Постанова

від 12.07.2018 по справі 922/4362/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" липня 2018 р. Справа № 922/4362/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гетьман Р.А. , суддя Терещенко О.І.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - ОСОБА_1

третьої особи - не з'явився

розглянувши ТОВ "БАРВІНОК" (вх. №721 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 21.03.2018 у справі № 922/4362/17 (повний текст якого складено 30.03.2018 в приміщенні зазначеного суду суддею Чистяковою І.О.)

за позовом ТОВ "БАРВІНОК", смт. Великий Бурлук

до Вільхуватської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області, с. Вільхуватка

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - КП "НАДІЯ" Вільхуватської сільської ради, село Вільхуватка,

про скасування рішення сільської ради та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БАРВІНОК" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Вільхуватської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області, в якій просить суд визнати недійсним (незаконним) та скасувати пункт 2 в частині передання у постійне користування Комунальному підприємству "НАДІЯ" Вільхуватської сільської ради комунального майна:

- земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва 5,4646 га за кадастровим номером 6321484000:01:000:0583;

- земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва 6,4597 га за кадастровим номером 6321484000:02:000:0330;

- земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва 4,7918 га за кадастровим номером 6321484000:01:000:0314;

- земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва 6,6855 га за кадастровим номером 6321484000:01:000:0585;

- земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва 6,8143 га за кадастровим номером 6321484000:01:000:0608;

- земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва 4,9804 га за кадастровим номером 6321484000:01:000:0582;

- земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва 5,05 газа кадастровим номером 6321484000:01:000:0584;

- земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва 5,2 га за кадастровим номером 6321484000:01:000:0581;

- земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва 2,69 га за кадастровим номером 6321484000:01:000:0587;

- земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва 2,67 га за кадастровим номером 6321484000:01:000:0586;

- земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва 4,7918 га за кадастровим номером 6321484000:01:000:0591, пункти 3, 4, 5, 6 рішення XX сесії VII скликання Вільхуватської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області №137- VII від 25 липня 2017 року "Про взяття на баланс сільської ради комунального майна та передачу його в постійне користування Комунальному підприємству "НАДІЯ" Вільхуватської сільської ради".

А також, просить суд зобов'язати Вільхуватську сільську раду Великобурлуцького району Харківської області провести земельні торги стосовно:

- земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва 5,4646 га за кадастровим номером 6321484000:01:000:0583;

- земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва 6,4597 га за кадастровим номером 6321484000:02:000:0330;

- земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського за кадастровим номером 6321484000:01:000:0314;

- земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва 6,6855 га за кадастровим номером 6321484000:01:000:0585;

- земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва 6,8143 га за кадастровим номером 6321484000:01:000:0608;

- земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва 4,9804 га за кадастровим номером 6321484000:01:000:0582;

- земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва 5,05 га за кадастровим номером 6321484000:01:000:0584;

- земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва 5,2 га за кадастровим номером 6321484000:01:000:0581;

- земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва 2,69 га за кадастровим номером 6321484000:01:000:0587;

- земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва 2,67 га за кадастровим номером 6321484000:01:000:0586;

- земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва 4,7918 га за кадастровим номером 6321484000:01:000:0591, та стосовно всіх земельних ділянок сільськогосподарського призначення (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) комунальної власності, які розташовані на території Вільхуватської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області, та право власності на які зареєстровано за Вільхуватською сільською радою.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09 січня 2018 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - комунальне підприємство "НАДІЯ" Вільхуватської сільської ради.

Рішенням господарського суду Харківської області від 21.03.2018 у справі №922/4362/17 відмовлено в задоволенні позову.

ТОВ "БАРВІНОК" з рішенням суду не погодилось, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. Судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог у частині скасування рішення відповідача №137-УП Про взяття на баланс сільської ради комунального майна та передачу його в постійне користування КП НАДІЯ Вільхуватської сільської ради суд першої інстанції послався на ряд норм Земельного кодексу України, зокрема: ст.ст. 116. 118. ч.1 ст. 135. ст. 93 ЗК України та ст. 1 Закону України Про оренду землі , ч.ч. 1.2 ст. 102-1 ЗК України. З аналізу наведених норм суд першої інстанції дійшов висновку про те, що постійне користування земельною ділянкою це окремий вид користування земельною ділянкою та комунальні підприємства можуть отримувати земельні ділянки у постійне користування за рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень без проведення аукціону, з чим не погоджується апелянт, оскільки наведені судом першої інстанції норми, на думку апелянта, не регулюють питання передачі земельних ділянок комунальної власності у постійне користування юридичним особам. Крім того, заявник зазначає, що КП Надія не є сільськогосподарським підприємством, отже відповідач не мав права передавати КП Надія у постійне користування землі сільськогосподарського призначення.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 24.04.2018 у справі відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою, відповідачу та третій особі встановлено строк не пізніше 5 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого вони мають право подати відзив на апеляційну скаргу. Призначено справу до розгляду на 21.05.2018.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.05.2018 відкладено розгляд справи до 13.06.2018.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13.06.2018 оголошено про перерву розгляді справи до 10.07.2018.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03.07.2018 виправлено описку в першому абзаці резолютивної частини ухвали від 13.06.2018, вірно зазначено дату та час судового засідання - 12.07.2018 року о 11:00 год.

В судове засідання 12.07.2018 представники позивача та третьої особи не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання, будь-яких письмових клопотань (в т.ч. і про відкладення розгляду справи) не заявляли.

Враховуючи належне повідомлення учасників процесу про час та місце засідання суду, відсутність будь-яких клопотань, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності зазначених представників, за наявними у матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи сторони, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням XX сесії VII скликання Вільхуватської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області №137- VII від 25 липня 2017 року "Про взяття на баланс сільської ради комунального майна та передачу його в постійне користування комунальному підприємству "НАДІЯ" Вільхуватської сільської ради" відповідно до пункту 30, пункту 31 частини 1 статті 26 та статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рішення ХІІ позачергової сесії VІІ скликання "Про роботу по відумерлій спадщині" за № 88 - VІІ, керуючись пунктом 1 статті 122 Земельного кодексу України, з метою ефективного та більш раціонального використання комунального майна міської ради, вирішено, згідно п.2 цього рішення взяти на баланс сільської ради та передати у постійне користування комунальному підприємству "НАДІЯ" Вільхуватської сільської ради комунальне майно:

- земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва 5,4646 га за кадастровим номером 6321484000:01:000:0583;

- земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва 6,4597 га за кадастровим номером 6321484000:02:000:0330;

- земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва 4,7918 га за кадастровим номером 6321484000:01:000:0314;

- земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва 6,6855 га за кадастровим номером 6321484000:01:000:0585;

- земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва 6,8143 га за кадастровим номером 6321484000:01:000:0608;

- земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва 4,9804 га за кадастровим номером 6321484000:01:000:0582;

- земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва 5,05 газа кадастровим номером 6321484000:01:000:0584;

- земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва 5,2 га за кадастровим номером 6321484000:01:000:0581;

- земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва 2,69 га за кадастровим номером 6321484000:01:000:0587;

- земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва 2,67 га за кадастровим номером 6321484000:01:000:0586;

- земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва 4,7918 га за кадастровим номером 6321484000:01:000:0591.

Пунктом 3 вказаного рішення вирішено затвердити склад комісії з взяття на баланс сільської ради та передачі в постійне користування комунальному підприємству "НАДІЯ" Вільхуватської сільської ради комунального майна.

Пунктом 4 вказаного рішення визначено комісії в місячний термін провести відповідну роботу зі складанням відповідальних актів з взяття на баланс сільської ради та передачі в постійне користування комунальному підприємству "НАДІЯ" Вільхуватської сільської ради комунального майна.

Пунктом 5 даного рішення вирішено головному бухгалтеру сільської ради ОСОБА_2 внести відповідні зміни в бухгалтерські документи сільської ради.

Згідно з пункту 6 рішення вирішено контроль за виконанням даного рішення покласти на постійну комісію з питань бюджету, фінансів, планування, ринкових реформ і управління комунальною власністю, регулюванню земельних відносин (голова ОСОБА_3А.) (т. 1, а.с. 14).

Як вбачається з матеріалів справи, та на що посилається позивач у позовній заяві, у липні 2016 року позивач звернувся до Вільхуватської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області з листом за №13, у якому останній просив передати в оренду спірні земельні ділянки сільськогосподарського призначення (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) комунальної власності, які розташовані на території Вільхуватської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області (т. 1, а.с. 16).

Вказаний лист отримано відповідачем 12.07.2016, проте як зазначає позивач залишено без відповіді.

Позивач повторно звернувся до відповідача з листом від 27.07.2016, у якому просив передати в оренду спірні земельні ділянки та просив виставити на земельні торги усі інші ділянки сільськогосподарського призначення (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) комунальної власності, які розташовані на території Вільхуватської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області.

Вказаний лист отримано відповідачем 31.07.2016, проте як зазначає позивач його також залишено без відповіді.

22.11.2016 позивач знов звернувся до відповідача з листом, в якому останній просив включити вільні земельні ділянки, які розташовані на території сільської ради до переліку земельних ділянок, які виставлятимуть на земельні торги окремими лотами та подати на розгляд сесії сільської ради зазначений проект рішення з відповідними матеріалами і документами (т. 1, а.с. 18).

За твердженнями позивача, жодної відповіді від сільської ради не надходило. Водночас, спірні земельні ділянки були передані комунальному підприємству "НАДІЯ" Вільхуватської сільської ради на підставі оспорюваного рішення без проведення земельних торгів, тому позивач вважає, що вказане рішення є протиправним та має бути скасоване, а також вважає, що відповідачем порушено права позивача на його участь у земельних торгах, що й стало підставою для звернення із вказаним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно зі статтями 13, 19 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 7 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

У статті 140 Конституції України зазначено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Відповідно до статті 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад, належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до частини 1 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» , рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідно з ч.1 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до ч.5 та ч.8 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Згідно зі ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Як зазначено вище, відповідно до рішення XX сесії VII скликання Вільхуватської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області №137- VII від 25 липня 2017 року "Про взяття на баланс сільської ради комунального майна та передачу його в постійне користування комунальному підприємству "НАДІЯ" Вільхуватської сільської ради" відповідачем взято на баланс сільської ради та передано у постійне користування комунальному підприємству - 3-й особі спірні земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач зазначає, що оскаржуване рішення сільської ради прийнято з порушенням процедури та порядку передбаченого частиною 1 статті 134 Земельного кодексу України, а тому є протиправним та має бути скасовано судом.

На думку позивача з 18.02.2016 надання земельних ділянок комунальним підприємствам у постійне користування здійснюється на загальних підставах відповідно до частини 1 статті 134 Земельного кодексу України.

Такий висновок позивач обґрунтовує тим, що згідно абзацу 6 частини 2 статті 134 Земельного кодексу України в редакції, яка діяла до 18.02.2016 року передбачено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: надання земельних ділянок державним та комунальним підприємствам, бюджетним установам, вищим навчальним закладам, а також господарським товариствам, у статутному капіталі яких державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 60 відсотків. Законом України "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів" № 1012- VIІІ від 18.02.2016 року було виключено абзац 6 частини 2 статті 134 Земельного кодексу України, тому позивач вважає, що за таких умов усі земельні ділянки передаються на конкурентних засадах (т. 1, а.с. 85).

В свою чергу, колегія суддів не погоджується з такими твердженнями позивача, виходячи з наступного.

Статтею 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118 Земельного кодексу України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Разом із тим, колегія суддів зазначає, що оспорюваним рішенням № 137 - VІІ від 25.07.2017 року ХХ сесії VІІ скликання Вільхуватською сільською радою Великобурлуцького району Харківської області було передано комунальному підприємству саме право постійного користування на спірні земельні ділянки.

При цьому, згідно з частиною першою статті 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За частиною 1 статті 135 Земельного кодексу України земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів.

Відповідно до статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з частиною 1 та 2 статті 102-1 Земельного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України. Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) може виникати також на підставі заповіту. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) можуть відчужуватися або передаватися в порядку спадкування, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

При цьому, статтею 92 Земельного кодексу України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності зокрема набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

Таким чином, із системного аналізу викладених вище норм чинного законодавства України випливає, що постійне користування земельною ділянкою це окремий вид користування земельною ділянкою та комунальні підприємства можуть отримувати земельні ділянки у постійне користування за рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень без проведення земельних торгів (аукціону).

Статтею 19 Конституції України гарантовано, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог статті 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно пункту 10 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту права є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Це кореспондується із способами захисту прав, визначеними абзацом 2 частини 2 статті 20 Господарського кодексу України, яким передбачено спосіб захисту у вигляді визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів, та пункт "г" частини 3 статті 152 Земельного кодексу України, яким передбачено визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно статті 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів дійшла висновку, що зазначені позивачем у позові обставини, на які він посилається в обґрунтування своїх позовних вимог, є безпідставними, а тому позовні вимоги в частині визнання недійсним (незаконним) та скасування пунктів 2, 3, 4, 5, 6 рішення № 137 - VІІ від 25.07.2017 року Вільхуватської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області ХХ сесії VІІ скликання "Про взяття на баланс сільської ради комунального майна та передачу його в постійне користування КП "НАДІЯ" Вільхуватської сільської ради" не підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про зобов'язання Вільхуватську сільську раду Великобурлуцького району Харківської області провести земельні торги стосовно спірних земельних ділянок, то колегія суддів також не знаходить правових підстав для їх задоволення з огляду на те, що спірні земельні ділянки передано КП "НАДІЯ" Вільхуватської сільської ради у постійне користування на підставі рішення № 137 - VІІ від 25.07.2017 року ХХ сесії VІІ скликання Вільхуватської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області, яке не визнано судом незаконним та не скасовано, а також колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, в тому числі розпорядження землями територіальних громад.

Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання (стаття 25 Закону України "Про місцеве самоврядування").

Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" встановлено виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад, зокрема пунктом 34 встановлено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Пунктом 2.14 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 17.05.2011 року "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" визначено, що за наслідками розгляду справ за позовами до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування щодо оскарження (визнання незаконними) прийнятих ними актів з питань, пов'язаних з наданням земельних ділянок у власність чи в користування суб'єктам господарської діяльності (про відмову у передачі земельної ділянки у власність чи в користування, у продажу земельної ділянки, у наданні дозволу і вимог на розроблення проекту відведення земельної ділянки тощо) господарський суд залежно від характеру спору може зобов'язати названі органи виконати певні дії, як цього вимагають приписи чинного законодавства, зокрема розглянути в установленому для даного органу порядку питання, яке стосується предмета спору.

Водночас суд не вправі приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції цих органів, наприклад, про надання земельних ділянок у власність або в користування, укладення договорів купівлі-продажу або оренди земельних ділянок, а також зазначати, яке конкретно рішення повинно бути прийнято.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що орган місцевого самоврядування має виключну компетенцію в питаннях прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна.

Разом з тим, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що до компетенції суду не входить зобов'язання відповідача приймати будь-яке конкретне рішення, оскільки відповідно до чинного законодавства України суд не має права перебирати на себе повноваження, віднесені до компетенції органів місцевого самоврядування.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні позову повністю.

На підставі вищевикладеного, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду про те, що законними та обґрунтованими є обставини й матеріали справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення, наведено місцевим судом, та приходить до висновку, що підстав для скасування рішення не має. Доводи апелянта по суті скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані, не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 254, 269, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ "БАРВІНОК" на рішення господарського суду Харківської області від 21.03.2018 у справі № 922/4362/17 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 21.03.2018 у справі № 922/4362/17 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний тест постанови апеляційного суду складено 17.07.2018.

Постанова суду може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Терещенко О.І.