які були спричинені безпосередньо головним бухгалтером товариства - ОСОБА_4

На підставі акту перевірки 0078/22-01-13-08/33392125 від 16.01.2018р. ГУ ДФС у Хмельницькій області було встановлено, що неправомірні дії ОСОБА_4 призвели до накладення на ТОВ "Готель "Центральний" штрафних санкцій на загальну суму 86 099,43 грн.

Позивач просить стягнути із відповідача загальну суму завданих збитків, яка становить 362 733,59 грн., з них: завдані матеріальні збитки - 276 634.16 грн., штрафні санкції - 86 099,43 грн., а також судові витрати в сумі 4 149,52 грн.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримують в повному обсязі, з підстав викладених у ньому, просять задоволити. Зазначають, що ОСОБА_4, будучи службовою особою, наділеною організаційно- розпорядними та адміністративно-господарськими функціями щодо керівництва бухгалтерією товариства, в період з 2015 по 2017 роки, порушуючи вимоги чинного законодавства та безпосередньо посадових обов'язків, несвоєчасно проводила звітування за отримані під звіт кошти, та до цього часу їх не повернула, проводила неправомірні нарахування на свою особисту банківську карту, неправомірно списувала грошові кошти, а також безпідставно нараховувала собі заробітну плату, у розмірі, що не відповідає передбаченому штатним розписом, що в кінцевому результаті виразилось у завданні товариству значної матеріальної шкоди. Просять стягнути завдану шкоду.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив в повному обсязі, вважає позов безпідставним та необгрунтованим. Зазначає, що доказів про вчинення ОСОБА_4 вказаних порушень, що спрчинили шкоду товариству, позивачем не надано, а заява відповідача про визнання завданої шкоди на суму 100 000 грн. написана під тиском, а тому не може бути взята судом до уваги. Щодо суми у 20 000 грн., то дана сума була помилково перерахована і наступного дня ОСОБА_4 виправила помилку та повернула кошти на підприємство. Обов'язок правильно організувати роботу працівників, а також попередження можливих збитків покладається на власника або уповноваженого ним органу. Тому за таких підстав позов не може бути задоволено, просить залишити позов без задоволення.

Позивачем заявлялось клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача, ухвалою суду від 24.11.2017 року заяву задоволено, арешт накладено.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, який знаходиться в матеріалах справи та відзив на заяву про збільшення позовних вимог.

Позивачем надано відповідь на відзив, яка також долучена до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що у вересні 2008 року ОСОБА_4 була призначена на посаду головного бухгалтера ТОВ Готель Центральний , що підтверджується копією наказу.

Під час прийняття на роботу із відповідачем було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. Копія додається.

У жовтні 2017 року директором товариства було виявлено, що ОСОБА_4 здійснила собі виплату заробітної плати у розмірі 20 000 грн., що не відповідає дійсному розміру її заробітної плати. Відповідач визнала цей факт та вказала, що повернула дані кошти підприємству наступного дня, про що свідчить копія платіжного доручення, яке міститься в матеріалах справи. Також дані обставини визнаються представниками позивача.

За заявою позивача було проведено аудиторську перевірку, ПП "Альфа-Аудит" та сформовано звіт відповідно до якого відповідач нанесла товариству матеріальну шкоду у розмірі 276 634,16 грн. Копія звіту додається до матеріалів справи. Відповідач шкоду не відшкодувала та в подальшому ОСОБА_4 була звільнена із займаної посади за п.1 та п.2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України. Копія наказу додається.

В подальшому позивач уточнив вимоги, вказавши, що в ході проведення перевірки Головне управління ДФС у Хмельницькій області підтвердило факти порушення ОСОБА_4 норм ПК України, що призвели до завдання збитків ТОВ "Готель "Центральний" та до застосування штрафних санкцій відносно товариства.

На підставі акту перевірки 0078/22-01-13-08/33392125 від 16.01.2018р., який знаходиться в матеріалах справи, ГУ ДФС у Хмельницькій області було встановлено, що неправомірні дії ОСОБА_4 призвели до накладення на ТОВ "Готель "Центральний" штрафних санкцій на загальну суму 86 099,43 грн.

Відповідно до ст. 130 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

У відповідності до ст.135-3 КЗпП України, розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 130 КЗпП України умовами настання матеріальної відповідальності працівника є: 1) пряма дійсна шкода; 2) протиправна поведінка працівника; 3) вина в діях чи бездіяльності працівника; 4) прямий причинний зв'язок між протиправним і винним діянням працівника і шкодою, яка настала.

Таким чином, обов'язковою умовою притягнення працівника до матеріальної відповідальності, зокрема, і повної матеріальної відповідальності згідно зі ст. 134 КЗпП України, є встановлення вини особи, у взаємозв'язку із іншими умовами такої відповідальності, що передбачені ст. 130 КЗпП України.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року №14 Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками судам роз'яснено, що виходячи з вимог ст. 15 ЦПК України суд у кожному випадку зобов'язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин, від яких згідно зі ст.ст.130,135-3,137 КЗпП України залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з'ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов'язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника.

Посадові обов'язки головного бухгалтера встановлені Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року № 996-ХІУ, відповідно до п. 7 ст. 8 якого, головний бухгалтер забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності; організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства; забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства; подає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", інформацію центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених ст. 130 КЗпПП.

Відповідно до роз'яснень, викладених у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.12.2015 року № 12 Про узагальнення практики застосування судами законодавства, що регулює матеріальну відповідальність працівників за шкоду, заподіяну роботодавцю , відповідно до яких матеріальна відповідальність є інститутом трудового права. Умови, підстави, обсяг та порядок її застосування закріплено КЗпП України. Майнова відповідальність є цивільно-правовою категорією. Правове забезпечення застосування заходів майнової відповідальності здійснює ЦК. тому вона не поширюється на трудові правовідносини. Галузева належність матеріальної відповідальності до трудового права визначається характером правопорушення.

За трудовим законодавством суб'єктом матеріальної відповідальності може бути лише працівник, який знаходиться в трудових правовідносинах з підприємством, установою, організацією і заподіяв матеріальну шкоду внаслідок невиконання чи неналежного виконання трудових обовязків. покладених на нього трудовими договором.

У пункті 4 даного Пленуму роз'яснено, що при покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника (частина друга статті 130 КЗпПУ).

Згідно ч. 2 ст. 130 КЗпП України умовами настання матеріальної відповідальності працівника є: 1) пряма дійсна шкода; 2) протиправна поведінка працівника; 3) вина в діях чи бездіяльності працівника; 4) прямий причинний звязок між протиправною і винною дією чи бездіяльністю працівника і шкодою, яка настала.

Під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність провести затрати на відновлення, придбання майна та цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов'язків, грошові виплати.

До категорії прямої дійсної шкоди належать недостача матеріальних цінностей, виявлена у матеріально відповідальної особи. їх втрата, знищення, пошкодження, зіпсуття, витрати, спричинені незаконними або необгрунтованими виплатами (переплатами) за цивільно-правовими договорами, на користь державного і місцевого бюджетів, спеціальних фондів соціального страхування, коли можливість стягнення таких виплат (переплат) з організацій, які їх одержали, втрачена; сплачені на користь контрагентів за цивільно- правовими договорами, державного чи місцевого бюджетів, державних органів суми неустойки, фінансових санкцій, пені; нестягнена з боржника дебіторська заборгованість, коли можливість її стягнення втрачена у звязку із закінченням строку позовної давності чи з інших причин.

На підставі викладеного, зібраних доказів по справі, суд вважає, що вина відповідача у спричиненні шкоди підприємству доведена, в матеріалах справи міститься звіт за результатами перевірки узгоджених питань діяльності ТОВ Готель Центральний щодо розрахунків із працівником ОСОБА_4 від 24.10.2017 року №1/10/2, що підтверджує вину відповідача у спричиненні підприємству матеріальної шкоди.

Оскільки із ОСОБА_4 було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, а відповідач своїми протиправними діями заподіяла матеріальну шкоду підприємству, то суд приходить до висновку, що із ОСОБА_4 на користь позивача підлягає стягненню матеріальна шкода в розмірі 256 634,16 грн. (276 634,16 грн. - 20 000 грн.). Так як відповідач та представники позивача визнають, що дані кошти були повернуті підприємству, а тому в цій частині позов слід задоволити частково, відмовивши в стягненні 20 000 грн., які ОСОБА_4 відшкодувала позивачеві.

Суд критично оцінює пояснення представника відповідача в тій частині, що ОСОБА_4 писала заяву про те, що з рахунків товариства нею неправомірно було витрачено грошові кошти на суму 100 000 грн., які вона зобов'язалась повернути протягом місяця - під тиском керівництва, оскільки доказів на підтвердження цих пояснень суду не надано.

Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Що стосується вимоги про стягнення штрафних санкцій, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Податковим кодексом України передбачено право платника податків у разі неузгодження нарахованих податкових зобов'язань оскаржити податкові повідомлення- рішення, прийняті контролюючим органом в порядку адміністративного оскарження, а також в судовому порядку.

Таким чином, дана категорія витрат (сплата податків до бюджету) не відноситься до прямої дійсної шкоди, тобто незаконних або безпідставних виплат, адже зобов'язання сплачуються підприємством як такі, що нараховані у відповідності до вимог податкового законодавства за результатами перевірки податкового органу та на підставі прийнятих повідомлень-рішень, що є обов'язковими до сплати у разі їх узгодження.

При цьому, згідно п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1992 року № 14 Про судову практику в справах про відшкодування ніколи, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками , в якому звернуто увагу на недопустимість стягнення з працівника шкоди, заподіяної списанням з рахунків підприємств у дохід держави одержаного ними прибутку. Нестягнена з боржника неустойка не може бути віднесенадо прямої дійсної шкоди. Це неодержаний прибуток.

Згідно ч. 4 ст. 130 КЗпП України, зі змісту якої вбачається, що матеріальна відповідальність працівника передбачає обов'язок відшкодування шкоди, завданої лише наявному майну підприємства, установи, організації. Упущена вигода, неодержаний підприємством, установою, організацією прибуток, доходи, які мали місце внаслідої порушення працівником прийнятих на себе трудових обовязків. відшкодуванню не підлягають.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.12.2015 року № 12 Про узагальнення практики застосування судами законодавства, що регулює матеріальну відповідальній і працівників за шкоду, заподіяну роботодавцю , зазначено, що не одержані або списанії доход держави прибутки з підстав, пов'язаних з неналежним виконанням працівником- трудових обов'язків (так само як і інші неодержапі прибутки) не можуть включатися до шкоди, яка підлягає відшкодуванню (ст. 130 КЗпП України, абз. 2 п. 4 постанови Пленуму ВСУ № 14).

Таким чином суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення із ОСОБА_4 суми штрафних санкцій в розмірі 86 099,43 грн. - задоволенню не підлягає і вважає за неохідне відмовити в задоволенні позову в цій частині в повному обсязі.

За таких обставин, на підставі викладеного, суд приходить до висновку, що із ОСОБА_4 на користь позивача підлягає стягненню матеріальна шкода в розмірі 256 634,16 грн. та судові витрати на суму 4 149,52 грн. В решті позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 142, 263 - 265 ЦПК України, ст.ст. 134, 135 КЗпП України, постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.12.2015 року № 12 Про узагальнення практики застосування судами законодавства, що регулює матеріальну відповідальній і працівників за шкоду, заподіяну роботодавцю , суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задоволити частково.

Стягнути із ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 НОМЕР_1, іпн НОМЕР_2, адреса: 31316, Хмельницька обл., Хмельницький р-н., с. Черепова, пров. Центральний 9 на користь товариства з обмеженою відповідальністю Готель Центральний (код ЄДРПОУ 33392125, адреса: 29000, м. Хмельницький, вул. Гагаріна 5) 256 634,16 грн. та судовий збір на суму 4 149,52 грн.

В решті позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Хмельницької області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеногостроку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Дата складання повного тексту рішення 16.07.2018 року.

Суддя