Постанова

від 19.11.2018 по справі 903/191/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2018 року Справа № 903/191/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Савченко Г.І. , суддя Тимошенко О.М.

при секретарі судового засідання - Рильнику Д.М.

за участю представників сторін:

відповідача: адвокат ОСОБА_1 (ордер №ВЛ серія №000,048389 від 16.10.2018 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" на рішення господарського суду Волинської області від 18.07.2018р. по справі №903/191/18 (суддя Войціховський В.А.,повний текст рішення складений 20.07.2018р.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вотранс Логістик"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Гуалапак Україна"

- Приватне акціонерне товариство транспортно-експедиційний комбінат "Західукртранс"

- Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Перша"

про стягнення 19565,20 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 18.07.2018р. у справі №903/191/18 відмовлено у позові Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вотранс Логістик", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Гуалапак Україна", Приватне акціонерне товариство транспортно-експедиційний комбінат "Західукртранс", Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Перша", про стягнення 19 565,20 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не доведено, а відповідачем відповідно спростовано наявність вини ТОВ "Вотранс Логістик" у пошкодженні вантажу, у зв'язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група", звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. Просить суд поновити строк на апеляційне оскарження.

В обгрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що шкода майну Страхувальника була завдана неправомірними діями ТОВ "Вотранс Логістик", який всупереч вимогам чинного законодавства України, що регулює відносини у сфері транспортно-експедиторської діяльності та перевезень, а також взятих на себе договірних зобов'язань, не виконав свої обов'язки щодо розміщення вантажу у транспортному засобі, збереження вантажу, прийнятого до перевезення та передачі у належній якості вантажоодержувачу.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову неправильно застосував норми матеріального права, у зв'язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 27.08.2018 року поновлено Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Українська страхова група" строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Волинської області від 18.07.2018р. у справі №903/191/18, відкрито апеляційне провадження розгляд скарги призначено на 24 жовтня 2018р., зупинено дію рішення господарського суду Волинської області від 18.07.2018р. у справі №903/191/18.

17.09.2018 року від відповідача надійшов відзмв на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Волинської області від 18.07.2018р. по справі №903/191/18 залишити без змін.

27.09.2018 року та 02.10.2018 року від Приватного акціонерного товариства транспортно-експедиційний комбінат "Західукртранс" надійшов відзив на апеляційну скаргу, зазначив, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам діючого законодавства, прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідає обставинам справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" не підлягає задоволенню.

У відповідності до абз. 3 п. 3 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Указом Президента України №454/2017 від 29.12.2017 ліквідовано Рівненський апеляційний господарський суд та створено Північно-західний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Вінницьку, Волинську, Житомирську, Рівненську та Хмельницьку області, з місцезнаходженням у місті Рівному.

Частиною 6 ст.147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

05.10.2018 р. в газеті "Голос України" опубліковано оголошення про початок роботи Північно-західного апеляційного господарського суду.

У відповідності до наказу керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду №992 від 01.10.2018 "Про комісію для передачі судових справ та матеріалів" згідно акта здачі судових справ від 03.10.2018 до Північно-західного апеляційного господарського суду передана апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" на рішення господарського суду Волинської області від 18.07.2018р. у справі №903/191/18.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №903/191/18 у складі: головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Савченко Г.І., суддя Тимошенко О.М..

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.10.2018 прку прийнято апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" до провадження колегією суддів Північно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Савченко Г.І., суддя Тимошенко О.М.. та призначено її до розгляду на 19 листопада 2018 р.

В судове засідання 19.11.2018 року з'явився представник відповідача, представники позивача та третіх осіб не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази. Однак, наданим їм процесуальним правом не скористалися та в судове засідання не з'явилися, своїх повноважних представників не направили.

Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю останніх.

У відповідності до ст.ст.222, 223 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол судового засідання.

Відповідно до ч.1 ст.270 ГПК України, у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Згідно із ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Представник відповідача в судовому засіданні 19.110.2018р. заперечив проти її доводів, вважаючи її безпідставною та необґрунтованою. Просив суд рішення господарського суду Волинської області від 18.07.2018р. по справі №903/191/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиви на апеляційну скаргу заслухавши пояснення представника відповідача, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 10 березня 2017 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гуалапак Україна" було укладено Генеральний договір добровільного страхування вантажів №40-1411-17-00010/00012 (т. 1 а.с. 8-9).

Згідно умов договору страховик надає послуги з добровільного страхування вантажу одноколірної ротогравюрної друкарської машини модель ROTOMEC 4003 МР 1200/400/С з можливістю дооснащення печатними модулями, часткова поставка 3/5, зо складається з: секція (1 місце), друкарська секція, частина 2 і 3 (3 місця), робоча площадка, частина 3 і 5 (4 місця), пристрій натягу матеріалу на витягі з друкарської секції (3 місця) і у разі настання страхового випадку зобов'язується виплатити страхове відшкодування на умовах і обсягах, передбачених договором.

Згідно пункту 5.2.22 не підлягають відшкодуванню збитки (витрати) якщо вони відбулися внаслідок або під час, зокрема, навмисних дій чи грубої недбалості страхувальника (вигодонабувача), його співробітників, включаючи порушення норм і правил перевезення вантажів, норм завантаження/вивантаження, зберігання, упаковки та закупорювання вантажу, кріплення, недостатнього або незадовільного маркування або нумерації вантажних місць.

25.05.2016 року між Bobst Italia S.p.A (продавець) та ТОВ "Гуалапак Україна" (покупець) укладено контракт №114, згідно з умовами котрого ТОВ "Гуалапак Україна" купує згідно специфікації, яка є невід'ємною частиною контракту, одноколірну ротогравюрну друкарську машину модель ROTOMEC 4003 МР 1200/400/С з можливістю дооснащення печатними модулями, виготовленийItalia S.p.A.

03 березня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вотранс Логістик" (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гуалапак Україна" (клієнт) укладено договір №44 транспортного експедирування вантажу (т. 1 а.с. 29-30).

Згідно п.п.1.1, 2.1.3, 2.1.5, 4.4 договору експедитор надає транспортно-експедиторські послуги по організації перевезень експортних, імпортних, транзитних та інших вантажів клієнта на підставі відповідної заявки. Експедитор зобов'язується, зокрема, забезпечити належне приймання вантажу від вантажовідправника по кількості та стані у відповідності до товарно-транспортної накладної, та належне розміщення і кріплення вантажу в транспортному засобі. Кріплення вантажу зобов'язане забезпечити його повну збереженість у транспортуванні; забезпечувати збереження вантажу під час його перевезення, перевалки і збереження, доставку вантажу вантажоотримувачу в обумовлений сторонам термін. Експедитор несе відповідальність за збереження отриманого вантажу в порядку і підставі вимог чинного законодавства; дії та упущення третіх осіб, залучених до виконання даного договору, в тому ж порядку.

03 березня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вотранс Логістик" (експедитор) та Приватним акціонерним товариством транспортно-експедиційний комбінат "Західукртранс" (перевізник) укладено договір №ЗУТ1188 перевезення вантажу у міжнародному сполученні (т. 1а.с. 31-32).

Згідно п.п. 1.1, 2.2, 3.1.4, 3.1.9, 3.1.10, 3.1.11, 3.2.4, 3.2.6 3.2.9, 5.7.2 даний договір регулює відносини, що виникають при плануванні, організації та здійсненні міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом, а також по оплаті наданих транспортних послуг. Кожне перевезення оформляється замовленням, що складається у письмовій формі, підписується уповноваженою стороною експедитора та передається факсимільним зв'язком перевізнику. Експедитор зобов'язується, зокрема, забезпечити завантаження/розвантаження та митне оформлення транспортних засобів, як на території України та країн СНД, так і на території країн Західної Європи у термін до 48-ми годин; забезпечити упакування і маркування вантажу відповідно до правил, що діють на автомобільному транспорті. Експедитор або вантажовідправник за дорученням експедитора забезпечує належне складання та кріплення вантажу в автомобілі, що виключає псування чи пошкодження вантажу під час транспортування. Водій зобов'язаний діяти відповідно до п. 3.2.9.; забезпечити завантаження транспортних засобів перевізника з врахуванням вагових та габаритних обмежень, навантажень на вісь та інших технічних обмежень в країнах транзиту. Перевізник зобов'язується брати на себе відповідальність за збереження вантажу в дорозі, своєчасну доставку в пункт призначення і видачу його вантажоотримувачу, вказаному в товарно-транспортній накладній; негайно повідомляти експедитора в письмовій формі про виникнення будь-яких інцидентів при виконанні перевезень (затримка, пошкодження, ДТП тощо), а також про простої транспортних засобів під завантаженням/розвантаженням понад строк, визначений п. 3.1.4 договору; контролювати процес завантаження, розміщення (з урахуванням розподілення навантаження на осі автотранспорту) і закріплення вантажу таким чином, щоб це забезпечувало його збереження в процесі транспортування. У випадку не можливості виконання даної вимоги не приймати вантаж до перевезення та негайно повідомити про це експедитора та надалі діяти за його вказівками. Відповідальність перевізника за цим договором: у випадку повного або часткового пошкодження вантажу, яке сталося в проміжку між прийняттям ван6тажу до перевезення і його здачею вантажоотримувачу, перевізник відшкодовує експедитору суму рівну вартості втраченого чи пошкодженого вантажу.

10 березня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вотранс Логістик" (експедитор) та Приватним акціонерним товариством транспортно-експедиційний комбінат "Західукртранс" (перевізник) підписано заявку на добровільне страхування вантажу на окремому перевезенні, зокрема, одноколірної ротогравюрної друкарської машини модель ROTOMEC 4003 МР 1200/400/С з можливістю дооснащення печатними модулями, часткова поставка 3/5, що складається з: секція (1 місце), друкарська секція, частина 2 і 3 (3 місця), робоча площадка, частина 3 і 5 (4 місця), пристрій натягу матеріалу на витягі з друкарської секції (3 місця) (т. 1 а.с. 177).

Для перевезення спірного обладнання складено CMR-накладну №040476 від 10.03.2017 року (т. 1 а.с. 33).

В графі 18 CMR накладної №040476 від 10.03.2017р. зазначено, що завантаження контролюється відправником. Перевізник не несе відповідальності за пошкодження, повязані з неправильним завантаженням або невідповідним пакуванням вантажу.

Відповідно до графи 14 CMR накладної №040476 від 10.03.2017р. перевезення здійснювалось на умовах FCA SAN GIORGIO MONFERRATO.

17 березня 2017 року під час прийняття вантажу в кінцевому пункті призначення (м. Суми) виявлено пошкодження друкарського обладнання (пакувальне місце №102), про що представниками вантажодержувача та перевізника складно акт №б/н про пошкодження вантажу (а.с. 34). Згідно вказаного акту, при вхідному контролі друкарського обладнання виявлено пошкодження валу-тримача печатного циліндру, внаслідок зміщення валу з деревяної підтримуючої конструкції та механічного тертя об інший вал-тримач у процесі транспортування. Такий стан друкарського валу не гарантує нормальне функціонування цього вузла обладнання.

Згідно листа ТОВ "Незалежна експертна компанія" №252-06/2017 від 08.06.2017 року, в результаті огляду на замовлення ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" шести одиниць пошкодженого друкарського обладнання після їх розвантаження однозначного висновку щодо порушень умов кріплення зробити неможливо. Характер пошкоджень обладнання, яке було оглянуто, з деякою ймовірністю може вказувати на те, що обладнання закріплено недостатньо надійно. Огляд останньої, сьомої одиниці обладнання відбувався на вантажному автомобілі. Фахівець ТОВ "НЕК" зафіксував той факт, що дерев'яні піддони, на яких стояло обладнання, рухались під час перевезення, що підтверджується фотокопіями, здійсненими під час огляду вантажу, де чітко видно сліди на підлозі кузова автомобіля, що залишилися від ковзання піддонів (т. 1 а.с. 183).

31.03.2017 року комісією ТОВ "Гуалапак Україна" складено акт про візуальну перевірку обладнання на наявність пошкоджень внаслідок транспортування обладнання Bobst Italia S.p.A, проставлене за контрактами №№ 114, 115, 116, 117, 118, 119, 120, 121, 122, 123, 124 від 25.05.2016 року, згідно якого підтверджено пошкодження обладнання, виявлені 17.03.2017 року під час приймання вантажу (т. 1 а.с. 180-182).

Виробником спірного обладнання Bobst Italia S.p.A на запит ТОВ "Гуалапак Україна" надано рахунок від 26.05.2017 року з зазначенням ціни деталей, які потребують зміни. Загальна вартість валу складає 490 Євро, вартість робіт за одиницю майна складає 245,52 Євро (т. 1 а.с. 184-187)

Розраховуючи вартість страхового відшкодування позивач виходив з наступного:

1. Позиція 102/108_60888 загальна вартість матеріалів (запчастин) 490 евро;

- 490 Євро:28540 (загальна вартість матеріалів))*100%=1,72 (% від загальної вартості на одиницю пошкодженого майна;

-14 300 Євро (вартість робіт за рахунокм Bobst (60888, 60889))*1,72%=245,52 Євро (вартість робіт за одиницю майна);

-490 Євро+245,52 Євро = 735,52 Євро (розмір збитку)*28,937676 грн. (курс Євро на дату настання страхового випадку) = 21 284,10грн. (вартість збитку)-1 718,90грн. (франшиза 0,30%) = 19 565,20грн. (розмір страхового відшкодування).

Отже, загальний розмір страхового відшкодування, на думку позивача, складає 19 565 грн 20 коп.

Оскільки пошкоджений вантаж був застрахований відповідно до умов Генерального договору добровільного страхування вантажів №40-1411-17-00010/00012 від 10.03.2017р. ТОВ "Гуалапак Україна" звернулася до ТОВ "Страхова компанія "Українська страхова компанія" з заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, на підставі якої та згідно страхового акту №ДКЦВ -14025 від 27.06.2017р. (т. 2 а.с. 41), розрахунку страхового відшкодування ( т. 2 а.с. 42), розпорядження про виплату страхового відшкодування від 04.07.2017р. (т. 2 а.с. 43) позивачем на користь ТОВ "Гуалапак Україна" було виплачено 19 565,20 грн. страхового відшкодування, що стверджується платіжним дорученням №12437 від 04.07.2017р. на суму 19 565,20грн. з призначенням платежу: "страхове відшкодування згідно договору №40-1411-17-00010/00012 від 10.03.2017р., страховий акт №ДКЦВ-14025 від 27.06.2017р. без ПДВ (т. 2 а.с. 44).

За вказаних обставин, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" звернулося до господарського суду Волинської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вотранс Логістик" про стягнення 19 565,20 грн. сплаченого страхового відшкодування.

Обґрунтовуючи позовну заяву, посилається на виплату ТОВ "Гуалапак Україна" страхового відшкодування вартості пошкодженого при перевезенні вантажу в сумі 19 565,20 грн. згідно договору страхування та обов'язком відповідача, як відповідального за завдані збитки, компенсувати ці витрати.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 27.03.2018р. позовну заяву було залишено без руху, зобов'язано позивача не пізніше 5-ти календарних днів з дня вручення ухвали усунути недоліки позовної заяви.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 10.04.2018р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №903/191/18 за правилами спрогщеного позовного провадження.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 07.05.2018р. підготовче засідання призначено на 24.05.2018 року, окрім того, суд оцінюючи категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, кількість сторін та інших учасників справи дійшов висноку про необхідність перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 07.05.2018р. клопотання ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" задоволено, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ПрАТ "Страхова компанія "Перша".

Як вже зазначалося, рішенням господарського суду Волинської області від 18.07.2018р. у справі №903/191/18 у задоволенні позову відмовлено.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.5 ст.55 Конституції України).

Відповідно до п.2 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

У відповідності до п.1 ст.12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Як встановлено ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 ГК України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

25.05.2016р. між BobstItaliaS.p.A (продавець) та ТОВ "Гуалапак Україна" (покупець) укладено контракт №114, згідно умов якого, ТОВ "Гуалапак Україна" купує згідно специфікації, яка є невід'ємною частиною контракту, печатний модуль для дооснашенняротогравюрної друкарської машини модель ROTOMEC 4003 МР 1200/400/С, виготовлений BobstItaliaS.p.A.

В обов'язки продавця входить виготовлення обладнання, його митне оформлення для експорту, поставка обладнання і виготовлення технічної документації покупцю.

В обов'язки покупця входить оплата обладнання і виконаних робіт згідно умов контракту, приймання обладнання від продавця, митне оформлення для імпорту, забезпечення його збереження.

Всі ризики та право власності на обладнання переходить від продавця до покупця в момент поставки.

Відповідно до ст.316 ГК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей, тощо).

Статтею 306 ГК України закріплено, що під перевезенням вантажів слід розуміти господарську діяльність, пов'язану з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту. Допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст.307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.314 ГК України, перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає:

- у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає;

- у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість;

- у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.

За приписами ст.909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Як вбачається з матеріалів справи, 03.03.2017р. між ТОВ "Вотранс Логістик" (експедитор) та ТОВ "Гуалапак Україна" (клієнт) укладено договір №44 транспортного експедирування вантажу, відповідно до якого, експедитор надає транспортно-експедиторські послуги по організації перевезень експортних, імпортних, транзитних та інших вантажів клієнта на підставі відповідної заявки. Експедитор зобов'язується, зокрема, забезпечити належне приймання вантажу від вантажовідправника по кількості та стані у відповідності до товарно-транспортної накладної, та належне розміщення і кріплення вантажу в транспортному засобі. Кріплення вантажу зобов'язане забезпечити його повну збереженість у транспортуванні; забезпечувати збереження вантажу під час його перевезення, перевалки і збереження, доставку вантажу вантажоотримувачу в обумовлений сторонам термін. Експедитор несе відповідальність за збереження отриманого вантажу в порядку і підставі вимог чинного законодавства; дії та упущення третіх осіб, залучених до виконання даного договору, в тому ж порядку (т. 1 а.с.29 - 30).

Також, 03.03.2017р. між ТОВ "Вотранс Логістик" (експедитор) та ПАТ ТЕК "Західукртранс" (перевізник) укладено договір №ЗУТ1188 перевезення вантажу у міжнародному сполученні, за умовами якого, договір регулює відносини, що виникають при плануванні, організації та здійсненні міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом, а також по оплаті наданих транспортних послуг. Кожне перевезення оформляється замовленням, що складається у письмовій формі, підписується уповноваженою стороною експедитора та передається факсимільним зв'язком перевізнику. Експедитор зобов'язується, зокрема, забезпечити завантаження/розвантаження та митне оформлення транспортних засобів, як на території України та країн СНД, так і на території країн Західної Європи у термін до 48-ми годин; забезпечити упакування і маркування вантажу відповідно до правил, що діють на автомобільному транспорті. Експедитор або вантажовідправник за дорученням експедитора забезпечує належне складання та кріплення вантажу в автомобілі, що виключає псування чи пошкодження вантажу під час транспортування. Водій зобов'язаний діяти відповідно до п.3.2.9.; забезпечити завантаження транспортних засобів перевізника з врахуванням вагових та габаритних обмежень, навантажень на вісь та інших технічних обмежень в країнах транзиту. Перевізник зобов'язується брати на себе відповідальність за збереження вантажу в дорозі, своєчасну доставку в пункт призначення і видачу його вантажоотримувачу, вказаному в товарно-транспортній накладній; негайно повідомляти експедитора в письмовій формі про виникнення будь-яких інцидентів при виконанні перевезень (затримка, пошкодження, ДТП тощо), а також про простої транспортних засобів під завантаженням/розвантаженням понад строк, визначений п.3.1.4 договору; контролювати процес завантаження, розміщення (з урахуванням розподілення навантаження на осі автотранспорту) і закріплення вантажу таким чином, щоб це забезпечувало його збереження в процесі транспортування. У випадку не можливості виконання даної вимоги не приймати вантаж до перевезення та негайно повідомити про це експедитора та надалі діяти за його вказівками. Відповідальність перевізника за цим договором: у випадку повного або часткового пошкодження вантажу, яке сталося в проміжку між прийняттям вантажу до перевезення і його здачею вантажоотримувачу, перевізник відшкодовує експедитору суму рівну вартості втраченого чи пошкодженого вантажу (т.1 а.с.31-32).

В подальшому, на виконання умов договору транспортного експедирування №44 від 03.03.2017р. експедитором організовано перевезення вантажу клієнта, який 13.03.2017р. згідно міжнародної товарно-транспортної накладної №040476 завантажено в транспортний засіб ВС5266АІ/ВС0437ХР (т. 1 а.с.33).

За приписами ст.979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ч.1 ст.991 ЦК України, страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі: 1) навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов'язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації; 2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку; 4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала; 5) несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) наявності інших підстав, встановлених законом.

Аналогічні підстави для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування передбачені ст. 26 Закону України "Про страхування".

Також, судом встановлено, що 10.03.2017р. між ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова компанія" (страховик) та ТОВ "Гуалапак Україна" (страхувальник) укладено генеральний договір добровільного страхування вантажів №40-1411-17-00010/00012, відповідно до умов якого, страховик надає послуги з добровільного страхування вантажу - друкарський модуль для дооснащенняротогравюрної друкарської машини модель ROTOMEC 4003 МР 1200/400/С і у разі настання страхового випадку зобов'язується виплатити страхове відшкодування на умовах і обсягах, передбачених договором (т.1 а.с.16 - 28).

Як вбачається з матеріалів справи, що 17.03.2017р. під час прийняття вантажу в кінцевому пункті призначення (м.Суми) виявлено пошкодження друкарського обладнання, про що представниками вантажоодержувача та перевізника складно акт №б/н про пошкодження вантажу (т. 1 а.с.34 - 35,).

Відповідно до вказаного вище акту, при вхідному контролі друкарського обладнання виявлено вала-тримача печатного циліндра (упаковочне місце №102, в наслідок зміщення вала з дерев'яною підтримуючою конструкцією і механічного тертя об другий вал-тримач в процесі транспортування. Такий стан печатного вала не гарантує нормального функціонуванняцього вузла обладнання.

Згідно листа ТОВ "Незалежна експертна компанія" №252-06/2017 від 08.06.2017 року, в результаті огляду на замовлення ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" шести одиниць пошкодженого друкарського обладнання після їх розвантаження однозначного висновку щодо порушень умов кріплення зробити неможливо. Характер пошкоджень обладнання, яке було оглянуто, з деякою ймовірністю може вказувати на те, що обладнання закріплено недостатньо надійно. Огляд останньої, сьомої одиниці обладнання відбувався на вантажному автомобілі. Фахівець ТОВ "НЕК" зафіксував той факт, що дерев'яні піддони, на яких стояло обладнання, рухались під час перевезення, що підтверджується фотокопіями, здійсненими під час огляду вантажу, де чітко видно сліди на підлозі кузова автомобіля, що залишилися від ковзання піддонів (а.с. 183).

ТОВ "Гуалапак Україна" звернулася до ТОВ "Страхова компанія "Українська страхова компанія" з заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, згідно якої останнього повідомлено, що 17.03.2017р.у під час вивантаження обладнання за адресою м.Суми, пр.Курський, 147-А, 40031, внаслідок механічного пошкодження частин обладнання під час перевезення вантажу пошкоджено друкарське обладнання.

Також, ТОВ "Страхова компанія "Українська страхова компанія" складено страховий акт №ДКЦВ-14025 від 27.06.2017р. та розпорядження від 04.07.2017р. про виплату страхового відшкодування в сумі 19 565,20грн. (т.1 а.с.42 - 43).

Згідно платіжного доручення №12437 від 04.07.2017р. було виплачено страхове відшкодування (т. 1 а.с.44).

У відповідності до ст.ст.512, 514 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

За приписами ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника. Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.

Отже, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування за договором страхування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.

01.08.2006р. Верховною Радою України прийнятий Закон України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу" від 19.05.1956р., якою врегульовані правовідносини, що випливають з договору міжнародного перевезення вантажу.

Статтею 3 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів передбачено, що перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов'язки, як за власні дії і недогляди.

Відповідно до ч.1, 2 ст.17 Конвенції перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки. Однак, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

Загальною умовою відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу є вина, наявність якої припускається. Перевізник повинен довести свою невинність шляхом посилання на обставини: по-перше, яким не міг запобігти та по-друге, усунення яких від нього не залежало.

Згідно ст.133 Статуту автомобільного транспорту Української РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 27.06.1969р. №401, автотранспортні підприємства або організації несуть відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення і до видачі вантажоодержувачу або до передачі згідно з Правилами іншим підприємствам, організаціям, установам, якщо не доведуть, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталися через обставини, яким вони не могли запобігти і усунення яких від них не залежало, зокрема внаслідок:

а) вини вантажовідправника (вантажоодержувача);

б) особливих природних властивостей вантажу, який перевозиться;

в) дефектів тари або упаковки, які не могли бути виявлені по зовнішньому вигляду при прийманні вантажу до перевезення, або застосування тари, що не відповідає властивостям вантажу або встановленим стандартам, при відсутності слідів пошкодження тари у дорозі;

г) здачі вантажу до перевезення без вказівки в товарно-транспортних документах на його особливі властивості, що вимагають особливих умов або застережних заходів для збереження вантажу при перевезенні або зберіганні;

д) здачі до перевезення вантажу, вологість або температура якого перевищують встановлені норми.

У відповідності до ч.2 ст.308 ГК України, що відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.

Згідно ст.924 ЦК України, перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Отже, аналізуючи приписи ст.308 ГК України, ст.924 ЦК України, ст.17 Конвенції, ст.113 Статуту автомобільного транспорту сіл дійти висновку, що законодавцем закріплено принцип презумпції вини перевізника, обов'язок з доведення якої покладається на нього самого.

Водночас, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.ч.1, 2 ст.1166 ЦК України).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил ст..22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Визначення поняття збитків наводяться також у ч.2 ст.224 ГК України, відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, які підлягають відшкодуванню особою, що допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ст.225 ГК України).

Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди; вина заподіювача шкоди, за винятком випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (ст.614 ЦК України).

Таким чином, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. При цьому, за відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Встановивши, що позивачем не доведено наявності складу цивільного правопорушення у діях відповідачів, суд зобов'язаний відмовити в задоволенні позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду №910/21864/16 від 20.06.2018р..

Водночас, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.02.2018р. у справі №910/6657/16, від 07.02.2018р. у справі №917/1651/16, а також у постановах Верховного Суду України від 09.11.2016р. у справі №3-1071гс16, від 28.01.2015р. у справі № 3-210гс14.

З матеріалів справи вбачається, що за умовами контракту №114 від 25.05.2016р., укладеного між BobstItaliaS.p.A (продавець) та ТОВ "Гуалапак Україна", (покупець) продавець відповідає за всі пошкодження обладнання внаслідок невірного чи неналежного пакування.

При цьому, відповідно до п.18 CMR №041640 від 13.03.2017р. завантаження контролюється відправником. Перевізник не несе відповідальності за пошкодження, пов'язані з неправильним завантаженням або невідповідним пакуванням вантажу (а.с.20, т.1).

Як встановлено сторонами у п.7.2 контракту №114 від 25.05.2016р., обладнання відвантажується у відповідному упакуванні, яке забезпечує повне його зберігання від пошкоджень і корозії під час транспортування морським і автомобільним транспортом з врахуванням декількох перевантажень і подальшого зберігання у покупця у відповідності з технічними умовами на дане обладнання. Упакування повинно бути придатним для навантаження з допомогою вилкового підйомника або гакового крану.

З вище викладеного вбачається, що сторонами було обумовлено обов'язок належного пакування товару покладений саме на продавця.

Окрім того, перевірка перевізником пакування договором не передбачена.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи акту №б/н про пошкодження вантажу від 17.03.2017р., у якому представник перевізника ОСОБА_2 вказав про те, що при вхідному контролі друкарського обладнання виявлено пошкодження валу-тримача печатного циліндру, внаслідок зміщення валу з деревяної підтримуючої конструкції та механічного тертя об інший вал-тримач у процесі транспортування.

Згідно листа ТОВ "Незалежна експертна компанія" №252-06/2017 від 08.06.2017 року, в результаті огляду на замовлення ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" шести одиниць пошкодженого друкарського обладнання після їх розвантаження однозначного висновку щодо порушень умов кріплення зробити неможливо. Характер пошкоджень обладнання, яке було оглянуто, з деякою ймовірністю може вказувати на те, що обладнання закріплено недостатньо надійно.

Огляд останньої, сьомої одиниці обладнання відбувався на вантажному автомобілі. Фахівець ТОВ "НЕК" зафіксував той факт, що дерев'яні піддони, на яких стояло обладнання, рухались під час перевезення, що підтверджується фотокопіями, здійсненими під час огляду вантажу, де чітко видно сліди на підлозі кузова автомобіля, що залишилися від ковзання піддонів.

Позивачем не надано суду доказів в підтвердження того, що пошкодження вантажу відбулось з інших причин, які залежали саме від перевізника.

Крім того, згідно пункту 5.2.22 Генерального договору добровільного страхування вантажів №40-1411-17-00010/00012 не підлягають відшкодуванню збитки (витрати) якщо вони відбулися внаслідок або під час, зокрема, навмисних дій чи грубої недбалості страхувальника (вигодонабувача), його співробітників, включаючи порушення норм і правил перевезення вантажів, норм завантаження/вивантаження, зберігання, упаковки та закупорювання вантажу, кріплення , недостатнього або незадовільного маркування або нумерації вантажних місць.

При цьому, позивач не був позбавлений права самостійно замовити експертне дослідження перед виплатою страхового відшкодування з метою встановлення розміру збитків та винної сторони в заподіяні таких збитків.

Обґрунтовуючи виплати страхового відшкодування та обрахунку його розміру позивачем до матеріалів справи долучено рахунки BobstItaliaS.p.a від 26.05.2017р., страховий акт №ДКЦВ-14025 від 27.06.2017р., розрахунок страхового відшкодування.

У відповідності до п.1 ст.23 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, перевізник зобов'язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення.

Проте, як вбачається в графі 5 з наявної у матеріалах справи CMR-накладної №040476 від 10.03.2017р. є посилання на Інвойс №20531/3.

Однак, до матеріалів справи вказанийй Інвойс, згідно якого вантаж приймався до перевезення, не долучався, що унеможливлює встановлення вартості пошкодженого вантажу.

Крім того, позивачем не долучено до матеріалів справи належних в розумінні глави 5 ГПК України доказів, з яких можна було б встановити, які саме ремонтні роботи проводились по обладнанню, вартість пошкоджених деталей та збитків, понесених відповідачем через пошкодження вантажу.

Крім того судом засвідчується, що як вбачається з Страхового акту № ДКЦВ-14025 від 27.06.2017р., для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування та обрахунку його розміру позивачем бралися до уваги наступні документи:

-рахунок Bobst Italia S.p.a від 26.05.2017р.;

-копія договору страхування № 40-1411-17-00010/00012 від 10.03.2017 р.;

-копія правоустановчих документів на нерухоме майно;

-заява Страхувальника про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування;

-інші документи.

При цьому, умовою для виплати страхового відшкодування є визначення розміру страхового відшкодування.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну в Україні" , незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена субєктом оціночної діяльності-суб'єктом господарювання.

Статтею 4 цього Закону визначено, що професійна оціночна діяльність - діяльність оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності, визнаних такими відповідно до положень цього Закону , яка полягає в організаційному, методичному та практичному забезпеченні проведення оцінки майна, розгляді та підготовці висновків щодо вартості майна.

Стаття 6 вказаного Закону передбачає, що оцінювачами можуть бути громадяни України, та особи без громадянства, які склали кваліфікаційний іспит та одержали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог цього Закону .

Відповідно до ст. 7 даного Закону проведення оцінки майна є обовязковим, зокрема, у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Згідно п. 2 Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженогопостановою КМУ від 22.01.1996р. № 116 , розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей визначається шляхом проведення незалежної оцінки відповідно до національних стандартів оцінки.

Проте в обґрунтування розміру завданих відповідачем збитків, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про проведення оцінки матеріальних цінностей, як наслідок, визначення у встановленому законом порядку розміру страхового відшкодування саме в сумі 19 565,20 грн.

Тобто, не доведена належними та допустимими доказами сума заявлених позивачем до стягнення збитків, пошкодження вантажу в зазначених обсягах під час перевезення, співрозмірність суми збитків пошкодженням, зазначеним в актах від 22.03.2017р., 23.03.2017р., 31.03.2017р..

Також, позивач не зазначає з посиланням на відповідні докази, які саме частини пошкоджені та іх вартість. Водночас, співставити їх із рахунками, поданими без перекладу, не можливо, тобто не можливо встановити суму збитків.

Відповідно до ч.8 ст.91 ГПК України, іноземний офіційний документ, що підлягає дипломатичній або консульській легалізації, може бути письмовим доказом, якщо він легалізований у встановленому порядку. Іноземні офіційні документи визнаються письмовими доказами без їх легалізації у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Водночас, необхідність заміни пошкоджених частин новими при тому, що згідно актів приймання мали місце, зокрема, пошкодження лакофарбового покриття, потерття гумового ущільнювача також не доведено.

Отже, виходячи із системного аналізу обставин встановлених при розгляді даної справи у їх сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з вірним висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для відмови у задоволенні позову, оскільки позивачем не доведено, а відповідачем відповідно спростовано наявність вини ТОВ "Вотранс Логістик" у пошкодженні вантажу, тобто відсутній склад цивільного правопорушення у діях останнього.

Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до положень ч.1 ст.126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст.126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 ГПК України).

Частиною 8 ст.129 ГПК України, передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до приписів ч.4 ст.126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 ГПК України).

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.126 ГПК України).

Як свідчать матеріали справи, у запереченнях від 08.06.2018 року ТОВ "Вотранс Логістик" просить вирішити питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу, понесених згідно рахунку, акту виконаних робіт та банківської виписки.

16.04.2018 року між ТОВ "Вотранс Логістик" та Адвокатським об'єднанням "АФК" було укладено договір про надання правничої допомоги (а.с. 151-152).

Додатком №3 до договору адвокатським об'єднання визначено вартість послуг по справі №903/191/18 (а.с. 153).

Згідно рахунку №05 від 16.04.2018 року, акту прийому-передачі наданих послуг від 17.04.2018 року вартість виконаних робіт складає 2 500 грн. 00 коп. (а.с. 154-155)

Як вбачається з п. 4.3. Статуту Адвокатського обєднання "АФК", затвердженого Протоколом №2 Ради Адвокатського обєднання "АФК" від 24.04.2018р., партнером Адвокатського обєднання "АФК" є, зокрема, адвокат ОСОБА_2 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВЛ №1012).

Матеріали справи свідчать, що клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката від позивача до суду не надходило.

Згідно виписки по рахунку від 17.04.2018 року ТОВ "Вотранс Логістик" перерахувало на рахунок Адвокатського об'єднання "АФК" 13 000 грн. 00 коп., які включають в себе 2 500,00грн. понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу внаслідок розгляду даної справи в суді (т. 1 а.с. 156).

Отже, враховуючи наведене, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вотранс Логістик" 13 000грн. на професійну правничу допомогу адвоката.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

В силу приписів ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Натомість, скаржником не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин, господарського суду Волинської області від 18.07.2018 р. по справі №903/191/18 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" без задоволення.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" на рішення господарського суду Волинської області від 18.07.2018 р. по справі №903/191/18 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Волинської області від 18.07.2018 р. по справі №903/191/18 залишити без змін.

3. Справу №903/191/18 повернути до господарського суду Волинської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "21" листопада 2018 р.

Головуючий суддя Демидюк О.О.

Суддя Савченко Г.І.

Суддя Тимошенко О.М.