Рішення

від 29.05.2018 по справі 362/1941/18

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/1941/18

Провадження № 2/362/1527/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2018 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого - судді Корнієнка С.В., при секретарі Лагуті І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Т.Г.Шевченка про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з вимогами про визнання недійсним договір оренди земельної ділянки № 42 від 5 березня 2004 року між його дідом, ОСОБА_2, померлим ІНФОРМАЦІЯ_1, та ПСП ім. Т.Г.Шевченка зі скасуванням державної реєстрації від 25.06.2004 року, оскільки на момент його укладення предмету та об'єкту договору оренди не існувало, так як право власності на земельну ділянку у ОСОБА_2 виникло після укладення правочину лише 08.06.2004 року, крім того, місцем розташування земельної ділянки сільськогосподарського призначення за договором є с. Тростинка Васильківського району, а фактично - на території Шевченківської сільської ради Васильківського району.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позову та просив в задоволенні позову відмовити через його безпідставність.

Вислухавши сторони та дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

У відповідності до положень ст.ст.1 та 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, за захистом яких кожна особа має право звернутися до суду.

Згідно ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як вбачається з положень ст.81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, та кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом положень ч.ч.1 і 4 ст.25 ЦК України, здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

За змістом ст.792 ЦК України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно з положеннями ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до положень ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Як вбачається з положень ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до положень ч.ч.1 і 3 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з положеннями ст.1 Закону України Про оренду землі (на далі Закон ), оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

За змістом положень ст.3 Закону, об'єктом оренди може бути земельна ділянка, що перебуває у власності громадянина, юридичної особи, комунальній або державній власності.

Відповідно до положень ст.25 Закону, орендар земельної ділянки має право: самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; отримувати продукцію і доходи.

Згідно з положеннями ст.27 Закону, орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Як вбачається з положень ч.1 ст.31 Закону, договір оренди землі припиняється в разі смерті фізичної особи-орендаря.

Відповідно до положень ст.31 Закону, договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Згідно з положеннями ст.32 Закону, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

У відповідності до положень ст.152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється в тому числі шляхом визнання угоди недійсною.

Відповідно до положень п.5 постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними № 9 від 06.11.2009 року, відповідно до ст.ст.215 і 216 ЦК України, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 20 квітня 2017 року, посвідченого Васильківською районною державною нотаріальною конторою Київської області, за реєстровим № 1-891, спадкоємцем майна ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, є його онук - позивач по справі, а саме, земельної ділянки площею 3,0213 га, кадастровий НОМЕР_1 що знаходиться на території Шевченківської сільської ради Васильківського району Київської області та належала спадкодавцю ОСОБА_3 на підставі розпорядження Васильківської районної державної адміністрації від 01 квітня 2004 року № 198 та Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, виданого Васильківською районною державною адміністрацією Київської області 08 червня 2004 року, зареєстрованого Васильківським районним відділом земельних ресурсів Київської області 08 червня 2004 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 5138 (а.с.12 і 13).

05 березня 2004 року між орендодавцем ОСОБА_2 та орендарем ПСП ім. Т.Г. Шевченка укладено типовий договір оренди землі № 42 (а.с.14-16).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 104164682 від 17.11.2017 року, земельна ділянка, кадастровий НОМЕР_1 площею 3,0213, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за адресо. Київська область, Васильківський район, с/рада Шевченківська, на праві оренди земельної ділянки належить ПСП ім. Т.Г. Шевченківське, строком на 25 років, обчислення його починається з 01 березня 2004 року (а.с.21).

Згідно видаткових касових ордерів від 21 квітня 2017 року позивачеві - спадкоємцю ОСОБА_4, було сплачено 3186 грн. 73 коп. за оренду земельної ділянки частки (пай) за 2016 рік та 6362 грн. 88 коп. за оренду земельної ділянки частки (пай) за 2015 рік (а.с.17,18).

21 липня 2017 року позивач звернувся з заявою до відповідача про прийняття у спадщину земельну ділянку (пай) має, свій намір здійснювати обробку земельної ділянки за цільовим призначенням та просив після збору поточного врожаю сільськогосподарських робіт не проводити та виділити йому земельну ділянку в натурі (на місцевості) (а.с.19).

З листа виконавчого директора ПСП ім. Т.Г. Шевченка від 20 серпня 2017 року №142 вбачається, що підстав для дострокового розірвання договору оренди землі немає, оскільки підприємство вчасно сплачує орендну плату та поліпшує земельну ділянку (обробляє грунт, вносить добрива, гербіциди тощо) (а.с.20).

Таким чином, судом встановлено, що під час укладення договору оренди земельної ділянки волевиявлення сторін було вільним, його зміст не суперечить Цивільному кодексу та Закону Про оренду землі , сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, правочин спрямований на реальне настання правових наслідків, зареєстрований у встановленому законом порядку..

Крім того,позивач не є стороною укладеного договору, за яким орендодавцем був його дід, а останнім та його представником не надано доказів, які б свідчили про недійсність укладеного договору оренди, а тому, підстави для задоволення позову відсутні, проте, позивач не позбавлений можливості вимагати припинення спірного договору шляхом його розірвання.

Суд критично ставиться до стверджень представника, як на підставі для визнання договору недійсним, щодо фактично часу набуття померлим право власності на спірну земельну ділянку та її розташування, оскільки є формальними, та такими, що не перешкоджали у 2004 році фактичній передачі землі в оренду та отримання її власником орендної плати.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.203, 215, 628, 629, 651 ЦК України, Законом України Про оренду землі , ст.ст. ст.ст. 4-13, 77-84, 259, 264-266, 269 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

В задоволені позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги або по закінченню апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Корнієнко С.В.