Рішення

від 18.07.2018 по справі 903/191/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 липня 2018 р. Справа № 903/191/18

Господарський суд Волинської області у складі судді Войціховського Віталія Антоновича, за участі секретаря судового засідання Сердюкової Аліни Олегівни

та за присутності представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник (дов. від 29.12.2017р. №117-277)

від відповідача: ОСОБА_2 - адвокат (ордер серія ВЛ №000048316 від 13.06.2018р.)

від третьої особи-ТОВ "Гуалапак Україна": не з'явились

від третьої особи- ПрАТ транспортно-експедиційний комбінат "Західукртранс": ОСОБА_3-представник, юрист (довіреність №18/01-003-21 від 04.01.2018р.)

від третьої особи - ОСОБА_4 "Страхова компанія "Перша": не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні господарського суду Волинської області в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група", м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вотранс Логістик", с. Підгайці Луцького району

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Гуалапак Україна", м. Суми

- ОСОБА_5 акціонерне товариство транспортно-експедиційний комбінат "Західукртранс", м.Дрогобич Львівської області

- ОСОБА_5 акціонерне товариство "Страхова компанія "Перша", м. Київ

про стягнення 19565,20 грн.

Встановив: ОСОБА_5 акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" звернулось до господарського суду з позовом №716 УСГ від 18.03.2018р. про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вотранс Логістик" 19 565,20 грн. сплаченого страхового відшкодування, посилаючись на ст.ст. 623, 993, 1166 ЦК України.

Ухвалою суду від 10.04.2018р. за вказаним позовом було відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, залучено до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю "Гуалапак Україна", м. Суми та ОСОБА_5 акціонерне товариство транспортно-експедиційний комбінат "Західукртранс", м. Дрогобич Львівської області, запропоновано учасникам судового процесу вчинити певні дії та надати суду відповідні матеріали.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 07.05.2018р. постановлено про перехід від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, підготовче засідання призначено на 24.05.2018р., запропоновано учасникам судового процесу вчинити певні дії та надати суду відповідні матеріали.

Ухвалою суду від 24.05.2018р. задоволено клопотання ОСОБА_4 "Страхова компанія "Українська страхова група" про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_4 "Страхова компанія "Перша", залучено до участі в справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_5 акціонерне товариство "Страхова компанія "Перша", розгляд справи в підготовчому засіданні відкладено на 14.06.2018р.

Ухвалою суду від 14.06.2018р. було продовжено строк проведення підготовчого провадження до 04.08.2018р., розгляд справи в підготовчому засіданні відкладено на 09.07.2018р.

Ухвалою суду від 09.07.2018р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 18.07.2018р.

Позивач у відповіді на пояснення ОСОБА_4 ТЕК "Західукртранс" №716УСГ від 07.06.2018р. та відповіді на відзив відповідача №716УСГ від 07.06.2018р. позовні вимоги підтримує з підстав, викладених ним у позовній заяві та цих відповідях.

При цьому вказує, що шкода майну страхувальника була завдана неправомірними діями саме відповідача, який всупереч приписам чинного законодавства, що регулює відносини у сфері транспортно-експедиторської діяльності та перевезень та умовам договору транспортного експедирування вантажів №44 від 03.03.2017р., не виконав своїх зобов'язань щодо належного розміщення вантажу у транспортному засобі, збереження вантажу, прийнятого до перевезення та його передачі у належній якості вантажоодержувачу.

Щодо заявленого позивачем розміру збитків, який підлягає відшкодуванню відповідачем в порядку регресу зауважує, що в даному випадку, документами, що підтверджують суму збитків, завданих власнику вантажу, є рахунок спеціалізованого підприємства-фірми виробника BOBST ITALIA S.p.a від 26.05.2017р., що узгоджується з умовами договору страхування та загальними вимогами цивільного законодавства про свободу договору.

Відповідач у відзиві від 27.04.2018р. на позовну заяву, запереченнях від 08.06.2018р. на відповідь на відзив позивача, письмових поясненнях від 05.07.2018р. засвідчує на безпідставності пред'явлених позовних вимог, з огляду на те, що право на регресне відшкодування у позивача не є безумовним, а повинно бути підтверджене правомірністю виплати страхового відшкодування, що позивачем здійснено не було.

При цьому відповідач вказує, що в графі 18 CMR - накладної №040476 від 10.03.2017р. зазначено, що завантаження контролюється відправником. Перевізник не несе відповідальності за пошкодження, пов'язані з неправильним завантаженням або невідповідним пакуванням вантажу.

Відтак, враховуючи, що завантаження вантажу у транспортний засіб контролювалося замовником, а його пошкодження сталося внаслідок неналежного завантаження та розміщення вантажу відправником, то у відповідності до п. 5.2.22 Генерального договору добровільного страхування вантажів №40-1411-17-00010/00012 від 10.03.2017р., позивач не мав права відшкодовувати зазначені збитки. З огляду на те, що страхове відшкодування було виплачено безпідставно, то і стягнення такого відшкодування з відповідача в порядку регресу є безпідставним.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ТОВ "Гуалапак Україна" у поясненнях №76/8 від 25.04.2018р. на позовну заяву вказує на підставності пред'явлених позивачем до відповідача позовних вимог та просить суд розглядати справу без участі його уповноваженого представника.

При цьому товариством засвідчується, що найнятий експедитором перевізник здійснив перевезення вантажу без належного кріплення та, як наслідок, своїми діями/бездіяльністю завдав збитків клієнту. У зв'язку з пошкодженням частин виробничого обладнання і неможливістю його використання за призначенням у несправному стані пошкоджені частини були демонтовані та на їх місце поставлені нові, а після оформлення всіх необхідних документів, що стосувалися страхового випадку, позивачем на користь ТОВ "Гуалапак Україна" було виплачено страхове відшкодування в розмірі 19 565,20грн.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-ПрАТ ТЕК "Західукртранс" в поясненнях №18/04-066-21 від 20.04.2018р. на позовну заяву вказує на відсутності підстав для задоволення позову.

При цьому, товариством засвідчується, що відповідальність за пошкодження вантажу не лежить ні на експедиторі-ТОВ "Вотранс Логістик", ні на перевізнику- ПрАТ ТЕК "Західукртранс", оскільки пошкодження вантажу відбулось з вини відправника вантажу-компанії BOBST ITALIANA, яке полягало у недостатньому кріпленні вантажу, що, в подальшому, спричинило рух вантажу по кузову автомобіля та його пошкодження. До того ж з доданих до позовної заяви документів неможливо встановити, які саме ремонтні роботи проводились по обладнанню. Також позивачем не наведені підстави виплати страхового відшкодування саме в розмірі 19 565,20грн.

В правове обґрунтування відзиву товариство посилається на ст. ст. 4, 8, 9, 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_4 "Страхова компанія "Перша" у відзиві №1527 від 12.06.2018р. на позовну заяву вказує на відсутності підстав для задоволення позову, з огляду на наступні обставини.

В графі 18 CMR - накладної №040476 від 10.03.2017р. зазначено, що завантаження контролюється відправником. Перевізник не несе відповідальності за пошкодження, пов'язані з неправильним завантаженням або невідповідним пакуванням вантажу.

Відповідно до графи 14 CMR - накладної №040476 від 10.03.2017р. перевезення здійснювалось на умовах FCA SAN GIORGIO MONFERRATO.

Термін поставки FCA Інкотермс 2010 покладає на продавця обов'язки щодо завантаження товару на транспорт в місці відправлення та по виконанню експортних митних процедур для вивезення товару з оплатою експортних мит і інших зборів. Вибір місця поставки за умовою FCA впливає на зобов'язання щодо завантаження й розвантаження товару в даному місці. Якщо поставка здійснюється в приміщенні продавця або в іншому погодженому місці, то продавець несе відповідальність за навантаження товару.

Вантаж було доставлено до місця призначення 17 березня 2017 року. При огляді вантажу за адресою отримувача було виявлено пошкодження часткове пошкодження вантажу. За результатами огляду вантажу складено акт про пошкодження вантажу від 18 березня 2017 року. Акт складено комісією в складі представників отримувача вантажу, компанії ТОВ "Гуалапак Україна", та водія який виконував перевезення. В складеному акті зазначено, що поставка відбувалась на підставі контракту №114 від 25 травня 2016 року, укладеного між компаніями BOBST Italia S.p.A. та ТОВ "Гуалапак Україна". Проте, позивачем не долучено до позовної заяви вказаного контракту, хоча він має важливе значення для вирішення справи.

Окрім того, у відповідності зі згаданим актом, було виявлено, пошкодження вала-тримача печатного циліндру в результаті зміщення валу з дерев'яної підтримуваної конструкції і механічного тертя об другий вал-тримач в процесі транспортування. Також зроблено висновок, що такий стан печатного валу не гарантує нормальне функціонування цього вузла обладнання.

Окрім складеного на розвантаженні акту про пошкодження вантажу від 18 березня 2017 року до позовної заяви не додано документів які б підтверджували непридатність валу-тримача до використання, а комісією зроблено тільки припущення про непридатність валу- тримача.

Основним нормативно-правовим актом який регулює відносини при міжнародних автомобільних вантажних перевезеннях вантажів є Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, згідно ст. ст. 4, 9, 8, 17 якої вбачається, що перевізник не несе відповідальність за пошкодження пов'язані з розміщенням вантажу.

Крім того, з доданих до позовної заяви документів неможливо встановити які саме ремонтні роботи проводились по обладнанню, а також позивачем не надано доказів і підтвердження підстав для виплати страхового відшкодування саме в розмірі 19 565,20грн.

Присутній в судовому засіданні 18.07.2018р. представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених ним у позовній заяві, відповіді на пояснення ОСОБА_4 ТЕК "Західукртранс" №716УСГ від 07.06.2018р. та відповіді на відзив відповідача №716УСГ від 07.06.2018р., у випадку задоволення судом позовних вимог просив суд стягнути з відповідача 1 762,00грн. витрат, понесених позивачем при сплаті судового збору.

Водночас, звернувся до суду з клопотанням №716 УСГ від 16.07.2018р., в якому просив суд долучити до матеріалів справи витяг з інтернет сайту про офіційний курс НБУ до Євро станом на 17.03.2017р.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача стосовно задоволення позову заперечив з підстав, викладених ним у відзиві від 27.04.2018р. на позовну заяву, запереченнях від 08.06.2018р. на відповідь на відзив позивача, письмових поясненнях від 05.07.2018р.

У випадку відмови позивачу в задоволенні позовних вимог просив суд стягнути з останнього 2 500,00грн. понесених відповідачем витрат по оплаті професійної правничої допомоги адвоката.

Водночас, просив суд долучити до матеріалів справи копії Статуту Адвокатського об'єднання "АФК" (нова редакція), затвердженого Протоколом №2 Ради Адвокатського об'єднання "АФК" від 24.04.2018р., свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Серії ВЛ №1012, видане ОСОБА_2 та витяг з інтернет сайту Національної асоціації адвокатів України стосовно адвоката ОСОБА_2.

Присутній в судовому засіданні представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-ПрАТ ТЕК "Західукртранс" стосовно задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених товариством у поясненнях №18/04-066-21 від 20.04.2018р. на позовну заяву.

Усі без виключення пояснення та заперечення, подані учасниками провадження у справі, прийняті судом та приєднані до матеріалів справи.

У визначений судом день та час третя особа- ТОВ "Гуалапак Україна" уповноваженого представника в судове засідання не направила, хоча про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином (ухвала суду від 09.07.2018р., згідно поштового повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, була вручена ТОВ "Гуалапак Україна" 18 липня 2018 року).

У визначений судом день та час третя особа- ПрАТ "Страхова компанія "Перша" уповноваженого представника в судове засідання не направила. Направлена на адресу третьої особи: 03150, м. Київ, вул. Фізкультурна, 30, рекомендованою кореспонденцією ухвала від 09.07.2018р. органом поштового зв'язку до суду повернута не була.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у п.п. 3.9.1., 3.9.2. Постанови від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, справи мають бути розглянути впродовж розумного строку.

В поняття "розумний строк" розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. ОСОБА_4 на справедливий судовий розгляд включає в себе право на доступ до суду та право на доступ до правосуддя в широкому розумінні.

Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України згідно зі ст. 9 Конституції України. Пріоритетність застосування норм таких міжнародних договорів у господарському процесі встановлена ст.3 ГПК України.

Відповідно до Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основних свобод" від 17.07.1997 дана Конвенція та Протоколи до неї № 2, 4, 7, 11 є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини.

Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.

Критерій розумності строку розгляду справи також наведений в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 18.11.2003 р. №01-8/1427 (зі змінами та доповненнями, внесеними в останнє інформаційним листом ВГСУ від 24.07.2008р. №01-8/451). У цьому листі зазначено: "Критеріями оцінки розгляду справи упродовж розумного строку є складність справи, поведінка учасників процесу і поведінка державних органів (суду), важливість справи для заявника".

Визначаючи ці критерії, ВГСУ посилається на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Красношапка проти України" № 23786/02 від 30.11.2006 р. (§ 51).

Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини, можна дійти висновку, що критерії оцінки розумності строку розгляду справи має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумності строку розгляду справи можна застосовувати, коли стороною у спорі є орган державної влади.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, одним із основних завдань господарського судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін та третьої особи, господарський суд, оцінюючи подані сторонами докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку, що пред'явлений позивачем до відповідача позов безпідставний та не підлягає до задоволення.

Викладена позиція суду пов'язана з наступними встановленими в судовому засіданні обставинами:

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 10 березня 2017 року між ОСОБА_5 акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гуалапак Україна" було укладено Генеральний договір добровільного страхування вантажів №40-1411-17-00010/00012 (а.с. 8-9).

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з договору.

Між сторонами зобов'язання виникли з генерального договору добровільного страхування вантажів №40-1411-17-00010/00012 від 10.03.2017 року.

Згідно умов договору страховик надає послуги з добровільного страхування вантажу - одноколірної ротогравюрної друкарської машини модель ROTOMEC 4003 МР 1200/400/С з можливістю дооснащення печатними модулями, часткова поставка 3/5, зо складається з: секція (1 місце), друкарська секція, частина 2 і 3 (3 місця), робоча площадка, частина 3 і 5 (4 місця), пристрій натягу матеріалу на витягі з друкарської секції (3 місця) і у разі настання страхового випадку зобов'язується виплатити страхове відшкодування на умовах і обсягах, передбачених договором.

Згідно пункту 5.2.22 не підлягають відшкодуванню збитки (витрати) якщо вони відбулися внаслідок або під час, зокрема, навмисних дій чи грубої недбалості страхувальника (вигодонабувача), його співробітників, включаючи порушення норм і правил перевезення вантажів, норм завантаження/вивантаження, зберігання, упаковки та закупорювання вантажу, кріплення, недостатнього або незадовільного маркування або нумерації вантажних місць.

Як зазначається позивачем в позовній заяві та присутніми в судовому засіданні учасниками судового процесу 25.05.2016 року між Bobst Italia S.p.A (продавець) та ТОВ "Гуалапак Україна" (покупець) укладено контракт №114, згідно з умовами котрого ТОВ "Гуалапак Україна" купує згідно специфікації, яка є невід'ємною частиною контракту, одноколірну ротогравюрну друкарську машину модель ROTOMEC 4003 МР 1200/400/С з можливістю дооснащення печатними модулями, виготовлений Bobst Italia S.p.A.

03 березня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вотранс Логістик" (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гуалапак Україна" (клієнт) укладено договір №44 транспортного експедирування вантажу (а.с. 29-30).

Згідно п.п.1.1, 2.1.3, 2.1.5, 4.4 договору експедитор надає транспортно-експедиторські послуги по організації перевезень експортних, імпортних, транзитних та інших вантажів клієнта на підставі відповідної заявки. Експедитор зобов'язується, зокрема, забезпечити належне приймання вантажу від вантажовідправника по кількості та стані у відповідності до товарно-транспортної накладної, та належне розміщення і кріплення вантажу в транспортному засобі. Кріплення вантажу зобов'язане забезпечити його повну збереженість у транспортуванні; забезпечувати збереження вантажу під час його перевезення, перевалки і збереження, доставку вантажу вантажоотримувачу в обумовлений сторонам термін. Експедитор несе відповідальність за збереження отриманого вантажу в порядку і підставі вимог чинного законодавства; дії та упущення третіх осіб, залучених до виконання даного договору, в тому ж порядку.

03 березня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вотранс Логістик" (експедитор) та ОСОБА_5 акціонерним товариством транспортно-експедиційний комбінат "Західукртранс" (перевізник) укладено договір №ЗУТ1188 перевезення вантажу у міжнародному сполученні (а.с. 31-32).

Згідно п.п. 1.1, 2.2, 3.1.4, 3.1.9, 3.1.10, 3.1.11, 3.2.4, 3.2.6 3.2.9, 5.7.2 даний договір регулює відносини, що виникають при плануванні, організації та здійсненні міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом, а також по оплаті наданих транспортних послуг. Кожне перевезення оформляється замовленням, що складається у письмовій формі, підписується уповноваженою стороною експедитора та передається факсимільним зв'язком перевізнику. Експедитор зобов'язується, зокрема, забезпечити завантаження/розвантаження та митне оформлення транспортних засобів, як на території України та країн СНД, так і на території країн Західної Європи у термін до 48-ми годин; забезпечити упакування і маркування вантажу відповідно до правил, що діють на автомобільному транспорті. Експедитор або вантажовідправник за дорученням експедитора забезпечує належне складання та кріплення вантажу в автомобілі, що виключає псування чи пошкодження вантажу під час транспортування. Водій зобов'язаний діяти відповідно до п. 3.2.9.; забезпечити завантаження транспортних засобів перевізника з врахуванням вагових та габаритних обмежень, навантажень на вісь та інших технічних обмежень в країнах транзиту. Перевізник зобов'язується брати на себе відповідальність за збереження вантажу в дорозі, своєчасну доставку в пункт призначення і видачу його вантажоотримувачу, вказаному в товарно-транспортній накладній; негайно повідомляти експедитора в письмовій формі про виникнення будь-яких інцидентів при виконанні перевезень (затримка, пошкодження, ДТП тощо), а також про простої транспортних засобів під завантаженням/розвантаженням понад строк, визначений п. 3.1.4 договору; контролювати процес завантаження, розміщення (з урахуванням розподілення навантаження на осі автотранспорту) і закріплення вантажу таким чином, щоб це забезпечувало його збереження в процесі транспортування. У випадку не можливості виконання даної вимоги не приймати вантаж до перевезення та негайно повідомити про це експедитора та надалі діяти за його вказівками. Відповідальність перевізника за цим договором: у випадку повного або часткового пошкодження вантажу, яке сталося в проміжку між прийняттям ван6тажу до перевезення і його здачею вантажоотримувачу, перевізник відшкодовує експедитору суму рівну вартості втраченого чи пошкодженого вантажу.

10 березня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вотранс Логістик" (експедитор) та ОСОБА_5 акціонерним товариством транспортно-експедиційний комбінат "Західукртранс" (перевізник) підписано заявку на добровільне страхування вантажу на окремому перевезенні, зокрема, одноколірної ротогравюрної друкарської машини модель ROTOMEC 4003 МР 1200/400/С з можливістю дооснащення печатними модулями, часткова поставка 3/5, що складається з: секція (1 місце), друкарська секція, частина 2 і 3 (3 місця), робоча площадка, частина 3 і 5 (4 місця), пристрій натягу матеріалу на витягі з друкарської секції (3 місця) (а.с. 177).

Для перевезення спірного обладнання складено CMR-накладну №040476 від 10.03.2017 року (а.с. 33).

В графі 18 CMR - накладної №040476 від 10.03.2017р. зазначено, що завантаження контролюється відправником. Перевізник не несе відповідальності за пошкодження, пов'язані з неправильним завантаженням або невідповідним пакуванням вантажу.

Відповідно до графи 14 CMR - накладної №040476 від 10.03.2017р. перевезення здійснювалось на умовах FCA SAN GIORGIO MONFERRATO.

17 березня 2017 року під час прийняття вантажу в кінцевому пункті призначення (м. Суми) виявлено пошкодження друкарського обладнання (пакувальне місце №102), про що представниками вантажодержувача та перевізника складно акт №б/н про пошкодження вантажу (а.с. 34). Згідно вказаного акту, при вхідному контролі друкарського обладнання виявлено пошкодження валу-тримача печатного циліндру, внаслідок зміщення валу з дерев'яної підтримуючої конструкції та механічного тертя об інший вал-тримач у процесі транспортування. Такий стан друкарського валу не гарантує нормальне функціонування цього вузла обладнання.

Згідно листа ТОВ "Незалежна експертна компанія" №252-06/2017 від 08.06.2017 року, в результаті огляду на замовлення ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" шести одиниць пошкодженого друкарського обладнання після їх розвантаження однозначного висновку щодо порушень умов кріплення зробити неможливо. Характер пошкоджень обладнання, яке було оглянуто, з деякою ймовірністю може вказувати на те, що обладнання закріплено недостатньо надійно. Огляд останньої, сьомої одиниці обладнання відбувався на вантажному автомобілі. Фахівець ТОВ "НЕК" зафіксував той факт, що дерев'яні піддони, на яких стояло обладнання, рухались під час перевезення, що підтверджується фотокопіями, здійсненими під час огляду вантажу, де чітко видно сліди на підлозі кузова автомобіля, що залишилися від ковзання піддонів (а.с. 183).

31.03.2017 року комісією ТОВ "Гуалапак Україна" складено акт про візуальну перевірку обладнання на наявність пошкоджень внаслідок транспортування обладнання Bobst Italia S.p.A, проставлене за контрактами №№ 114, 115, 116, 117, 118, 119, 120, 121, 122, 123, 124 від 25.05.2016 року, згідно якого підтверджено пошкодження обладнання, виявлені 17.03.2017 року під час приймання вантажу (а.с. 180-182).

Виробником спірного обладнання Bobst Italia S.p.A на запит ТОВ "Гуалапак Україна" надано рахунок від 26.05.2017 року з зазначенням ціни деталей, які потребують зміни. Загальна вартість валу складає 490 Євро, вартість робіт за одиницю майна складає 245,52 Євро (а.с. 184-187)

Розраховуючи вартість страхового відшкодування позивач виходив з наступного:

1. Позиція 102/108_60888 загальна вартість матеріалів (запчастин) 490 евро;

-(490 Євро:28540 (загальна вартість матеріалів))*100%=1,72 (% від загальної вартості на одиницю пошкодженого майна;

-14300 Євро (вартість робіт за рахунокм Bobst (60888, 60889))*1,72%=245,52 Євро (вартість робіт за одиницю майна);

-490 Євро+245,52 Євро=735,52 Євро (розмір збитку)*28,937676 грн. (курс Євро на дату настання страхового випадку)=21 284,10грн. (вартість збитку)-1 718,90грн. (франшиза 0,30%) =19 565,20грн. (розмір страхового відшкодування).

Отже, загальний розмір страхового відшкодування, на думку позивача, складає 19 565 грн 20 коп.

Оскільки пошкоджений вантаж був застрахований відповідно до умов Генерального договору добровільного страхування вантажів №40-1411-17-00010/00012 від 10.03.2017р. ТОВ "Гуалапак Україна" звернулася до ТОВ "Страхова компанія "Українська страхова компанія" з заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, на підставі якої та згідно страхового акту №ДКЦВ -14025 від 27.06.2017р. (а.с. 41), розрахунку страхового відшкодування (а.с. 42), розпорядження про виплату страхового відшкодування від 04.07.2017р. (а.с. 43) позивачем на користь ТОВ "Гуалапак Україна" було виплачено 19 565,20грн. страхового відшкодування, що стверджується платіжним дорученням №12437 від 04.07.2017р. на суму 19 565,20грн. з призначенням платежу: "страхове відшкодування згідно договору №40-1411-17-00010/00012 від 10.03.2017р., страховий акт №ДКЦВ-14025 від 27.06.2017р. без ПДВ (а.с. 44).

Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 991 ЦК України страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі: 1) навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов'язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації; 2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку; 4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала; 5) несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) наявності інших підстав, встановлених законом.

Аналогічні підстави для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування передбачені ст. 26 Закону України "Про страхування".

Як вже зазначалось, ТОВ "Страхова компанія "Українська страхова компанія" складено страховий акт №ДКЦВ-14025 від 27.06.2017 року та розпорядження від 04.07.2017 року про виплату страхового відшкодування в сумі 19 565 грн. 20 коп. Виплата страхового відшкодування підтверджується платіжним дорученням №12437 від 04.07.2017 року.

Згідно з ст. ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника. Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.

Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування за договором страхування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.

Статтею 316 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

У ст. 306 Господарського кодексу України закріплено, що під перевезенням вантажів слід розуміти господарську діяльність, пов'язану з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту. Допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає:

- у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає;

- у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість;

- у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.

Стаття 909 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

На виконання умов договору транспортного експедирування №44 від 03.03.2017 року експедитором організовано перевезення вантажу клієнта, який 10.03.2017 року згідно міжнародної товарно-транспортної накладної №0040476 завантажено в транспортний засіб ВС5866AІ/ВС4366ХX.

01 серпня 2006 року Верховною Радою України прийнятий Закон України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу" від 19.05.1956 року, якою врегульовані правовідносини, що випливають з договору міжнародного перевезення вантажу.

У ст. 3 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів вказується, що перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов'язки, як за власні дії і недогляди.

Згідно ст. ст. 4, 9 Конвенції договір перевезення вантажу підтверджується складанням вантажної накладної, яка є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Статтею 8 Конвенції визначено, що приймаючи вантаж, перевізник перевіряє: a)вірність записів, зроблених у вантажній накладній щодо числа вантажних місць, а також їх маркування та нумерації місць; b) зовнішній стан вантажу і його упаковки. Якщо перевізник не має достатньої можливості перевірити вірність записів, зазначених у підпункті a) пункту 1 цієї статті, він повинен зробити обгрунтовані застереження у вантажній накладній. Він повинен також мотивувати всі зроблені ним застереження щодо зовнішнього стану вантажу і його упаковки. Ці застереження не мають обов'язкової сили для відправника, якщо останній не погодився бути зобов'язаним ними і не зробив про це запис у вантажній накладній.

Згідно ст. 17 Конвенції перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки. Однак, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути. Перевізник не звільняється від відповідальності з причини несправності транспортного засобу, яким він користувався для виконання перевезення, або з причини дій або недогляду особи, у якої був найнятий транспортний засіб, або агентів і службовців останньої. За умови дотримання пунктів 2 - 5 статті 18, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата чи ушкодження вантажу є наслідком особливого ризику, нерозривно пов'язаного з однією чи декількома з перерахованих нижче обставин: a) з використанням відкритих безтентових транспортних засобів, якщо таке використання було погоджене і чітко зазначене у вантажній накладній; b) з відсутністю чи дефектами упаковки, у випадках, коли вантажі, що перевозяться без упаковки чи без належної упаковки, за своєю природою піддаються псуванню чи пошкодженню; c) з обробкою, навантаженням, складуванням чи вивантаженням вантажу відправником або одержувачем, чи особами, які діють від імені відправника або вантажоодержувача; d) з природними властивостями деяких вантажів, внаслідок яких вони піддаються повній або частковій втраті чи пошкодженню, зокрема, внаслідок поломки, корозії, гниття, усушки, нормального витоку або дії молі чи шкідників; e) з недостатністю або неадекватністю маркування чи нумерації вантажних місць; f) з перевезенням худоби.

Загальною умовою відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу є вина, наявність якої припускається. Перевізник повинен довести свою невинність шляхом посилання на обставини: по-перше, яким не міг запобігти та по-друге, усунення яких від нього не залежало.

Відповідно до ст. 133 Статуту автомобільного транспорту Української РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 27.06.1969 № 401 автотранспортні підприємства або організації несуть відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення і до видачі вантажоодержувачу або до передачі згідно з Правилами іншим підприємствам, організаціям, установам, якщо не доведуть, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталися через обставини, яким вони не могли запобігти і усунення яких від них не залежало, зокрема внаслідок:

а) вини вантажовідправника (вантажоодержувача);

б) особливих природних властивостей вантажу, який перевозиться;

в) дефектів тари або упаковки, які не могли бути виявлені по зовнішньому вигляду при прийманні вантажу до перевезення, або застосування тари, що не відповідає властивостям вантажу або встановленим стандартам, при відсутності слідів пошкодження тари у дорозі;

г) здачі вантажу до перевезення без вказівки в товарно-транспортних документах на його особливі властивості, що вимагають особливих умов або застережних заходів для збереження вантажу при перевезенні або зберіганні;

д) здачі до перевезення вантажу, вологість або температура якого перевищують встановлені норми.

Частиною 2 ст. 308 Господарського кодексу України встановлено, що відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.

Відповідно до ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

З аналізу ст. 308 Господарського кодексу України, ст. 924 Цивільного кодексу України, ст. 17 Конвенції, ст. 113 Статуту автомобільного транспорту слідує, що законодавцем закріплено принцип презумпції вини перевізника, обов'язок з доведення якої покладається на нього самого.

З матеріалів справи та з поданих в судовому засіданні пояснень представників сторін вбачається, що згідно умов контракту №114 від 25.05.2016 року, укладеного між Bobst Italia S.p.A (продавець) та ТОВ "Гуалапак Україна" (покупець) продавець відповідає за всі пошкодження обладнання внаслідок невірного чи неналежного пакування.

Крім того, в графі 18 CMR - накладної №040476 від 10.03.2017р. зазначено, що завантаження контролюється відправником. Перевізник не несе відповідальності за пошкодження, пов'язані з неправильним завантаженням або невідповідним пакуванням вантажу.

17 березня 2017 року під час прийняття вантажу в кінцевому пункті призначення (м.Суми) виявлено пошкодження друкарського обладнання (пакувальне місце №102), про що представниками вантажодержувача та перевізника складно акт №б/н про пошкодження вантажу (а.с. 34-35). Згідно вказаного акту, при вхідному контролі друкарського обладнання виявлено пошкодження валу-тримача печатного циліндру, внаслідок зміщення валу з дерев'яної підтримуючої конструкції та механічного тертя об інший вал-тримач у процесі транспортування.

Згідно листа ТОВ "Незалежна експертна компанія" №252-06/2017 від 08.06.2017 року, в результаті огляду на замовлення ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" шести одиниць пошкодженого друкарського обладнання після їх розвантаження однозначного висновку щодо порушень умов кріплення зробити неможливо. Характер пошкоджень обладнання, яке було оглянуто, з деякою ймовірністю може вказувати на те, що обладнання закріплено недостатньо надійно. Огляд останньої, сьомої одиниці обладнання відбувався на вантажному автомобілі. Фахівець ТОВ "НЕК" зафіксував той факт, що дерев'яні піддони, на яких стояло обладнання, рухались під час перевезення, що підтверджується фотокопіями, здійсненими під час огляду вантажу, де чітко видно сліди на підлозі кузова автомобіля, що залишилися від ковзання піддонів (а.с. 183).

Позивачем, в свою чергу, не надано суду доказів в підтвердження того, що пошкодження вантажу відбулось з інших причин, які залежали саме від перевізника.

Крім того, згідно пункту 5.2.22 Генерального договору добровільного страхування вантажів №40-1411-17-00010/00012 не підлягають відшкодуванню збитки (витрати) якщо вони відбулися внаслідок або під час, зокрема, навмисних дій чи грубої недбалості страхувальника (вигодонабувача), його співробітників, включаючи порушення норм і правил перевезення вантажів, норм завантаження/вивантаження, зберігання, упаковки та закупорювання вантажу, кріплення, недостатнього або незадовільного маркування або нумерації вантажних місць.

Таким чином, позивачем не доведено правомірності виплати ТОВ "Гуалапак Україна" суми страхового відшкодування в розмірі 19 565,20грн., а відтак і підставності стягнення цієї суми в порядку регресу з відповідача, оскільки завантаження вантажу у транспортний засіб контролювалося відправником.

Крім того судом засвідчується, що як вбачається з Страхового акту № ДКЦВ-14025 від 27.06.2017р., для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування та обрахунку його розміру позивачем бралися до уваги наступні документи:

-рахунок Bobst Italia S.p.a від 26.05.2017р.;

-копія договору страхування № 40-1411-17-00010/00012 від 10.03.2017 р.;

-копія правоустановчих документів на нерухоме майно;

-заява Страхувальника про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування;

-інші документи.

При цьому, умовою для виплати страхового відшкодування є визначення розміру страхового відшкодування.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну в Україні", незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб'єктом оціночної діяльності-суб'єктом господарювання.

Статтею 4 цього Закону визначено, що професійна оціночна діяльність - діяльність оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності, визнаних такими відповідно до положень цього Закону, яка полягає в організаційному, методичному та практичному забезпеченні проведення оцінки майна, розгляді та підготовці висновків щодо вартості майна.

Стаття 6 вказаного Закону передбачає, що оцінювачами можуть бути громадяни України, та особи без громадянства, які склали кваліфікаційний іспит та одержали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог цього Закону.

Відповідно до ст. 7 даного Закону проведення оцінки майна є обов'язковим, зокрема, у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Згідно п. 2 Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою КМУ від 22.01.1996р. № 116, розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей визначається шляхом проведення незалежної оцінки відповідно до національних стандартів оцінки.

Проте в обґрунтування розміру завданих відповідачем збитків, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про проведення оцінки матеріальних цінностей, як наслідок, визначення у встановленому законом порядку розміру страхового відшкодування саме в сумі 19 565,20 грн.

Відповідно до ст. 23 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу якщо, відповідно до положень цієї Конвенції, перевізник зобов'язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення.

Позивачем не надано інвойсу відповідно до якого вантаж приймався до перевезення, що унеможливлює встановити вартість пошкодженого вантажу під час прийняття до перевезення.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частини 1, 2 статті 1166 ЦК).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, позивачем не доведено, а відповідачем відповідно спростовано наявність вини ТОВ "Вотранс Логістик" у пошкодженні вантажу, у зв'язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

У зв'язку з відмовою у позові підстави віднесення судових витрат на відповідача відсутні.

Згідно ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно п. 6.3 Постанови Пленуму ВГС України № 7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

У запереченнях від 08.06.2018 року ТОВ "Вотранс Логістик" просить вирішити питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу, понесених згідно рахунку, акту виконаних робіт та банківської виписки.

16.04.2018 року між ТОВ "Вотранс Логістик" та Адвокатським об'єднанням "АФК" було укладено договір про надання правничої допомоги (а.с. 151-152).

Додатком № 3 до договору адвокатським об'єднання визначено вартість послуг по справі №903/191/18 (а.с. 153).

Згідно рахунку №05 від 16.04.2018 року, акту прийому-передачі наданих послуг від 17.04.2018 року вартість виконаних робіт складає 2 500 грн. 00 коп. (а.с. 154-155)

Згідно виписки по рахунку від 17.04.2018 року ТОВ "Вотранс Логістик" перерахувало на рахунок Адвокатського об'єднання "АФК" 13 000 грн. 00 коп., які включають в себе 2 500,00грн. понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу внаслідок розгляду даної справи в суді (а.с. 156).

Як вбачається з п. 4.3. Статуту Адвокатського об'єднання "АФК", затвердженого Протоколом №2 Ради Адвокатського об'єднання "АФК" від 24.04.2018р., партнером Адвокатського об'єднання "АФК" є, зокрема, адвокат ОСОБА_2 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВЛ №1012).

Таким чином, вартість адвокатських послуг Адвокатського об'єднання "АФК" по справі №903/191/18 складає 2 500,00грн., перевірена судом, підтверджена матеріалами справи, а тому підлягає до стягнення з позивача на підставі ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 75, 76-80, 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, 32 А, код ЄДРПОУ 30859524) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вотранс Логістик" (45602, Волинська область, Луцький район, с. Підгайці, вул. Дубнівська, 11 А, код ЄДРПОУ 39052648) 2 500,00грн. витрат по оплаті професійної правничої допомоги адвоката.

3. Наказ на виконання рішення суду видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. ст. 253, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу якого знаходиться місцевий господарський суд, протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

У той же час згідно підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення

складено 20.07.2018р.

Суддя В. А. Войціховський