Ухвала

від 10.07.2018 по справі 911/3999/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"10" липня 2018 р. м. Київ Справа № 911/3999/16

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М. , розглянувши скаргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "В-Н" від 19.06.2018 на бездіяльність державного виконавця Васильківського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області у виконавчому провадженні № 53660246 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області № 911/3999/16 від 05.01.2017 у справі за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Рампа Логістик" до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "В-Н" про стягнення 1160000,00 грн

за участю представників сторін:

від позивача (стягувача): не прибув;

від відповідача (боржника/скаржника): ОСОБА_2 - довіреність від 09.01.2018;

від Васильківського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області: не прибув.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 22.12.2016 у справі № 911/3999/16 позов задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "В-Н" (08600, Київська обл., місто Васильків, вул. Соборна, буд. 72, корпус 106, 416; ідентифікаційний код 32523489) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "РАМПА ЛОГІСТИК" (03056, м.Київ, вул. Борщагівська, буд. 117/18; ідентифікаційний код 40753820) 1160000 (один мільйон сто шістдесят тисяч гривень) 00 коп боргу та 17400 (сімнадцять тисіч чотириста гривень) 00 коп судового збору.

На виконання даного рішення суду видано наказ № 911/3999/16 від 05.01.2017.

23.06.2018 на адресу господарського суду надійшла скарга ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "В-Н" від 19.06.2018, згідно з якою скаржник просить:

- визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Васильківського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області щодо несвоєчасного винесення постанови про закінчення виконавчого провадження № 53660246;

- визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Васильківського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області щодо невинесення постанови про зняття арешту з майна та коштів ТОВ "Н-В", накладеного у рамках виконавчого провадження № 53660246;

- зобов'язати державного виконавця Васильківського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області зняти арешт, накладений на майно та кошти ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "В-Н" (08600, Київська область, місто Васильків, вул. Сборна, буд. 72, корпус 106, 416, ідентифікаційний код: 32523489) у межах виконавчого провадження № 53660246 щодо примусового виконання рішення Господарського суду Київської області від 22.12.2016 у справі № 911/3999/16 (наказ № 911/3999/16 виданий 05.01.2017), зокрема зняти арешт з належного ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "В-Н" банківського рахунку р/р 26000052760672 (UAH) в Печерський філії ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 300711 за адресою м. Київ, вул. Предславінська, 19.

Ухвалою від 25.06.2018 господарський суд призначив розгляд скарги від 19.06.2018 на 03.07.2018.

Ухвалою від 03.07.2018 господарський суд відклав розгляд скарги на 10.07.2018.

На день розгляду скарги стягувач та орган ДВС повноважних представників в судове засідання не направили, хоча про час і місце її розгляду були повідомлені вчасно та належним чином. Правом подачі відзиву на скаргу боржника від 19.06.2018 не скористалися.

Представник боржника в судовому засіданні вимоги скарги підтримав у повному обсязі, з підстав у ній викладених.

Враховуючи те, що неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду (ч. 2 ст. 342 ГПК України), а надання письмового відзиву на скаргу є правом, а не обов'язком учасника процесу, господарський суд вважає, що неявка стягувача та представника органу ДВС в судове засідання не перешкоджає розгляду скарги за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши пояснення представника боржника, дослідивши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що скарга ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "В-Н" від 19.06.2018 на бездіяльність державного виконавця Васильківського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області у виконавчому провадженні № 53660246 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 05.01.2017 у справі №911/3999/16 підлягає частковому задоволенню виходячи з такого.

У відповідності до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За змістом ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження", який є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.

Цим Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

За умовами ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно зі ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

З аналізу вищевказаних норм випливає, що учасник виконавчого провадження має право звернутися до господарського суду з відповідною скаргою тільки на дії чи бездіяльність виконавців, вчинені ними під час, у зв'язку та щодо примусового виконання останніми відповідних рішень господарських судів.

Як вбачається з матеріалів справи, скаржник (ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "В-Н") звернувся до Господарського суду Київської області зі скаргою, в порядку ст. 339 ГПК України, предметом якої є оскарження бездіяльності державного виконавця Васильківського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області у виконавчому провадженні № 53660246 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 05.01.2017 у справі №911/3999/16.

По суті скарги представник боржника зазначив, що з моменту затвердження господарським судом мирової угоди у справі № 911/1059/17 про банкрутство ТОВ "В-Н", державний виконавець в силу закону зобов'язаний був негайно закінчити виконавче провадження та зняти арешти з майна боржника, однак всупереч вищевказаному він виніс постанову про закінчення виконавчого провадження № 53660246 майже із тримісячним запізненням. До того ж, державний виконавець відмовив боржнику у знятті арешту на майно, мотивуючи це тим, що з нього ще не було стягнуто виконавчого збору.

Представник боржника вважає, що оскільки товариство не отримувало від державного виконавця постанову про стягнення виконавчого збору та державним виконавцем у справі про банкрутсво не було заявлено грошових вимог до ТОВ "В-Н" на суму виконавчого збору, то вимоги про стягнення останнього з боржника є погашеними, у зв'язку з закриттям судом провадження у справі № 911/1059/17.

При розгляді скарги господарським судом були встановлені наступні обставини справи, які не заперечили учасники процесу:

- на примусове виконання рішення Господарського суду Київської області від 22.12.2016 у справі № 911/3999/16 про стягнення з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "В-Н" на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "РАМПА ЛОГІСТИК" 1160000,00 грн боргу та 17400,00 грн судового збору було видано наказ № 911/3999/16 від 05.01.2017;

- наказ Господарського суду Київської області № 911/3999/16 від 05.01.2017 було пред'явлено для примусового виконання до Васильківського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області;

- постановою державного виконавця Васильківського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області від 29.03.2017 було відкрито виконавче провадження, якому присвоєно № 53660246;

- в процесі здійснення виконавчого провадження № 53660246 державним виконавцем Васильківського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області було накладено арешт на майно боржника;

- у зв'язку із неплатоспроможністю боржника, в тому числі у зв'язку з непогашенням заборгованості за судовим рішенням від 22.12.2016 у справі № 911/3999/16, ухвалою Господарського суду Київської області від 25.04.2017 відносно ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "В-Н" було порушено провадження у справі № 911/1059/17 про банкрутство та введено мараторій на задоволення вимог кредиторів;

- з огляду на вищевказане, постановою державного виконавця Васильківського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області було зупинено виконавче провадження № 53660246 з примусового виконання наказу Господарського суду Київської області № 911/3999/16 від 05.01.2017;

- ухвалою від 25.07.2017 Господарський суд Київської області затвердив реєстр вимог кредиторів ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "В-Н", до якого зокрема, але не виключно, були включені вимоги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "РАМПА ЛОГІСТИК", які виникла на підставі рішення Господарського суду Київської області від 22.12.2016 у справі № 911/3999/16;

- ухвалою від 27.02.2018 Господарський суд Київської області затвердив мирову угоду у справі № 911/1059/17 про банкрутство ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "В-Н", закрив провадження у справі, припинив дію мараторію на задоволення вимог кредиторів, вимоги конкурсних кредиторів до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "В-Н", які не були заявлені в установлений Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" строк по справі № 911/1059/17 або відхилені господарським судом, визнав погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами - такими, що не підлягають виконанню. Копію ухвали зобов'язав надіслати учасникам у справі про банкрутство, відділу державної виконавчої служби за місцезнаходженням боржника;

- 31.05.2018 державний виконавець Васильківського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області виніс постанову, якою закінчив виконавче провадження № 53660246 з примусового виконання наказу Господарського суду Київської області № 911/3999/16 від 05.01.2017 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження";

- 06.06.2018 представник боржника звернувся до Васильківського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області із листом, в якому, зокрема, просив зняти всі арешти з майна та грошових коштів ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "В-Н", накладені в процесі здійснення виконавчого провадження № 53660246;

- у відповідь на звернення боржника, начальник Васильківського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області повідомив листом від 11.06.2018 про неможливість зняття арешту з майна ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "В-Н" з посиланням на ч. ч. 1, 3 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження";

- оскільки боржник вважає, що у державного виконавця були відсутні правові підстави для відмови йому у знятті арешту на майно, і так само для прийняття рішення про стягнення з боржника виконавчого збору, останній звернувся з даною скаргою на бездіяльність органу ДВС до суду.

При вирішенні питання про правомірність дій державного виконавця при дотриманні ним строку винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 31.05.2018 та надісланні боржнику листа від 11.06.2018 з відмовою у знятті арештів з майна та грошових коштів ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "В-Н", судом враховано наступне.

У відповідності до п. 2 ч. 1, ч. 2 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення.

Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

Судом встановлено, що постанова про закінчення виконавчого провадження № 53660246, з підстави затвердження Господарським судом Київської області у справі про банкрутство боржника укладеної між сторонами мирової угоди, була винесена державним виконавцем Васильківського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області 31.05.2018.

Представник боржника у своїй скарзі вказує на бездіяльність державного виконавця з приводу зволікання у прийнятті рішення щодо винесення вищевказаної постанови протягом тривалого часу, однак доказів в підтвердження таких доводів не подає.

Як зазначено у ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Слід зазначити, що у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого учасника справи надати відповідні докази, що це підтверджують.

З метою встановлення обставин, які б підтвердили або спростували твердження скаржника про те, що державному виконавцю стало відомо про наявність підстав для закриття виконавчого провадження № 53660246 з примусового виконання наказу Господарського суду Київської області № 911/3999/16 від 05.01.2017 не в день винесення постанови від 31.05.2018, а раніше, господарський суд ухвалами від 25.06.2018 та 03.07.2018 зобов'язував скаржника (боржника) надати додаткові докази в обгрунтування обставин, викладених у скарзі, однак останній таких доказів до суду не подав.

З огляду на викладнене, господарський суд вважає недоведеною бездіяльність державного виконавця, яка виражена у порушенні ним строків винесення постанови від 31.05.2018 про закінчення виконавчого провадження № 53660246, що, на думку боржника, супроводжувалась порушенням норм Закону України "Про виконавче провадження".

Що стосується інших доводів боржника, що заявлені ним у скарзі, а саме щодо незаконності відмови державного виконавця у знятті арештів з майна та грошових коштів боржника, то суд вважає, що вони обгрунтовані та підтвердженні документально, з огляду на таке.

За приписами ч. 1 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" унормовано, що у разі закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.

Виключенням є випадки офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також випадки нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем.

Як вбачається із листа начальника Васильківського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області від 11.06.2018, направленого боржнику у відповідь на його лист від 06.06.2018, останньому було відмовлено у проханні про зняття арешту з майна ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "В-Н" з підстав нестягнення з боржника виконавчого збору за наслідками закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

При цьому, приписами вищевказаного Закону (статті 40, 42) передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору. Зокрема ч. 3 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" унормовано, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч. 4 статті 42 Закону України "Про виконавче провадження" вказано, що у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (до яких частина 1 статті 42 Закону відносить також виконавчий збір) згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження, постанова про їх стягнення виноситься виконавцем на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум.

Аналіз наведених вище норм Закону дає можливість зробити висновок про те, що обов'язковими умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання судового рішення; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. Крім того, законодавець чітко визначив, що виконавчий збір стягується з фактично стягнутої суми; розмір виконавчого збору вираховується також з фактично стягнутої суми.

Підтвердження саме такого трактування підстав стягнення виконавчого збору міститься також в Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, відповідно до п. 20 розділу ІІІ якої передбачено, що у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону. При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

Тобто, відповідно до вказаного пункту у постанові про повернення виконавчого документу стягувачу, виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відмітку про суму стягнутого виконавчого збору, тим самим законодавець підтверджує, що виконавчий збір стягується тільки з суми, яка фактично стягнута на користь стягувача.

На підставі поданих до скарги документів та повідомлених даних, господарський суд встановив, що виконавче провадження з примусового виконання наказу № 911/3999/16 Господарського суду Київської області від 05.01.2017 було закінчене державним виконавцем не з підстав стягнення з боржника на користь стягувача присуджених за наказом сум, а у зв'язку із укладенням між сторонами мирової угоди, за якою стягувач відмовився від примусового виконання рішення суду від 22.12.2016 у справі № 911/3999/16, на виконання якого було видано наказ. Тобто фактичного виконання рішення Господарського суду Київської області від 22.12.2016 у справі № 911/3999/16 не відбулося.

Натомість виконавчий збір, за своїм призначенням, є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів саме примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.

Таким чином, слід дійти висновку, що витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово. У разі з відсутності доказів реального виконання судового рішення боржником за пред'явленим наказом або підтвердження, що саме заходи, застосовані виконавцем, призвели до фактичного виконання рішення суду, у державного виконавця відсутні підстави для прийняття постанови про стягнення з боржника виконавчого збору.

В протилежному випадку при стягненні виконавчого збору, відповідно до частини 3 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження", без реального стягнення суми боргу з боржника у разі, зокрема, закінчення виконавчого провадження з підстав затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення, створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду, в той час як виконавчий збір стягується на підставі постанови, яка виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника сум або закінчення виконавчого провадження, згідно статті 39 вищевказаного Закону, в розмірі 10% від суми, що фактично стягнута, повернута стягувачу.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження № 53660246 з підстави, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець був зобов'язаний вирішити питання про зняття арешту з майна (коштів) боржника із зазначенням про це у постанові про закінчення виконавчого провадження від 31.05.2018, оскільки підстави для стягнення з боржника виконавчого збору станом на момент винесення постанови були відсутні.

До того ж, суд вказує, що в матеріалах господарської справи відсутня копія постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору з боржника у виконавчому провадженні № 53660246 і останній категорично заперечує факт її отримання від виконавця, в той час як ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" зобов'язує державного виконавця надсилати адресатам документи виконавчого провадження до відома не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Вказане є додатковою підставою в підтвердження обгрунтованості доводів скаржника про визнання бездіяльності державного виконавця Васильківського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області щодо невинесення постанови про зняття арешту з майна та коштів ТОВ "Н-В", накладеного у рамках виконавчого провадження № 53660246, протиправною, оскільки відсутність у боржника такого документа виконавчого провадження як постанова про стягнення виконавчого збору, викликає сумнів у можливості її реального прийняття виконавцем в порядку та строки, передбачені ч. 3 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження", зважаючи, що саме необхідність стягнення виконавчого збору визначена начальником органу ДВС як причина, по якій боржнику було відмовлено у скасуванні арешту на майно, як заходу вжитого виконавцем щодо примусового виконання рішення суду від 22.12.2016 у справі № 911/3999/16.

У відповідності до ст. 343 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється (п. 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 №9).

З врахуванням викладеного, суд вбачає наявними підстави для часткового задоволення скарги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "В-Н" від 19.06.2018 на бездіяльність державного виконавця Васильківського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області у виконавчому провадженні № 53660246 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 05.01.2017 у справі № 911/3999/16.

В частині вимог про визнання протиправною бездіяльність державного виконавця Васильківського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області щодо невинесення постанови про зняття арешту з майна та коштів ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "В-Н", накладеного у рамках виконавчого провадження № 53660246, та зобов'язання зняти вказаний арешт, господарський суд скаргу задовольняє, оскільки в протилежному випадку порушується баланс інтересів стягувача та боржника та основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, обов'язковість виконання якого встановлена як приписами ст. 129-1 Конституції України, так і ст. 326 ГПК України.

В частині вимоги про визнання протиправною бездіяльність державного виконавця Васильківського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області щодо несвоєчасного винесення постанови про закінчення виконавчого провадження № 53660246, господарський суд в задоволенні скарги відмовляє.

На підставі викладеного, керуючись положеннями Закону України України "Про виконавче провадження", ст. ст. 1-3, 18, 74, 234, 235, 339 - 345 ГПК України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "В-Н" від 19.06.2018 на бездіяльність державного виконавця Васильківського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області у виконавчому провадженні № 53660246 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 05.01.2017 у справі № 911/3999/16 задовольнити частково.

2. Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Васильківського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області щодо невирішення питання про зняття арешту з майна та коштів ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "В-Н" (08600, Київська область, місто Васильків, вул. Сборна, буд. 72, корпус 106, 416, код ЄДРПОУ 32523489), накладеного у рамках виконавчого провадження № 53660246 з примусового виконання наказу Господарського суду Київської області № 911/3999/16 від 05.01.2017, у зв'язку із закінченням виконавчого провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження".

3. Зобов'язати державного виконавця Васильківського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області зняти арешт, накладений на майно та кошти ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "В-Н" (08600, Київська область, місто Васильків, вул. Сборна, буд. 72, корпус 106, 416, код ЄДРПОУ 32523489) у межах виконавчого провадження № 53660246 з примусового виконання наказу Господарського суду Київської області № 911/3999/16 від 05.01.2017.

4. У іншій частині скарги відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до апеляційної інстанції в порядку та строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України, з урахуванням п. 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://court.gov.ua/fair/.

Повний текст ухвали складено: 17.07.2018.

Суддя В.М. Антонова