Постанова

від 16.07.2018 по справі 916/2485/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/2485/17 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: С.В. Таран,

Суддів : Л.О. Будішевської, В.В. Бєляновського,

при секретарі судового засідання Кияшко Р.О.,

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_1;

від відповідача (Товариства з обмеженою відповідальністю „Черноморська будівельна компанія") - участі не брали;

від відповідача (ОСОБА_2)- участі не брали;

від третьої особи (Товариства з обмеженою відповідальністю "Рао-Груп") - участі не брали;

від третьої особи (ОСОБА_3) - участі не брали;

від третьої особи (ОСОБА_4) - участі не брали;

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Одеської області, прийняте суддею Н.Д. Петренко, 23.04.2018 о 12 год 45 хв, м. Одеса, повний текст складено 03.05.2018,

у справі №916/2485/17

за позовом: ОСОБА_1

до відповідачів:

- Товариства з обмеженою відповідальністю „Черноморська будівельна компанія";

- ОСОБА_2;

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на сторони відповідача:

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Рао-Груп";

- ОСОБА_3;

- ОСОБА_4;

про визнання права власності на частку в статутному капіталі та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 р. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1.) звернувся з позовом в редакції заяви б/н від 30.01.2018 (вх.№2-593/18 від 30.01.2018) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Черноморська будівельна компанія" (далі - ТОВ „Черноморська будівельна компанія") та ОСОБА_2 про визнання за позивачем права власності на 5% у статутному капіталі ТОВ „Черноморська будівельна компанія" з 17.03.2015, що відповідає 1760 грн у статутному капіталі товариства, а також про зобов'язання останнього внести зміни до статуту та Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо зміни складу засновників (учасників) та розмірів їх часток.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обгрунтовані порушенням його корпоративних прав.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.10.2017 за вказаною позовною заявою порушено провадження у справі №916/2485/17 та залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на сторони відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Рао-Груп" (далі - ТОВ "Рао-Груп"), ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3.) та ОСОБА_4 (далі- ОСОБА_4).

Рішенням Господарського суду Одеської області від 23.04.2018 у справі №916/2485/17 (суддя Н.Д. Петренко) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд послався на те, що позивачем нереалізовано його право на вступ до ТОВ „Черноморська будівельна компанія", що унеможливлює задоволення позовних вимог як про визнання за ним права власності на частку в статутному капіталі вказаного товариства, так і про зобов'язання внести зміни до статуту та Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо зміни складу засновників (учасників) та розмірів їх часток.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 23.04.2018 у справі №916/2485/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, а також неповне з'ясування обставин справи та ненадання належної правової оцінки доказам по справі. Зокрема, скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що він набув право власності на частку в статутному капіталі ТОВ „Черноморська будівельна компанія" на підставі чинного договору дарування від 17.03.2015, а тому є всі підстави для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідачі та треті особи власні правові позиції щодо апеляційної скарги в письмовому вигляді не виклали.

У судовому засіданні 16.07.2018 представник позивача апеляційну скаргу підтримав; інші учасники справи участі не брали, хоча були належним чином сповіщені про час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами справи (том ІІ а.с.243-245).

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла наступних висновків.

Згідно з пунктами 1.1, 2.1 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю „Черноморська будівельна компанія" в редакції, затвердженій рішенням загальних зборів учасників товариства (протокол №1 від 04.04.2006) та зареєстрованій Виконавчим комітетом Одеської міської ради Одеської області 14.04.2006 за №15561020000018975, вказане товариство створено рішенням зборів засновників №1 від 04.04.2006 на підставі Господарського та Цивільного кодексів України, Законів України Про господарські товариства , Про власність та інших чинних законодавчих актів України; метою господарської діяльності товариства є одержання прибутку шляхом об'єднання майна учасників та їх участі в підприємницькій діяльності.

Відповідно до пунктів 4.2, 4.6 статуту ТОВ „Черноморська будівельна компанія" в редакції, затвердженій рішенням загальних зборів учасників товариства (протокол №5 від 04.03.2015) та зареєстрованій державним реєстратором юридичного департаменту Одеської міської ради Голоцван І.В. 13.03.2015 за №15561050010018975, для забезпечення діяльності товариства за рахунок вартості вкладів його учасників створюється статутний капітал (статутний фонд) у розмірі 35200 грн; учасники вносять у статутний капітал товариства свої внески у такому розмірі:

-ТОВ Київтурекспрес - внесок на суму 17600 грн, що відповідає частці у статутному капіталі у розмірі 50%;

-ТОВ Трактат - внесок на суму 1760 грн, що відповідає частці у статутному капіталі у розмірі 5%;

-ТОВ Профі-Тек - внесок на суму 14080 грн, що відповідає частці у статутному капіталі у розмірі 40%;

- ТОВ Рао-Груп - внесок на суму 1760 грн, що відповідає частці у статутному капіталі у розмірі 5%.

17.03.2015 між ТОВ "Рао-Груп" (дарувальник) та ОСОБА_1 (обдаровуваний) укладено договір дарування частки у статутному капіталі ТОВ „Черноморська будівельна компанія" (далі - договір дарування від 17.03.2015), за умовами якого ТОВ "Рао-Груп" передає безкоштовно у дар, а ОСОБА_1 приймає у дар частку у розмірі 5 %, що становить 1760 грн у статутному капіталі ТОВ „Черноморська будівельна компанія", місцезнаходження якого: АДРЕСА_1.

Вищезазначена частка належить дарувальнику відповідно до статуту ТОВ „Черноморська будівельна компанія", затвердженого протоколом №5 загальних зборів учасників ТОВ „Черноморська будівельна компанія" від 04.03.2015, та зареєстрованого державним реєстратором Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції І.В.Голоцван від 13.03.2015 №15561050010018975 (пункт 1 договору дарування від 17.03.2015).

Відповідно до пункту 6 договору дарування від 17.03.2015 у передбачені чинним законодавством строки обдаровуваний зобов'язується оформити та зареєструвати у відповідних державних органах зміни до установчих документів, зумовлені зміною учасників товариства. Обдаровуваний вважається повноправним учасником товариства з моменту державної реєстрації змін до статуту товариства, згідно з якими обдаровуваний вважається включеним до числа учасників товариства.

Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дєордієвою І.В. та зареєстрований в реєстрі за № 432.

ТОВ "Черноморська Будівельна Компанія" не отримувало ні від ОСОБА_7, ні від ТОВ "Профі - Тек", директором якого є ОСОБА_1, ні від ТОВ "Рао - Груп" будь-яких повідомлень щодо укладення останніми договору дарування від 17.03.2015.

Між тим рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Черноморська Будівельна Компанія", оформленим протоколом №14-07/17від 14.07.2017, вирішено:

-затвердити продаж частки у статутному капіталі товариства належної: ТОВ Київтурекспрес в розмірі 50% статутного капіталу, що дорівнює 17600 грн за ціною 17600грн; ТОВ Трактат в розмірі 5 % статутного капіталу, що дорівнює 1760 грн за ціною 1760 грн; ТОВ Профі-Тек в розмірі 40% статутного капіталу товариства, що дорівнює 14 080 грн за ціною 14080 грн; ТОВ Рао-Груп в розмірі 5 % статутного капіталу товариства, що дорівнює 1760 грн за ціною 1760 грн, що разом складає 100 % статутного капіталу товариства і дорівнює 35200 грн на користь фізичної особи громадянина Греції ОСОБА_2 шляхом укладання договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі ТОВ "Черноморська Будівельна Компанія"; включити фізичну особу громадянина Греції ОСОБА_2 до складу учасників ТОВ "Черноморська Будівельна Компанія"у зв'язку з придбанням ним 100% частки в статутному капіталі ТОВ "Черноморська Будівельна Компанія";

-затвердити наступний розподіл часток у статутному капіталі товариства: фізична особа громадянин Греції ОСОБА_2 володіє 100% голосів, що дорівнює 35200 грн, що відповідає 100% статутного капіталу товариства;

-у зв'язку із зміною учасників товариства затвердити нову редакцію статуту товариства, уповноважити ОСОБА_9 внести відповідні зміни до статуту шляхом викладення в новій редакції і підписувати всі необхідні для цього документи та представляти товариство в реєстраційних органах згідно чинного законодавства, з правом передоручення;

-звільнити з посади директора товариства ОСОБА_10 з 14 липня 2017 р. згідно з частиною першою статті 36 КзПП України, призначити на посаду директора товариства ОСОБА_9 з 17 липня 2017 р., який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2; зареєструвати зміни, пов'язані із звільненням та призначенням директора товариства в органах реєстрації, уповноважити ОСОБА_9 підготувати необхідні документи та подати їх до органу реєстрації відповідно до чинного законодавства України з правом передоручення.

Із матеріалів справи також вбачається, що між колишніми учасниками ТОВ „Черноморська будівельна компанія" (далі-продавці) та ОСОБА_2 Пантелісом (далі - покупець) було укладено договір купівлі-продажу від 14.07.2017 (далі - договір купівлі-продажу від 14.07.2017), за умовами якого продавці на умовах, визначених у цьому договорі передають у власність покупця частки в розмірі загалом 100 % статутного капіталу ТОВ „Черноморська будівельна компанія", що належить продавцям на праві власності, а покупець приймає зазначені частки в статутному капіталі ТОВ „Черноморська будівельна компанія" та зобов'язується оплатити вартість часток в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі.

Державна реєстрація змін до установчих документів товариства здійснюється в порядку передбаченому чинним законодавством України. Сторони дійшли згоди доручити проведення державної реєстрації змін до установчих документів товариства представнику покупця з наданням відповідних повноважень з моменту підписання даного договору з правом передоручення (пункт 1.3.5 договору купівлі-продажу від 14.07.2017).

В подальшому було проведено державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ "Черноморська Будівельна Компанія", відповідно до яких єдиним учасником товариства відповідача є ОСОБА_2 (пункт 1.2 статуту ТОВ „Черноморська будівельна компанія" в редакції, затвердженій рішенням загальних зборів учасників товариства (протокол №14-07/17 від 14.07.2017) та зареєстрованій державній реєстратором - приватним нотаріусом Дульською 18.07.2017 за №10741050016061871).

Предметом спору у даній справі є вимоги позивача про визнання за ним права власності на 5% у статутному капіталі ТОВ „Черноморська будівельна компанія" з 17.03.2015, що відповідає 1760 грн у статутному капіталі товариства, а також про зобов'язання останнього внести зміни до статуту та Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо зміни складу засновників (учасників) та розмірів їх часток.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог у даній справі місцевий господарський суд виходив з підстав недоведеності позивачем належними та допустимими доказами правомірності його вимог.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком місцевого суду з огляду на наступне.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 р. №475/97-ВР, зокрема статтею 1 Першого протоколу до неї (1952р.), передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві. Так, відповідно до частини четвертої статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу (стаття 16 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною другою статті 20 Господарського кодексу України одним з способів захисту прав та законних інтересів є визнання наявності або відсутності прав.

Частиною першою статті 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Зазначеною нормою закріплено презумпцію законності набуття права власності, тобто право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або якщо незаконність набуття права власності встановлена рішенням суду, а також встановлено відкритість переліку підстав набуття права власності з обмеженням їх виключно тими, що прямо передбачені в законодавстві.

Ураховуючи, що відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, чи у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту у порядку, передбаченому статтею 392 Цивільного кодексу України (правова позиція Верховного Суду України у справі за №6-244цс14).

За правилами статті 392 Цивільного кодексу України позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Отже, стаття 392 Цивільного кодексу України не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Саме таку правову позицію викладено Верховним Судом України у справі за №6-1912цс15.

Відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частка в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю є об'єктом цивільних прав або майном у розумінні статті 190 Цивільного кодексу України.

Учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства (частини перша, друга статті 147 Цивільного кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Моментом укладення договору вважається досягнення сторонами в належній формі всіх істотних умов договору (стаття 638 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 717 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Відповідно до статті 722 Цивільного кодексу України право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття. Прийняття обдаровуваним документів, які посвідчують право власності на річ, інших документів, які посвідчують належність дарувальникові предмета договору, або символів речі (ключів, макетів тощо) є прийняттям дарунка.

Отже, договір дарування є реальним договором і вважається укладеним з моменту передачі речі (дарунка); до цього він не вважається укладеним.

Відповідно до частини другої статті 334 Цивільного кодексу України переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.

Таким чином, за загальним правилом факт передання речі набувачеві зумовлює виникнення в останнього права власності на таку річ. Однак, виходячи з того, що за договором дарування право власності у обдаровуваного виникає не з моменту його передачі, а лише з моменту його прийняття, то до того часу, поки дарунок ще не був реально вручений обдаровуваному дарувальник має право відмовитись від договору дарування. Причому, у разі такої відмови від договору дарування законодавством не передбачено будь-яких негативних правових наслідків для дарувальника.

Позивачем на підтвердження наявності у нього права власності на частку у статутному капіталі ТОВ „Черноморська будівельна компанія" надано договір дарування від 17.03.2015.

Предметом договору дарування від 17.03.2015 є майнові права (частка у статутному капіталі товариства), а відтак нерозривно пов'язане з ними особисте немайнове право участі у товаристві, визначене статтею 100 Цивільного кодексу України.

Для того, щоб мати змогу розпоряджатись корпоративними правами та виконати умови договору дарування особа повинна набути статусу учасника господарського товариства.

Відповідно до частини першої статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права- це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Реалізація передбаченого статтею 147 Цивільного кодексу України, статтею 53 Закону України "Про господарські товариства" права учасника товариства з обмеженою відповідальністю продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства, здійснити відчуження своєї частки (її частини) третім особам, якщо інше не встановлено статутом товариства, пов'язана з укладенням відповідного правочину (купівлі-продажу, міни, дарування, безоплатної передачі тощо). Особа, яка придбала частку в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, здійснює права і виконує обов'язки учасника товариства з моменту набуття права власності на частку в статутному капіталі.

Положеннями пункту 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 25.02.2016 визначено, що право власності на частку в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю у третьої особи виникає з моменту укладення договору, якщо інше не встановлено домовленістю сторін (стаття 363 Цивільного кодексу України). Набуття права власності на частку в статутному капіталі надає третій особі право на вступ до товариства з обмеженою відповідальністю. Право участі у товаристві з обмеженою відповідальністю або товаристві з додатковою відповідальністю є особистим немайновим правом, а отже, автоматичного набуття статусу учасника товариства у зв'язку з набуттям третьою особою права власності на частку в статутному капіталі не відбувається. Право безпосередньої участі у товаристві з обмеженою відповідальністю або товаристві з додатковою відповідальністю третя особа набуває тільки з моменту вступу до товариства, що має бути підтверджено відповідним рішенням загальних зборів учасників товариства.

Таким чином, перехід права власності на корпоративні права відбувається у два етапи: 1) укладення договору про відчуження частки та його нотаріальне посвідчення (за необхідності); 2) реєстрація змін до установчих документів юридичної особи, пов'язаних зі зміною складу її учасників на підставі відповідного договору, після прийняття відповідного рішення загальних зборів товариства.

Враховуючи викладене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що уклавши договір дарування частки у статутному капіталі, скаржник не стає повноправним учасником товариства, оскільки він набуває (у разі прийняття дарунку) лише право володіння подарованою часткою. Однак, здійснювати інші правомочності власника, зокрема користуватися та розпоряджатися цією часткою, тобто стати повноправним учасником товариства, обдаровуваний може лише після внесення відповідних змін до статуту та Єдиного державного реєстру щодо складу учасників товариства (частина п'ята статті 89 Цивільного кодексу України).

З огляду на те, що ОСОБА_1 до відчуження ТОВ "Рао-Груп" частки ОСОБА_2 Пантелісу не вчинив жодної дії, направленої на прийняття подарованої йому частки ТОВ „Черноморська будівельна компанія" (прийняття дару не відбулося), а також враховуючи те, що загальними зборами товариства відповідача не приймалось рішення про прийняття до складу його учасників ОСОБА_1, оскільки він не реалізував своє право на вступ до ТОВ "Черноморська Будівельна Компанія", відповідна держреєстрації змін в установчих документах товариства не відбулася, тому відсутні підстави вважати, що до апелянта повністю перейшло право власності (володіння, користування, розпорядження) на частку у товаристві з обмеженою відповідальністю.

Крім того, колегією суддів враховується, що позивач особисто був присутній на загальних зборах ТОВ "Черноморська будівельна компанія", які відбулися 14.07.2017, однак заперечень щодо участі в них ТОВ "Рао-Груп" не надав, про те, що за договором дарування від 17.03.2015 йому подаровано частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю присутніх учасників товариства також не сповістив.

Відповідно до правил статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

В силу вимог статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту набуття ним права власності на частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю за договором дарування від 17.03.2015, а тому судом правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції об'єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із чим дійшов обґрунтованого висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції; твердження апелянтів про порушення Господарського суду Одеської області норм права при прийнятті рішення від 23.04.2018 не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування цього рішення колегія суддів не вбачає.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області 23.04.2018 у справі №916/2485/17- без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на ОСОБА_1.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 17.07.2018.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя Л.О. Будішевська

Суддя В.В. Бєляновський