Постанова

від 17.07.2018 по справі 805/471/18-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2018 року справа №805/471/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ, вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гайдара А.В., суддів Сіваченка І.В., Шишова О.О., секретар судового засідання Токарева А.Г., за участю представника відповідача Сенникова А.А., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2018 року (повний текст складено 19 квітня 2018 року в м. Слов'янськ Донецької області) у справі № 805/471/18-а (суддя в 1 інстанції - Чучко В.М.) за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0006914812 від 12.12.2017 року на суму 6 258,42 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0006914812 від 12.12.2017 року на суму 31 292,10 грн.

30 березня 2018 року позивач надіслала на адресу Донецького окружного адміністративного суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0006914812 від 12.12.2017 року про застосування штрафу у розмірі 6 258,42 грн.

Позов обґрунтований тим, що на думку позивача податковим органом неправомірно застосовані штрафні санкції у розмірі 20% у сумі 6 258,42 грн. за несвоєчасно сплачені грошові зобов'язання з плати за землю (орендна плата) за червень-грудень 2015 року, виявлені під час проведення камеральної перевірки, оскільки уточнюючою податковою декларацією податкові зобов'язання з плати за землю скориговані до 0,00 грн., а тому відсутні факти несвоєчасної сплати вказаного податкового зобов'язання. У зв'язку з наведеним позивач вважає спірне ППР незаконним та необґрунтованим, а тому просив у судовому порядку його скасувати.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2018 року у справі № 805/471/18-а адміністративний позов було задоволено, внаслідок чого: скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області № 0006914812 від 12.12.2017 року про нарахування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 6 258,42 грн.; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДФС у Донецькій області (ЄДРПОУ 39406028; місцезнаходження: 87526, Донецька область, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2, місцезнаходження - 87549, АДРЕСА_1) понесені судові витрати з судового збору у розмірі 704,80 грн.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення місцевого суду є необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, та просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Відповідно до вимог частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2), ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця 05.05.2003 року за номером 2 274 017 0000 010640, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (арк.справи 12-13).

23 квітня 2007 року між Мелекінською сільською радою Донецької області (Орендодавець) та Приватним підприємцем ОСОБА_2 (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 1,9930 га, кадастровий НОМЕР_1 Предметом договору є строкове платне користування земельною ділянкою, яка знаходиться у АДРЕСА_2 згідно рішення Мелекінської сільської ради № 5/6-207 від 29.12.2006 року (арк.справи 14-15).

11 лютого 2015 року позивачем до податкового органу було подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік, якою було визначено річну суму орендної плати за землі державної або комунальної власності на 2015 рік в розмірі 53 643,59 грн., щомісячно до сплати за період з січня по листопад - 4 470,30 грн., за грудень - 4 470,29 грн. Факт відправлення вказаної декларації відповідачу підтверджується Квитанцією № 2 від 11.02.2015 року (арк.справи 16-17).

07 лютого 2017 року позивачем до податкового органу було подано уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік, якою зменшено зобов'язання на загальну суму 49 173,00 грн., а саме: відображення, як завищення, податкових зобов'язань щомісячно за січень-листопад 2015 року на суму 4 470,30 грн. та відображено щомісячно до сплати за вказаний період 0,00 грн. Факт відправлення підтверджується Квитанцією № 2 від 07.02.2017 року (арк.справи 18-20).

Зазначені суми самостійно визначених платежів з орендної плати за землю за 2015 рік щомісячно відображались податковим органом в інтегрованій картці ФОП ОСОБА_2 за видом платежу орендна плата з фізичних осіб , які в подальшому скориговані і виключені з картки (арк.справи 30-45).

20 листопада 2017 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області проведено камеральну перевірку з питання своєчасності сплати орендної плати за землю ФОП ОСОБА_2 за 2015 рік. За результатами перевірки складено акт № 60/05-99-48-12/2554812126 від 20.11.2017 року, яким встановлено порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб, визначеного п. 288.7 ст. 288 Податкового кодексу України за затримку на 546, 519, 515, 496, 488, 466, 435, 405 та 374 календарних днів сплати (арк.справи 8-9).

12 грудня 2017 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області на підставі акту перевірки сформовано податкове повідомлення - рішення № 0006914812 за затримку сплати суми грошового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб у сумі 31 292,10 грн., яким зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 6 258,42 грн. (арк.справи 10-11).

Наведені обставини підтверджені матеріалами справи і не є спірними.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Наведена норма кореспондуються з приписами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 ст. 16 54 Податкового кодексу України (далі за текстом - ПК України), за якими платник податків зобов'язаний, в тому числі, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим зобов'язанням є сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Платою за землю є обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України ).

У п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до статті 269 Податкового кодексу України платниками плати за землю є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Згідно з положеннями п. 288.1 - 288.4 статті 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

За пунктом 288.7 статті 288 ПК України, податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 Податкового кодексу України.

У відповідності до статті 285 Податкового кодексу України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

За приписами п. 287.1 - 287.4 Податкового кодексу України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році. Облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться щороку до 1 травня. Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Отже, позивач зобов'язаний сплачувати визначені в поданих податкових деклараціях узгоджені податкові зобов'язання.

Разом з цим, відповідно до п. 50.1 статті 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Приписами п.102.1 статті 102 ПК України встановлено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Отже, позивач має право подати уточнюючий розрахунок до податкової декларації в передбачений законодавством строк.

Відповідно до матеріалів справи, позивачем додержано визначений законодавством строк подання уточнень до декларації за 2015 рік (уточнення подані 07.02.2017 року).

Як слідує з положень підпункту 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Разом з цим, у випадку не сплати узгодженої суми податкового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу (підпункт 126.1 ст. 126 ПК України).

Таким чином, підставою для притягнення платника податків до відповідальності є юридичний факт вчинення останнім податкового правопорушення у вигляді несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Приймаючи до уваги, що сума орендної плати за землю протягом спірного періоду часу (червень - грудень 2015 року) позивачем скоригована в уточнюючому розрахунку, за яким сума плати за землю склала 0,00 грн., відсутні правові підстави для притягнення позивача до відповідальності у вигляді штрафу за приписами підпункту 126.1 ст. 126 ПК України, оскільки за таких обставин відсутній факт несвоєчасної сплати податкового зобов'язання.

Отже, спірне податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем з порушенням норм законодавства, а отже підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2018 року у справі № 805/471/18-а - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2018 року у справі № 805/471/18-а - залишити без змін.

Повне судове рішення - 17 липня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.В. Гайдар

Судді І.В. Сіваченко

О.О. Шишов