Рішення

від 25.05.2018 по справі 753/18766/17

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/18766/17

провадження № 2/753/1973/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2018 р. Дарницький районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Даниленко В.В.

при секретарі Пасько І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю ПАРК СЕРВІС-7 про усунення перешкод у здійсненні права власності,

В С Т А Н О В И В:

12 жовтня 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю ПАРК СЕРВІС-7 про усунення перешкод у здійсненні права власності щодо гаражного боксу АДРЕСА_1, загальною площею 19 кв.м. шляхом: (і) зобов'язання ТОВ Парк Сервіс-7 (Код за ЄДРПОУ: 34881773, з місцезнаходженням: 01011, місто Київ, вулиця Рибальська, будинок 22) надати ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) доступ до гаражного боксу АДРЕСА_1, загальною площею 19 кв.м.; (іі) заборони ТОВ Парк Сервіс-7 (Код за ЄДРПОУ: 34881773, з місцезнаходженням: 01011, місто Київ, вулиця Рибальська, будинок 22) вчиняти будь-які дії, направлені на обмеження прав ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) в користуванні та розпорядженні гаражним боксом АДРЕСА_1, загальною площею 19 кв.м. а також стягнути з Відповідача на користь Позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 640 гривень 00 копійок.

Свої вимоги Позивачка мотивує тим, що вона є власником гаражного боксу АДРЕСА_1, загальною площею 19 кв.м. Цей гаражний бокс АДРЕСА_1 Позивачка отримала в дар від свого чоловіка ОСОБА_3. Тривалий час Позивач не користувалась належним їй гаражним боксом, а на початку 2017 року дізналась, що на гаражному боксі АДРЕСА_1 знаходиться чужий замок, а керівництво ТОВ Парк Сервіс-7 перешкоджає їй у доступі до гаражного боксу АДРЕСА_1. Зокрема, ТОВ Парк Сервіс-7 у листі-відповіді на адвокатський запит повідомили представника Позивача - адвоката ОСОБА_4 про те, що гаражний бокс АДРЕСА_1 ніколи не проектувався та не будувався. Також представники ТОВ Парк Сервіс-7 у листуванні та перемовинах з Позивачкою постійно зауважували, що гаражний бокс АДРЕСА_1 фактично не існує, а обставини набуття Позивачкою права власності на гаражний бокс АДРЕСА_1 можуть містити ознаки кримінального правопорушення. У серпні 2017 року Позивачка за участі керівництва ТОВ Парк Сервіс-7 відвідала належний їй на праві власності гаражний бокс АДРЕСА_1. Замкнені двері відчинив охоронник ТОВ Парк Сервіс-7 . У гаражному боксі АДРЕСА_1 розміщувався легковий автомобіль марки Mitsubishi, державний номер НОМЕР_2, який за словами представника ТОВ Парк Сервіс-7 належить одному з членів керівництва ТОВ Парк Сервіс-7 та поставлений там умисно, щоб деякі особи, зокрема Позивач, не мали можливості користуватися гаражним боксом АДРЕСА_1.

У відзиві Відповідач надав свої заперечення щодо позовних вимог, вказавши, що гаражний бокс АДРЕСА_1 не існує, також Відповідач посилався на те, що Позивачем не надано доказів оплати попереднім власником документів, які підтверджують оплату вартості гаражного боксу, та послуг з його експлуатації. Також Відповідачем зауважено, що в угоді про переведення прав та обов'язків за договором №11/ГБ-183Б від 10 січня 2005 року, яка була укладена у місті Києві 30 травня 2007 року між ДП "Гаражне підприємство № 2", ОСОБА_3 та ТОВ Парк Сервіс-7 , вказано лише про вирішення питань оформлення правовстановлюючих документів на гаражний бокс АДРЕСА_1, проте Відповідач вказаний гаражний бокс не будував, а відтак не має обов'язку з передачі його Позивачці, та Відповідач не може нести відповідальність за бездіяльність Позивачки з вирішення нею питань, пов'язаних з виконанням договірних зобов'язань. Також Відповідач у відзиві зазначив, що неіснуючий гараж розташований між гаражними боксами АДРЕСА_1 на місці протипожежного проїзду та що ТОВ Парк Сервіс-7 в кінці 2016 року встановили металеві ворота з обох сторін цього протипожежного проїзду, на підтвердження чого долучили до матеріалів справи договір на виготовлення воріт та акт виконання робіт.

У відповіді на відзив Позивачка повідомила суд про невизнання відзиву Відповідача. Позивачка вказувала на те, що вважає викладені у відзиві твердження щодо неіснування гаражного боксу АДРЕСА_1 та доказ у вигляді фотографії місця між гаражними боксами АДРЕСА_1 і копії плану другого поверху будівлі сумнівними, оскільки на долученому Відповідачем плані гаражний бокс АДРЕСА_1 так само відсутній, як і гаражний бокс АДРЕСА_1. Жодних доказів, які б обґрунтовували фактичне існування гаражного боксу АДРЕСА_1 та одночасно спростовували існування гаражного боксу АДРЕСА_1 Відповідачем не надано. Також Позивачка зазначила про безпідставність посилань Відповідача на недолучення Позивачкою фінансових документів, які підтверджують виконання договорів АДРЕСА_1 від "01" червня 2005 року та АДРЕСА_1 від "01" липня 2009 року. Позивачка вказує на те, що Відповідачем не наведено жодної аргументації щодо обставин, які можуть підтвердити або спростувати ці документи, а також щодо підстав, з яких випливає, що ці документи має Позивач, адже вказані договори не були укладені з Позивачем. Також Позивачка вказувала на суперечливість твердження Відповідача про те, що оскільки угодою про переведення прав та обов'язків за договором №11/ГБ-183Б від 10 січня 2005 року, укладеним між ДП "Гаражне підприємство № 2", ОСОБА_3 та ТОВ Парк Сервіс-7 передбачене лише вирішення питань оформлення правовстановлюючих документів на гаражний бокс АДРЕСА_1, то у Відповідача відсутні зобов'язання надати Позивачу неіснуючий гаражний бокс. Пояснення Відповідача протирічать самі собі - якщо гараж не існував, то як Відповідач міг взяти на себе обов'язок щодо оформлення правовстановлюючих документів на гаражний бокс АДРЕСА_2 У пункті 1.1. угоди про переведення прав та обов'язків за договором №11/ГБ-183Б від 10 січня 2005 року, укладеним між ДП "Гаражне підприємство № 2", ОСОБА_3 та ТОВ Парк Сервіс-7 вказано, що Відповідач буде вирішувати "… питання оформлення правовстановлюючих документів на гаражний бокс АДРЕСА_1, площею 19,0 кв.м., який розташований на 2 поверсі…". З такого формулювання вбачається, що гараж вже збудований та вже розташований. Жодних зауважень щодо неможливості виконання цієї угоди та пропозиції її зміни до попереднього власника - ОСОБА_3 - не надходило.

Позивачка та представник Позивачки у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві, відповіді на відзив, а також на порушення прав Позивачки щодо користування її майном.

Представник Відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував у повному обсязі, вважає, що претензії Позивачки є безпідставним, оскільки гаражний бокс АДРЕСА_1 фактично не існує, а на його місці розташований протипожежний проїзд.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За змістом ст.ст. 10 та 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Судом установлено, що ОСОБА_2 є власником гаражного боксу АДРЕСА_1, загальною площею 19 кв.м. Цей гаражний бокс АДРЕСА_1 вона отримала в дар від свого чоловіка ОСОБА_3 за договором дарування гаражного боксу, який було укладено 31 липня 2013 року у місті Києві між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 739055 було сформовано 31 липня 2013 року о 17:54:56. Вказаний вище Договір дарування чинний, в судовому порядку недійсним не визнаний.

Частиною 3 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

На момент відчуження за договором дарування право власності на гаражний бокс АДРЕСА_1, загальною площею 19 кв.м., належало ОСОБА_3 та було встановлено рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 12 квітня 2013 року у справі 753/3186/13, яке набрало законної сили. Згідно з вимогами статті 82 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не забороні законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ст. ст. 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник має право володіння, користування та розпорядження своїм майном, яке він здійснює на власний розсуд незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до вимог ст.386 ч.1,2 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного та зібраними по справі доказами в їх сукупності, суд приходить до висновку, що Позивачка та її представник відповідно до ст. 60 ЦПК України довели позовні вимоги, які в судовому засіданні не були спростовані Відповідачем та його представником, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.

Виходячи з норм Конституції України, які гарантують права власнику вільно володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном, Позивачка вказує, що не може здійснити їх реалізацію, оскільки Відповідач не дає їй такої можливості.

Щодо тверджень Відповідача про наявність протипожежного проходу, то Відповідач не надав жодного доказу на підтвердження передбаченого проектною, технічною чи іншою документацією протипожежного проходу на місці належного Позивачу гаражного боксу АДРЕСА_1, в той час як Позивач натомість має беззастережні визнані державою докази наявності права власності на майно - зокрема факт реєстрації права власності на майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

При цьому суд приймає до уваги ту обставину, що Відповідач у відзиві та усних поясненнях визнав недопущення Позивачки до належного їй гаражного боксу АДРЕСА_1, що унеможливлює використання Позивачкою належного їй на праві власності гаражного боксу АДРЕСА_1 відповідно до її права на вільне розпорядження та користування своїм майном.

Зазначені обставини переконливо свідчать про те, що Відповідач чинить Позивачці перешкоди у здійсненні нею права користування належнім їй гаражним боксом АДРЕСА_1, а тому таке право Позивачки потребує захисту в судовому порядку.

Згідно зі ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтями 317, 319, 321 ЦК України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з абз.2 п.33 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав , позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння (відповідно до ст.391 ЦК України) підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої Законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

У відповідності до наведених норм законодавства, сторони мають право на надання їм у володіння та користування майном, яке їм належить на праві власності, вони мають право користуватися ним для особистих цілей і підстави для обмеження цих прав відсутні.

Таким чином, оцінюючи здобуті по справі докази за своїм внутрішнім переконанням щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємності зв'язку у сукупності, суд, розглядаючи даний спір в межах заявлених позовних вимог, вважає що вимоги позову є законними, обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. 88 ЦПК України суд покладає на Відповідача обов'язок відшкодувати позивачам суму сплаченого судового збору.

Керуючись, Конституцією України, ст.ст. 3, 10, 11, 60, 61, 88 ЦПК України, ст.ст. 317, 319, 321, 328, 386, 391 ЦК України, Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав ,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю ПАРК СЕРВІС-7 про усунення перешкод у здійсненні права власності - задовольнити.

Зобов'язати ТОВ Парк Сервіс-7 (Код за ЄДРПОУ: 34881773, з місцезнаходженням: 01011, місто Київ, вулиця Рибальська, будинок 22) усунути перешкоди у здійсненні права ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на володіння та користування гаражним боксом АДРЕСА_1, загальною площею 19 кв.м. шляхом:

зобов'язання ТОВ Парк Сервіс-7 (Код за ЄДРПОУ: 34881773, з місцезнаходженням: 01011, місто Київ, вулиця Рибальська, будинок 22) надати ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) доступ до гаражного боксу АДРЕСА_1, загальною площею 19 кв.м.;

заборонити ТОВ Парк Сервіс-7 (Код за ЄДРПОУ: 34881773, з місцезнаходженням: 01011, місто Київ, вулиця Рибальська, будинок 22) вчиняти будь-які дії, направлені на обмеження прав ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) в користуванні та розпорядженні гаражним боксом АДРЕСА_1, загальною площею 19 кв.м.

Стягнути з ТОВ Парк Сервіс-7 (Код за ЄДРПОУ: 34881773, з місцезнаходженням: 01011, місто Київ, вулиця Рибальська, будинок 22) на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору в сумі 640 гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду виготовлено 30.05.2018 року.

Суддя: