Ухвала

від 19.07.2018 по справі 910/6196/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

19.07.2018Справа № 910/6196/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Роздобудько В.В., розглядаючи у відкритому судовому засіданні

скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Гаврилюк , сільрада Великокомишуваська,

на дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, м. Київ,

з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 07.11.2017

у справі № 910/6196/17

за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Гаврилюк , сільрада Великокомишуваська,

до товариства з обмеженою відповідальністю НВ Укрсталькомплект , м. Київ,

про розірвання договору поставки від 17.08.2016 № УСК083 та стягнення 267 839,90 грн.,

без участі представників учасників справи у зв'язку з їх неявкою,

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Гаврилюк (далі - СТОВ Гаврилюк ) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю НВ Укрсталькомплект (далі - Товариство) про розірвання договору поставки від 17.08.2016 № УСК083 та стягнення з відповідача 267 839,90 грн. боргу за непоставлений товар.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.06.2017 зі справи № 910/6196/17, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2017 № 910/6196/17, позов задоволено повністю.

07.11.2017 Господарським судом міста Києва було видано відповідний наказ на виконання рішення суду.

СТОВ Гаврилюк 09.07.2018 подало суду скаргу від 03.07.2018 № 55 на дії старшого державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Кириленко Д.М. (далі -державний виконавець), у якій скаржник просить суд:

- визнати неправомірними дії державного виконавця щодо повернення виконавчого документа стягувачу з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 07.11.2017 у справі №910/6196/17;

- визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця про повернення виконавчого провадження від 11.06.2018 № 55600856;

- зобов'язати Печерський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - Відділ) здійснити виконавчі дії у виконавчому провадженні № 55600856 (стягувач: сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Гаврилюк (64722, Харківська область, Барвінківський район, сільрада Великокомишуваська; ідентифікаційний код: 30772868); боржник: товариство з обмеженою відповідальністю НВ Укрсталькомплект (01042, м. Київ, вул. Чигоріна, 12, оф. 26; ідентифікаційний код: 40414330), а саме:

отримати від відповідних державних органів інформацію про дату народження, паспортні дані та реєстраційного номеру облікової картки платника податків директора та власника боржника - ОСОБА_3;

надати стягувачу інформацію в підтвердження внесення відомостей про наявність боргу боржника перед стягувачем до Єдиного реєстру боржників;

розглянути заяву стягувача про обмеження у праві виїзду директора та власника боржника за межі України по суті на надати стягувачу вмотивовану відповідь.

Скарга мотивована тим, що всупереч вимогам закону, державним виконавцем не було вчинено всіх дій згідно наданих йому законом прав і покладених обов'язків з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 07.11.2017 у справі №910/6196/17, що призвело до безпідставного винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2017 розгляд скарги було призначено на 19.07.2018.

16.07.2018 державний виконавець подав суду заперечення, в яких просив суд відмовити у задоволенні скарги СТОВ Гаврилюк з огляду на таке: заходи здійснені державним виконавець відбувалися на виконання наказу Господарського суду міста Києва від 07.11.2017 у справі №910/6196/17 та у відповідності до вимог Закону України Про виконавче провадження (далі - Закон); скаржником не подано суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того факту, що обмеження керівника боржника у виїзді за кордон будь-яким чином вплине на виконання Товариством вимог СТОВ Гаврилюк і сприятиме погашенню заборгованості, а тому відповідно до статті 441 Цивільного процесуального кодексу України, статті 337 Господарського процесуального кодексу України, статті 6 Закону України Про порядок виїзду з України та в'їзд в Україну громадян України , розділом ХІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень відсутні підстави для обмеження особи, яка не є боржником за виконавчим документом у праві виїзду за кордон; крім того, СТОВ Гаврилюк має право повторно пред'явити до виконання наказ Господарського суду міста Києва від 07.11.2017 у справі №910/6196/17.

Згідно зі статтею 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Частиною другою статті 342 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

У судове засідання 19.07.2018 представники учасників справи та Відділу не з'явилися; про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи те, що матеріали справи є достатніми для вирішення скарги, господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду скарги без участі старшого державного виконавця та представників сторін виконавчого провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, господарський суд зазначає таке.

За приписами статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території.

Відповідно до частини першої статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України Про виконавче провадження випадках - на приватних виконавців.

Порядок оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання рішення господарського суду передбачено статтями 339-345 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 1 Закону України Про виконавче провадження визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Судом встановлено, що у провадженні державного виконавця перебувало виконавче провадження №55600856 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 07.11.2017 у справі №910/6196/17.

З копій виконавчого провадження №55600856, наданих в додатках до Заперечення на скаргу, вбачається таке.

22.01.2018 до Відділу надійшла заява СТОВ Гаврилюк та наказ Господарського суду міста Києва від 07.11.2017 у справі №910/6196/17 для виконання, в якій стягувач просив: відкрити виконавче провадження та надіслати на адресу стягувача примірник постанови; накласти арешт на рухоме та нерухоме майно, а також грошові кошти , що належать боржнику; внести подання до Державної міграційної служби України про заборону керівнику та засновникам Товариства виїзду за межі України до погашення повної суми боргу; стягнути з Товариства на користь СТОВ Гаврилюк борг у сумі 267 839,90 грн. попередньої оплати та 5 617,60 грн. судового збору.

Державний виконавець 24.01.2018 керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 55600856, яку направлено сторонам.

24.01.2018 державним виконавцем надіслано запит до Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в м. Києві щодо надання вичерпної інформації про наявність будь-якого майна, що зареєстроване за боржником і запит до Державної фіскальної служби України.

Копії матеріалів виконавчого провадження № 55600856 містять відповідь Державної фіскальної служби України від 25.01.2018 №1033247190 про відкриті у боржника рахунки у банківських установах, а саме: публічне акціонерне товариство УкрСиббанк (далі - ПАТ УкрСиббанк ) та акціонерне товариство ОТП Банк (далі - АТ ОТП Банк ).

01.02.2018 державний виконавець відповідно до статті 56 Закону, виніс постанову про арешт коштів боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, яку направлено для виконання до банківських установ.

Відділом 01.02.2018 надіслано АТ ОТП Банк реєстр платіжних вимог.

12.02.2018 АТ ОТП Банк надав Відділу відповідь, в якій вказав про те, що вимога Відділу не підлягає виконанню відповідно до пункту 2.18 та пункту 2.20 Інструкції Національного банку України Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті від 21.01.2004 №22 на підставі - відсутність коштів на рахунку.

Разом з тим, ПАТ УкрСиббанк 12.02.2018 повернув вимогу Відділу без виконання на підставі глави 10 пункту 10.9, глави 2 пункту 2.18, 2.20, 2.21 Національного банку України Паро безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті , в зв'язку з тим, що кошти арештовані іншим виконавчим документом (за наказом Господарського суду міста Києва від 18.10.2017 у справі №910/13414/17 у виконавчому провадженні 55126133, приватний виконавець Білан С.В.) та на рахунку платника відсутні кошти.

Крім того, копії матеріалів виконавчого провадження № 55600856 містять відповідь Державної фіскальної служби України щодо інформації про номери рахунків, відкритих юридичними особами та/або фізичними особами-підприємцями щодо Товариства: від 26.02.2018 № 1034442763; від 10.04.2018 №1036543395; від 03.05.2018 №1037262975 та від 30.05.2018 №1038389479, результат обробки запиту 0 - інформацію надано у файлі - відповіді .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта вбачається, що постановою приватного виконавця Білан С.В. від 10.11.2017 у виконавчому провадженні №55126133 накладено арешт на все майно Товариства в межах суми 76 010 грн. боргу, в інших розділах даної інформації щодо Товариства - відомості відсутні.

11.06.2018 державним виконавцем винесено постанову у виконавчому провадженні №55600856 про повернення виконавчого документа стягувачу, яка вмотивована тим що, в ході проведення виконавчих дій встановлено таке: згідно із відповіді Державної фіскальної служби України у боржникам є відкриті рахунки в банківських установах; кошти на рахунках боржника відсутні; у відповіді Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в м. Києві зазначено, що транспортних засобів за боржником не зареєстровано; відповідно до інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно - нерухоме майно за боржником не зареєстровано; згідно з інформаційної довідки із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - майно за боржником не зареєстровано.

Приписами статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення скарги, виходячи з такого.

Статтею 18 Закону передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов'язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; 4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв'язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду; 5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; 6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; 7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; 8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням; 10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; 14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; 15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання; 16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; 18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; 19) у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів; 20) залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача; 21) отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; 22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Залучення для проведення виконавчих дій працівників поліції здійснюється за вмотивованою постановою виконавця, яка надсилається керівнику територіального органу поліції за місцем проведення відповідної виконавчої дії. У залученні поліції для проведення виконавчих дій може бути відмовлено лише з підстав залучення особового складу даного територіального органу поліції до припинення групового порушення громадської безпеки і порядку чи масових заворушень, а також для подолання наслідків масштабних аварій чи інших масштабних надзвичайних ситуацій.

Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

З поданих матеріалів виконавчого провадження №55600856 вбачається, що: державним виконавцем лише направлено запити до Державної фіскальної служби України, Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в м. Києві, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек; Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта; винесено постанову про накладення арешту на кошти боржника.

Разом з тим, статтею 36 Закону передбачено, що розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням .

Відповідно до частин першої, четвертої та п'ятої статті 24 Закону виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

У разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.

Таким чином, державним виконавцем не було вчинено ряд дій, що є його обов'язком відповідно до Закону, зокрема перевірка майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням, перевірка наявності цінних паперів, рухомого майна, яке не підлягає державній реєстрації і на яке може бути звернуто стягнення, тощо.

Отже, суд визнає доведеним твердження скаржника щодо протиправної бездіяльності державного виконавця, яка виявилась у невчинені ним всіх дій згідно наданих йому Законом прав та покладених обов'язків з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 07.11.2017 у справі №910/6196/17, що мало своїм наслідком безпідставне та неправомірне винесення постанови від 11.06.2018 №22600856 про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пункту 2 частини першої статті 37 Закону, оскільки державний виконавець не вчинив всіх необхідних дій визначених йому Законом для виконання рішення суду.

Що ж до тверджень скаржника про не вчинення державним виконавцем дій щодо звернення останнього до Господарського суду міста Києва відповідно до статті 337 Господарського процесуального кодексу України із заявою про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника Товариства (боржник) ОСОБА_3 за межі України до погашення заборгованості за рішенням суду у справі №910/6196/17, то слід вказати таке.

З копій матеріалів виконавчого провадження №55600856 вбачається, що державним виконавцем не розглядалася вказана заява та не вчинялися передбачені статтями 18 та 19 Закону дії, зокрема не встановлено ухиляння від виконання судового рішення.

Разом з тим, у випадку виявлення державним виконавцем порушень учасниками виконавчого провадження їх обов'язків права державного виконавця кореспондуються з обов'язком і підлягають реалізації.

Водночас слід зазначити, що потребує усуненню колізія між нормою частин першої-третьої статті 337 Господарського процесуального кодексу України та нормою пункту 19 статті 18 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження".

Так, відповідно до статті 337 Господарського процесуального кодексу України тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. І суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення, а також

Згідно зі статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Отже, положення процесуального законодавства визначають можливість застосування обмеження в праві виїзду за межі України лише для фізичної особи - боржника, а положення законодавства про виконавче провадження - як для боржника - фізичної особи так і для керівника боржника - юридичної особи.

Згідно із частинами першою та другою статті 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Враховуючи викладене та керуючись статтями 234, 235 та 343 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Гаврилюк на дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 07.11.2017.

2. Визнати неправомірною постанову Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві про повернення виконавчого документа стягувачу від 11.06.2018 у виконавчому провадженні № 55600856.

3. Зобов'язати Печерський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві провести виконавчі дії з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 07.11.2017 року у справі № 910/6196/17 визначені приписами Закону України Про виконавче провадження .

Ухвала набрала законної сили 19.07.2018.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено 20.07.2018

Суддя І.Д.Курдельчук