Постанова

від 31.10.2018 по справі 914/449/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2018 р. Справа №914/449/18

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддів Орищин Г.В

ОСОБА_1

секретар судового засідання - Кишенюк Н.

за участю представників учасників процесу:

від позивача : не з явився

від відповідача: не з явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Гарантбудінвест» б/н від 30.07.2018 (вх. № ЗАГС 01-05/125/18 від 12.08.2018)

на рішення Господарського суду Львівської області від 16.07.2018 (суддя Синчук М.М., повний текст рішення виготовлено 20.07.2018),

у справі № 914/449/18

за позовом ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Буддвір Актив» , м. Київ

до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Гарантбудінвест» , м. Судова Вишня Львівської області

про стягнення заборгованості в сумі 25 678,32 грн. з яких: заборгованість за поставлений товар в сумі 16 298,32 грн., заборгованість за отримані супутні послуги в сумі 100,00 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9 280,00 грн. та стягнення судових витрат,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Буддвір Актив звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Гарантбудінвест про стягнення 25 678,00 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 16.07.2018 (суддя Синчук М.М.) у справі № 914/449/18 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнено з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Гарантбудінвест на користь ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Буддвір Актив 16 398, 32грн. заборгованості за поставлений товар та надані супутні послуги; 1 762,00 грн. судового збору; 4 640,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем та відповідачем підписано та скріплено печатками обох сторін видаткові накладні від 08.09.2017 №809-001 на суму 8174,16 грн., від 13.09.2017 № 1309-001 на суму 8124,16 грн. та Акт надання послуг від 13.09.2017 №1309-001 на суму 100,00 грн. Отже, відповідач такими своїми діями засвідчив та визнав факт поставки товару та надання послуг.

ТОВ «Будівельна компанія «Гарантбудінвест» подано апеляційну скаргу б/н від 30.07.2018, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що між ТОВ Буддвір Актив та ТОВ Будівельна компанія Гарантбудінвест укладено договір поставки у письмовій формі. Скаржник вважає, що судом не встановлено як моменту та і строку, коли продавець був зобов язаний передати покупцеві товар, як і не встановлено передання документів на товар.

Також, скаржник зазначає, що позивачем не підтверджено своїх позовних вимог та реальності господарських правовідносин з відповідачем, оскільки позивачем надано лише видаткові накладні: від 08.09.2017 №809-001 на суму 8 174,16грн. та від 13.09.2017 №1309-001 на суму 8 124,16грн. та не подано довіреностей на отримання відповідачем товарно-матеріальних цінностей, не надано сертифікатів якості на поставлену продукцію товарно-транспортних документів на підтвердження її перевезення, а також договору поставки та доказів наявності у відповідача заборгованості перед позивачем.

Скаржник вважає, що представлені видаткові накладні не є достатнім доказом отримання товару відповідачем, оскільки продавець, не підтвердив у суді виконання ним свого обов язку здачі товару перевізникові або організації зв язку для доставки покупцеві. Позивач мав право відмовитись від отримання товару, а факт заборгованості не підтверджено наявними у справі доказами.

ТОВ «Буддвір Актив» вимог ухвали суду не виконано, відзиву на позов не подано.

Відповідно до ч. ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на обмежений ч. 2 ст. 273 ГПК України строк для перегляду рішень місцевого господарського суду, Західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність здійснення перевірки рішення Господарського суду Львівської області в апеляційному порядку за відсутності представників сторін, які належним чином повідомлялись про час та місце судового засідання.

Окрім того, скаржником подано клопотання про визнання доказів недопустимими, недостовірними та недостатніми б/н від 29.10.2018, в якому також, зокрема, просить розглянути справу за відсутності представника скаржника.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, Західний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, в ході розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що ТОВ Буддвір Актив поставлено ТОВ Будівельна компанія Гарантбудінвест товар (фарба, пігментна паста).

Факт поставки даного товару підтверджується видатковими накладними від 08.09.2017 №809-001 на суму 8 174,16 грн. та від 13.09.2017 № 1309-001 на суму 8 124,16 грн., які підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками обох сторін.

Крім того, ТОВ Буддвір Актив надано ТОВ Будівельна компанія Гарантбудінвест послуги з тонування штукатурки та фарби. Про факт надання зазначених послуг свідчить долучений до позовної заяви Акт надання послуг від 13.09.2017 №1309-001 на суму 100,00 грн.

В ході розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що представником позивача 20.02.2018 направлено на адресу відповідача лист-вимогу вих.№2-02/18 з проханням здійснити оплату поставленого товару та наданих послуг в розмірі 16 398,32 грн. протягом семи днів з моменту отримання даного листа-вимоги, яку відповідачем залишено без відповіді та задоволення.

Розрахунок за поставлений товар та надані послуги відповідачем не проведено, що стало підставою для подання до Господарського суду Львівської області позову про стягнення з відповідача 16 298,32грн. заборгованості за поставлений товар та 100,00грн. заборгованості за отримані супутні послуги. Окрім того позивач просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9 280,00грн. та судовий збір в сумі 1 762,00грн.

Згідно із ст.11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до п. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За змістом ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

В силу ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.1, 7 ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно із п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Взаємовідносини, що склалися між учасниками спору судом першої інстанції правомірно кваліфіковано як правовідносини, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу ст. 712 ЦК України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або у інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст .655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Як вбачається із матеріалів справи та правомірно встановлено судом першої інстанції, позивачем та відповідачем підписано та скріплено печатками обох сторін видаткові накладні від 08.09.2017 №809-001 на суму 8 174,16 грн., від 13.09.2017 № 1309-001 на суму 8 124,16 грн. та Акт надання послуг від 13.09.2017 №1309-001 на суму 100,00 грн.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затв наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстр. в Мінюсті 05.06.1995 за № 168/704 документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Відсутність окремих реквізитів або помилок в оформленні документів (зокрема, відсутність окремих реквізитів або помилки при їх заповненні) за наявності інших первинних документів, якими підтверджується факт реального придбання товариством (покупцем) товару (послуг) є лише окремим недоліком та не може спростовувати наявності у підприємства відповідних господарських операцій.

Окрім того, судова колегія зазначає, що помилки у оформленні первинного документу не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних (податкових накладних) вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях товариства у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Отже, з огляду на викладене, відповідач такими своїми діями засвідчив та визнав факт поставки товару та надання послуг.

Судова колегія також зазначає, що помилковим є твердження скаржника, що до даних відносин слід застосовувати норми, що регулюють перевезення вантажу автомобільним транспортом. Зазначене спростовується характером відносин, які склалися між позивачем та відповідачем, оскільки позивач поставив відповідачу власний товар, порядок поставки якого не передбачає обов язкового перевезення автомобільним транспортом. Так, відповідно до ч.1 ст.909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Отже, договір перевезення вантажу передбачає перевезення перевізником вантажу, наданого третьою особою для доставки його одержувачу.

Таким чином, застосування до відносини, які є предметом даного спору норм, що регулюють перевезення вантажу автомобільним транспортом, є безпідставним та помилковим.

Окрім того, судова колегія зазначає, що як вбачається з матеріалів справи, представником позивача 20.02.2018 направлявся на адресу відповідача лист-вимога вих.№2-02/18 з проханням здійснити оплату поставленого товару та наданих послуг в розмірі 16 398,32 грн. протягом семи днів з моменту отримання даного листа-вимоги.

В матеріалах справи відсутні та не надані такі докази в ході розгляду справи, що на момент подання позову позивачем отримано відповідь на зазначений лист-вимогу чи оплату за поставлений товар та надані послуги.

Відповідно ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищенаведе, позовні вимоги ТОВ Буддвір Актив до Будівельна компанія Гарантбудінвест про стягнення заборгованості за поставлений товар та надані супутні послуги в розмірі 16 398,32 грн. обґрунтовані поданими доказами, підтверджені матеріалами справи та підлягають до задоволення.

Доводи наведені скаржником в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, скаржником належними та допустимими доказами не обгрунтовано факту належного виконання зобов'язань.

Відповідно до ст.74 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.75 ГПК України)

Судова колегія не бере до уваги клопотання скаржник про визнання доказів недопустимими, недостовірними та недостатніми з огляду на те, що здійснення господарської операції, а саме поставки товару та надання послуг підтверджується в сукупності наданими позивачем доказами, які в ході розгляду справи визнані судом належними та допустимими.

Щодо стягнення на користь позивача з відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 9 280,00 грн. судова колегія зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, між ТОВ Буддвір Актив та адвокатом ОСОБА_3 укладено 01.02.2018 угоду №2-02/18 про надання правової допомоги.

Відповідно до положень ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Положеннями ч. 8 ст.129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Положеннями ст.126 ГПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

На підтвердження надання адвокатських послуг, позивачем до матеріалів справи долучено угоду 2-02/18 про надання правової допомоги від 01.02.2018, укладену між ТОВ Буддвір Актив та адвокатом ОСОБА_3, за умовами якої клієнт доручає, а адвокат приймає на себе надання правової допомоги клієнту на умовах, передбачених цією угодою.

Пунктом 3.1. даної угоди визначено, що гонорар адвоката за надання правової допомоги становить 9 280,00 грн. та оплачується клієнтом готівкою адвокату або вноситься на розрахунковий рахунок адвоката у повному обсязі до початку розгляду справи за позовом ТОВ Буддвір Актив у господарському суді.

Згідно з ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд першої інстанції правомірно врахував критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерії розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04, п. 269).

Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" також роз'яснено, що оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Факт надання адвокатом правничої допомоги та їх прийняття клієнтом підтверджується Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) від 01.02.2018, підписаним відповідно до угоди №2-02/18 про надання правової допомоги від 01.02.2018.

В матеріалах справи також знаходиться копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія № 309/н від 23.06.2008 та ордер на надання правової допомоги ТОВ Буддвір Актив , серія КВ № 182491 від 01.02.2018.

Про проведення оплати послуг адвоката в розмірі 9 280,00 грн. свідчить квитанція до прибуткового касового ордеру №2/18 від 23.02.2018.

Згідно з ч. 6 ст.126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Скаржник зазначає, що розмір гонорару, визначений позивачем та адвокатом є завищеним, оскільки дана справа не є складною і не потребувала затрат значного часу, підготовка даної справи не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи. Також вказує, що не підтверджено можливість здійснення позивачем готівкового розрахунку та не надано доказів оприбуткування адвокатом цих коштів.

З огляду на викладене, враховуючи наведені норми законодавства, роз яснення Пленуму Вищого господарського суду України та практику ЄСПЛ, беручи до уваги предмет позовних вимог, час, який витратив адвокат на надання послуг позивачу, тривалість розгляду і складність справи та ціну позову, суд першої інстанції правомірно поклав на відповідача понесені позивачем витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 4 640,00 грн.

З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає рішення місцевого господарського суду таким, що прийняте з правильним застосування норм матеріального права, однак, підлягає зміні щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269 , 270, 273, 275 , 276, 282, 284 ГПК України ,

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Гарантбудінвест» б/н від 30.07.2018 (вх. № ЗАГС 01-05/125/18 від 12.08.2018) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 16.07.2018 у справі № 914/449/18 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст.ст. 287 , 288 ГПК України .

4. Справу повернути у Господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови складено 06.11.2018.

Головуючий суддя Галушко Н.А.

суддя Орищин Г.В.

суддя Плотніцький Б.Д.