Рішення

від 27.06.2018 по справі 911/451/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" червня 2018 р.           Справа № 911/451/18

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення та виклику сторін матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохімпром»

до Приватного підприємства «Віндор плюс»

простягнення 93 800,00 гривень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

06.03.2018 через канцелярію господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохімпром» (далі - ТОВ «Агрохімпром»/позивач) до Приватного підприємства «Віндор плюс» (далі – ПП «Віндор плюс»/відповідач) про стягнення 93 800,00 грн, безпідставно отриманих відповідачем.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.03.2018 у справі №911/451/18 позов ТОВ «Агрохімпром» залишено без руху та постановлено усунути виявлені судом недоліки позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали.

02.04.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшли письмові пояснення в порядку усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою господарського суду Київської області 03.04.2018 відкрито провадження у справі, постановлено розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження, встановлено строк для подання відзиву на позов – протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження, зобов'язано відповідача надати докази на підтвердження повернення позивачу заявлених до стягнення коштів до 03.05.2018, а також встановлено строк для подання додаткових доказів у справі (за наявності) до 03.05.2018.

У встановлений судом строк, відповідач не скористався правом, наданим ст. 165ГПК України, та відзив на позовну заяву не надав, як і не надав витребувані судом у порядку ст. 74 ГПК України докази на підтвердження обставин повернення позивачу безпідставно отриманих коштів у розмірі 93 800,00 гривень.

23.05.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про доручення додаткових доказів. З огляду на положення ч. 8 ст. 80 ГПК України, оскільки про неможливість подання додаткових доказів по справі позивачем було зазначено у своїх пояснення від 02.04.2018, вказане клопотання судом задоволено.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності,

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до викладених у позові обставин, 01.11.2016 на підставі платіжного доручення №87 позивачем помилково та безпідставно було перераховано 93 800,00 грн на рахунок №26001100332201, відкритий у АТ «Артем-Банк» на ім'я кореспондента – ПП «Віндор плюс», призначення платежу: «сплата за проектні роботи згідно договору №11/16 від 31.10.2016 в т.ч. ПДВ 15 633,33 грн». Вказаний платіж проведений АТ «Артем-Банк», як банком платника – позивача.

Водночас, як зазначає позивач, договір №11/16 від 31.10.2016, в тому числі у спрощений спосіб, між сторонами не укладався, як і не існувало між сторонами на момент проведення платежу (01.11.2016) правовідносин щодо виконання відповідачем та оплати позивачем проектних робіт.

З метою досудового врегулювання даного спору, 06.02.2017 позивачем було надіслано відповідачу вимогу №6/01-1 про повернення помилково сплачених коштів у сумі 93 800,00 грн протягом 5-ти робочих днів з моменту отримання даної вимоги, на рахунок №26009001355879, відкритий у ПАТ «Універсал Банк».

Вказану вимогу відповідач отримав 24.01.2017, що підтверджується наявною в матеріалах справи інформацією про відстеження пересилання поштового відправлення №0417603445633 ПАТ «Укрпошта».

Посилаючись на те, що відповідач на вказану вимогу не відповів, суму помилково перерахованих коштів не повернув, що підтверджується довідкою ПАТ «Універсал Банк» №047/177 від 23.04.2018, позивач просить суд стягнути з відповідача 93 800,00 грн як таких, що набуті без достатньої правової підстави та помилково перераховані на рахунок відповідача, з підстав ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами .

Позаяк відповідачем не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд у відповідності до ст. 165 ГПК України, здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Виходячи з системного аналізу зазначеної норми, суд дійшов висновку, що зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави породжується наявністю таких юридичних фактів: 1) набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої; 2) відсутність для цього правових підстав, або коли така підстава згодом відпала.

Приписами ст. ст. 11, 202 Цивільного кодексу України унормовано, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

З огляду наведеного, а також враховуючи відсутність між сторонами будь-яких господарських правовідносин, на підставі яких у позивача існує обов'язок по перерахуванню відповідачу грошових коштів, в тому числі у якості оплати вартості проектних робіт, суд дійшов висновку, що з вини позивача відповідач є особою, яка набула майно (грошові кошти) без достатньої правової підстави у розумінні ст. 1212 ЦК України, і, як наслідок, зобов'язана повернути позивачу це майно (кошти).

Пунктом 1.24 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» встановлено, що переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Помилковий переказ – рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

У відповідності до пунктів 1.4, 2.35 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, помилкове списання/зарахування коштів - списання/зарахування коштів, унаслідок якого з вини банку або клієнта відбувається їх списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача.

Кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.

Відповідно до приписів ст. 74 ГПК України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події.

У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Таким чином, оскільки відповідач не надав доказів, що спростовують посилання позивача про неповернення першим заявлених до стягнення сум в добровільному порядку, суд дійшов висновку, що такі події (неповернення коштів) є встановленими у розумінні ч. 2 ст. 74 ГПК України.

За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи, враховуючи характер правовідносин, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення помилково перерахованих позивачем та безпідставно набутих відповідачем 93 800,00 грн з підстав ст. 1212 ЦК України підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 129 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 12, 74, 129, 233, 236, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 11, 1212 Цивільного кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Віндор плюс» (Київська обл., м. Ірпінь, вул. Покровська, 1Б, ідентифікаційний код 39494748) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохімпром» (09300, Київська обл., смт Володарка, вул. Коцюбинського, 7Б, ідентифікаційний код 31856346) 93 800 (дев'яносто три тисячі вісімсот) грн 00 коп. безпідставно набутих коштів та 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у відповідності до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення підписано 27.06.2018.

Суддя                               В.А. Ярема