Постанова

від 11.07.2018 по справі 390/132/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 липня 2018 року м. Кропивницький

справа № 390/132/18

провадження № 22-ц/781/1122/18

Апеляційний суд Кіровоградської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С.І. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О.Л., Чельник О.І.

за участі секретаря - Тимошенко Т.О.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

третя особа - приватний нотаріус Кіровоградського районного нотаріального округу Кіровоградської області Томаз Вікторія Ігорівна,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 ОСОБА_7 на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 16 квітня 2018 року у складі судді Бойко І.А. і

В С Т А Н О В И В :

У січні 2018 року ОСОБА_4, від імені якого діяв ОСОБА_8 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 та просив в порядку застосування наслідків недійсності правочину скасувати Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 22001757 від 11.06.2015, видане приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Кіровоградської області Томаз В.І., за яким зареєстровано право власності на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1 за фізичною особою ОСОБА_5 на підставі договору міни (обміну) №966 від 11.06.2015.

Позовна заява мотивована тим, що 11.06.2015 між позивачем та відповідачем укладено безоплатний договір міни, за умовами якого ОСОБА_4 у власність відповідачу передана земельна ділянка площею 5,4465 га, кадастровий номер НОМЕР_1, надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Бережинської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, а відповідачем ОСОБА_5 у власність позивача передана земельна ділянка площею 0,0100 га, яка розташована на території Полтавської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області.

Зазначений договір позивач вважає недійсним через його нікчемність, оскільки відчуження земельних ділянок не відповідає вимогам закону.

Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 16 квітня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що зміст договору міни (обміну), який укладено 11.06.2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 прямо не суперечить п.15 Перехідних положень Земельного кодексу України, договір укладений сторонами добровільно, в письмовій формі та нотаріально посвідчений.

Суд не може вважати спірний договір нікчемним, застосувати наслідки недійсності правочину та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, що передбачено ст.216 ЦК України. Вимоги про визнання договору недійсним позивачем не ставились, тому позов не підлягає задоволенню.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_7 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що обмін земельними ділянками сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, шляхом укладення та нотаріального посвідчення договору міни між позивачем та відповідачем є недійсним з моменту вчинення відповідно до Закону, а відтак, визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В судовому засіданні апеляційного суду представники ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_9 та ОСОБА_7 підтримали доводи апеляційної скарги, представник ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_10 заперечував проти доводів апеляційної скарги.

Приватний нотаріус Кіровоградського районного нотаріального округу Томаз В.І. в судове засідання не з'явилася про час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з судовою повісткою, надала відзив на апеляційну скаргу та просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Відповідно до положень ч.1 ст.372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Оскільки третя особа про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, суд вирішив розглянути справу її участі, що відповідає положенням ст.372 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що 11.06.2015 між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено договір міни (обміну), посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Кіровоградської області Томаз В.І. та зареєстрований в реєстрі за № 966 (а.с.10-12).

Відповідно до договору ОСОБА_4 та ОСОБА_5 міняють (обмінюють), передають у власність один одному належне їм на праві власності нерухоме майно, а саме: ОСОБА_4 - земельну ділянку площею 5,4465 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована на території Бережинської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, цільове призначення якої: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а ОСОБА_5 - земельну ділянку, площею 0,0100 га, що розташована на території Полтавської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області, цільове призначення якої: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Право власності на земельну ділянку ОСОБА_4, що є предметом цього договору, підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим Кіровоградською районною державною нотаріальною конторою 19.12.2014, за реєстровим номером 2-272.

Вказане право власності 19.12.2014 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - номер запису 8161470, підтвердженого витягом з реєстру №31328259 від 19.12.2014.

Право власності на земельну ділянку ОСОБА_5, що є предметом цього договору, підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 13.09.2013 року, індексний номер 9369412, зареєстрованого Реєстраційною службою Компаніївського районного управління юстиції Кіровоградської області.

Вказане право власності 13.09.2013 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - номер запису 2482661, підтвердженого витягом з реєстру №9369533 від 13.09.2013.

Згідно договору міна (обмін), за домовленістю сторін, проводиться без грошової доплати.

Такий обмін земельними ділянками визначений сторонами за взаємним погодженням, за відсутності примусу як будь-якої із сторін, так і з боку третіх осіб, а також збігу будь-яких важких обставин.

Експертна оцінка відчужуваної земельної ділянки, що належить ОСОБА_4, становить 148402,00 грн., експертна оцінка відчужуваної земельної ділянки, що належить ОСОБА_5, становить 236,00 грн. (а.с.10-13).

Інформація щодо укладення договору підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 104553378 від 21.11.2017 року (а.с.13).

Згідно ч.1 ст.81 Земельного кодексу України в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки, зокрема, на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст.125 ЗК України).

За приписами п.15 розділу Х Перехідних положень ЗК України (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2016 року, не допускається:

а) купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб;

б) купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, запроваджується за умови набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2016 року, в порядку, визначеному цим Законом.

Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).

Відповідно до ст.ст.4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У п.4 та п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 судам роз'яснено, що відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо).

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

У справі, яка переглядається фактично оспорюється укладений 11.06.2015 між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 договір міни (обміну) земельних ділянок.

За своєю суттю цей договір є оспорюваним договором, а тому може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

У п.15 Х Перехідних положень ЗК України (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), зазначено, що Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).

Але ні за значеною нормою, ні чинним законодавством не визначено, що вчинені договори міни земельних ділянок та земельних часток (паїв), під час дії мораторію на їх відчуження, є нікчемними.

Оскільки позивач у позовній заяві не ставив вимогу визнати недійним укладений 11.06.2015 між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 договір міни (обміну) земельних ділянок, не можуть бути застосовані наслідки недійсності правочину та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги в цій частині не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права або порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Разом з тим, суд у мотивувальній частині рішення суду, як на підставу для відмови в задоволенні позову зазначив, що зміст договору міни (обміну), який укладено 11.06.2015 між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 прямо не суперечить п.15 Перехідних положень Земельного кодексу України, договір укладений сторонами добровільно, в письмовій формі та нотаріально посвідчений.

Фактично суд увійшов у обговорення дійсності вказаного договору міни, незважаючи на те, що позовних вимог щодо його недійсності позивачем не заявлялося.

За таких обставин рішення суду підлягає зміні шляхом виключити з мотивувальної частини рішення посилання суду, як на підставу для відмови в задоволенні позову, що зміст договору міни (обміну), який укладено 11.06.2015 між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 прямо не суперечить п.15 Перехідних положень Земельного кодексу України, договір укладений сторонами добровільно, в письмовій формі та нотаріально посвідчений.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись ст.ст. 374,375,376,381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 ОСОБА_7 задовольнити частково.

Виключити з мотивувальної частини рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 16 квітня 2018 року посилання суду, як на підставу для відмови в задоволенні позову, що зміст договору міни (обміну), який укладено 11.06.2015 між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 прямо не суперечить п.15 Перехідних положень Земельного кодексу України, договір укладений сторонами добровільно, в письмовій формі та нотаріально посвідчений.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 19.07.2018.

Головуючий суддя С.І. Мурашко

Судді

О.Л.Карпенко

О.І.Чельник