Рішення

від 10.07.2018 по справі 809/719/18

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2018 р. справа № 809/719/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Кафарського В.В.,

за участю секретаря судового засідання Федів А.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ВІЗ до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення від 27.04.2017, -

ВСТАНОВИВ:

23.04.2018 товариство з обмеженою відповідальністю ВІЗ (далі - позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області (далі - відповідач, Управління ДАБІ в Івано-Франківській області) про визнання протиправним та скасування рішення головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області від 27.04.2017.

Позовні вимоги мотивовано тим, що спірне рішення Управління ДАБІ в Івано-Франківській області про скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки №191-31.2.1-01 від 09.11.2016, виданих департаментом містобудування, архітектури та культурної спадщини виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, прийняте головним інспектором будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування управління ДАБІ в Івано-Франківській області ОСОБА_3, є незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

Одночасно із поданням позову, позивачем подано заяву про забезпечення позову від 19.04.2018, в якій в порядку статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України просив зупинити дію оскарженого рішення.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.04.2018 даний позов залишено без руху у зв'язку з невідповідністю вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а позивачу надано строк для усунення недоліків.

У зв'язку із усуненням недоліків позовної заяви, 14.05.2018 ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Також, 24.04.2017 ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відмовлено в задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю ВІЗ про забезпечення адміністративного позову.

На виконання пункту 3 ухвалиІвано-Франківського окружного адміністративного суду про відкриття провадження від 14.05.2018, представник відповідача через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду подав відзив від 21.05.2018 за №1340/1009/1.16/2018, в якому відповідачем надано пояснення своїх заперечень.

Однак, у зв'язку із тим, що разом із відзивом від 21.05.2018 відповідачем не подано до суду достатніх доказів на підтвердження заперечення проти позову, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.05.2018 призначено судовий розгляд даної адміністративної справи.

13.06.2018 представник відповідача через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду подала додаткові пояснення, в яких зазначила, що у витязі із Державного земельного кадастру у розділі вид використання земельної ділянки зазначено: для будівництва групи житлових будинків щільної малоповерхової забудови. Як наслідок, згідно вимог ДБН В.2.2-15-2005, будівництво семиповерхового житлового будинку не відповідає положенням містобудівної документації на місцевому рівні, чим порушено ч. 2 ст. 5 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та п. 2.4 Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 року № 109 (а.с. 89-90).

Представник позивача у судовому засіданні заявлені вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача заперечила щодо задоволення позову з підстав, наведених у відзиві №1340/1009/1.16/2018 від 21.05.2018 (а.с. 65-70). Зазначила, що будівництво багатоповерхового житлового будинку по вул. Дем'янів Лаз (ділянка № 4) у м. Івано-Франківську, на що видано Департаментом містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради містобудівні умови та обмеження, суперечить чинному законодавству.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, письмові докази та матеріали в їх сукупності, судом встановлено наступне.

09.11.2016 Департамент містобудування, архітектури та культурної спадщини виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради надав позивачу містобудівні умови та обмеження за №191-31.2.1-01 на забудову земельної ділянки для будівництва багатоквартирного житлового будинку за адресою: вул. Дем'янів лаз, м. Івано-Франківськ (а.с. 6-11).

27.04.2017 головним інспектором будівельного нагляду Відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області із залученням заступника начальника Управління - начальника відділу, відповідно до наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції України №418 від 17.03.2017 про проведення позапланової перевірки та наказу №652 від 19.04.2017 про продовження строку позапланової перевірки, направлення №1 від 30.03.2017 проведено позапланову перевірку товариства з обмеженою відповідальністю ВІЗ .

Під час проведення позапланової перевірки встановлено, що рішення про видачу містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки №191-31.2.1-01 від 09.11.2016, підписане директором Департаменту містобудування, архітектури та культурної спадщини ОСОБА_4, прийняте з порушенням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, а саме ч. 2 ст. 5, ч. 1 ст. 25 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , абз. 2 п. 2.4 Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 за №109 (далі - Порядок №109), а також виявлено невідповідність цільового призначення намірам забудови, що є порушенням абз. 2 ч. 2 ст. 24 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Як наслідок, рішенням управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області від 27.04.2017 скасовано дію містобудівних умов та обмежень земельної ділянки за №191-31.2.1-01 від 09.11.2016 (а.с. 49-50).

Вирішуючи питання правомірності скасування відповідачем дії виданих відповідачу містобудівних умов та обмежень, суд зазначає наступне.

Нормативними актами, які регулюють відносини сторін з питання надання містобудівних умов та обмежень земельних ділянок, є Закон України Про регулювання містобудівної діяльності №3038-VІ та Порядок надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст №109.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлює Закон України Про регулювання містобудівної діяльності , який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Стаття 1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності визначає містобудівну документацію, таку як затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій; містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Відповідно до статті 6 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.

Статтею 13 Закону України Про архітектурну діяльність передбачено, що до уповноважених органів містобудування та архітектури належать: центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері архітектури; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері архітектури; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань архітектури; структурні підрозділи обласних, районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій з питань архітектури; виконавчі органи сільських, селищних, міських рад з питань архітектури. Орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань архітектури, структурні підрозділи обласних, районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій підконтрольні і підзвітні відповідним органам виконавчої влади в межах, передбачених законом. Органи місцевого самоврядування здійснюють свою діяльність у сфері містобудування та архітектури відповідно до Закону України Про місцеве самоврядування в Україні . З питань делегованих повноважень, передбачених підпунктом б частини першої статті 31 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , виконавчі органи сільських, селищних, міських рад підконтрольні відповідним органам виконавчої влади.

Частинами 2 та 3 статті 8 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності встановлено, що планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку. Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

Статтею 26 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності передбачено, що забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва. Суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів. Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Згідно частини 1 статті 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

Частиною 2 статті 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , передбачено, що фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва.

Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника, до якої додаються: копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію; копія документа, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації); викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; витяг із Державного земельного кадастру. Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об'єкта будівництва. Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним. Витяг з містобудівного кадастру для формування містобудівних умов та обмежень до документів замовника додає служба містобудівного кадастру (у разі її утворення). Перелік об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування (ч. 3 ст. 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності ).

Згідно частини 6 статті 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову в їх наданні здійснюється відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви, затверджується наказом такого органу.

Відповідно до частини 8 статті 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об'єкта незалежно від зміни замовника.

Скасування містобудівних умов та обмежень здійснюється: 1) за заявою замовника; 2) головними інспекторами будівельного нагляду в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду у разі невідповідності містобудівних умов та обмежень містобудівному законодавству, містобудівній документації на місцевому рівні, будівельним нормам, стандартам і правилам; 3) за рішенням суду.

У разі скасування в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду або за рішенням суду містобудівних умов та обмежень посадові особи відповідного уповноваженого органу містобудування та архітектури несуть відповідальність згідно із законом.

Щодо можливості скасування містобудівних умов та обмежень головними інспекторами будівельного нагляду в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду у разі невідповідності містобудівних умов та обмежень містобудівному законодавству, містобудівній документації на місцевому рівні, будівельним нормам, стандартам і правилам, то суд зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 41-1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , державний архітектурно-будівельний нагляд - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об'єкти нагляду), вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності.

Державний архітектурно-будівельний нагляд здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 2 статті 41-1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності ).

Так, Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 за №698 (далі - Порядок №698).

Згідно пункту 32 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, якщо рішення об'єкта нагляду порушує вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності, таке рішення скасовується або його дія зупиняється в разі можливості усунення виявлених порушень.

Згідно п. 14 Порядку №698, позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена квартальним планом роботи Держархбудінспекції.

Відповідно до п. 15 Порядку №698, підставами для проведення позапланової перевірки є:

1) подання об'єктом нагляду письмової заяви про проведення перевірки щодо нього;

2) перевірка виконання об'єктом нагляду припису головного інспектора будівельного нагляду;

3) обґрунтоване звернення фізичної чи юридичної особи про порушення їх прав, визначених законодавством, об'єктом нагляду під час виконання ним повноважень у сфері містобудівної діяльності;

4) письмова вимога правоохоронних органів про проведення перевірки;

5) виявлення за результатами камеральної чи документальної перевірки відомостей про порушення об'єктом нагляду вимог законодавства під час виконання ним повноважень у сфері містобудівної діяльності.

Пунктом 16 Порядку №698 встановлено, що позапланова перевірка проводиться на підставі наказу Держархбудінспекції та направлення на проведення перевірки за формою згідно з додатком 1.

Відповідно до п. 19 Порядку №698, позапланова перевірка проводиться у присутності керівника об'єкта нагляду, або його заступника, або уповноваженої керівником особи.

З огляду на вищевказані норми законодавства, окрім рішення суду, містобудівні умови та обмеження можуть скасовуватись головними інспекторами будівельного нагляду в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду у разі невідповідності містобудівних умов та обмежень містобудівному законодавству, містобудівній документації на місцевому рівні, будівельним нормам, стандартам і правилам.

Суд звертає увагу, що оскаржуване рішення на виконання даної норми винесено головним інспектором будівельного нагляду Відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області на основі висновків проведеної позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Суд також встановив, що підставою для проведення позапланової перевірки відповідача була письмова вимога правоохоронних органів, а саме вимога Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області від 28.02.2017 за №60/8/2-2221 (а.с. 71). Перевірка згідно вимог законодавства проводилась згідно вимог Порядку № 698 з залученням заступника начальника Управління - начальника відділу ОСОБА_5, відповідно до наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції України №418 від 17.03.2017 про проведення позапланової перевірки (а.с. 72) та наказу №652 від 19.04.2017 про продовження строку позапланової перевірки (а.с. 75), направлення №1 від 30.03.2017 (а.с. 73).

Таким чином, відповідачем дотримано вимоги щодо процедури проведення позапланової перевірки.

Відповідно до змісту оскаржуваного рішення від 27.04.2017 про скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки №191-31.2.1-01 від 09.11.2016, головний інспектор будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області під час проведення позапланової перевірки на об'єкті нагляду - Департамент містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради встановив, що рішення про видачу вказаних містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, підписані директором Департаменту містобудування, архітектури та культурної спадщини ОСОБА_4, прийнято з порушенням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, а саме порушено ч. 2 ст. 5, ч. 1 ст. 25 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , абз. 2 п. 2.4 Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 за №109, а також виявлено невідповідність цільового призначення намірам забудови, що є порушенням абз. 2 ч. 2 ст. 24 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Відповідно до підпункту є) пункту 3.3 Порядку №109, розділ Загальні дані текстової частини містобудівних умов та обмежень містить посилання на містобудівну документацію (у разі наявності).

Окрім того, згідно Додатку до Порядку №109, у п. 8 розділу Загальні дані містобудівних умов та обмежень повинне бути посилання на містобудівну документацію: генеральний план населеного пункту, план зонування, детальний план території та рішення про їх затвердження (у разі наявності).

Суд встановив, що в пункті 8 розділу Загальні дані містобудівних умов та обмежень є посилання на Генеральний план міста, розроблений державним інститутом проектування Дніпромісто в 1991 році та Детальний план території мікрорайону №7, затверджений ХІХ сесією Івано-Франківської міської ради від 29.08.2007 (а.с. 19).

Як наслідок, посилання відповідача на те, що у вказаному пункті відсутнє посилання на план зонування є необґрунтованим, оскільки дані плани вимагаються тільки при їх наявності, і надання таких документів за їх відсутності є неможливим.

Однак, що стосується вказаного відповідачем в рішенні від 27.04.2018 щодо невідповідності цільовому використанню земельної ділянки, суд зазначає наступне.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 24 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Як слідує із витягу із Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-2600942002014 від 21.10.2014, цільове призначення ділянки: для іншої житлової забудови; категорія земель: землі житлової та громадської забудови; вид використання земельної ділянки: для будівництва групи житлових будинків щільної малоповерхової забудови (а.с. 54).

Згідно п. 12 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2012 за №1051, відомості Державного земельного кадастру є офіційними і вважаються об'єктивними та достовірними, якщо інше не доведено судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Правовими положеннями ч. 1 ст. 20 Земельного кодексу України встановлено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Статтею 39 Земельного кодексу України визначено, що використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Стаття 1 Закону України Про землеустрій містить визначення поняття цільове призначення земельної ділянки , згідно з яким це є її використання за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 15 Закону України Про Державний земельний кадастр , до Державного земельного кадастру включаються, зокрема відомості про цільове призначення земельної ділянки (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель).

Аналогічне положення закріплено і в п. 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2012 за №1051.

Таким чином, до цільового призначення земельної ділянки відносяться також дані щодо категорії земель та виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель.

Як уже встановлено судом, згідно витягу із Державного земельного кадастру №НВ-2600942002014 від 21.10.2014, вид використання земельної ділянки, на яку видано містобудівні умови та обмеження №191-31.2.1-01 від 09.11.2016 - будівництво групи житлових будинків щільної малоповерхової забудови.

Відповідно до наказу Держбуду України від 18.05.2005 за №80 Про прийняття та надання чинності ДБН В.2.2-15-2005 Житлові будинки. Основні положення , малоповерхова забудова - забудова території одно-, дво-, триповерховими житловими будинками різних типів.

Однак, у вказаних містобудівних умовах та обмеженнях забудови земельної ділянки №191-31.2.1-01 від 09.11.2016 в розділі Загальні дані (п. 10 основні техніко-економічні показники об'єкта будівництва) зазначено, що поверховість об'єкта будівництва - 7 (сім) поверхів (зв. ст. а.с. 52), що є невідповідністю із цільовим призначенням (видом використання земельної ділянки).

Приписами ч. 3 ст. 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності передбачено, що містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника, до якої додається, зокрема, витяг із Державного земельного кадастру.

Відповідно до частини 4 статті 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є: 1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень; 2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці; 3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень здійснюється шляхом направлення листа з обґрунтуванням підстав такої відмови відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання.

Таким чином, оскільки поверховість об'єкта будівництва в містобудівних умовах та обмеженнях забудови земельної ділянки №191-31.2.1-01 від 09.11.2016 суперечить цільовому призначенню (виду використання земельної ділянки), а отже, забудова земельної ділянки здійснюється не в межах її цільового призначення, то рішення головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області від 27.04.2017 про скасування містобудівних умов та обмежень №191-31.2.1-01 від 09.11.2016 є правомірним.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3); безсторонньо (пункт 4); добросовісно (пункт 5); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації (пункт 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункт 10).

Частинами 1-2 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином суд дійшов висновку, що суб'єкт владних повноважень довів, що діяв у межах закону при винесенні оскаржуваного рішення про скасування дії містобудівних умов та обмежень.

Враховуючи викладене, суд вважає, що даний адміністративний позов не підлягає до задоволення.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю ВІЗ (код ЄДРПОУ 22188694, вул. Гната Хоткевича, 26/1, м. Івано-Франківськ, 76018) до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 37471912, вул. Франка 4, м. Івано-Франківськ, 76018) про визнання протиправним та скасування рішення від 27.04.2017 - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Кафарський В.В.

Рішення складене в повному обсязі 16 липня 2018 р.