Ухвала

від 09.07.2018 по справі 810/3344/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

09 липня 2018 року м. Київ 810/3344/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши позовну заяву

ОСОБА_1

до Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, державного виконавця Дороніної Валентини Олександрівни, старшого державного виконавця Хмелєвої Марини Володимирівни

про визнання неправомірними дій та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, державного виконавця Дороніної Валентини Олександрівни, старшого державного виконавця Хмелєвої Марини Володимирівни, в якому просить суд:

- визнати неправомірними дії державних виконавців Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області:

Старшого державного виконавця - Хмелевої Марини Володимирівни, які полягають у винесенні Постанови про стягнення виконавчого збору ВП № 55039544 від 09.01.2018 р. та Постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження ВП № 55039544 від 09.01.2018 р.;

Державного виконавця - Дороніної Валентини Олександрівни, які полягають у винесенні постанов про відкриття виконавчих проваджень ВП № 55494590, ВП № 55494287, № 55494769, ВП № 55494871 від 10.01.2018, Постанови ВП № 55494590 про арешт майна боржника від 15.01.2018 та Постанови ВП № 55494590 про накладення штрафу від 22.01.2018;

у неналежному повідомленні боржника ОСОБА_1 про винесення процесуальних документів по виконавчих провадженнях ВП № 55494590, ВП № 55494287. ВП № 55494769, ВП № 55494871.

- Визнати недійсними та скасувати постанови державних виконавців, та вважати такими, що не підлягають виконанню:

Постанову відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві у ВП № 50337231 про стягнення виконавчого збору від 21.09.2016,

Постанову відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві у ВП № 50337231 про стягнення з боржника витрат пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій від 21.09.2016,

Постанову Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про стягнення виконавчого збору у ВП № 55039544 від 09.01.2018,

Постанову Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у ВП № 55039544 від 09.01.2018,

Постанов Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про відкриття виконавчих проваджень ВП № 55494590, ВП № 55494287, ВП № 55494769, ВП № 55494871 від 10.01.2018;

Постанову Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області у ВП № 55494590 про арешт майна боржника від 15.01.2018;

Постанову Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області у ВП № 55494590 про накладення штрафу від 22.01.2018.

Відповідно до вимог частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частиною 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 287 Кодексу адміністартивного судочинства України, яка регулює строки звернення до суду із позовом про оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Із змісту позовної заяви вбачається, що позивач оскаржує постанови державних виконавців, що датовані 21.09.2016, 09.01.2018, 10.01.2018, 15.01.2018. Водночас, до суду позивач звернувся 02.07.2018.

Позивачем у позові зазначено, що про оскаржувані дії та постанови він дізнався 22.06.2018 під час ознайомлення з матеріалами зведеного виконавчого провадження представником позивача.

Проте, позивачем не надано суду доказів якіб підтверджували той факт, що про оскаржувані дії та постанови позивач дізнався саме 22.06.2018 (заяву на ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, копія розписки про отримання постанови та ін.).

У зв'язку з наведеним, суд позбавлений можливості встановити обставину, чи у встановлені законом строки позивач звернувся до суду з даним позовом.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до доданої позивачем до позову копії заяви від 17.01.2018 адресованої начальнику Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області представник позивача повертає постанову про обєднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження від 10.01.2018 № ВП 55494590 та інші документи на 10 аркушах у зв'язку з неможливістю вручення боржнику.

Враховуючи зміст вказаної заяви, суд вважає, що представник позивача знав про виконавяі провадження в рамках яких були прийняті спірні постанови.

Відповідно до вимог частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Отже, враховуючи вимоги статті 123 Кодексу адміністративного судчинства України, суд вбачає за необхідне залишити позовну заяву без руху та надати позивачу десять днів для підтвердження тієї обставини, що позивач дізнався про спірну постанову саме 22.06.2018 або наведення підстав для поновлення строку звернення до суду.

Відповідно до пункту пункту 4, 5 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Як вбачається з позовної заяви позивач звернувся до суду з позовом до Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, державного виконавця Дороніної Валентини Олександрівни, старшого державного виконавця Хмелєвої Марини Володимирівни.

Проте, у прохальній частині позовної заяви просить суд визнати недійсними та скасувати постанови державних виконавців, та вважати такими, що не підлягають виконанню:

- Постанову відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві у ВП № 50337231 про стягнення виконавчого збору від 21.09.2016,

- Постанову відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві у ВП № 50337231 про стягнення з боржника витрат пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій від 21.09.2016.

Однак, позивачем у позові в якості відповідача не зазначено відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві.

Крім того, згідно з частиною 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви також додається документ про сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно зі змістом частини 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Так, правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України Про судовий збір від 08.07.2011 № 3674-VI.

Перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору та випадки звільнення від сплати цього платежу, передбачені у статті 5 Закону України Про судовий збір . Однак, позивач до кола осіб, на яких поширюються пільги щодо сплати судового збору, не відноситься.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України Про судовий збір за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру фізичною особою встановлюється ставка судового збору - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою встановлюється ставка судового збору - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як вбачається з прохальної частини позовної заяви, позивачем заявлено 4 вимоги майнового характеру (визнати недійсними та скасувати постанови державних виконавців, та вважати такими, що не підлягають виконанню: Постанову відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві у ВП № 50337231 про стягнення виконавчого збору від 21.09.2016, Постанову у ВП № 50337231 про стягнення з боржника витрат пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій від 21.09.2016; Постанову Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про стягнення виконавчого збору у ВП № 55039544 від 09.01.2018 та Постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у ВП № 55039544 від 09.01.2018) на загальну суму 17 113,07 грн. (9 283 грн. + 250 грн. + 7 330,00 грн. + 250 грн.). Інші позовні вимоги є похідними від зазначених (взаємопов'язаними).

Положеннями статті 7 Закону України Про Державний бюджет на 2018 рік від 07.12.2017 № 2246-VIII установлено у 2018 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2018 року - 1762 гривні, з 1 липня - 1841 гривня, з 1 грудня - 1921 гривня.

Отже, при зверненні до суду з даним адміністративним позовом, позивачу необхідно було сплатити 704,80 грн. (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Однак, позивачем при поданні позовної заяви не було надано суду доказів сплати судового збору у розмірі 704,80 грн.

Натомість, позивач просить суд звільнити його від сплати судового збору, оскільки, провадження з виконання судових рішень є завершальною і невід'ємною частиною (стадією) судового провадження по конкретній справі, а за подання позовної заяви сплачено відповідний судовий збір, ні розділом КАСУ, а ні Законом України "Про судовий збір" зокрема статтею 3 не передбачено необхідність сплати судового збору за подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то за подання скарги судовий збір не сплачується.

Також позивач зазначив, що аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів 2 судової палати Касаційного цивільного суду від 30.01.2018 в рамках справи №2-3280/1.

Проте, суд зазначені доводи позивача до уваги не приймає, з огляду на таке.

Слід зазначити, що наведені обгрунтування позивача, щодо несплати судового збору зазначені у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах і у відповідності до пункту 14 цієї постанови дослівно звучать так: "ураховуючи, що провадження з виконання судових рішень є завершальною і невід'ємною частиною (стадією) судового провадження по конкретній справі, в якій провадження за скаргою не відкривається, а за подання позовної заяви сплачено відповідний судовий збір, ні розділом VII ЦПК, ні Законом України від 8 липня 2011 року "Про судовий збір" (частина перша статті 3) не передбачено необхідність сплати судового збору за подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то за подання скарги судовий збір не сплачується."

Отже наведені роз'яснення постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року стосуються цивільних справ за подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Водночас, у даному випадку подано до суду саме адміністративний позов, а не скаргу на рішення дії або бездіяльність державного виконавця, а тому у цьому випадку вищенаведені роз'яснення застосуванню не підлягають.

Суд також не застосовує правову позицію викладену в постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №2-3280/1, оскільки вона теж стосується справи у якій подано скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, а не позовну заяву.

Зазначені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам, встановленими статтями 160, 161, 171 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Частиною 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Недоліки позовної заяви можуть бути усунуті шляхом подання до суду:

- доказів на підтвердження того, що позивач про спірну постанову дізнався 22.06.18 або обґрунтування поважності пропуску строку звернення до суду;

- пояснень з того приводу, що представником позивача було повернуто Відділу ДВС примірник постанови про обєднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження від 10.01.2018 № ВП 55494590;

- доказів сплати судового збору у сумі 704,80 грн. за належними реквізитами щодо його сплати (за реквізитами Київського окружного адміністративного суду);

- позовної заяви в якій склад відповідачів відповідає заявленим позовним вимогам.

Належним документом про сплату судового збору є оригінал квитанції установи банку або відділення зв'язку, які прийняли платіж або платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою банку і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення.

Інформація щодо реквізитів сплати судового збору за подання позовних заяв до Київського окружного адміністративного суду є загальнодоступною, оприлюднена на офіційному веб-порталі "Судова влада України" за інтернет-адресою http://adm.ko.court.gov.ua/sud1070//tax, а також розміщена на інформаційних стендах Київського окружного адміністративного суду.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, державного виконавця Дороніної Валентини Олександрівни, старшого державного виконавця Хмелєвої Марини Володимирівни - залишити без руху.

2. Встановити позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.

3. Роз'яснити позивачу, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду .

Суддя Панова Г. В.