Постанова

від 17.07.2018 по справі 629/574/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2018 року

м. Харків

справа № 629/574/18

провадження № 22ц/790/3325/18

Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді: Кружиліної О.А.,

суддів: Бровченка І.О., Хорошевського О.М.,

імена (найменування сторін):

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство Агросвіт

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2

на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 03 квітня 2018 року в складі судді Попова О.Г.

в с т а н о в и в:

31 січня 2018 року ОСОБА_1 звернулась у суд з позовом до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства Агросвіт (далі по тексту ПОСГС Агросвіт ), в якому просила визнати недійсним договір оренди землі від 01 грудня 2007 року, кадастровий номер НОМЕР_1, укладений між нею та ПОСГС Агросвіт , зареєстрований в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05 листопада 2015 року; стягнути з відповідача на її користь судові витрати в сумі 705,80 грн.

Доводи позовної заяви мотивовані тим, що позивач є власником земельної ділянки площею 5,7953 га, яка розташована в межах Катеринівської сільської ради Лозівського району Харківської області, на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно. 01 грудня 2007 року між нею та відповідачем був укладений договір оренди зазначеної земельної ділянки терміном на 10 років. Вона зверталась до відповідача з приводу розірвання даного договору у зв'язку із закінченням терміну дії договору, однак у задоволенні її вимог відповідачем відмовлено. Крім того, форма зазначеного договору не відповідає вимогам закону, у ньому не визначений розмір орендної плати з урахуванням її індексації.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 03 квітня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, в якій остання просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити, визнати недійсним договір оренди землі від 01 грудня 2007 року, укладений між ОСОБА_1 та ПОСГП Агросвіт .

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскільки договір укладався згідно сертифіката на право на земельну частку (пай), а формування земельної ділянки замість паю та виникнення у позивача права власності на земельну ділянку відбулося з видачею позивачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно 19 серпня 2015 року, то у 2007 році позивач передала в оренду ділянку - майно, яке їй не належне, а отже договір не відповідає вимогам Закону України Про оренду землі , ЦК України, ЗК України щодо визначення істотних його умов.

Більше того, позивач ніколи не отримувала на спірну ділянку Державний акт на право приватної власності на землю, який фігурує у пункті 2.1 договору оренди. Кадастровий номер земельної ділянки було вписано відповідачем до даного пункту на власний розсуд вже після оформлення позивачем права власності, що є неприпустимим та не може вважатися переукладенням договору оренди.

Крім того, зміст спірного договору не відповідав вимогам законодавства, чинного на дату державної реєстрації - 03 листопада 2015 року, зокрема Податкового кодексу України. Зокрема, за нормами статті 288.5.1 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки. Всупереч цього, за пунктом 4.1 спірного договору встановлена орендна плата в розмірі не менше 1 відсотка нормативної грошової оцінки.

Судом не надано оцінку доводам сторін про те, що спірний договір не переукладався у зв'язку із оформленням позивачем права власності на земельну ділянку, про що зазначає відповідач у запереченні на позовну заяву. При цьому зазначена обставина є підставою для визнання такого договору недійсним з огляду на норми статті 79 ЗК України, статті 3 Закону України Про оренду землі , розділів ІХ, Х Перехідних положень до Закону України Про оренду землі .

Відзиву на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 не надійшло.

Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, відповідно до статті 367 ЦПК України перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що скарга задоволенню підлягає з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив із положень статей 182, 203, 205, 210, 792 ЦК України, статей 6, 13, 15 Закону України Про оренду землі , статті 125 Земельного кодексу України, та своє рішення мотивував тим, що на момент укладання договору сторін задовольняли його умови, про що свідчать їх підписи у договорі. Крім того, договір оренди був укладений по сертифікату на земельну ділянку у відповідно до положень Закону України Про оренду землі , реєстрація права власності ОСОБА_1 була проведення 19 серпня 2015 року, тому реєстрація договору № 423/2 було проведена 05 листопада 2015 року у відповідності до закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та обтяжень . Відсутність у договорі однієї з істотних умов не унеможливила виконання договору, зокрема в частині проведення розрахунків, і сторони протягом певного часу виконували договір погодженим способом, а тому незгода позивача з умовою виконання договору не може бути підставою для визнання його прав порушеними в момент укладення договору та визнання його недійсним з цих підстав.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується в повному обсязі, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 01 грудня 2007 року між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем ПОСГП Агросвіт був укладений договір № 423/2 оренди земельної ділянки терміном на 10 років.

19 серпня 2015 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2, за яким є власником земельної ділянки загальною площею 5,7953 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована в межах Катеринівської сільської ради Лозівського району Харківської області.

З змісту позовних вимог ОСОБА_1 вбачається, що остання посилаючись на недійсність договору оренди земельної ділянки, як на підставу такої недійсності посилається на відсутність у договорі однієї з істотних умов, передбачених статтею 15 Закону України Про оренду землі , а саме, визначення розміру орендної плати з урахуванням її індексації, що порушує співвідношення майнових інтересів орендодавця та орендаря, оскільки вирощена на орендованій земельній ділянці сільськогосподарська продукція прив'язується та реалізовується останнім відповідно до курсу іноземних валют, а вартість оренди є сталою незалежно від економічної ситуації в країні.

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відносини, що склалися між сторонами, суд відносить до правовідносин, що виникають унаслідок укладання правочинів, у тому числі договору оренди земельної ділянки.

Згідно частин 1, 3 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до частини 1 статті 205 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

У частині першій статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 15 Закону України Про оренду землі визначено, що однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За умовами спірного договору, за користування земельною ділянкою орендар сплачує орендодавцю орендну плату в натуральній та відробітковій формі в розмірі не менше одного відсотка від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, яка складала на момент укладання договору 196 958,68 грн, з розрахунку: 1200 кг зерно продукції, 100 кг насіння соняшника, 50 кг цукру.

У судовому засіданні суду першої інстанції позивач не заперечувала факт отримання орендної плати за попередні звітні роки, а саме протягом 10 років. Отже, протягом цього часу ОСОБА_1 не порушувала питання щодо визнання недійсним договору оренди, що свідчить про те, що вона погоджувалася з умовами договору, які її задовольняли.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням встановлених обставин та наявних у справі доказів колегія суддів приходить до висновку про те, що позивачем не надано доказів чим саме порушується право орендодавця у зв'язку з відсутністю у договорі оренди таких умов, у чому саме полягає порушення його законних прав. Зокрема, позивачем не надано доказів вартості на день звернення до суду з позовом сільськогосподарської продукції (зерна, насіння соняшника та цукру), співвідношення вартості цієї продукції до нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, та чи дійсно таке співвідношення порушує вимоги законодавства щодо встановлення вартості орендної плати землі не менше 3% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що інші доводи апеляційної скарги висновків суду щодо відсутності підстав для задоволення позову не спростовують і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

За результатами розгляду апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 суд апеляційної інстанції відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення з підстав, передбачених статтею 375 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382-384, 389 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 03 квітня 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складене 17 липня 2018 року.

Головуючий О.А. Кружиліна

Судді І.О. Бровченко

О.М. Хорошевський