Рішення

від 30.05.2018 по справі 911/516/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2018 р. м. Київ Справа № 911/516/18

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Український торгівельний дім «Белшина»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шинна компанія»

про стягнення 1998459,29 грн.

За участю секретаря судового засідання Беркут Я.О.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 748 від 18.05.2017 року); ОСОБА_2 (довіреність № 749 від 18.05.2017 року);

від відповідача: ОСОБА_3 (ордер КС № 353012 від 03.05.2018 року).

обставини справи:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Український торгівельний дім «Белшина» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шинна компанія» про стягнення 1998459,29 грн. з яких 1682216,92 грн. основного боргу, 27460,32 грн. пені, 53394,53 грн. 3% річних та 235387,52 грн. інфляційних.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.04.2018 року відкрито провадження у справі № 911/516/18, справу № 911/516/18 призначено за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07.05.2018 року.

07.05.2018 року від відповідача надійшла заява б/н від 07.05.2018 року про відкладення розгляду справи з підстав викладених у поданій заяві.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце підготовчого засідання, в судове засідання 07.05.2018 року не з'явився, вимог ухвали Господарського суду Київської області від 04.04.2018 року не виконав, про причини неможливості виконання вимог ухвали не повідомив.

Розглянувши в судовому засіданні 07.05.2018 року заяву відповідача про відкладення розгляду справи № 911/516/18, суд дійшов висновку про поважність причин неявки відповідача в судове засідання та про задоволення відповідної заяви, у зв'язку з чим на підставі п. 1 ч. 2 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України ухвалою суду від 07.05.2018 року підготовче засідання у справі № 911/516/18 відкладалось на 30.05.2018 року.

Окрім того, в судовому засіданні 07.05.2018 року представником позивача було подано заяву про зменшення позовних вимог, згідно якої позивач на підставі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України просить суд стягнути з відповідача 1637216,92 грн. основного боргу, решту вимог залишити без змін.

Таким чином, предметом розгляду даного спору є стягнення з відповідача 1953459,29 грн. з яких 1637216,92 грн. основного боргу, 27460,32 грн. пені, 53394,53 грн. 3 % річних та 235387,52 грн. інфляційних.

В судовому засіданні 30.05.2018 року представник позивача зазначив, що позовні вимоги, з підстав викладених у позовній заяві, підтримує в повному обсязі з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог. Також зазначив про те, що позивачем повідомлено про всі обставини справи, які йому відомі, та надані всі наявні докази в підтвердження викладеного на які він посилається.

Представник відповідача в судовому засіданні 30.05.2018 року уточнені позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Відповідно до ч. 6 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у ч. 2 ст. 182 цього Кодексу, за письмовою згодою всіх учасників справи, розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

Враховуючи, що судом під час підготовчого судового засідання 30.05.2018 року вирішено питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, за письмовою згодою сторін, суд за результатами підготовчого засідання постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті в даному судовому засіданні 30.05.2018 року.

В судовому засіданні 30.05.2018 року позивач позовні вимоги уточнені підтримав в повному обсязі. Відповідач судовому засіданні 30.05.2018 року проти позову не заперечував.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв'язку з чим, в судовому засіданні 30.05.2018 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

11.07.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український торгівельний дім «Белшина» (далі - позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Шинна компанія» (далі - відповідач, Покупець) було укладено Договір поставки (з відстрочкою платежу) № 145 (далі - Договір) з Додатковими угодами.

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупця Товар, окремими партіями, відповідно до замовлення Покупця (далі - Товар), а Покупець зобов'язується приймати і оплачувати Товар.

Поставка Товару здійснюється Постачальником протягом 15 робочих днів з дати узгодження (підтвердження) заявки в порядку встановленому у п. 4.2 Договору на умовах: склад Покупця, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Малинська, буд. № 3, якщо інше не погоджено Сторонами (п. 5.1 Договору).

Датою поставки і переходу прав власності та всіх ризиків є дата видаткової накладної, яка видається Постачальником (п. 6.2 Договору).

Оплата за партію Товару, яка підлягає поставці відповідно до прийнятого Постачальником до виконання замовлення Покупця, здійснюється на умовах відстрочки платежу строком на 14 календарних днів від дня поставки товару (п. 7.5 Договору в редакції Додаткової угоди № 5 від 10.08.2015 року).

Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими на це представниками і скріплення печатками Сторін і діє до 31.12.2016 року, але в будь-якому разі до моменту належного виконання Сторонами взятих на себе зобов'язань за цим Договором в повному обсязі. Якщо за 15 календарних днів до закінчення строку дії цього Договору однією із Сторін не буде заявлено про відмову від цього Договору (письмово не підтверджено про припинення дії цього Договору) та/або зміну (перегляд) його умов, Договір вважається щорічно продовженим на той же строк та на тих самих умовах (п. 11.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 7 від 09.03.2016 року).

Як стверджує позивач, на виконання зобов'язань за Договором ним було поставлено відповідачу за період з 21.11.2016 року по 05.12.2017 року Товар на загальну суму 1683713,32 грн., що підтверджується видатковими накладними, які підписані уповноваженими представниками Сторін та скріплені їх печатками, рахунками на оплату та довіреностями на отримання ТМЦ (копії наявні в матеріалах справи).

Однак, відповідач в порушення п. 7.5 Договору в редакції Додаткової угоди № 5 від 10.08.2015 року, своєчасно та в повному обсязі свої зобов'язання з оплати отриманого Товару не виконав, розрахувався частково.

З метою досудового врегулювання спору, позивач 23.01.2018 року надіслав відповідачу ОСОБА_4 № 44 від 22.01.2018 року про сплату заборгованості за поставлений станом на 22.01.2018 року Товар, яка отримана відповідачем 30.01.2018 року, проте залишена останнім без відповіді та задоволення (копії наявні в матеріалах справи).

У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з даним позовом і просить згідно зменшених позовних вимог стягнути з відповідача 1637216,92 грн. основного боргу.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, за наслідками розгляду спору судом встановлено заборгованість відповідача в сумі 1637216,92 грн.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати Товару, позивач просить стягнути з відповідача 27460,32 грн. пені на підставі п. 8.3 Договору за загальний період з 08.08.2017 року по 28.02.2018 року нарахованої за видатковими накладними № 4672 від 24.07.2017 року, № 4746 від 28.07.2017 року, № 4693 від 09.08.2017 року, № 7571 від 05.12.2017 року, 53394,53 грн. 3 % річних та 235387,52 грн. інфляційних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України за загальний період з 06.12.2016 року по 28.02.2018 року нараховані за видатковими накладними за період з 21.11.2016 року по 05.12.2017 року.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Пунктом 8.3 Договору передбачено, що у випадку порушення встановлених даним Договором строків розрахунків за поставлений Товар, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня, від суми не сплаченого в строк Товару за кожний день прострочення. Сплата пені не звільняє Покупця від виконання зобов'язань по розрахунку та відшкодування Постачальнику збитків у повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, 3 % річних та інфляційних, судом встановлено, що вказані нарахування проведено окремо по кожній неоплачені накладній, по кожному періоду на фактичні суми заборгованості, існування яких у відповідні періоди відповідачем визнано. Пеня нарахована в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідач в ході розгляду спору в судовому засіданні 30.05.2018 року в порядку ст. 191 Господарського процесуального кодексу України заявив про визнання зменшених позовних вимог у справі № 911/516/18 в повному обсязі.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Частиною 6 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Водночас, як передбачено ст. 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Враховуючи, що в ході розгляду спору судом встановлено зобов'язання відповідача сплатити на користь позивача 1637216,92 грн. заборгованості за спірним Договором, 27460,32 грн. пені, 53394,53 грн. 3 % річних та 235387,52 грн. інфляційних в загальній сумі 1953459,29 грн., які відповідачем визнані в повному обсязі, і таке визнання позову не суперечить законодавству та не стосується прав та інтересів інших осіб, уточнені позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги (уточнені) позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем визнані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі (з уточнених позовних вимог) в сумі 29301,89 грн .

Керуючись ст.ст. 73, 74, 129, 191, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шинна компанія» (08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, 4-Б, ідентифікаційний код 30367798) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Український торгівельний дім «Белшина» (14011, м. Чернігів, вул.Івана Мазепи (Щорса), буд. 100, ідентифікаційний код 35237656) 1637216 (один мільйон шістсот тридцять сім тисяч двісті шістнадцять) грн. 92 коп. основного боргу, 27460 (двадцять сім тисяч чотириста шістдесят) грн. 32 коп. пені, 53394 (п'ятдесят три тисячі триста дев'яносто чотири) грн. 53 коп. 3 % річних, 235387 (двісті тридцять п'ять тисяч триста вісімдесят сім) грн. 52 коп. інфляційних та 29301 (двадцять дев'ять тисяч триста один) грн. 89 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу ХІ Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 08.06.2018 р.

Суддя Т.П. Карпечкін