Рішення

від 17.07.2018 по справі 826/2532/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 липня 2018 року № 826/2532/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Об'єднання підприємств Укрметалургпром

до заступника голови Антимонопольного комітету України - державного уповноваженого Вовка Андрія Михайловича

треті особи - Антимонопольний комітет України,

Публічне акціонерне товариство Українська залізниця , про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування розпорядження,-

ВСТАНОВИВ:

Об'єднання підприємств Укрметалургпром звернулося до суду з позовом до заступника голови Антимонопольного комітету України - державного уповноваженого Вовка Андрія Михайловича з вимогами про визнання протиправною бездіяльності при розгляді заяви від 07 жовтня 2016 року про порушення Міністерством інфраструктури України та ПАТ Українська залізниця законодавства України про захист економічної конкуренції та зобов'язання прийняти відповідне розпорядження, надіславши письмове повідомлення про результати розгляду заяви.

Позов обґрунтовано тим, що 07 жовтня 2016 року позивач звернувся до Антимонопольного комітету України із заявою про порушення Міністерством інфраструктури України та ПАТ Укрзалізниця законодавства про захист економічної конкуренції.

Зокрема, у заяві йшлося про встановлення дискримінаційних умов перевезення та економічно необґрунтованого завищення цін (тарифів) на надання послуг з перевезення вантажів залізничним транспортом, що у свою чергу спричинило спотворення та обмеження конкуренції на ринку вантажних залізничних перевезень внаслідок заниження конкурентоспроможності підприємств гірничо-металургійного комплексу України, у зв'язку з прийняттям Міністерством інфраструктури України наказу Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства транспорту та зв'язку України №161 від 26 квітня 2016 року (далі - наказ №161).

Зазначеним наказом №161 затверджено зміни до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26 березня 2009 року №317, а також до Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів Збірника шляхом викладення їх у новій редакції.

Листом від 30 грудня 2016 року №130-29.3/07-14055 відповідач повідомив позивача про результати розгляду, проте, позивач вважає, що процедура розгляду заяви дотримана не була, у зв'язку з чим вбачає бездіяльність заступника голови Антимонопольного комітету України - державного уповноваженого Вовка Андрія Михайловича. На думку позивача, процедура розгляду заяв про захист економічної конкуренції чітко та послідовно прописана в Законі України Про захист економічної конкуренції від 11 січня 2001 року №2210-ІІІ (далі - Закон №2210-ІІІ), а також у Правилах розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19 квітня 1994 року № 5 (далі - Правила №5), якими також визначено строки розгляду заяв та порядок прийняття відповідних рішень (розпоряджень).

Відповідач надав суду письмові заперечення щодо позовних вимог, з яких вбачається, що заява позивача від 07 жовтня 2016 року була розглянута належним чином, надана відповідь по суті поставлених у ній питань, а також дотримано строки, визначені законодавством для надання такої відповіді. Крім того, відповідач стверджує, що не має прямих повноважень на здійснення контролю за обґрунтованістю цін і тарифів на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій, та які встановлюються уповноваженими регулюючими органами, у зв'язку з чим не може розглядати заяву позивача від 07 жовтня 2016 року у порядку, передбаченому Законом №2210-ІІІ та Правилами №5.

Ухвалою суду від 23 лютого 2017 року відкрито провадження у справі, призначено її до розгляду в судовому засіданні.

У судовому засіданні, яке відбулося 23 лютого 2017 року вирішувалися заяви та клопотання сторін та учасників справи, оголошувалися перерви для повторного виклику представника ПАТ Укрзалізниця , у зв'язку з неявкою в засідання сторін.

04 жовтня 2017 року після заслуховування пояснень представників сторін та третіх осіб, суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінивши наявні у справі документи і матеріали, з урахуванням пояснень представників сторін та третіх осіб, належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів, Об'єднання підприємств Укрметалургпром звернулося до Антимонопольного комітету України із заявою від 07 жовтня 2016 року № АК-276/21 стосовно порушення Міністерством інфраструктури України та ПАТ Українська залізниця законодавства про захист економічної конкуренції у зв'язку з прийняттям наказу Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства транспорту та зв'язку України №161 від 26 квітня 2016 року, у зв'язку з чим, на думку позивача, необґрунтовано зросла вартість вантажних перевезень.

Розглянувши заяву від 07 жовтня 2016 року відповідачем надана відповідь листом від 30 грудня 2016 року за №130-29.3/07-14055 з роз'ясненнями вимог чинного законодавства, а також відсутності у Антимонопольного комітету України прямих повноважень на здійснення контролю за обґрунтованістю цін і тарифів на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій, та які встановлюються уповноваженими регулюючими органами.

Не оскаржуючи по суті змісту та порядку наказу Міністерства інфраструктури України Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства транспорту та зв'язку України №161 від 26 квітня 2016 року, позивач у даному адміністративному позові оскаржує бездіяльність відповідача, яка полягає на його думку у недотриманні заступником голови Антимонопольного комітету України - державним уповноваженим Вовком А.М. вимог законодавства в частині передбаченої для розгляду заяв про захист економічної конкуренції процедури розгляду, строків та порядку винесення рішень (розпоряджень) за результатами такого розгляду.

Отже, суд у даному провадженні розглядає саме зазначений вище предмет - наявність або відсутність бездіяльності заступника голови Антимонопольного комітету України - державного уповноваженого Вовка Андрія Михайловича при розгляді заяви позивача від 07 жовтня 2016 року.

З наявного у матеріалах справи листа від 30 грудня 2016 року за №130-29.3/07-14055, підписаного заступником голови Комітету - державним уповноваженим Вовком А.М., а також з пояснень представника відповідача, наданих під час розгляду справи, зокрема вбачається, що у Антимонопольного комітету України відсутні прямі повноваження на здійснення контролю за обґрунтованістю цін і тарифів на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій, та які встановлюються уповноваженими регулюючими органами, у зв'язку з чим заява позивача від 07 жовтня 2016 року розглянута не за процедурою, передбаченою для заяв про захист економічної конкуренції, а надано відповідь з роз'ясненнями чинного законодавства та повноважень Антимонопольного комітету України.

Відповідно до статті 1 Закону України Про Антимонопольний комітет України Комітет є державним органом зі спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції, зокрема, у підприємницькій діяльності.

Відповідно до статті 3 Закону України Про Антимонопольний комітет України основним завданням Комітету є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики, зокрема, в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, дотримання вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій.

Оскільки відповідач у відповіді від 30 грудня 2016 року посилається на відсутність у Антимонопольного комітету України прямих повноважень на здійснення контролю за обґрунтованістю цін і тарифів на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій, та які встановлюються уповноваженими регулюючими органами, то суд, вирішуючи справу, у тому числі перевіряє дотримання відповідачем критеріїв, визначених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме чи діяв відповідач, надаючи відповідь від 30 грудня 2016 року №130-29.3/07-14055: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Повноваження Антимонопольного комітету України визначені статтею 7 Закону України Про Антимонопольний комітет України , зокрема: у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження:

1) розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами;

2) приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції;

3) розглядати справи про адміністративні правопорушення, приймати постанови та перевіряти їх законність та обґрунтованість;

4) перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

5) при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом;

6) призначати експертизу та експерта з числа осіб, які володіють необхідними знаннями для надання експертного висновку;

7) у випадках та порядку, передбачених законом, проводити огляд службових приміщень та транспортних засобів суб'єктів господарювання - юридичних осіб, вилучати або накладати арешт на предмети, документи чи інші носії інформації, які можуть бути доказами або джерелом доказів у справі незалежно від їх місцезнаходження;

8) у разі перешкоджання працівникам Антимонопольного комітету України у виконанні ними повноважень, передбачених пунктами 4, 5 і 7 цієї частини, залучати поліцейських для застосування заходів, передбачених законом, для подолання перешкод;

9) залучати поліцейських, працівників митних та інших правоохоронних органів для забезпечення проведення розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема в разі проведення розслідування;

10) залучати до проведення перевірок спеціалістів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій за погодженням з їх керівниками, депутатів місцевих рад за їх згодою;

11) проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження);

12) визначати наявність або відсутність контролю між суб'єктами господарювання або їх частинами та склад групи суб'єктів господарювання, що є єдиним суб'єктом господарювання;

13) вносити до органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування обов'язкові для розгляду подання щодо анулювання ліцензій, припинення операцій, пов'язаних із зовнішньоекономічною діяльністю суб'єктів господарювання, у разі порушення ними законодавства про захист економічної конкуренції;

14) надавати обов'язкові для розгляду рекомендації органам влади, органам місцевого самоврядування, органам адміністративно-господарського управління та контролю, суб'єктам господарювання, об'єднанням щодо припинення дій або бездіяльності, які містять ознаки порушень законодавства про захист економічної конкуренції, та усунення причин виникнення цих порушень і умов, що їм сприяють;

15) звертатися до суду з позовами, заявами і скаргами у зв'язку із застосуванням законодавства про захист економічної конкуренції, а також із запитами щодо надання інформації про судові справи, що розглядаються цими судами відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції;

16) звертатись та одержувати від компетентних органів інших держав необхідну інформацію для здійснення своїх повноважень;

17) надавати компетентним органам інших держав інформацію у випадках та порядку, передбачених законом;

17 1 ) здійснювати повноваження, передбачені Законом України "Про здійснення державних закупівель" та Законом України "Про публічні закупівлі";

18) здійснювати інші повноваження, передбачені законодавством про захист економічної конкуренції та Законом України "Про здійснення державних закупівель" та Законом України "Про публічні закупівлі".

З наведеного вбачається, що Антимонопольний комітет України уповноважений на розгляд саме тих заяв і справи, які входять до сфери порушень законодавства про захист економічної конкуренції, а також проводити розслідування за цими заявами і справами, приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.

Водночас, зміст заяви позивача від 07 жовтня 2016 року вказує на незгоду з встановленням Міністерством інфраструктури України дискримінаційних умов перевезення та економічно необґрунтованого завищення цін (тарифів) на надання послуг з перевезення вантажів залізничним транспортом, у зв'язку з прийняттям наказу Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства транспорту та зв'язку України №161 від 26 квітня 2016 року.

У цьому зв'язку суд зазначає, що відповідно до статті 9 Закону України Про залізничний транспорт встановлення тарифів на перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу залізничним транспортом (за винятком приміських пасажирських перевезень) у межах України здійснюється на підставі бюджетної, цінової та тарифної політики у порядку, що визначає Кабінет Міністрів України.

Згідно статті 13 Закону України Про ціни і ціноутворення державне регулювання цін здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень шляхом, зокрема, установлення обов'язкових для застосування суб'єктами господарювання фіксованих цін, граничних цін.

Згідно з абзацом 1 пункту 2 додатку до постанови Кабінету міністрів України від 25 грудня 1996 року № 1548 Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів) Міністерство інфраструктури України, за погодженням з Міністерством економічного розвитку України і Міністерством фінансів України встановлює, зокрема, тарифи на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги.

Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство інфраструктури України, затвердженого Указом Президента України від 12 травня 2011 року №581/2011 )далі - Положення №581/2011) Міністерство інфраструктури України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики, зокрема, у сфері залізничного транспорту.

Мінінфраструктури відповідно до покладених на нього завдань у сфері тарифної політики, зокрема затверджує тарифи на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України й пов'язані з ними послуги (підпункт 4.3 пункту 4 Положення №581/2011).

Процедура перегляду тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом визначена Порядком перегляду тарифів на перевезення вантажів залізним транспортом, затвердженим наказом Мінінфраструктури від 08 жовтня 2013 року №782 (далі - Порядок №782).

Даним Порядком №782 визначено процедуру перегляду тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги і застосовується у разі зміни органами виконавчої влади рівня державних регульованих тарифів на послуги об'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках.

Як стверджує відповідач, Мінінфраструктури не погоджує з Антимонопольним комітетом України рішення щодо встановлення рівня конкретних цін і тарифів, оскільки такому погодженню підлягають лише рішення з питань установлення порядку визначення цін і тарифів. Тому наказ Мінінфраструктури Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства транспорту та зв'язку України №161 від 26 квітня 2016 року не підлягав погодженню Антимонопольним комітетом України. У свою чергу Методика розрахунку тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом, затверджена наказом Міністерством транспорту та зв'язку України від 20 червня 2013 року № 418 погоджувалася з Антимонопольним комітетом України в установленому законодавством порядку.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Проаналізувавши встановлені обставини справи у їх сукупності, суд приходить до висновку, що надаючи відповідь по суті заяви позивача від 07 жовтня 2016 року та роз'яснюючи йому обсяг повноважень Антимонопольного комітету України у зв'язку з розглядом заяв про захист економічної конкуренції, відповідач діяв у межах своїх повноважень, з дотриманням норм чинного законодавства, у зв'язку з чим бездіяльності відповідача суд не вбачає.

Суд, крім іншого вважає, що у межах вирішення даної справи повною мірою забезпечено право позивача на розгляд його адміністративного позову з дотриманням принципу рівності, справедливості та безсторонності, з урахуванням приписів частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, відповідно до яких кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, з висновками щодо застосування цих положень, викладених у рішеннях ЄСПЛ Бочан проти України (№2), заява № 22251/08, рішення від 15 лютого 2015 року, Волошин проти України , заява № 15853/08, рішення від 10 жовтня 2013 року, Чуйкіна проти України , заява № 28924/04, рішення від 13 січня 2011 року.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Упродовж розгляду даної адміністративної справи позивач не довів суду обставин, на які посилався як на підставу позову, не надав достатніх та переконливих доказів на підтвердження своєї позиції.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно яких підлягають відшкодуванню або оплаті витрати позивача - не суб'єкта владних повноважень лише при задоволенні адміністративного позову. Позивачем при зверненні до суду було сплачено 1 600,00 грн. відповідно до квитанції № 46702 від 15 лютого 2017 року. Проте, відшкодуванню зазначені витрати не підлягають через незадоволення судом позовних вимог позивача.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Об'єднання підприємств Укрметалургпром до заступника голови Антимонопольного комітету України - державного уповноваженого Вовка Андрія Михайловича, треті особи - Антимонопольний комітет України, Публічне акціонерне товариство Українська залізниця , про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування розпорядження -відмовити.

Підстави для відшкодування судових витрат відсутні.

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне найменування сторін:

Позивач: Об єднання підприємств Укрметалургпром , адреса: 49000, м. Дніпро, вулиця Святослава Хороброго, будинок 11, код: 21926977, e-mail: office@ukrmetprom.org, тел. +380442790525.

Відповідач: Заступник голови Антимонопольного комітету України - державний уповноважений Вовк Андрій Михайлович, адреса: АДРЕСА_1.

Суддя В.І. Келеберда