Постанова

від 13.07.2018 по справі 428/13509/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Головуючий суду 1 інстанції - ОСОБА_1

Доповідач -Орлов І.В.

Справа № 428/13509/17

Провадження № 22ц/782/367/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2018 року місто Сєвєродонецьк

Апеляційний суд Луганської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого: Орлова І.В.,

суддів: Авалян Н.М., Лозко Ю.П.,

за участю секретаря судового

засідання: ОСОБА_2

представника позивача: ОСОБА_3

відповідачки: ОСОБА_4

учасники справи:

позивач: ОСОБА_5

відповідачка: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу:

ОСОБА_5

на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 14 березня 2018 року (суддя - Журавель Т.С., дата складання повного тексту рішення - 15 березня 2018 року) у цивільній справі № 428/13509/16-ц за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про звільнення платника аліментів від сплати заборгованості, -

в с т а н о в и в :

У грудні 2017 року позивач звернувся з позовом, в уточнених вимогах якого в редакції від 11 січня 2018 року, просив суд повністю звільнити ОСОБА_5 від сплати заборгованості, яка утворилася під час примусового виконання судового рішення про стягнення з позивача аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_5 зазначив, що заборгованість виникла внаслідок того, що з 2012 року аліментні платежі за розписками безпосередньо від позивача отримувала відповідачка. Зазначені розписки не зберіглися. ОСОБА_4 обіцяла підтвердити факт отримання нею аліментних платежів, але потім відмовилася це зробити. З 2013 року позивач самостійно виховує та утримує неповнолітню доньку ОСОБА_7, яка частко хворіє.

Рішенням Сєвєродонецького міського суду від 14 березня 2018 року у позові відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи, просив скасувати рішення місцевого суду. Також в апеляційній скарзі позивач просив: 1) залучити до матеріалів справи витяг-переписку з електронної пошти 2) зарахувати 8.000,00 гривень, які позивач сплатив відповідачі без отримання розписок, як сплату заборгованості по аліментам; 3) надати строком на один рік розстрочку на залишок боргу за мінусом 8.000,00 гривень; 4) призупинити виконання постанови виконавчої служби про арешт майна боржника від 27 червня 2012 року на період розгляду справи в апеляційному суді.

За доводами апеляційної скарги місцевий суд не врахував, що позивач самостійно з липня 2013 року виховує та матеріально утримує неповнолітню доньку ОСОБА_7, яка хворіє. Окрім того, відповідачка у судовому засіданні визнала факт отримання від позивача 8.000,00 гривень в рахунок погашення заборгованості по аліментам, але місцевий суд такий факт залишив поза своєю увагою.

І. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України, с уд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (частина 6 статті 367 ЦПК України).

З підстав обчислення розміру заборгованості за аліментами позов не заявлявся. В суді першої інстанції не були предметом розгляду та підставами позову вимоги щодо зарахування 8.000,00 гривень, надання розстрочки та призупинення виконання постанови виконавчої служби. Тому суд апеляційної інстанції вищевказані вимоги не приймає та не розглядає.

ІІ. До апеляційної інстанції разом із апеляційною скаргою відповідач подав додатковий доказ: витяг-переписку з електронної пошти. Відповідачка, разом з відповіддю на апеляційну скаргу, надала медичну документацію на ім'я ОСОБА_6. До суду першої інстанції такі письмові докази сторони не подавали.

Відповідно до частини 3 статті 367 ЦПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Докази неможливості подання до суду першої інстанції долучених до апеляційної скарги та до відповіді письмових документів з причин, що об'єктивно не залежали від сторін, не надано. За таких обставин суд апеляційної інстанції зазначені письмові докази не приймає.

ІІІ. Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, апеляційний суд, заслухавши суддю - доповідача, представника позивача, відповідачку та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції мотивував тим, що зазначені позивачем обставини, а саме: виплата аліментів у добровільному порядку за домовленістю з відповідачкою; досягнення повноліття донькою ОСОБА_6, самостійне виховання та утримання позивачем неповнолітньої доньки ОСОБА_7, яка частко хворіє, не є такими обставинами, що у розумінні частини другої статті 197 Сімейного кодексу України мають істотне значення для звільнення ОСОБА_5 від сплати заборгованості за аліментами.

Апеляційний суд погоджується з правильністю такого висновку, з огляду на таке.

Згідно з частиною 4 статті 194 Сімейного кодексу (СК) України, заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття, а у випадку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу, - до досягнення нею двадцяти трьох років.

Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом (частина 3 статті 195 СК України).

Відповідно до частини 2 статті 197 СК України, за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 є платником аліментів на утримання доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. Постановою Сєвєродонецького міського суду від 18 січня 1999 року аліментні платежі стягувалися з позивача на користь ОСОБА_4 з 08 вересня 1998 року і до повноліття дитини (а. с. 17).

14 лютого 2005 року народилася ОСОБА_7, батьком якої є позивач (а.с.4)

27 червня 2012 року постановою старшого держаного виконавця відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції, у зв'язку із наявністю заборгованості по аліментам, яка станом на 01 червня 2012 року становила 16.421,45 гривень, був накладений арешт на два легкових автомобіля, власником яких є ОСОБА_5 (а. с. 5).

За злісне ухилення від сплати встановлених судовим рішенням від 18 січня 1999 року коштів на утримання доньки ОСОБА_6, позивач двічі притягувався до кримінальної відповідальності за статтею 164 частиною 1 КК України, та засуджувався вироками Сєвєродонецького міського суду від 09 вересня 2005 року та від 26 жовтня 2012 року (а.с.18, 46-49).

За період з 26 травня 2006 року по 16 жовтня 2016 року заборгованість позивача за аліментами становить 13.676,03 гривень, що підтверджується Довідкою № 1710 від 19 січня 2018 року, виданої начальником Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби (а. с. 22-23).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що висновки суду першої інстанції повно та послідовно викладені у мотивувальній частині тексту рішення. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 правильність вищевказаних висновків не спростовують, а спрямовані на переоцінку доказів, яким суд дав належну правову оцінку, повно та всебічно встановивши обставини справи. Місцевий суд правильно визначив юридичну природу правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволені позову. Підстав для скасування даного рішення за доводами апеляційної скарги ОСОБА_5 немає.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 374, статтею 375, статтями 381,382, 384, частиною 1 статті 389, статтями 390 - 391 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в:

Рішення Сєвєродонецького міського суду від 14 березня 2018 року залишити без змін, а скаргу ОСОБА_5 - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту. Дата складання повного тексту постанови - 18 липня 2018 року .

Головуючий: Орлов І.В.

Судді: Авалян Н.М.

ОСОБА_8