Рішення

від 17.07.2018 по справі 465/719/18

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/719/18

2/465/1630/18

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

17.07.2018 року м.Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді - Козюренко Р.С.

за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства Львівської обласної ради Навчальні посібники про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

встановив:

ОСОБА_2звернулася до суду із позовом до відповідача про стягнення заборгованості із заробітної плати в сумі 13 185,37 грн. за період з 01.01.2017 до 29.12.2017, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 1 099,00 грн. Просить допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць.

Обґрунтовує свої вимоги тим, що у 2017 році працювала у відповідача на посаді бухгалтера з посадовим окладом 2080,00 грн. 29.12.2017 звільнена з роботи за власним бажанням. Протягом року заробітна плата не виплачувалася, розрахунку на день звільнення не проведено. Згідно з розрахунково-платіжною відомістю заборгованість відповідача із виплати заробітної плати становить 13 185,37 грн. Оскільки, відповідач не виплатив позивачу нараховану заробітну плату у день звільнення, відтак підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 1 099,00 гривень.

В судове засідання позивач свою явку не забезпечила, про день та час розгляду справи повідомлялася належним чином, між тим подала заяву, в якій просить розгляд справи здійснювати за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти заочного вирішення справи.

Відповідач відзив не подав, в судове засідання черговий раз не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, що в силу частини першої статті 223 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи по суті.

Суд прийняв вичерпні заходи для повідомлення учасників про час та місце розгляду справи, забезпечивши можливість з'явитися до суду і захистити свої права. За приписами ч.3 ст.13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Розпорядження своїми правами на розсуд особи є одним з основоположних принципів судочинства.

Враховуючи завдання судочинства та принцип правової визначеності, поширення закріпленого в п.1 ч.2 ст. 223 ЦПК України загального правила про відкладення судового розгляду у випадку неявки в судове засідання учасника справи, за відсутності відомостей про причини неявки в судове засідання не відповідало б конституційним цілям цивільного судочинства, що, у свою чергу, не дозволить розглядати судову процедуру в якості ефективного засобу правового захисту в тому сенсі, який закладений в ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ст.ст. 7, 8 і 10 Загальної декларації прав людини і ст.14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права.

За таких обставин, керуючись практикою Європейського суду з прав людини, що розумність тривалості провадження має оцінюватись в світлі обставин справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмету розгляду для заявника (рішення у справі Писатюк проти України ), відповідно до статті 280 ЦПК України, суд вважає можливим проводити заочний розгляд справи на підставі наявних доказів. У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до положень ч.2 ст. 247 ЦПК України, судом не здійснюється.

Перевіривши доводи позовної заяви, дослідивши зібрані по справі докази у їх сукупності в межах позовних вимог, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно із ст.ст.4, 5 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає порушені права цих осіб у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до положень ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як вбачається із довідки КП ЛОР Навчальні посібники від 29.12.2017 №29, ОСОБА_2 звільнена з роботи за власним бажанням 29 грудня 2017 року та на час звільнення обіймала посаду бухгалтера з посадовим окладом 2 080,00 гривень (а.с.4). Розмір посадового окладу також підтверджується і штатним розписом КП ЛОР Навчальні посібники на період з 01.01.2017 до 31.12.2017 року (а.с.3).

Разом з тим, як вбачається з розрахунково-платіжної відомості відповідача №НЗП-000012 за грудень 2017 року заборгованість із заробітної плати перед позивачем становить 13 185,37 гривень (а.с.5).

Крім того, судом встановлено, що вказану заборгованість по заробітній платі відповідачем не виплачено позивачу по даний час, у зв'язку із чим позивачем розраховано заборгованість із виплати середнього заробітку за час затримки, який становить 1 099,00 гривень .

Вказані обставини відповідач не заперечив. А тому, оскільки в порушення вимог ст. 12 ЦПК України відповідачем не представлено суду жодних доказів на спростування вимог позивача, суд приймає наведені позивачем обставини, як доведені.

У відповідності до положень ст.115 КЗпП України, ст. 24 Закону України Про оплату праці передбачено обов'язок роботодавця регулярно виплачувати заробітну плату його працівникам відповідно до умов договору, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Частиною 1 статті 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Також, ст.34 Закону України Про оплату праці визначено, що працівникам проводиться компенсація втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

За таких обставин, оскільки відповідачем не виплачувалася позивачу заробітна плата протягом періоду його роботи на посаді бухгалтера у КП ЛОР Навчальні посібники з 1-го січня 2017 року до 31 грудня 2017 року, і не був проведений із нею розрахунок ні на момент звільнення, ні на даний час, суд вважає підставними вимоги позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі за відпрацьований період з 1-го січня 2017 року до 31 грудня 2017 року в розмірі 13 185,37 гривень.

А тому позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.

Крім цього суд враховує, що відповідно до положень ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Враховуючи наведені правові норми, оскільки судом встановлено, що протягом роботи у відповідача з 1-го січня 2017 року до 31 грудня 2017 року позивачу заробітна плата не виплачувалася в належному розмірі, на момент звільнення із ним розрахунок не було проведено, повністю заборгованість по заробітній платі позивачу не була виплачена і до даного часу, тому суд вважає також підставними, та такими що підлягають до задоволення, вимоги позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, що згідно з розрахунком позивача становить 1 099,00 гривень .

Крім цього, у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України слід покласти на відповідача судові витрати у справі в розмірі 704,80 гривень судового збору.

Рішення суду в частині виплати заробітної плати за один місяць, у відповідності до вимог п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, допустити до негайного виконання.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 258, 259, 264, 265, 280-283, 430 ЦПК України, суд -

ухвалив:

позов задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства Львівської обласної ради Навчальні посібники (місцезнаходження: м.Львів, вул. Володимира Великого, 40, код ЄДРПОУ 02124396 ) на користь ОСОБА_2(місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) заборгованість по невиплаченій заробітній платі за період з 1-го січня 2017 року до 31 грудня 2017 року в розмірі 13 185 (тринадцять тисяч сто вісімдесят п'ять) гривень 37 копійок, а також середньомісячний заробіток за період затримки розрахунку у розмірі 1 099 (одна тисяча дев'яносто дев'ять) гривень 00 копійок.

Стягнути з Комунального підприємства Львівської обласної ради Навчальні посібники на користь держави судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Допустити негайне виконання рішення суду в розмірі заробітної плати за один місяць.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст. ст. 284-285 ЦПК України.

Якщо відповідачу, повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, він має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Роз'яснити, що учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Львівської області через Франківський районний суд м. Львова.

Суддя Р.С. Козюренко