Рішення

від 19.07.2018 по справі 926/1103/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2018 р. м. Чернівці Справа № 926/1103/18

Господарський суд Чернівецької області у складі головуючого судді Ковальчук Т.І.,

за участю секретаря судового засідання Гаврилюк І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 926/1103/18

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «РІЛЕЙД» , м. Київ,

до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Алькасар КІМ» , м. Чернівці,

про стягнення помилково перерахованих коштів у сумі 30000,00 грн.

Представники:

Позивача - ОСОБА_2, адвокат, ордер ЧЦ 21711 від 14.06.2018 р.

Відповідача - не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «РІЛЕЙД» звернулося з позовом до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Алькасар КІМ» про стягнення помилково перерахованих коштів у сумі 30000,00 грн. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що незважаючи на пред'явлену претензію та відсутність між сторонами договірних або інших зобов'язальних правовідносин відповідач не повернув позивачеві на його вимогу помилково перераховані кошти в сумі 30000,00 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач платіжним дорученням № 40 від 30.01.2018 року помилково перерахував відповідачеві кошти в сумі 30000,00 грн., при тому, що ніяких договірних зобов'язань чи відносин між ними не існує. Позивач, зазначено в позові, звернувся до відповідача з претензією про повернення помилково перерахованих коштів, однак листа було повернуто в зв'язку з тим що відповідач за зазначеною адресою не проживає. За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача 30000,00 грн. на підставі ст. 1212 ЦК України, в силу якої особа, що набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Ухвалою від 04.06.2018 р. відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 19 червня 2018 року за участю представників сторін, позивача зобов'язано надати додаткові документи, відповідача зобов'язано в 15-тиденний строк надати відзив на позовну заяву, докази на його підтвердження, заяву із запереченнями про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, якщо такі заперечення наявні.

До початку судового засідання 19.06.2018 р. через канцелярію суду від позивача надійшли додаткові документи, від відповідача - клопотання про перенесення розгляду справи на інший день у зв'язку з тим, що відповідач не ознайомлений з позовом, тому не може подати відзив.

Ухвалою від 19.06.2018 р. оголошено перерву в підготовчому засіданні до 11.00 год. 19.07.2018 р. для належного оформлення відповідачем правовідносин представництва в господарському процесі та подання відзиву на позов.

03.07.2018 р. через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому ТОВ «Алькасар КІМ» проти вимог позивач заперечило, зазначивши, що у листопаді 2017 року позивачем і відповідачем як підрядником і субпідрядником в особі їх директорів було досягнуто попередньої згоди щодо ведення робіт з «Будівництва Великої Окружної дороги від проспекту Маршала Рокоссовського до вул. Богатирської з будівництвом транспортної розв'язки в різних рівнях» , що свідчить про укладення сторонами усного правочину. Для виконання відповідачем кошторисної та технічної документації у межах вказаного правочину позивач сплатив йому аванс у розмірі 30000,00 грн., які відповідач використав на зарплату кошториснику, збори при отриманні дозвільних документів та власний прибуток, а в першій половині січня 2018 року передав на розгляд позивачеві всю виконану документацію. Однак, зазначає відповідач у відзиві, позивач відмовився від документів, хоча виконував об'єкт на підставі даних кошторисних завдань. У зв'язку з викладеним відповідач вважає, що виконав умови усного правочину і перерахована сума не може бути повернута позивачеві.

19.07.2018 р. від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання від 19.07.2018 р. про розгляд справи без участі представника у разі його неявки та відповідь на відзив, в якій ТОВ «РІЛЕЙД» з викладеним у відзиві відповідача не погодився, зазначивши, що між керівниками сторін не було жодних зустрічей, договірні відносини відсутні, документи, які б підтверджували викладені у відзиві обставини, відповідачем не подані.

Представник відповідача у судове засідання 19.07.2018 р. не з'явився без повідомлення причин неявки.

Разом з тим, в матеріалах справи наявні докази належного повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання, а саме розписка його представника ОСОБА_3 який здійснює представництво інтересів ТОВ «Алькасар КІМ» у судовому процесі на підставі доручення від 21.05.2018 р. № 2/2018. (а.с. 88, 92).

Відповідно до ч. 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Представник позивача в судовому засіданні 19.07.2018 р. позовні вимоги підтримав, пояснив, що кошти у сумі 30000,00 грн. були перераховані відповідачеві помилково, оскільки у позивача не було жодних договірних відносин з ТОВ «Алькасар КІМ» , на претензію про повернення коштів відповідач не відреагував, на підтвердження своїх доводів у відзиві, що він виконував роботи для позивача, відповідач жодних доказів не надав та таких і не існує, в зв'язку з чим просив задовольнити позов.

Заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «РІЛЕЙД» є юридичною особою, державна реєстрація якої проведена 03.12.2016 р., код ЄДРПОУ 40999235, вид діяльності - підготовчі роботи на будівельному майданчику, надання в оренду будівельних машин і устаткування, будівництво житлових і нежитлових будівель, будівництво доріг і автострад (а.с. 24-28).

Відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Алькасар КІМ» , зареєстрований як юридична особа 19.08.2015 р., код ЄДРПОУ 39958342, до видів діяльності серед іншого включено будівництво житлових і нежитлових будівель (а.с. 19-23).

30 січня 2018 року платіжним дорученням № 40 позивач ТОВ «РІЛЕЙД» перерахував на банківський рахунок ТОВ «Алькасар КІМ» кошти в сумі 30000,00 грн. з призначенням платежу: «оплата зг. дог. субпідряду № 30/01/2018-суб від 30.01.18 р., в т.ч. ПДВ 20% 5000,00 грн.» (а.с. 12, 70).

08 лютого 2018 року позивач надіслав відповідачеві вимогу за вихідним № 08/02/18 про повернення помилково перерахованих платіжним дорученням № 40 від 30.01.2018 року коштів у сумі 30000,00 грн., а 12.04.2018 р. звернувся до відповідача з претензією від 10.04.2018 р. № 10/04-18 про повернення вказаних коштів (а.с. 13, 14-17). Як видно з фотокопії конверту на адресу ТОВ «Алькасар КІМ» , претензію останньому вручено не було в зв'язку з відсутністю адресата за зазначеною адресою.

Стверджуючи, що між сторонами немає жодних договірних відносин і не існує правових підстав для перерахування коштів відповідачеві, позивач просить стягнути з ТОВ «Алькасар КІМ» кошти в сумі 30000,00 грн. як безпідставно набуте майно.

Заперечуючи проти позову, відповідач у відзиві вказує на те, що сторонами було укладено усний правочин про виконання кошторисної документації на будівництво об'єкту «Великої Окружної дороги від проспекту Маршала Рокоссовського до вул. Богатирської з будівництвом транспортної розв'язки в різних рівнях» , який (правочин) відповідач виконав належним чином, тому правомірно отримав кошти в розмірі 30000,00 грн. в якості оплати за виконані роботи.

Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків визначено статтею 11 Цивільного кодексу України, відповідно до частини 1 якої цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК).

За визначенням частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 4 статті 203 ЦК правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Статтею 205 Цивільного кодексу визначено форми правочину та способи вилевиявлення. Так, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

За приписами частини 1 статті 206 ЦК усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів (ч. 2 ст. 206 ЦК).

Відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Аналогічну норму містить стаття 181 Господарського кодексу України, яка регламентує загальний порядок укладання господарських договорів.

Відповідно до приписів пунктів 1, 4 ч. 1 статті 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами; інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Згідно з нормою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК).

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За приписами статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Відповідно до статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідач у відзиві доводить, що на підставі усного правочину з позивачем ним було виконано кошторисну та технічну документацію для будівництва об'єкту «Великої Окружної дороги від проспекту Маршала Рокоссовського до вул. Богатирської з будівництвом транспортної розв'язки в різних рівнях» .

Виконання кошторисної та технічної документації на будівництво охоплюється змістом договору будівельного підряду та може бути предметом окремого договору підряду на розробку проектно-кошторисної документації, проведення проектних та пошукових робіт (статті 875, 887 ЦК України).

За договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом (ст. 875 ЦК).

За змістом частин 1 та 2 статті 877 ЦК України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт, а договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов'язана надати відповідну документацію.

Відповідно до статті 887 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 888 ЦК України передбачено, що за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов'язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Завдання на проектування може бути підготовлене за дорученням замовника підрядником. У цьому разі завдання стає обов'язковим для сторін з моменту його затвердження замовником. Підрядник зобов'язаний додержувати вимог, що містяться у завданні та інших вихідних даних для проектування та виконання пошукових робіт, і має право відступити від них лише за згодою замовника.

Аналізуючи наведені законодавчі норми, суд приходить до висновку, що статті Цивільного кодексу України, які врегульовують загальні положення про підряд, не містять імперативної норми про укладення договору підряду виключно в письмовій формі та не передбачають, що договір підряду, укладений в усній формі між юридичними особами, є недійсним.

Разом з тим, для того, щоб встановити наявність між сторонами зобов'язальних правовідносин за договором підряду, повинні бути хоча б якісь документи, які свідчать про домовленість учасників договору про його предмет, ціну і строк дії договору (істотні умови), обсяг прав і обов'язків сторін за таким договором, про існування матеріального результату виконання договору, зокрема, виготовлена кошторисна та технічна документація, акт приймання-передавання виконаних робіт чи документації від підрядника замовнику.

Враховуючи, що процес виготовлення проектно-кошторисної та технічної документації включає в себе, щонайменше, передачу замовником підряднику вихідних даних і потребує певного часу для виконання розрахунків і розробки та складення власне такої документації, суд критично оцінює доводи відповідача, що між сторонами було укладено усний правочин, який повністю виконано у момент його вчинення.

У будь-якому випадку відповідачем не надано жодного документального підтвердження укладення з позивачем і виконання правочину, на підставі якого останнім було сплачено 30000,00 грн. на рахунок ТОВ «Алькасар КІМ» .

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Доказами у господарському процесі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст. 73 ГПК України).

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

В ході розгляду справи суд констатує, що відповідачем не подано жодних доказів у розумінні ст. 73 ГПК України на підтвердження обставин, якими від обґрунтовує заперечення проти позову, а саме: що між ним і позивачем існують відносини зобов'язального характеру з виготовлення кошторисної і технічної документації на об'єкт будівництва.

Як видно з поданого позивачем договору субпідряду № 30/01/2018-суб від 30.01.2018 р., який зазначено в якості підстави для перерахування відповідачеві коштів у сумі 30000,00 грн. у платіжному дорученні № 40 від 30 січня 2018 року, цей договір укладено між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «РІЛЕЙД» (Субпідрядник) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Магістраль-77» (Генеральний підрядник) на влаштування Генеральним підрядником з матеріалів Субпідрядника (бетон, арматура) підпорної стінки ПС-1 з буроінєкційних паль ПІП 12 на будівельному майданчику - земельній ділянці між вул. Микільсько-Слобідською та Броварським проспектом м. Київ (а.с. 77-81).

З названого договору не вбачається будь-яких відомостей про участь у ньому ТОВ «Алькасар КІМ» .

Пунктами 4.2.1 та 7.1 договору субпідряду № 30/01/2018-суб від 30.01.2018 р. передбачено обов'язок Субпідрядника (ТОВ «РІЛЕЙД» ) сплатити Генеральному підряднику (ТОВ «Магістраль-77» ) 30000,00 грн. авансового платежу.

За таких обставин суд доходить до висновку, що відповідач не довів належними і допустимими доказами наявність достатньої правової підстави для отримання від позивача коштів у розмірі 30000,00 грн.

Натомість, доводи позивача, що вказані кошти сплачені відповідачеві помилково, підтверджуються самим платіжним дорученням № 40 від 31.01.2018 р. про їх перерахування на підставі договору субпідряду № 30/01/2018-суб від 30.01.2018 р. та названим договором, учасником якого відповідач не являється.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

З аналізу наведеної норми ЦК випливає, що зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

- по-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння;

- по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою;

- по-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК).

У ході розгляду справи суд встановив, що у спірних правовідносинах позивача і відповідача відсутні підстави для набуття відповідачем коштів у сумі 30000,00 грн., тому згідно з приписами статті 1212 Цивільного кодексу України останній зобов'язаний повернути ці кошти позивачеві.

Відтак, суд доходить висновку, що позов є обгрунтованим і підлягає задоволенню. У зв'язку із задоволенням позову судовий збір належить стягнути з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 4, 20, ч. 1 ст. 129, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Алькасар КІМ» (58000, м. Чернівці, вул. Ярослава Мудрого, буд. 33, код ЄДРПОУ 39958342) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «РІЛЕЙД» (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4-А, офіс 139, код ЄДРПОУ 40999235) 30000,00 грн. коштів, отриманих без достатньої правової підстави, та 1762,00 грн. судового збору.

З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.

Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

У судовому засіданні 19.07.2018 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст підписано 19 липня 2018 року.

Суддя Т.І.Ковальчук