Рішення

від 16.07.2018 по справі 914/449/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2018р. Справа №914/449/18

місто Львів

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Буддвір Актив» , м. Київ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Гарантбудінвест» , м. Судова Вишня, Львівська область,

про : стягнення 25 678,00 грн.

Суддя Синчук М.М.

Секретар судового засідання Карась. Х.В.

За участю представників:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Буддвір Актив» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Гарантбудінвест» про стягнення 25 678,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.03.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 26.04.2018 р. суд перейшов від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №914/449/18 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 29.05.18 р. Ухвалою суду від 29.05.2018 р. розгляд справи відкладено на 18.06.2018 р.

Ухвалою від 18.06.2018 р. суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті на 16.07.2018 р.

Представники сторін в судове засідання 16.07.2018 р. не з'явилися, причин неявки не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.

1.Описова частина рішення.

1.1 .Позиція позивача:

Позивач звернувся з позовом до відповідача з вимогою про стягнення 25 678,00 грн., з яких: 16 298,32 грн. - заборгованість за поставлений товар; 100,00 грн. - заборгованість за отримані супутні послуги та 9 280,00 - витрати на професійну правничу допомогу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач стверджує, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Буддвір Актив» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Гарантбудінвест» було укладено договір поставки, згідно якого ТзОВ «Буддвір Актив» поставило товар, а ТзОВ «Будівельна компанія «Гарантбудінвест» прийняло даний товар. Факт поставки товару (фарба, пігментна паста) підтверджується видатковими накладними від 08.09.2017 р. №809-001 на суму 8174,16 грн. та від 13.09.2017 р. № 1309-001 на суму 8124,16 грн., які долучені позивачем до матеріалів справи.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 100,00 грн. за надані послуги з тонування штукатурки та фарби. Про факт надання зазначених послуг свідчить долучений до позовної заяви ОСОБА_1 надання послуг від 13.09.2017 р. №1309-001.

Представником позивача 20.02.2018 року було направлено на адресу відповідача лист-вимогу вих.№2-02/18 з проханням здійснити оплату поставленого товару та наданих послуг в розмірі 16 398,32 грн. протягом семи днів з моменту отримання даного листа-вимоги. Однак, як стверджує позивач, станом на момент подання позову ним не отримано від відповідача ні оплати, ні відповіді на вказаний лист-вимгу.

Таким чином, позивач стверджує, що у відповідача перед ним виникли зобов'язання щодо оплати поставленого товару у розмірі 16398,32 грн. та щодо оплати наданих супутніх послуг в розмірі 100,00 грн., які просить стягнути з відповідача.

Також позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9 280,00 грн. Зокрема зазначив, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Буддвір Актив» та адвокатом ОСОБА_2 01.02.2018 року укладено угоду №2-02/18 про надання правової допомоги. Відповідно до даної угоди позивачем та адвокатом підписано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 01.02.2018 р. на загальну суму 9 280,00 грн. які сплачені позивачем адвокату, що вбачається з квитанції до прибуткового касового ордеру №2/18 від 23.02.2018 р.

Крім того, просить стягнути з відповідача 1762,00 грн. судового збору, сплаченого позивачем за подання даного позову до суду.

1.2. Позиція відповідача :

Відповідачем подано відзив на позовну заяву (вх.№11824/18 від 03.04.2018 р.), в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Відповідач стверджує, що позивачем не надано належних доказів того, що товар згідно видаткових накладних від 08.09.2017 р. №809-001 на суму 8174,16 грн. та від 13.09.2017 р. № 1309-001 на суму 8124,16 грн. був доставлений відповідачу та отриманий ним, що виключає обов'язок відповідача оплачувати такий товар. Зазначає, що вказаними видатковими накладними передбачено підтвердження повноважень на отримання матеріальних цінностей, а саме складання довіреності. Відповідач вважає, що до даних відносин слід застосовувати положення законодавства, які регулюють відносини щодо перевезення вантажу автомобільним транспортом. Тому стверджує, що товарно-транспортна накладна є єдиним для всіх учасників господарського процесу юридичним документом, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей.

Щодо відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу зазначає, що такі не підтверджені належними доказами, оскільки вважає, що не підтверджено можливість здійснення позивачем готівкового розрахунку, та не надано доказів оприбуткування адвокатом цих коштів. Також зазначає, що розмір гонорару, визначений позивачем та адвокатом є завищеним, так як дана справа не є складною і не потребувала затрат значного часу, підготовка даної справи не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи.

2 .Мотивуальна частина рішення:

2.1.Фактичні обставини встановлені судом:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Буддвір Актив» поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Гарантбудінвест» товар (фарба, пігментна паста). Факт поставки даного товару підтверджується видатковими накладними від 08.09.2017 р. №809-001 на суму 8174,16 грн. та від 13.09.2017 р. № 1309-001 на суму 8124,16 грн., які підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками обох сторін.

Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю «Буддвір Актив» надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Гарантбудінвест» послуги з тонування штукатурки та фарби. Про факт надання зазначених послуг свідчить долучений до позовної заяви ОСОБА_1 надання послуг від 13.09.2017 р. №1309-001 на суму 100,00 грн.

Представником позивача 20.02.2018 року було направлено на адресу відповідача лист-вимогу вих.№2-02/18 з проханням здійснити оплату поставленого товару та наданих послуг в розмірі 16 398,32 грн. протягом семи днів з моменту отримання даного листа-вимоги.

Станом на час розгляду справи судом, розрахунок за поставлений товар та надані послуги не проведений, в матеріалах справи відсутні докази протилежного.

2.2. Норми права застосовані судом.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Частиною 2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, в тому числі, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

До відносин між позивачем і відповідачем у даній справі застосовуються загальні умови договорів поставки та надання послуг.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України одна сторона (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність другої сторони (покупця) для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Ст. 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Статтею 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Судом встановлено та матеріали справи свідчать, що позивачем та відповідачем підписано та скріплено печатками обох сторін видаткові накладні від 08.09.2017 р. №809-001 на суму 8174,16 грн., від 13.09.2017 р. № 1309-001 на суму 8124,16 грн. та ОСОБА_1 надання послуг від 13.09.2017 р. №1309-001 на суму 100,00 грн.

Отже, з огляду на викладене, відповідач такими своїми діями засвідчив та визнав факт поставки товару та надання послуг.

Суд вважає за необхідне зазначити, що твердження відповідача про те, що до даних відносин слід застосовувати норми, що регулюють перевезення вантажу автомобільним транспортом, спростовуються характером відносин, які склалися між позивачем та відповідачем, оскільки позивач поставив відповідачу власний товар (відповідачем не доведено та в матеріалах справи відсутні докази протилежного), порядок поставки якого не передбачає обов'язкового перевезення автомобільним транспортом. Так, відповідно до ч.1 статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Отже, договір перевезення вантажу передбачає перевезення перевізником вантажу, наданого третьою особою для доставки його одержувачу.

Таким чином, застосування до відносини, які є предметом даного спору норм, що регулюють перевезення вантажу автомобільним транспортом, є безпідставним та помилковим.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В статті 530 Цивільного кодексу України визначено якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача 20.02.2018 року було направлено на адресу відповідача лист-вимогу вих.№2-02/18 з проханням здійснити оплату поставленого товару та наданих послуг в розмірі 16 398,32 грн. протягом семи днів з моменту отримання даного листа-вимоги.

Позивач стверджує та відповідачем не спростовано, що на момент подання позову від відповідача ним не отримано ні відповіді на зазначений лист-вимогу, ні оплати за поставлений товар та надані послуги.

Суд звертає увагу на те, що відповідачем не подано доказів оплати боргу та в матеріалах справи відсутні докази протилежного.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 9280,00 грн. відповідно до укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю «Буддвір Актив» та адвокатом ОСОБА_2 01.02.2018 року угоди №2-02/18 про надання правової допомоги.

Відповідно до положень ч.3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Положеннями ч. 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Положеннями статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

На підтвердження надання адвокатських послуг, позивачем до матеріалів справи долучено Угоду 2-02/18 про надання правової допомоги від 01.02.2018 р., укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю «Буддвір Актив» та адвокатом ОСОБА_2, за умовами якої клієнт доручає, а адвокат приймає на себе надання правової допомоги клієнту на умовах, передбачених цією угодою.

Пунктом 3.1. даної Угоди визначено, що гонорар Адвоката за надання правової допомоги становить 9280,00 грн. та оплачується Клієнтом готівкою Адвокату або вноситься на розрахунковий рахунок Адвоката у повному обсязі до початку розгляду справи за позовом ТзОВ Буддвір Актив у господарському суді.

Згідно з ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04, п. 269).

Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" також роз'яснено, що оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Факт надання Адвокатом правничої допомоги та їх прийняття Клієнтом підтверджується ОСОБА_1 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 01.02.2018 р, підписаним відповідно до угоди №2-02/18 про надання правової допомоги від 01.02.2018 р.

До матеріалів справи додано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія № 309/н від 23.06.2008 р. та ордер на надання правової допомоги ТОВ Буддвір Актив , серія КВ № 182491 від 01.02.2018 р.

Про проведення оплати послуг адвоката в розмірі 9280,00 грн. свідчить квитанція до прибуткового касового ордеру №2/18 від 23.02.2018 р.

Як вбачається із матеріалів справи вона за своєю суттю не є складною, ціна позову невелика, а справа не викликає значного публічного інтересу. Обсяг наданих адвокатом послуг не є значним. З матеріалів справи вбачається, що позовна заява вих.№2-02/18 від 05.03.2018 року, лист-вимога на суму 16398,32 вих.№2-02/18 від 20.02.2018 р., відповідь на відзив відповідача (вх.№15899/18 від 05.05.2018 р.) та додаткові пояснення до позову у справі №914/449/18 (вх.№16846/18 від 14.05.2018 р.) підписані представником позивача - адвокатом ОСОБА_2 Однак в жодному судовому засіданні щодо розгляду справи № 914/449/18 за позовом ТзОВ Буддвір Актив адвокат ОСОБА_2 не був присутній.

Згідно з ч. 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач, заперечуючи відшкодування позивачу витрат на оплату послуг адвоката, зазначає, що розмір гонорару, визначений позивачем та адвокатом є завищеним, так як дана справа не є складною і не потребувала затрат значного часу, підготовка даної справи не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи. Також вказує, що не підтверджено можливість здійснення позивачем готівкового розрахунку, та не надано доказів оприбуткування адвокатом цих коштів. З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що, як вбачається з квитанції до прибуткового касового ордеру №2/18 від 23.02.2018 р., гроші передані директором ТзОВ Буддвір Актив ОСОБА_1, отримані адвокатом ОСОБА_2, підставою розрахунків є угода про надання правової допомоги №2-02/18 від 01.02.2018 року, що є належним доказом оплати позивачем послуг адвоката (в матеріалах справи відсутні докази протилежного). Крім того, суд звертає увагу на те, що спосіб розрахунку та оприбуткування адвокатом отриманих коштів не є предметом даного спору та відповідно не є предметом доказування у даній справі.

Відповідно до ч. 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову - покладаються на відповідача.

З огляду на викладене, враховуючи наведені норми законодавства, роз'яснення Пленуму Вищого господарського суду України та практику ЄСПЛ, беручи до уваги предмет позовних вимог, час, який витратив адвокат на надання послуг позивачу, тривалість розгляду і складність справи та ціну позову, суд дійшов до висновку про покладення на відповідача понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 4 640,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Висновок суду:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Буддвір Актив» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Гарантбудінвест» про стягнення заборгованості за поставлений товар та надані супутні послуги в розмірі 16 398,32 грн обґрунтовані поданими доказами, підтверджені матеріалами справи та підлягають до задоволення.

Судовий збір в розмірі 1 762,00 грн та судові витрати, пов'язані з оплатою наданої правничої допомоги адвоката у відповідності до вимог п. 2 ч. 1 та ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на відповідача в розмірі 4 640,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 123-129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Гарантбудінвест» ( 81340, Львівська область, Мостиський район, м. Судова Вишня, площа ОСОБА_3, будинок 13, ідентифікаційний код 40172931 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Буддвір Актив» ( 03170, м. Київ, вул. Примакова, будинок 31, ідентифікаційний код 37098916 ) 16398,32 грн заборгованості за поставлений товар та надані супутні послуги.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Гарантбудінвест» ( 81340, Львівська область, Мостиський район, м. Судова Вишня, площа ОСОБА_3, будинок 13, ідентифікаційний код 40172931 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Буддвір Актив» ( 03170, м. Київ, вул. Примакова, будинок 31, ідентифікаційний код 37098916 ) 1762,00 грн судового збору.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Гарантбудінвест» ( 81340, Львівська область, Мостиський район, м. Судова Вишня, площа ОСОБА_3, будинок 13, ідентифікаційний код 40172931 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Буддвір Актив» ( 03170, м. Київ, вул. Примакова, будинок 31, ідентифікаційний код 37098916 ) 4 640,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/ .

Повний текст рішення виготовлено 20.07.2018 р.

Суддя Синчук М.М.