Постанова

від 22.11.2018 по справі 753/18766/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2018 року м. Київ

справа № 753/18766/17

провадження № 22-ц/824/732/18

Київський Апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого - Іванової І.В. (суддя-доповідач)

суддів - Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.

при секретарі - Лисиці Ю.С.

сторони :

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю ПАРК СЕРВІС-7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ПАРК СЕРВІС-7 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 25 травня 2018 року у складі судді Даниленко В.В., повний текст складений 30.05.2017 року,

встановив:

У жовтня 2017 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ПАРК СЕРВІС-7 про усунення перешкод у здійсненні права власності.

Свої вимоги мотивує тим, що вона є власником гаражного боксу АДРЕСА_1, загальною площею 19 кв.м., який отримала в дар від свого чоловіка ОСОБА_2 Тривалий час боксом не користувалась, а на початку 2017 року дізналась, що на її гаражному боксі знаходиться чужий замок, а керівництво ТОВ Парк Сервіс-7 перешкоджає їй у доступі до нього, при цьому заявляє що такого гаражного боксу не існує, тому просила усунути перешкоди у здійсненні права на володіння та користування гаражним боксом АДРЕСА_1, загальною площею 19 кв.м. шляхом: зобов'язання ТОВ Парк Сервіс-7 надати їй доступ до гаражного боксу, заборонити ТОВ вчиняти будь-які дії, направлені на обмеження її прав на користування та розпорядження гаражним боксом.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що гаражного боксу НОМЕР_1 не існує, посилався на те, що позивачем не надано доказів оплати попереднім власником вартості гаражного боксу та послуг з його експлуатації. Також відповідачем зауважено, що в угоді про переведення прав та обов'язків за договором між ДП &q?я ;Гаражне підприємство № 2&q?ор;, ОСОБА_2 та ТОВ Парк Сервіс-7 , вказано лише про вирішення питань оформлення правовстановлюючих документів на гаражний бокс НОМЕР_1, проте відповідач вказаний гаражний бокс не будував, а відтак не має обов'язку з передачі його позивачці. Також зазначив, що неіснуючий гараж розташований між гаражними боксами НОМЕР_3 та НОМЕР_4 на місці протипожежного проїзду та що ТОВ в кінці 2016 року встановили металеві ворота з обох сторін цього протипожежного проїзду, на підтвердження чого долучили до матеріалів справи договір на виготовлення воріт та акт виконання робіт.

У відповіді на відзив позивачка вказала на те, що викладені у відзиві докази у вигляді фотографії місця між гаражними боксами НОМЕР_3 та НОМЕР_4 і копії плану другого поверху будівлі є сумнівними, оскільки на долученому відповідачем плані гаражний бокс НОМЕР_3 так само відсутній, як і гаражний бокс НОМЕР_1. Вважає, що пояснення відповідача протирічать самі собі - якщо гараж не існував, то як відповідач міг взяти на себе обов'язок щодо оформлення правовстановлюючих документів на гаражний бокс НОМЕР_1.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 25 травня 2018 року позов задоволено та вирішено питання стягнення судових витрат.

Зобов'язано ТОВ Парк Сервіс-7 усунути перешкоди у здійсненні права ОСОБА_1 на володіння та користування гаражним боксом АДРЕСА_1, загальною площею 19 кв.м., шляхом зобов'язання ТОВ Парк Сервіс-7 надати ОСОБА_1 доступ до гаражного боксу та заборони ТОВ Парк Сервіс-7 вчиняти будь-які дії, направлені на обмеження прав ОСОБА_1 в користуванні та розпорядженні гаражним боксом.

Не погоджуючись з таким рішенням, ТОВ Парк Сервіс-7 подав апеляційну скаргу зазначивши, що рішення винесено з порушенням норм матеріального і процесуального права, не ґрунтується на належних та допустимих доказах, крім того, судом не повно з'ясовано обставини, що мають значення по справі. Судом зокрема взагалі не враховано доводи та докази надані відповідачем, відхилено усі клопотання які стосувались справи, а саме витребування фінансових документів, які б підтверджували оплату вартості гаражного боксу, дозволу на будівництво гаражного боксу, вартості комунального обслуговування будівлі гаражу та прибудинкової території гаражу. Тому відповідач просив скасувати рішення суду та покласти витрати на позивачку.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачка зазначила, що усі доводи апеляційної скарги є надуманими та необґрунтованими, не надано жодного доказу тим обставинам на які посилається відповідач в обґрунтування своєї апеляційної скарги. Вважає рішення суду першої інстанції справедливим, винесеним з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому просила суд апеляційну скаргу залишити без задоволення а рішення суду першої інстанції без змін.

В суді апеляційної інстанції представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.

Позивачка та її представник заперечували проти апеляційної скарги, просили залишити рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є власником гаражного боксу АДРЕСА_1, загальною площею 19 кв.м. на підставі нотаріально завіреного договору дарування, який було укладено 31 липня 2013 року між ОСОБА_2 та позивачкою ОСОБА_1, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за № НОМЕР_2 (а.с.4,5).

На момент відчуження за вказаним договором дарування право власності на гаражний бокс НОМЕР_1 належало ОСОБА_2 на підставі рішення Дарницького районного суду міста Києва від 12 квітня 2013 року, яке набрало законної сили, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за № 1278104 (а.с.5).

Представник відповідача в суді визнав недопущення позивачки до гаражного боксу НОМЕР_1, що унеможливлює використання належного їй на праві власності гаражного боксу НОМЕР_1 відповідно до її права на вільне розпорядження та користування своїм майном.

Зазначені обставини підтверджуються матеріалами справи.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач чинить перешкоди позивачу в користуванні та розпорядженні її власністю, оскільки відповідач не допускає позивачку до спірного гаражного боксу.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що поведінка відповідача створює перешкоди у здійсненні позивачкою права на користування гаражним боксом, який є її власністю.

Отже, вимоги позивачки про усунення перешкод в користуванні її власністю, обґрунтовані і рішення суду є правильним.

Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини справи та дослідив надані докази, виніс законне і обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Посилання апелянта, що суд не врахував відсутність у позивачки фінансових документів, які б підтверджували оплату вартості гаражного боксу, комунального обслуговування гаражу не заслуговують на увагу, оскільки не мають правового значення для вирішення даної справи.

Інші доводи апеляційної скарги також не є підставою для скасування чи зміни рішення суду.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381 ЦПК України, Київський Апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

постановив :

Апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю ПАРК СЕРВІС-7 залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 25 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий:

Судді :