Постанова

від 12.07.2018 по справі 175/1274/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1962/18 Справа № 175/1274/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Ребров С.О. Доповідач - Ткаченко І.Ю.

Категорія 19

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2018 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Куценко Т.Р., Пидищи М.М.

за участю секретаря - Кравцової Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: Реєстраційна служба Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області, Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Царєйкін Михайло Михайлович про визнання правочинів недійсними, скасування державної реєстрації та повернення майна у власність

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 04 грудня 2017 року, -

В С Т А Н О В И В:

06 квітня 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: Реєстраційна служба Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області, Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Царєйкін Михайло Михайлович про визнання правочинів недійсними. Вточнивши позов просила суд: визнати недійсним шлюбний договір подружжя від 24 вересня 2014 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_7, зареєстрований в реєстрі за №1522, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Царєйкіним М.М.; визнати недійсним договір про виділення часток домоволодіння від 24 вересня 2014 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_7, зареєстрований в реєстрі за №1523, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Царєйкіним М.М.; визнати недійсним договір дарування частки житлового будинку від 02 жовтня 2014 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за №1558, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Царєйкіним М.М.; визнати недійсним договір дарування земельної ділянки від 02 жовтня 2014 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за №1559, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Царєйкіним М.М.; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 02 жовтня 2014 року, укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за №1560, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Царєйкіним М.М.; скасувати державну реєстрацію речових прав ОСОБА_4 на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0,250 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1; скасувати державну реєстрацію речових прав ОСОБА_4 на 1/3 домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1; скасувати державну реєстрацію речових прав ОСОБА_9 на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_2, площею 0,3256 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1; повернути незаконно відчужене майно у власність ОСОБА_3 задля здійснення подальшого примусового виконання стягнення за вироком суду.

В обґрунтування позовних вимог, посилалася на те, що ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області 16 травня 2014 року в межах заявленої суми цивільного позову на суму 1 020 554 грн. 10 коп. накладено арешти на майно обвинуваченої ОСОБА_3 03 липня 2014 року Вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_3 визнано винною у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено їй покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі, разом з тим до відповідачки судом було застосовано п. є ст. 1 та ст. 14 Закону України Про амністію у 2014 році від 08 квітня 2014 року на підставі якого ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання. Також вироком було вирішено стягнути з ОСОБА_3 на її, ОСОБА_2 суму у розмірі 10 554 грн. 10 коп. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди завданої злочином та суму у розмірі 600 000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди. Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 жовтня 2014 року з мотивувальної та резолютивної частини вищезазначеного вироку було виключено посилання на застосування амністії на підставі п. є ст. 1 та ст. 14 Закону України Про амністію 2014 році від 08.04.2014 року в іншій частині вирок залишено без змін. Вироком апеляційного суду Дніпропетровської області від 19.08.2015 року було скасовано ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 жовтня 2014 року та засуджено ОСОБА_3 до 4 років відбування покарання та позбавлення права на управління транспортними засобами строком на 2 роки, в іншій частині вирок Дніпропетровського районного суду залишено без змін. 03 листопада 2014 року державним виконавцем ВДВС Дніпропетровського району Дніпропетровської області було відкрите виконавче провадження № 45291734. При отриманні відповідей із державного реєстру речових прав на нерухоме майно з'ясувалось, що відповідач 24 вересня 2014 року під час дії ухвали про арешт майна засудженої, здійснила відчуження належного їй майна. Правочини посвідчував приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Царєйкін Михайло Михайлович. Виявилося, що ОСОБА_3 було вчинено наступні правочини: 24 вересня 2014 року - шлюбний договір подружжя укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_10 за реєстровим №1522, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Царєйкіним М.М.; 24 вересня 2014 року - договір про виділення часток домоволодіння, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_10, за реєстровим №1523, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Царєйкіним М.М.; 02 жовтня 2014 року - договір дарування 1/3 частини житлового будинку, за реєстровим №1558, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міськогонотаріального округу Царєйкіним М.М.; 02 жовтня 2014 року - договір дарування земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0,250 га), укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_10, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Царєйкіним М.М., зареєстровано за реєстровим №1559; 02 жовтня 2014 року - договір купівлі-продажу земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_2, площею 0,3256 га), укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Царєйкіним М.М, зареєстровано за реєстровим №1560. Внаслідок укладення правочинів істотно порушено інтереси ОСОБА_2, яка позбавлена можливості стягнути з ОСОБА_3 на свою користь суму моральної та матеріальної шкоди, оспорювані правочини укладено в порушення ч.5 ст.124 КУ України, яка згідно ч.4 ЦК України є актом цивільного законодавства, а тому позивач звернулася до суду за захистом своїх майнових прав (том 1 а.с.а.с.6-9, 141-146,221-223, том 3 а.с.8-19).

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 04 грудня 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: Реєстраційна служба Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області, Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Царєйкін Михайло Михайлович про визнання правочинів недійсними, скасування державної реєстрації та повернення майна у власність - відмовлено ( том 3 а.с.139-145).

Додатковим рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 04 грудня 2017 року вирішено питання щодо судових витрат (том 3 а.с.177).

В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвали нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (том 3 а.с. 150-165).

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті Голос України повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів ).

Згідно п.9 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду 1 інстанції скасувати, ухваливши нове рішення по суті заявлених позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Судом 1 інстанції встановлено, що в процесі розгляду кримінальної справи у відношенні ОСОБА_3, ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2014 року у межах заявленої суми цивільного позову у розмірі 1 020 554 грн. 10 коп. було накладено арешт на майно обвинуваченої ОСОБА_3 Відповідно до ст. 175 КПК України ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню слідчим, прокурором (том 1 а.с.10-11).

Вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2014 року ОСОБА_3 було визнано винною у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначено їй покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі з застосуванням додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на два роки. Разом з тим до ОСОБА_3 судом було застосовано п. є ст. 1 та ст. 14 Закону України Про амністію у 2014 році від 08.04.2014 року (в редакції від 06.05.2014 року), на підставі якого ОСОБА_3 було звільнено від відбування вищевказаного покарання по амністії. Також вироком було вирішено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму у розмірі 10554 грн. 10 коп. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди завданої злочином та суму у розмірі 600000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю малолітньої доньки (том 1 а.с.12-18).

Ухвалою колегії суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 жовтня 2014 року з мотивувальної та резолютивної частини вищевказаного вироку було виключено посилання на застосування амністії на підставі п. є ст. 1 та ст. 14 Закону України Про амністію у 2014 році від 08.04.2014 року, в іншій частині вирок залишено без змін (том 1 а.с.19-24).

Вироком апеляційного суду Дніпропетровської області від 19.08.2015 року було скасовано ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 жовтня 2014 року та засуджено ОСОБА_3 до 4 років відбування покарання та позбавлення права на управління транспортними засобами строком на 2 роки, в іншій частині вирок Дніпропетровського районного суду залишено без змін.

22 жовтня 2014 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області було видано виконавчий лист № 175/1359/14 про стягнення з ОСОБА_3 в рахунок матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином у розмірі 610554,10 грн. на користь ОСОБА_2, на підставі якого 03 листопада 2014 року державним виконавцем ВДВС Дніпропетровського районного управління юстиції було відкрите виконавче провадження № 45291734 (том 2 а.с.129 зворот).

Також встановлено, що домоволодіння № АДРЕСА_1 було придбане 15 липня 2003 року в період шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, який між ними був укладений 13 серпня 1993 року. Право власності на будинок за ОСОБА_3 було зареєстроване 17 вересня 2003 року, що підтверджується договором купівлі-продажу зазначеного домоволодіння (том 1 а.с.169) та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (том 1 а.с.170). Право власності на земельну ділянку площею 0,250 га для будівництва та обслуговування житлового будинку зареєстроване за відповідачкою на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого 15 березня 2004 року (том 1 а.с.171), а на земельну ділянку площею 0,3256 га для ведення особистого селянського господарства право власності зареєстроване за відповідачкою на підставі державного акту на право власності, виданого також 15 березня 2004 року (том 1 а.с.172).

24 вересня 2014 року між ОСОБА_3 та її чоловіком ОСОБА_4 був укладений шлюбний договір, відповідно до якого сторони домовились про те, що майно, нажите подружжям під час шлюбу, яке підлягає державній реєстрації, є особистою приватною власністю кожного з подружжя, на чиє ім'я зареєстроване рухоме або нерухоме майно (п. 1.1 договору), а згідно із п. 2.4 цього договору визначено, що будь-яке майно та кошти (у тому числі будь-які рахунки у будь-яких банках), які сторони набудуть на своє ім'я в період з моменту підписання цього договору, є особистою власністю кожного з них і не є спільною сумісною власністю подружжя. Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Царєйкіним М.М. і зареєстрований в реєстрі за № 1522 (том 1 а.с.103).

24 вересня 2014 року, між відповідачкою та її чоловіком був укладений договір про виділення часток домоволодіння № АДРЕСА_1, який посвідчений тим же приватним нотаріусом Царєйкіним М.М. і зареєстрований в реєстрі за № 1523 (том 1 а.с.97). За вищевказаним договором сторони розподілили частки зазначеного домоволодіння, яке було придбане в період шлюбу, але право власності на яке було зареєстроване виключно на відповідачку, пропорційно до витрат їх особистих коштів на його придбання: в розмірі 1/3 частки на користь ОСОБА_3 та в 2/3 частки у власність її чоловіка ОСОБА_4 Відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 24 вересня 2014 року право спільної часткової власності на зазначене домоволодіння було зареєстроване наступним чином: 1/3 частка за ОСОБА_3 і 2/3 частки за її чоловіком ОСОБА_4

02 жовтня 2014 року між ОСОБА_3 та її чоловіком ОСОБА_4 був укладений договір дарування частки житлового будинку, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Царєйкіним М.М. і зареєстрований в реєстрі за № 1558. Згідно із умовами якого ОСОБА_3 передала безоплатно у власність чоловіка ОСОБА_4, а останній прийняв в дар 1/3 частку житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (том 1 а.с.113). Право власності ОСОБА_4 на зазначену частину будинку зареєстроване у встановленому порядку, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 02 жовтня 2014 року.

02 жовтня 2014 року були вчинені ще два правочини, а саме договір дарування земельної ділянки, відповідно до якого відповідачка передала безоплатно у власність чоловіка, а останній прийняв в дар земельну ділянку площею 0,250 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_1. Відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 02 жовтня 2014 року чоловік відповідачки набув право власності на зазначену земельну ділянку; та договір купівлі-продажу земельної ділянки, за яким відповідачка на відплатній основі передала у власність ОСОБА_5, а остання прийняла земельну ділянку площею 0,3256 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована за зазначеною вище адресою. Обидва договори посвідчені приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Царєйкіним М.М. і зареєстровані в реєстрі за №№ 1559 та 1560 (том 1 а.с.а.с.88,105).

Згідно копії витягу про державну реєстрацію обтяжень, арешт на все нерухоме майно відповідачки був накладений на підставі постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції лише 11 грудня 2014 року (том 1 а.с.25).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд 1 інстанції виходив з того, що обставини передбачені ч. 3 ст. 73 СК України, ні вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2014 року, ні ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 жовтня 2014 року, на які посилається ОСОБА_2, ні навіть вироком апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 серпня 2015 року - не встановлені, а тому вчинені правочини, які ОСОБА_2 оспорює, не можна вважати такими, що порушують її права та законні інтереси.

Із вказаними висновками суду 1 інстанції колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.

Статтею 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист цивільних прав та інтересів у разі їх порушення.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; відшкодування моральної шкоди, тощо.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, визначено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори й інші правочини.

В силу ч. 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України та ст. 3 ЦПК України, суд захищає права, свободи чи інтереси осіб лише у разі їх порушення, невизнання або оспорювання

Як вбачається із матеріалів справи, в ході розгляду кримінальної справи у відношенні ОСОБА_3, ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2014 року у межах заявленої суми цивільного позову у розмірі 1 020 554 грн. 10 коп. було накладено арешт на майно обвинуваченої ОСОБА_3 Відповідно до ст. 175 КПК України ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню слідчим, прокурором (том 1 а.с.10-11).

З вказаної ухвали вбачається, що ОСОБА_3 була присутня в судовому засіданні при прийнятті та оголошенні ухвали, тобто була обізнана про накладення арешту на майно.

Вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2014 року ОСОБА_3 було визнано винною у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначено їй покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі з застосуванням додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на два роки. Разом з тим, до ОСОБА_3 судом було застосовано п. є ст. 1 та ст. 14 Закону України Про амністію у 2014 році від 08.04.2014 року (в редакції від 06.05.2014 року), на підставі якого ОСОБА_3 було звільнено від відбування вищевказаного покарання по амністії. Також вироком було вирішено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму у розмірі 10554 грн. 10 коп. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди завданої злочином та суму у розмірі 600000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю малолітньої доньки (том 1 а.с.12-18).

Ухвалою колегії суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 жовтня 2014 року з мотивувальної та резолютивної частини вищевказаного вироку було виключено посилання на застосування амністії на підставі п. є ст. 1 та ст. 14 Закону України Про амністію у 2014 році від 08.04.2014 року, в іншій частині вирок залишено без змін (том 1 а.с.19-24).

22 жовтня 2014 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області було видано виконавчий лист № 175/1359/14 про стягнення з ОСОБА_3 в рахунок матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином у розмірі 610554,10 грн. на користь ОСОБА_2, на підставі якого 03 листопада 2014 року державним виконавцем ВДВС Дніпропетровського районного управління юстиції було відкрите виконавче провадження № 45291734 (том 2 а.с.129 зворот).

Вироком апеляційного суду Дніпропетровської області від 19.08.2015 року було скасовано ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 жовтня 2014 року та засуджено ОСОБА_3 до 4 років відбування покарання та позбавлення права на управління транспортними засобами строком на 2 роки, в іншій частині вирок Дніпропетровського районного суду залишено без змін.

Згідно відповіді прокуратури Дніпропетровської області №04/2/5-1473-13 від 05.03.2015 року вбачається, що ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 1306.2014 року за вих. №04/2/5-1473-13 було направлено в СУ ГУМВС України в Дніпропетровській області, осатаній в свою чергу 11 липня 2014 року за вих..№8/5566 направив вищевказану ухвалу для виконання до Головного управління юстиції в Дніпропетровській області (том 1 а.с.31).

Також з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 вчинила наступні правочини:

24.09.2014 року - шлюбний договір подружжя укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_7, зареєстрований в реєстрі за №1522, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Царєйкіним М.М. (том 1 а.с.103).

24.09.2014 року - договір про виділення часток домоволодіння, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_7, зареєстрований в реєстрі за №1523, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Царєйкіним М.М. (том 1 а.с.97).

02.10.2014 року - договір дарування частки житлового будинку, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за №1558, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Царєйкіним М.М. (том 1 а.с.113).

02.10.2014 року - договір дарування земельної ділянки, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за №1559, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Царєйкіним М.М.(том 1 а.с.88).

02.10.2014 року - договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за №1560, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Царєйкіним М.М. (том 1 а.с.105).

Позивач по справі просить визнати дані правочини недійсними, оскільки внаслідок їх укладення істотно порушено її інтереси, бо вона позбавлена можливості стягнути з ОСОБА_3 на свою користь суму моральної та матеріальної шкоди.

Так, для захисту майнових прав стягувачів та інших осіб, існують прямі норми Цивільного кодексу України, зокрема частина 5 ст. 203 ЦК України, яка передбачає, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовленні ним, за положеннями ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до п. 3 ст. 3 та ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договорів та визначенні умов з урахуванням вимог цього кодексу та інших актів цивільного законодавства, вимог розумності та справедливості.

Статтею 92 СК України передбачено, що шлюбний договір може бути укладено особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжям. Зміст, форма, початок та строк дії шлюбного договору закріплені в положеннях ст.ст. 93-96 СК України. А статтею 103 СК України визначено, що шлюбний договір на вимогу одного з подружжя або іншої особи, права та інтереси якої цим договором порушені, може бути визнаний недійсним за рішенням суду з підстав, встановлених Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. ст. 60, 65, 69, 70 СК України, подружжя має право визначити частки у майні та виділити їх в натурі.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п'ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачка ОСОБА_3 вчиняючи оскарженні правочини та відчужуючи належне їй на праві власності нерухоме майно, була обізнана про ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2014 року, якою було накладено арешт на її майно в межах заявленої суми цивільного позову у розмірі 1 020 554 грн. 10 коп. та про вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2014 року, яким її визнано винною у скоєнні злочину та стягнено на користь ОСОБА_2 суму 10554 грн. 10 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди завданої злочином та суму 600000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю малолітньої доньки, отже, могла передбачити негативні наслідки для себе у випадку, якщо вирок буде виконуватися за рахунок її нерухомого майна. Тобто дії сторін правочинів щодо відчуження належного відповідачки майна слід розцінювати як умисні дії, спрямовані на ухилення від виконання вироку суду, шляхом укладення фіктивних правочинів.

Аналогічні позиції висловлені у постановах Верховного Суду України, зокрема, від 19.10.2016 року у справі № 6-1873цс16 та 01.02.2017 року у справі № 6-2360цс16.

Суд 1 інстанції на зазначене уваги не звернув та дійшов помилкового висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, рішення у справі - скасуванню, відповідно до ст. 376 ЦПК України з ухваленням нового рішення по справі про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: Реєстраційна служба Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області, Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Царєйкін Михайло Михайлович про визнання правочинів недійсними, скасування державної реєстрації, що є фактичним поверненням майна у власність.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати у сумі 170,52 грн. з кожного.

Керуючись ст. ст. 259, 268, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити .

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 04 грудня 2017 року - скасувати .

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: Реєстраційна служба Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області, Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Царєйкін Михайло Михайлович про визнання правочинів недійсними, скасування державної реєстрації та повернення майна у власність - задовольнити .

Визнати недійсним шлюбний договір подружжя від 24 вересня 2014 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за №1522, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Царєйкіним М.М.

Визнати недійсним договір про виділення часток домоволодіння від 24 вересня 2014 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за №1523, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Царєйкіним М.М.

Визнати недійсним договір дарування частки житлового будинку від 02 жовтня 2014 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за №1558, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Царєйкіним М.М.

Визнати недійсним договір дарування земельної ділянки від 02 жовтня 2014 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за №1559, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Царєйкіним М.М.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 02 жовтня 2014 року, укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за №1560, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Царєйкіним М.М.

Скасувати державну реєстрацію речових прав ОСОБА_4 на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0,250 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Скасувати державну реєстрацію речових прав ОСОБА_4 на 1/3 частину домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Скасувати державну реєстрацію речових прав ОСОБА_9 на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_2, площею 0,3256 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 судові витрати у сумі 170,52 грн. з кожного.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Судді :