Рішення

від 26.04.2018 по справі 369/12064/16-ц

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/12064/16-ц

Провадження № 2/369/236/18

РІШЕННЯ

Іменем України

26.04.2018 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Усатова Д.Д.,

за участі секретарів: Кузьменко П.О., Ярмак О.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та про визнання правочину недійсним,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з позовом до, посилаючись на те, що 13.04.2005 між неюта ОСОБА_6 укладений Договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1501 га., що знаходиться в АДРЕСА_1. 21.11. 2006 їй виданий державний акт серії НОМЕР_1 про право власності на земельну ділянку площею 0,1501 га., що знаходиться в АДРЕСА_1, із зазначенням її кадастрового номеру - НОМЕР_2 Ознайомившись з отриманим результатом, їй стало відомо про те, що межі земельної ділянки НОМЕР_2 розташовані на кадастровій карті неправильно - вказана земельна ділянка змістилась у порівняння з фактичним її місцем розташування на місцевості.

Також, були зміщенні земельні ділянки, які розташовані по сусідству з моєю в селі Мрія, Києво- Святошинського району Київської області по вулиці Нова. Відповідно, відновлення меж земельної ділянки позивачки в натурі (на місцевості) та її закріплення межовими знаками стало неможливим, адже в такому разі межі даної земельної ділянки були б закріпленні на земельній ділянці, власником якою є інша особа.

Враховуючи наведене, позивачка порівняла розташування земельних ділянок в селі Мрія, Києво- Святошинського району Київської області по вулиці Нова в Публічній кадастровій карті України з їх розташуванням на генеральному плані села Мрія станом на 2008 рік, який міститься в Шпитьківській сільській раді Києво-Святошинського району Київської області ескізу забудови житлового масиву в селі Мрія станом на 2006 рік Відповідно до схеми викопіювання з генерального плану села Мрія станом на 2008 рік, по вулиці Нова в селі Мрія Київської області першої та другою розташовані земельні ділянки, які належать до земель територіальної громади - земельна ділянка для проведення спортивних змагань (стадіон) та передана у користування земельна ділянка за НОМЕР_3.

Після земельних ділянок територіальної громади, розміщені передані у приватну власність 16 земельних ділянок з закріпленням їм номерів: НОМЕР_4, кожна наступна з яких межує з попередньої.

Після земельних ділянок, які передані у приватну власність, знову ідуть землі територіальної громади.

Аналогічну інформацію містить копія фрагменту генерального плану в частині села Мрія поєднаного з детальним планом окремих частин села Мрія Києво- Святошинського району Київської області, розробленим ДП УкрНДІпромцивільсільбуд , який затверджений рішенням 17-ї сесії 6 -го скликання Шпитьківської сільської ради від 29.08.2013.

На генеральному плані 2013 року уточнена інформація про те, що землі територіальної громади, які розташовані після земельної ділянки 39, розділені на три земельних ділянки.

Однак, в Публічній кадастровій карті України по вулиці Нова в селі Мрія Київської області відображена більша кількість земельних ділянок (у порівнянні з Генеральним планом), які належать на праві приватної власності власникам земельних ділянок, а саме земельна ділянка НОМЕР_5 кожна наступна з яких межує з попередньої.

Отже, зміщення земельних ділянок в Публічній кадастровій карті України у порівнянні з генеральним планом села Мрія станом на 2008 рік, ескізом забудови житлового масиву станом на 2008 рік, по вулиці Нова в селі Мрія відбулось через додання ще одної земельної ділянки з номером НОМЕР_6.

В Публічній кадастровій карті України земельна ділянка з адресою АДРЕСА_2 має кадастровий номер НОМЕР_7 та належить ОСОБА_5.

Через вказане, в липні 2016 року представником позивача - адвокатом ОСОБА_1 був направлений запит Голові Шпитьківської сільської ради Києво- Святошинського району Київської області з проханням направити довідку та/або рішення про присвоєння земельній ділянці по АДРЕСА_2 та про передачу її у власність земельної ділянки.У відповідь на адвокатський запит, Шпитьківською сільською радою наданий лист вих. № 428 від 19.08.2016 року з відповіддю наступного змісту: земельна ділянка за кадастровим номером НОМЕР_7, що зараз належить ОСОБА_5, - не нова земельна ділянка. Ця земельна ділянка раніше належала ОСОБА_4 і мала адресу: АДРЕСА_3. Для того, щоб такі громадяни: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_3, та ОСОБА_11 - зберегли своє право на використання земельних ділянок по вулиці Нова в селі Мрія, якими користуються уже близько 20 років, і відповідно до цього їхні земельні ділянки було відображено в Державному земельному кадастрі, земельну ділянку ОСОБА_4 було переміщено на порожнє місце і присвоєно іншу адресу. У сільській раді не зберігаються копії виданих довідок, у тому числі довідка про присвоєння адреси земельній ділянці за кадастровим номером НОМЕР_7 - АДРЕСА_2. На думку позивачки, дії Шпитьківської сільської ради з переміщення земельної ділянки НОМЕР_7 суперечать нормам законодавства України та мають бути визнанні недійними, доказом чого є наступне. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера, (частина 3 та 4 статті 79-1 Земельного кодексу України). З наведеного випливає, що до повноважень Шпитьківської сільської ради Києво- Святошинського району Київської області не належить право самовільно переміщувати земельні ділянки, змінювати їх межі, присвоювати земельній ділянці нову адресу замість старої.Переміщення земельної ділянки суперечить фундаментальним положенням законодавства України, яке відносить земельну ділянку до об'єктів нерухомості. Внаслідок такої незаконної дії Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області з переміщення земельної ділянки ОСОБА_4 АДРЕСА_3 між земельними ділянками НОМЕР_8 та НОМЕР_9 на земельну ділянку НОМЕР_10 з розташуванням між земельними ділянками НОМЕР_11 та НОМЕР_12, утворилась нова земельна ділянка, яка змістила всі земельні ділянки, в тому числі і мою, доказом чого є наступне. Відповідно до ескізу забудови житлового масиву в селі Мрія станом на 2006 рік, Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права, викопіювання із зведеного плану інвентаризації земель села Мрія М:1200 (додається), земельна ділянка ОСОБА_4 з кадастровим номером НОМЕР_7 має номер 29 та розташована між земельною ділянкою НОМЕР_8, яка належить ОСОБА_12 та земельною ділянкою НОМЕР_9, яка належить ОСОБА_13.

В листі Шпитьківської сільської ради вих. № 428 від 19.08.2016 року зазначено, що земельна ділянка за кадастровим номером НОМЕР_7, що зараз належить ОСОБА_5, - не нова земельна ділянка. Ця земельна ділянка раніше належала ОСОБА_4 і мала адресу: АДРЕСА_3 і дану земельну ділянку було переміщено на порожнє місце і присвоєно іншу адресу .

Однак, відповідно до схеми викопіювання з генерального плану села Мрія станом на 2008 рік, та з генерального плану станом на 2013 рік, по вулиці Нова в селі Мрія Київської області жодного порожнього місця між земельними ділянками НОМЕР_11 та НОМЕР_12 не має .

У зв'язку з наведеним та через відсутність в законодавстві можливості переміщення земельної ділянки, в Публічній кадастровій карті України по вулиці Нова в селі Мрія Київської області земельна ділянка НОМЕР_7 двічі відображена в Державному земельному кадастрі з різним місцем розташування та різними власниками, а саме:

Вперше, як така, що належить ОСОБА_4 з розташуванням в Державному земельному кадастрі між земельною ділянкою з кадастровим номером НОМЕР_13 (земельна ділянка НОМЕР_8, яка належить ОСОБА_12) та земельною

ділянкою з кадастровим номером НОМЕР_14 (земельна ділянка НОМЕР_9, яка належить ОСОБА_13),

Вдруге, як така, що належить ОСОБА_5 з розташуванням в Державному земельному кадастрі між земельною ділянкою з кадастровим номером НОМЕР_15 (земельна ділянка НОМЕР_11, яка належить ОСОБА_14) та земельною ділянкою з кадастровим номером НОМЕР_16 (земельна ділянка НОМЕР_12, яка належить ОСОБА_15).

Отже, дії Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області щодо переміщення меж земельної ділянки НОМЕР_7 та додання нової земельної ділянки по АДРЕСА_2, призвели до виникнення на Публічній кадастровій карті України нової земельної ділянки та відповідного зміщення всіх сусідніх земельних ділянок по відношенню до їх фактичних меж використання.

Станом на дату подання позову, фактичні межи моєї земельної ділянки та місце її розташування не співпадають з її межами та розташуванням на Публічній кадастровій карті України, що в свою чергу унеможливлює відновлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості та не дає можливості вільно використовувати дане майно на власний розсуд.

Враховуючи викладене, з метою усунення перешкод у користуванні майном, відновлення

прав позивачки та законних інтересів як власника, в судовому порядку повинні бути визнані недійсними рішення Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області щодо переміщення місця розташування земельної ділянки НОМЕР_7 та присвоєння їй нової адреси - АДРЕСА_2.

Відповідно, має бути визнаний недійсним договір купівлі - продажу земельної ділянки НОМЕР_7 в АДРЕСА_2, який був укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Виходячи з статті 81 Земельного кодексу, право власності на земельну ділянку в АДРЕСА_2 ніколи не виникало.

Дана земельна ділянка була зареєстрована за ОСОБА_4, а згодом - за ОСОБА_17, на підставі незаконного рішення Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області щодо переміщення місця розташування земельної ділянки НОМЕР_7 та присвоєння їй нової адреси - АДРЕСА_2.

Тобто, на підставі статті 178, статті 179, статті 181 Цивільного кодексу України, статті 81 Земельного кодексу земельна ділянка в АДРЕСА_2 не є оборотоздатним об'єктом, його не можна продати, подарувати тощо.

Відповідно, договір купівлі-продажу від 09.09.2015 року даної земельної ділянки, який укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_17, та який посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Чемериською Н.В. за номером: 1767, суперечить статті 178, статті 179, статті 181, статті 331 Цивільного кодексу України через те, що його предметом є продаж Товару, який не є об'єктом цивільних прав.

Позивачка просила суд визнати недійсним рішення Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області зі зміни місця розташування земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_7, визнати недійсним рішення Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області з присвоєння земельній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_7 адреси АДРЕСА_2, визнати недійсним Договір купівлі - продажу від 09.09.15 р. земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_7, який укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_17, та посвідчений приватним нотаріусом Києво- Святошинського районного нотаріального округу Київської області Чемериською Н.В. за номером: 1767.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали у повному обсязі, просили задовольнити.

Представники відповідачів та відповідачі в судове засідання не з'явились з невідомих причин, про дату судового засідання повідомлені належним чином.

Суд, вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Статтями 1,2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст.15,16 ЦК України, ст.4 ЦПК України кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку.

Згідно ст.152 ч.3,3 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до вимог ст.116 ч.1 Земельного Кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до вимог ст.118 ч.6 Земельного Кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ст.122 Земельного Кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад.

Відповідно до ст.81 Земельного Кодексу України, (в редакції, яка була чинною на час видачі спірного державного акту) право власності на землю виникає на підставі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, щ обули раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки( паю).

Згідно ст.125 Земельного Кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності на земельну ділянку посвідчуються державним актом( стаття 126 Земельного Кодексу України).

Державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Відповідно до вимог ст.321 ч.1 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до вимог ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому судом, під час розгляду справи були створені всі необхідні умови для забезпечення здійснення позивачем та відповідачем наданих законом прав для всебічного та повного дослідження обставин справи, у порядку ч.3 ст.12 ЦПК України було роз'яснено права та обов'язки, положення щодо змагальності процесу та необхідності надання доказів на підтвердження своїх доводів, позивач та відповідач попереджалися про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і відповідне право на забезпечення доказів.

Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, які встановлені ст.ст.12,13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог або заперечень, саме сторона визначає коло доказів, які вона надає суду.

Зазначеними правами позивач скористувався у повному обсязі.

Всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилалися позивач та його представники, як на підставу своїх вимог, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.12,13,81,258,259,263-265,354 ЦПК України, -

вирішив:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.Д.Усатов