Рішення

від 12.07.2018 по справі 914/891/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.07.2018р. Справа №914/891/18

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Чорній Л.З., при секретарі М. Фарина, розглянувши матеріали

позовної заяви: Публічного акціонерного товариства «Шахта Надія , с. Сілець Сокальського району Львівської області

до відповідача: Приватного підприємства Плис , м. Львів

про стягнення 60 527,47 грн.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1-юрисконсульт

від відповідача: не з'явився

Судом роз'яснено зміст ст.ст.35,46 ГПК України, а саме, процесуальні права та обов'язки, зокрема, право заявляти відводи. Відводу не заявлено.

Позов заявлено Публічним акціонерним товариством Шахта Надія , с. Сілець Сокальського району Львівської області до Приватного підприємства Плис , м. Львів про стягнення 60 527,47 грн.

Ухвалою суду від 18.05.2018 року відкрито провадження у справі №914/891/18 за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено на 06.06.18 р. Однак, у зв'язку з перебуванням судді Чорній Л.З. на навчанні, судове засідання, призначене на 06.06.18 р. не відбулося. Ухвалою суду від 07.06.18 р. розгляд справи відкладено на 27.06.18 р. Ухвалою суду від 27.06.18 р. розгляд справи відкладено на 12.07.18 р.

Позиції сторін.

Позовні вимоги обгрунтовані тим , що між сторонами існують договірні відносини купівлі-продажу вугілля (договір купівлі-продажу вугілля за №237/07 від 14.07.2014 р.). На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 418 675,00 грн. згідно товарно-транспортних накладних, копії яких долучено до матеріалів справи.

У зв'язку з частковою оплатою поставленого товару заборгованість відповідача перед позивачем на дату подання позову до суду склала 130 175,00 грн .

Крім того, між ПАТ Шахта Надія і ПП Плис укладено договір поставки товару №1/21-07 від 21.07.14 р. на підстві якого відповідачем поставлено позивачу товар на загальну суму 147 328,80 грн.(копії видаткових накладних долучено до матеріалів справи. Позивачем здійснено оплату на загальну суму 50 000,00 грн., відтак неоплаченим залишився товар на суму 97 328,80 грн .

Враховуючи заборгованість позивача перед відповідачем, позивачем здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог (130 175,00 грн.- 97 328, 80 грн.=32 846,20 грн.), відтак просить стягнути з відповідача 32 846,20 грн. боргу.

Крім цього, відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача 3 145,15 грн. 3% річних та 24 536,12 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, відзиву на позов суду не надав, хоча належним чином і в установленому законом порядку був повідомлений про час та місце слухання справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

Заяви і клопотання сторін .

29.05.18 р. позивачем через канцелярію суду подано заяву про витрати, пов'язані із розглядом справи за вх.№19097/17 на суму 1 762,00 грн.(судовий збір).

06.06.18 р. позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог за вх.№20322/18 (уточнено дати ТТН).

06.06.18 р. позивачем подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи за вх.№20321/18 (долучено копію заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог).

Обставини справи.

Між Публічним акціонерним товариством «Шахта Надія , с. Сілець Сокальського району Львівської області та Приватного підприємства Плис , м. Львів укладено договір купівлі-продажу вугілля за №237/07 від 14.07.2014 р. згідно якого продавець (позивач) зобов'язався поставити та передати у власність покупцю (відповідачу) товар, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах договору.

Відповідно до п. 2.1 договору строк поставки-15 днів з моменту узгодження ціни на товар та надходження коштів на розрахунковий рахунок продавця, якщо передоплата не перевищує узгодженої суми.

Відповідно до п. 4.1 договору оплата вугілля у відповідності з її ціною, вказаною в рахунках та/або накладних здійснюється покупцем у формі повної попередньої оплати перерахунку належних коштів на уточнений банківських рахунок продавця.

Марка, базові характеристики якості, базова ціна, період поставки та обсяги поставки вугілля, яке буде поставлятися, визначено додатковими угодами до договору (№1,2), які долучені до матеріалів справи.

На виконання умов договору, позивачем поставлено відповідачу товар на суму 418 675,00 грн., що підтверджується товаро-транспортними накладними копії яких долучено позивачем до матеріалів справи, а саме:

- № 836 від 15. 09.2014 р. на суму 21 000,00 грн.;

- № 837 від 15.09.2014 р. на суму 21 000,00 грн.;

- № 838 від 15.09.2014 р. на суму 21 000,00 грн.;

- № 835 від 15.09.2014 р. на суму 21 000,00 грн.;

- № 839 від 15.09.2014 р. на суму 21 000,00 грн.;

- № 840 від 15.09.2014 р. на суму 21 000,00 грн.;

- № 841 від 15.09.2014 р. на суму 30 000,00 грн.;

- № 842 від 15.09.2014 р. на суму 30 000,00 грн.;

- № 846 від 15.09.2014 р. на суму 30 000,00 грн.;

- № 847 від 15.09.2014 р. на суму 20 000,00 грн.;

- № 1005 від 15.10.2014 р. на суму 74 175,00 грн.;

- № 1296 від 04.12.2014 р. на суму 35 000,00 грн.;

- № 1353 від 17.12.2014 р. на суму 35 000,00 грн.;

- № 140 від 30.01.2015 р. на суму 38 500,00 грн.

В порушення умов договору відповідачем здійснено оплату за поставлений товар частково на загальну суму 288 500,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, а саме:

- від 30.10.2014 р. №254 на суму 80 000,00 грн.;

- від 30.10.2014 р. №256 на суму 100 000,00 грн.;

- від 03.12.2014 р. №264 на суму 35 000,00 грн.;

- від 17.12.2014 р. №269 на суму 35 000,00 грн.;

- від 30.01.2015 р. №279 на суму 38 500,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлене вугілля становить 130 175,00 грн.

Однак, 21.07.2014 р. між ПАТ Шахта Надія і ПП Плис укладено договір поставки товару №1/21-07 на підставі якого відповідачем поставлено позивачу товар на загальну суму 147 328,80 грн. згідно наступних накладних:

- №1-29/07 від 29.07.2014 р. на суму 130 836,00 грн.;

- №1-18/08 від 18.08.2014 р. на суму 9 120,00 грн.;

- №1-28/08 від 28.08.2014 р. на суму 7 372,80 грн.

Згідно банківської виписки від 22.08.2014 р. №2014, копію якої позивачем долучено до матеріалів справи, позивачем здійснено оплату за поставлений товар на загальну суму 50 000,00 грн.

Враховуючи вказане, позивачем здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог (заява про зарахування зустрічних однорідних вимог за вх.№20321/18 від 06.06.18 р.) в результаті чого сума боргу відповідача перед позивачем склала 32 846,20 грн. (130 175,00 грн.-97 328,80 грн.).

Крім цього, відповідно до поданого розрахунку позивачем нараховано відповідачу 3 145,15 грн. 3% річних за період з 01.03.2015 р. ро 08.05.2018 р. та 24 536,12 грн. інфляційних втрат за цей же період.

Оцінка суду.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна строна (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем, що на виконання умов договору купівлі-продажу вугілля №237/07 від 14.07.2014 р. позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 418 675,00 грн.

Вказане підтверджується копіями товарно-транспортих накладних, що долучені позивачем до матеріалів справи.

Натомість відповідач за отриманий товар розрахувався частково в результаті чого заборгованість за поставлений товар склала 130 175,00 грн.

Дана заборгованість повністю підтверджується первинними документами, а також поясненнями представника позивача в судових засіданнях.

Однак, позивачем заявлено до стягнення 32 846,20 грн. основного боргу у зв'язку з тим, що ним здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог відповідача на суму 97 328,80 грн.

Відповідно ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Таким чином, статтею 601 ЦК України визначено зарахування, як спосіб припинення зобовґязання. Особливість зарахування полягає в тому, що воно може припинити одразу два зустрічних зобовґязання-за умови рівності розміру вимог. Якщо ж зустрічні вимоги нерівні, то може мати місце часткове зарахування: більше за розміром зобов'язання продовжує існувати у частині, що перевищує менше.

Проаналізувавши правову природу зарахування, як способу припинення зобовґязання можна дійти висновку, що таке можливо при наявності наступних умов:

1) зустрічність вимог. Це означає, що сторони одночасно беруть участь у двох зобовґязаннях і при цьому кредитор за одним зобовґязанням є боржником в іншому зобовґязанні;

2) однорідність вимог (гроші, однорідні речі). При цьому слід мати на увазі, що сторони з метою проведення зарахування своєю угодою не можуть змінювати предмет вимог (наприклад, оцінити речі в грошах). Така штучна однорідність не має правового значення, і зарахування неможливе. Однорідність повинна виявлятися й у природі зобовґязань;

3) дозрілість вимог. Необхідно, щоб строк виконання зобовґязань або вже настав, або був визначений моментом запитання, або, щоб термін не був вказаний взагалі, тобто, виконання можна було вимагати в будь-який момент;

4) ясність вимог. Припускається, що між сторонами немає спору відносно характеру зобовґязання, його змісту, умов виконання і т.д. Якщо одна сторона звернулася із заявою про зарахування, а інша сторона зобовґязання протиставить цій вимозі заперечення відносно характеру, терміну, розміру виконання тощо, то в такому випадку суперечка підлягає судовому розгляду і зарахування можливе лише за рішенням суду (господарського суду).

Проаналізувавши зміст та підставу грошових вимог, які підлягають зазрахуванню, судом встановлено, що сторони одночасно беруть участь у двох зобов'язаннях і при цьому кредитор (позивач) за одним зобовґязанням є боржником в іншому зобов'язанні на суму 97 328,80 грн. Вказані вимоги є грошовими в обох зобов'язаннях, строк виконання цих зобов'язань щодо оплати за одержаних товар настав. Заперечень зі сторони відповідача щодо зарахування зустрічних позовних вимог від відповідача на адресу суду не надходило.

До матеріалів справи позивачем долучено докази направлення заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог відповідачу

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що зарахування зустрічних однорідних вимог проведено позивачем з врахуванням вимог цивільного законодавства та є таким, що може мати місце у даних правовідносинах.

Щодо нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних втрат в сумі 27 681,27 грн. (3 145,15 грн. 3% річних та 24 536,12 грн. інфляційних втрат).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснивши перерахунок трьох процентів річних в сумі 3 145,15 грн. та 24 536,12 грн. інфляційних втрат (з урахуванням положень постанови Пленуму Вищого господарського суду України у постанові «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 р. №14), дійшов висновку, що такий здійснено вірно, а тому до стягнення підлягає 27 681,27 грн. (3 145,15 грн. 3% річних та 24 536,12 грн. інфляційних втрат).

Відповідач в судові засідання не з'явився, відзиву на позов суду не надав, хоча належним чином і в установленому законом порядку повідомлений про час та місце слухання справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

Щодо неявки відповідача, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч.5 ст. 252 ГПК України, яка визначає особливості розгляду справи у порядку спрощеного провадження, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Клопотання будь-якої із сторін про розгляд даної справи з викликом сторін суду не надходило. Судом з власної ініціативи розгляд справи проводився в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Таким чином, на момент звернення з позовом до суду документально підтверджено, що у відповідача існує заборгованість перед позивачем на суму 60 527,47 грн.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. (ст. 86 ГПК України).

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивач надав суду всі належні та допустимі докази, які дають можливість суду задоволити позовні вимоги та стягнути з відповідача 60 527,47грн. заборгованості за отриманий товар. Натомість відповідач своїм правом на спростування позовних вимог не скористався, письмових заперечень по суті позову суду не надав, хоча судом створено рівні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підтверджені матеріалами справи і є такими, що підлягають до задоволення..

СУДОВІ ВИТРАТИ .

Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи що позовні вимоги підлягають до задоволення в повому обсязі, та те, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, неявку відповідача в жодне судове засідання, неподання відзиву на позов, суд дійшов висновку судовий збір в розмірі 1762,00 грн. за подання позовної заяви до суду покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 3, 12,13, 74,76,77,86,236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства ПЛИС (79017, м. Львів, вул. Тарнавського,83/2; код ЄДРПОУ 20795332) на користь Публічного акціонерного товариства Шахта Надія (80086, с. Сілець Сокальського району Львівської області; код ЄДРПОУ00178175) 32 846,20 грн. основного боргу, 3 145,15 грн. 3% річних, 24 536,12 грн. інфляційних втрат та 1762,00 грн. судового збору.

Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 17.07.2018 року.

Суддя Чорній Л.З.