Постанова

від 11.12.2018 по справі 826/2532/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №826/2532/17 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Ісаєнко Ю.А., Лічевецького І.О.

за участю секретаря Антоненко К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Об'єднання підприємств Укрметалургпром

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 липня 2018 року

у справі №826/2532/17 (розглянутої у порядку письмового провадження)

за позовом Об'єднання підприємств Укрметалургпром

до відповідача Заступника Голови Антимонопольного комітету України - державного уповноваженого Вовка Андрія Михайловича

треті особи: Антимонопольний комітет України,

Публічне акціонерне товариство Українська залізниця

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А :

Об'єднання підприємств Укрметалургпром звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Заступника Голови Антимонопольного комітету України - державного уповноваженого Вовка Андрія Михайловича, треті особи: Антимонопольний комітет України, Публічне акціонерне товариство Українська залізниця про визнання протиправною бездіяльності відповідача при розгляді заяви позивача від 07.10.2016 року про порушення Міністерством інфраструктури України та ПАТ Українська залізниця законодавства України про захист економічної конкуренції; зобов'язання відповідача прийняти розпорядження, за результатами розгляду заяви позивача від 07.10.2016 року про порушення Міністерством інфраструктури України та ПАТ Українська залізниця законодавства України про захист економічної конкуренції та надіслати відповідне письмове повідомлення про результати розгляду заяви.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач повідомив позивача про результати розгляду поданої заяви, проте, позивач вважає, що процедура розгляду заяви дотримана не була, у зв'язку з чим вбачає бездіяльність заступника голови Антимонопольного комітету України - державного уповноваженого Вовка Андрія Михайловича.

Позиція відповідача обґрунтована тим, що заява позивача від 07.10.2016 року була розглянута належним чином, надана відповідь по суті поставлених у ній питань, а також дотримано строки, визначені законодавством для надання такої відповіді.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 липня 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивачем було подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що відповідачем не дотримано положень Закону України Про захист економічної конкуренції , Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 року № 5. Крім того апелянт посилається на наявність у відповідача прямих повноважень на здійснення контролю за обґрунтованістю цін і тарифів на товари , що виробляються, реалізуються суб'єктами природних монополій.

Відповідачем було подано відзив (заперечення) на апеляційну скаргу в якому зазначено, що апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою та просять залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги та просив скасувати рішення суду першої інстанції й задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом при винесенні рішення норм процесуального та матеріального права.

Представник відповідача та третьої особи в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги заперечували та просили в задоволенні апеляційної скарги відмовити з огляду на її необґрунтованість та безпідставність, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 315, ст.316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Об'єднання підприємств Укрметалургпром звернулося до Антимонопольного комітету України із заявою від 07.10.2016 року № АК-276/21 стосовно порушення Міністерством інфраструктури України та ПАТ Українська залізниця законодавства про захист економічної конкуренції у зв'язку з прийняттям наказу Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства транспорту та зв'язку України №161 від 26.04.2016 року, у зв'язку з чим, на думку позивача, необґрунтовано зросла вартість вантажних перевезень.

Розглянувши заяву від 07.10.2016 року відповідачем надана відповідь листом від 30.12.2016 року за №130-29.3/07-14055 з роз'ясненнями вимог чинного законодавства, а також відсутності у Антимонопольного комітету України прямих повноважень на здійснення контролю за обґрунтованістю цін і тарифів на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій, та які встановлюються уповноваженими регулюючими органами.

Не погоджуючись з наданою відповіддю відповідача, вважаючи таку бездіяльність протиправною, позивач звернувся з позовом до суду.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, прийшов до висновку, що надаючи відповідь по суті заяви позивача від 07.10.2016 року та роз'яснюючи йому обсяг повноважень Антимонопольного комітету України у зв'язку з розглядом заяв про захист економічної конкуренції, відповідач діяв у межах своїх повноважень, з дотриманням норм чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про Антимонопольний комітет України основним завданням Комітету є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики, зокрема, в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, дотримання вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій.

Відповідно до ст. 7 Закону України Про Антимонопольний комітет України у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; розглядати справи про адміністративні правопорушення, приймати постанови та перевіряти їх законність та обґрунтованість; перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом; призначати експертизу та експерта з числа осіб, які володіють необхідними знаннями для надання експертного висновку; у випадках та порядку, передбачених законом, проводити огляд службових приміщень та транспортних засобів суб'єктів господарювання - юридичних осіб, вилучати або накладати арешт на предмети, документи чи інші носії інформації, які можуть бути доказами або джерелом доказів у справі незалежно від їх місцезнаходження; у разі перешкоджання працівникам Антимонопольного комітету України у виконанні ними повноважень, передбачених пунктами 4, 5 і 7 цієї частини, залучати поліцейських для застосування заходів, передбачених законом, для подолання перешкод; залучати поліцейських, працівників митних та інших правоохоронних органів для забезпечення проведення розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема в разі проведення розслідування; залучати до проведення перевірок спеціалістів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій за погодженням з їх керівниками, депутатів місцевих рад за їх згодою; проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження); визначати наявність або відсутність контролю між суб'єктами господарювання або їх частинами та склад групи суб'єктів господарювання, що є єдиним суб'єктом господарювання; вносити до органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування обов'язкові для розгляду подання щодо анулювання ліцензій, припинення операцій, пов'язаних із зовнішньоекономічною діяльністю суб'єктів господарювання, у разі порушення ними законодавства про захист економічної конкуренції; надавати обов'язкові для розгляду рекомендації органам влади, органам місцевого самоврядування, органам адміністративно-господарського управління та контролю, суб'єктам господарювання, об'єднанням щодо припинення дій або бездіяльності, які містять ознаки порушень законодавства про захист економічної конкуренції, та усунення причин виникнення цих порушень і умов, що їм сприяють; звертатися до суду з позовами, заявами і скаргами у зв'язку із застосуванням законодавства про захист економічної конкуренції , а також із запитами щодо надання інформації про судові справи, що розглядаються цими судами відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; звертатись та одержувати від компетентних органів інших держав необхідну інформацію для здійснення своїх повноважень; надавати компетентним органам інших держав інформацію у випадках та порядку, передбачених законом; здійснювати повноваження, передбачені Законом України Про здійснення державних закупівель та Законом України Про публічні закупівлі ; здійснювати інші повноваження, передбачені законодавством про захист економічної конкуренції та Законом України Про здійснення державних закупівель та Законом України Про публічні закупівлі .

З аналізу вищевикладеного вбачається, що Антимонопольний комітет України уповноважений на розгляд саме тих заяв і справи, які входять до сфери порушень законодавства про захист економічної конкуренції, а також проводити розслідування за цими заявами і справами, приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.

Аналізуючи зміст заяви позивача від 07.10.2016, останній вказує на незгоду з встановленням Міністерством інфраструктури України дискримінаційних умов перевезення та економічно необґрунтованого завищення цін (тарифів) на надання послуг з перевезення вантажів залізничним транспортом, у зв'язку з прийняттям наказу Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства транспорту та зв'язку України №161 від 26.04.2016.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до норм статті 7 Закону України Про Антимонопольний комітет України не передбачено повноважень щодо здійснення контролю за необґрунтованістю цін і тарифів на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій та які встановлюються уповноваженими регулюючими органами.

Відповідно до ст. 9 Закону України Про залізничний транспорт встановлення тарифів на перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу залізничним транспортом (за винятком приміських пасажирських перевезень) у межах України здійснюється на підставі бюджетної, цінової та тарифної політики у порядку, що визначає Кабінет Міністрів України.

Згідно ст. 13 Закону України Про ціни і ціноутворення державне регулювання цін здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень шляхом, зокрема, установлення обов'язкових для застосування суб'єктами господарювання фіксованих цін, граничних цін.

Згідно з абзацом 1 пункту 2 додатку до постанови Кабінету міністрів України від 25.12.1996 року № 1548 Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів) Міністерство інфраструктури України, за погодженням з Міністерством економічного розвитку України і Міністерством фінансів України встановлює, зокрема, тарифи на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги.

Мінінфраструктури відповідно до покладених на нього завдань у сфері тарифної політики, зокрема затверджує тарифи на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України й пов'язані з ними послуги (підпункт 4.3 пункту 4 Положення №581/2011).

Процедура перегляду тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом визначена Порядком перегляду тарифів на перевезення вантажів залізним транспортом, затвердженим наказом Мінінфраструктури від 08.10.2013 року №782.

Даним Порядком №782 визначено процедуру перегляду тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги і застосовується у разі зміни органами виконавчої влади рівня державних регульованих тарифів на послуги об'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках.

Мінінфраструктури не погоджує з Антимонопольним комітетом України рішення щодо встановлення рівня конкретних цін і тарифів, оскільки такому погодженню підлягають лише рішення з питань установлення порядку визначення цін і тарифів.

Наказ Мінінфраструктури Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства транспорту та зв'язку України №161 від 26.04.2016 року не підлягав погодженню Антимонопольним комітетом України.

В свою чергу Методика розрахунку тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом, затверджена наказом Міністерством транспорту та зв'язку України від 20.06.2013 року № 418 погоджувалася з Антимонопольним комітетом України в установленому законодавством порядку.

Крім того, якщо вантажовласник вважає, що збільшення провізної плати через збільшення тарифної відстані перевізником (ПАТ Українська залізниця ) було стягнуто обґрунтовано, відповідно до п.2.10 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, вантажовідправник (вантажоодержувач) усі спірні питання з розрахунків за перевезення вантажів регулює безпосередньо зі станціями, які нараховували платежі, і розрахунковими підрозділами, що провадили розрахунки, або в претензійно-позовному порядку.

Частиною 3 статті 46 Закону України Про захист економічної конкуренції за умови виконання положень рекомендацій у разі, якщо порушення не призвело до суттєвого обмеження чи спотворення конкуренції, не завдало значних збитків окремим особам чи суспільству та вжито відповідних заходів для усунення наслідків порушення, провадження у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції не розпочинається, а розпочате провадження закривається.

Згідно з частиною 2 статті 36 Закону України Про захист економічної конкуренції у випадках, коли дії чи бездіяльність, що містить ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції не має відчутного впливу на умови конкуренції на ринку, заявнику може бути відмовлено у розгляді справи.

Вирішуючи це питання, органи Комітету виходять зокрема з розміру збитків, завданих чи які можуть бути завдані суспільству чи окремим особам внаслідок порушення, можливості припинення порушення та усунення його наслідків без порушення справи.

Разом із тим, посилання апелянта на вищевказану норму є необґрунтованим, оскільки відповідачем чітко виставлено позицію про відсутність окремих прямих повноважень щодо здійснення контролю за обґрунтованістю цін і тарифів, на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій, та які встановлюються уповноваженими регулюючими нормами, що в свою чергу вказує на відсутність можливих ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Колегія суддів зазначає, що позивач не оскаржуючи по суті змісту та порядку наказу Міністерства інфраструктури України Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства транспорту та зв'язку України №161 від 26.04.2016 року, накази та розпорядження уповноважених контролюючих органів, які наділенні повноваженнями щодо здійснення контролю за обґрунтованістю цін і тарифів, на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій, їх дії чи бездіяльності, трактує бездіяльність відповідача саме у недотриманні вимог законодавства в частині передбаченої для розгляду заяв про захист економічної конкуренції процедури розгляду, строків та порядку винесення рішень (розпоряджень) за результатами такого розгляду, натомість не доводить наявність відповідних обов'язків та повноважень у відповідача на вчинення таких дій.

В Антимонопольного комітету України відсутні прямі повноваження на здійснення контролю за обґрунтованістю цін і тарифів на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій, та які встановлюються уповноваженими регулюючими органами, у зв'язку з чим заява позивача від 07.10.2016 року розглянута не за процедурою, передбаченою для заяв про захист економічної конкуренції, а надано відповідь з роз'ясненнями чинного законодавства та повноважень Антимонопольного комітету України.

При цьому, твердження апелянта, що відповідачем було надано відповідь не по всім поставленим питанням (вимогам) у поданій заяві від 07.10.2016 року є необґрунтованими, оскільки роз'яснивши позивачу, що подана ним заява не підлягає розгляду за процедурою, передбаченою для заяв про захист економічної конкуренції, тому відсутні підстави для надання оцінки всім викладеним у заяві вимогам та доводам, їх аналіз повинен проводитись лише вразі розгляду заяви за вказаною процедурою.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надаючи відповідь по суті заяви позивача від 07.10.2016 року та роз'яснюючи йому обсяг повноважень Антимонопольного комітету України у зв'язку з розглядом заяв про захист економічної конкуренції, відповідач діяв у межах своїх повноважень, з дотриманням норм чинного законодавства, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача при розгляді заяви позивача від 07.10.2016 року про порушення Міністерством інфраструктури України та ПАТ Українська залізниця законодавства України про захист економічної конкуренції.

Крім того, позовні вимоги про зобов'язання відповідача прийняти розпорядження, за результатами розгляду заяви позивача від 07.10.2016 року про порушення Міністерством інфраструктури України та ПАТ Українська залізниця законодавства України про захист економічної конкуренції не підлягають задоволенню, оскільки прийняття відповідного розпорядження є виключними повноваженнями Антимонопольного комітету України, тому задоволення таких позовних вимог є втручання у його дискреційні повноваження.

Доводи викладені в апеляційній скарзі позивача є безпідставними та необґрунтованими, носять формальний характер і не ґрунтуються ні на фактичних обставинах, ні на вимогах закону.

Посилання апелянта на наявні звіти Антимонопольного комітету України за 2013-2016 роки, в яких відповідач зазначав про припинення антиконкурентних дій органів влади, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відповідачем доведена правова позиція щодо відсутності у нього повноважень на перевірку та здійснення контролю цін та тарифів при зазначених обставинах.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись 34, 242, 243, 246, 308, 310, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Об'єднання підприємств Укрметалургпром - залишити без задоволення .

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 липня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду у порядку ст.329-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В. Земляна

Судді: Ю.А. Ісаєнко

І.О. Лічевецький

Повний текст постанови виготовлено 12 грудня 2018 року.