Рішення

від 19.07.2018 по справі 910/5753/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.07.2018Справа № 910/5753/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Де Ново" (м. Київ)

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєна" (м. Київ)

Про стягнення 172.499,11 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Де Ново" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєна" про стягнення 172 499,11 грн., з яких: 113.216,02 грн. основного боргу, 33.964,81 грн. штрафу, 17.696,97 грн. пені, 1.717,65 грн. 3% річних, 5.903,66 грн. інфляційних втрат. Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 2587,49 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору № НС-040-08-17-1 про надання послуг в сфері інформатизації від 04.08.17.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.18. суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 910/5753/18, ухвалив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), встановив учасникам судового процесу строки на подання відзиву, заперечень на відзив, додаткових письмових пояснень, клопотань, заяв.

Відповідачем у встановлений судом строк письмового відзиву на позов не подано, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надано.

При цьому судом встановлено, що відповідачу ухвалу суду про відкриття провадження в даній справі направлену на адресу, визначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та на поштову адресу, вказану в договорі № НС-040-08-17-1 про надання послуг в сфері інформатизації від 04.08.17., однак, конверти з ухвалою суду від 24.05.18. про відкриття провадження в даній справі повернулись на адресу суду з відмітками підприємства поштового зв'язку про вибуття адресата та з відміткою про інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.08.17. між позивачем (далі - Виконавець) та відповідачем (далі - Замовник) було укладено Договір № НС-040-08-17-1 про надання послуг в сфері інформатизації (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого Виконавець зобов'язується надавати Замовнику послуги у сфері інформатизації, перелік та умови надання яких закріплені у відповідних додатках до цього Договору (далі - Послуги), а Замовник зобов'язується приймати надані Виконавцем Послуги та своєчасно і у повному обсязі оплачувати Виконавцю вартість наданих Послуг, у порядку, передбаченому цим Договором.

Відповідно до п. 1.2 Договору детальний перелік та вартість Послуг, що можуть надаватися на умовах цього Договору, визначається згідно прайс-листа Виконавця. Діючий прайс-лист Виконавця на момент підписання цього Договору наведений у Додатку № 1, що складає невід'ємну частину цього Договору. Надалі прайс-лист Виконавця може змінюватися відповідно до умов розділу 4 цього Договору. Опис окремих Послуг, умови їх надання та рівень якості Послуг, що надаються Виконавцем Замовнику на умовах цього Договору, визначається в Додатку № 2 (далі - Угода про рівень якості Послуг), складає невід'ємну частину цього Договору (п. 1.3 Договору).

Строк дії Договору сторонами погоджено пунктом 9.1 з дати підписання Договору і діє до 31.12.17., але в будь-якому випадку положення Договору є дійсними до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним. У випадку відсутності письмових заяв сторін за тридцять календарних днів до закінчення строку дії Договору, його дія автоматично продовжується на один календарний рік. Автоматичне продовження строку дії Договору в порядку згідно даного пункту Договору відбувається періодично.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

Позивач вказує на наявність у відповідача заборгованості за Договором в сумі 113.216.,02 грн. по оплаті наданих Виконавцем послуг.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

За своєю правовою природою Договір є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до наявних в матеріалах справи актів надання послуг: № 1427 від 30.09.17. на суму 60 723,22 грн., № 1601 від 31.10.17. на суму 52 339,20 грн., № 1779 від 30.11.17. на суму 153,60 грн., позивачем відповідачу надано за Договором послуг на суму 113.216,02 грн.

Судом встановлено, що акти № 1427 від 30.09.17. на суму 60 723,22 грн., № 1779 від 30.11.17. на суму 153,60 грн. підписані відповідачем без зауважень чи заперечень.

Акт № 1601 від 31.10.17. на суму 52 339,20 грн. відповідачем не підписаний, разом з тим, пунктами 5.2,5.3 Договору сторонами погоджено наступне.

Щомісяця, до 10 числа кожного місяця, наступного за звітним періодом, Виконавець надсилає Замовнику рахунок-фактуру на оплату Послуг та підписані зі своєї сторони Акти приймання-передачі наданих Послуг, які були надані Замовнику протягом звітного періоду. Сума рахунку визначається у національній валюті України. Замовник щомісячно підписує та направляє Виконавцю протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання Акт приймання передачі наданих Послуг або мотивовану відмову від приймання Послуг та підписання Акту. У разі неотримання Виконавцем підписаного Акту або мотивованої відмови від приймання Послуг та підписання Акту протягом п'яти робочих днів з моменту отримання Акту Замовником, вважається, що Послуги надані Виконавцем у звітному періоді належним чином, у відповідності із умовами цього Договору та вимогами чинного законодавства України, що підтверджується Актом приймання-передачі наданих Послуг, підписаним Виконавцем порядку.

Судом встановлено, що позивач направив відповідачу 06.11.17. Акт № 1601 від 31.10.17. на суму 52 339,20 грн. та рахунок на оплату Послуг на поштову адресу відповідача, яка вказана в розділі 13 Договору, що підтверджується накладною Pony Express.

Виконавцем не було отримано підписаного Акту № 1601 від 31.10.17. або мотивованої відмови від приймання Послуг та підписання Акту № 1601 від 31.10.17. на суму 52 339,20 грн. протягом п'яти робочих днів з моменту отримання Акту Замовником, з огляду на що Послуги за Актом № 1601 від 31.10.17. на суму 52 339,20 грн. є такими, що надані Виконавцем у звітному періоді належним чином

Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст. ст. 76, 77, 91 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, представлені позивачем акти надання послуг є належним доказом надання послуг відповідачу за Договором.

В ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2.2.1 Договору закріплено обов'язок замовника своєчасно приймати та в повному обсязі здійснювати оплату наданих Виконавцем Послуг в строки і порядку, передбаченим Договором і додатками до нього.

Виконавець має право отримувати оплату за надані Послуги своєчасно та в повному обсязі відповідно до умов Договору (п. 2.3.1 Договору).

Згідно з п. 5.4 Договору Замовник здійснює розрахунки з Виконавцем за надані за звітний період Послуги у національній валюті України, шляхом перерахування відповідних сум на поточний рахунок Виконавця щомісячно, до 20 числа кожного місяця, наступного за звітним періодом. Неотримання рахунку-фактури не звільняє Замовника від оплати вартості Послуг. У випадку неотримання Замовником рахунку-фактури на оплату Послуг до 10 (десятого) числа поточного місяця, Замовник зобов'язаний звернутись до Виконавця для встановлення належної до сплати суми.

Отже, з врахуванням викладеного та пункту 5.4 Договору строк оплати послуг на суму113.216,02 грн. є таким, що настав.

Доказів оплати відповідачем позивачу наданих за Договором послуг на суму 113.216,02 грн. матеріали справи не містять.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивачем доведено належним чином, а відповідачем не спростовано факту існування у останнього заборгованості за надані послуги в розмірі 113.216,02 грн.

Оскільки відповідач прийняв замовлені ним послуги, однак не оплатив їх повної вартості, грошові кошти в розмірі 113.216,02 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 1.717,65 грн. 3% річних, 5.903,66 грн. інфляційних втрат.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Враховуючи визначені позивачем періоди для нарахування інфляційних втрат та 3% річних, судом здійснено їх перерахунок та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 1.717,24 грн. 3% річних, 5.903,66 грн. інфляційних втрат. 3% річних в сумі 0,41 грн. нараховано безпідставно, а тому суд відмовляє в позові в цій частині.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 33.964,81 грн. штрафу, 17.696,97 грн. пені, суд відзначає викладене далі.

Пунктом 6.11 Договору передбачено, що у разі порушення строків оплати наданих Послуг, Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, від розміру простроченого платежу за кожний календарний день прострочення виконання зобов'язання. У разі порушення строків оплати наданих Послуг на строк, що перевищує 15 (п'ятнадцять ) календарних днів, Замовник на вимогу Виконавця додатково до пені сплачує на користь Виконавця штраф у розмірі 30% від розміру заборгованості. У будь-якому разі розмір штрафних санкцій, що нараховуються на підставі даної статті не може перевищувати загальну вартість наданих за звітний період Послуг.

Приписами ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Зазначене кореспондується з нормами ст. 617 Цивільного кодексу України згідно якої особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, суд відзначає, що приписами ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.

Згідно зі ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Таким чином, вказана стаття поширюється і на майнові відносини, що регулюються Господарським кодексом України. У зв'язку з цим на положення Господарського кодексу України про господарські договори також поширюються принцип свободи договору, крім випадків, передбачених абзацем другим ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України (яка встановлює обмеження права сторін договору відступати від положень нормативно-правових актів).

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних

Відповідачем обґрунтованих пояснень щодо неможливості виконати взяті на себе зобов'язання за Договором та доказів визнання п. 6.11 Договору недійсним не подано.

Здійснивши перерахунок суми пені та штрафу судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 17.696,97 грн. пені, 33.964,81 грн. штрафу, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, ч. 9 ст. 165, ст. ст. 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєна" (01042, м. Київ, вул. Академіка Філатова, б. 10-А, офіс 2/31; ідентифікаційний код 18094266) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Де Ново" (04163, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 1-3; ідентифікаційний код 35877574) 113.216 (сто тринадцять тисяч двісті шістнадцять) грн. 02 коп. основного боргу, 1.717 (одну тисячу сімсот сімнадцять) грн. 24 коп. 3% річних, 5.903 (п'ять тисяч дев'ятсот три) грн. 66 коп. інфляційних втрат, 17.696 (сімнадцять тисяч шістсот дев'яносто шість) грн. 97 коп. пені, 33.964 (тридцять три тисячі дев'ятсот шістдесят чотири) грн. 81 коп. штрафу, 2.587 (дві тисячі п'ятсот вісімдесят сім) грн. 48 коп. судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.М. Ващенко