Рішення

від 17.07.2018 по справі 916/1789/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" липня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/1789/13

Господарський суд Одеської області у складі колегії суддів:

головуючого судді Цісельського О.В., суддів Желєзної С.П., Лічмана Л.В.

при секретарі судового засідання Мукієнко Д.С.

За участю представників:

від прокурора: Закернична І.П. - посвідчення

від позивача 1: не з'явився

від позивача 2: ОСОБА_1 - довіреність

від відповідача: ОСОБА_2 - довіреність

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №916/1789/13 за позовом Одеського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Одеської області в інтересах держави в особі Державної адміністрації залізничного транспорту України в особі Державного закладу "Дорожня лікарня ДП "Одеська залізниця" до державного підприємства "Український науково - дослідний інститут медицини транспорту" Міністерства охорони здоров'я України про стягнення 35 924,37 грн. та за зустрічним позовом державного підприємства "Український науково - дослідний інститут медицини транспорту" Міністерства охорони здоров'я України до державного закладу "Дорожня лікарня ДП "Одеська залізниця" про визнання недійсними п.4.2.3 та п.5.2 договору №50 від 12.05.2009р. та визнання недійсним договору № 51 від 12.05.2009р.

ВСТАНОВИВ:

Одеський прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом в інтересах держави в особі Державної адміністрації залізничного транспорту України в особі Державного закладу «Дорожня лікарня» ДП «Одеська залізниця» до Українського науково-дослідного інституту медицини транспорту Міністерства охорони здоров'я України про стягнення заборгованості по орендній платі у розмірі 35 924,37 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

Державний заклад «Дорожня лікарня ДП «Одеська залізниця» , заснований на державній власності, відноситься до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України, підпорядкований Державній адміністрації залізничного транспорту, а в порядку координаційної діяльності - Державному підприємству «Одеська залізниця» .

Прокурор, проаналізувавши стан додержання вимог Закону України «Про оренду державного та комунального майна» , встановив, що між Державним закладом Дорожня лікарня ДП «Одеська залізниця» та Українським науково-дослідницьким інститутом медицини транспорту Міністерства охорони здоров'я (надалі інститут), укладено договір №50 від 1-2 травня 2009 року про спільну роботу органів охорони здоров'я та вищих медичних закладів освіти III, IV рівнів акредитації, науково-дослідних інститутів від 12.05.2009 року №50 на території Лікарні розміщено інститут на площі 63,21 м 2 .

Відповідно до п.4.2.3 вищезазначеного договору Інститут зобов'язаний укласти із Лікарнею договір про компенсацію витрат Лікарні на утримання будинку та прибудинкової території, про сплату (компенсацію) комунальних послуг та податків.

Відповідно до умов п.2.2.3 укладеного між Лікарнею та Інститутом договору про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території від 12.05.2009 №51 Інститут зобов'язаний сплачувати вартість послуг, у розмірі 805 гривень 27 копійок та оплати за фактично спожиті комунальні послуги.

Державний заклад "Дорожня лікарня ДП «Одеська залізниця» за №03/355 від 30.04.2013, надіслав на адресу Українського науково-дослідницького інституту медицини транспорту претензію про сплату заборгованості за спожиті комунальні послуги, в якій зазначив,, що відповідно до договору про участь в утриманні будинку та прибудинкової території від 12.05.2009 р. №51, починаючи з січня 2010 до квітня 2013 включно, Інститут порушує умови вказаних вище пунктів договору, внаслідок чого виникла заборгованість за фактично спожиті комунальні послуги з урахуванням ПДВ, за теплопостачання за вказаний період - 26406, 42 грн., за електропостачання - 9517,95 грн.

Всього Державним закладом «Дорожня лікарня ДП «Одеська залізниця» недоотримано 35 924,37 грн, що підтверджується копіями розрахунків.

Крім того, думку прокурора, даний факт підтверджений актом № 042-11/165 від 12.03.2013 ревізії фінансово-господарської діяльності Державного закладу «Дорожня лікарня ДП «Одеська залізниця» .

В порушення умов договору та вимог законодавства взяті на себе зобов'язання Український науково-дослідницький інститут медицини транспорту з оплати за надані послуги, а також оплати за фактично спожиті комунальні послуги не здійснює.

Крім того, інститут надіслав заперечення на претензію від 30.04.2013 №03/355 про сплату заборгованості на споживчі комунальні послуги.

Свої заперечення інститут обґрунтував п.1.2 договору, відповідно до якого щомісячна плата за надані послуги на момент укладання цього договору становить 805, 27 грн. та оплата за фактично спожиті послуги, акцентуючи свою увагу на тому, що даний пункт не узгоджувався та не підписувався.

Проте, як зазначає прокурор, даний факт спростовується вищевказаним договором, в якому наявні всі необхідні реквізити, в тому числі підписи та печатки сторін.

З врахуванням зазначеного, Одеський прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом порушених прав держави в особі Державної адміністрації залізничного транспорту України в особі Державного закладу "Дорожня лікарня ДП "Одеська залізниця".

Згідно автоматичного розподілу судової справи між суддями, позов Одеського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Одеської області в інтересах держави в особі Державної адміністрації залізничного транспорту України в особі Державного закладу "Дорожня лікарня ДП "Одеська залізниця" було передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Никифорчука М.І.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.07.2013р. порушено провадження у справі №916/1789/13 та справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

05.08.2013р. Одеського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Одеської області звернувся до суду із заявою про уточнення змісту заявлених позовних вимог (вх.№23632/13), згідно якої прокурор просить суд стягнути з державного підприємства "Український науково - дослідний інститут медицини транспорту" Міністерства охорони здоров'я України заборгованість за фактично спожиті комунальні послуги з урахуванням ПДВ, за теплопостачання з січня 2010р. по квітень 2013р. в сумі 26 406,42 грн., за електропостачання - 9 517,95 грн.

Оскільки дана заява прокурора не суперечить приписам ГПК України, її судом було прийнято до розгляду.

Згідно розпорядження голови господарського суду Одеської області від 19.08.2013р., у зв'язку із перебуванням судді Никифорчука М.І. у відпустці, справу №916/1789/13 було передано на розгляд судді Щавинькій Ю.М.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.08.2013р. справу №916/1789/13 було прийнято до провадження суддею Господарського суду Одеської області Щавинською Ю.М.

Приймаючи до уваги повернення судді Никифорчука М.І. з відпустки, розпорядженням голови господарського суду Одеської області від 23 вересня 2013 року справу №916/1789/13 передано на розгляд судді Никифорчуку М.І.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.09.2013р. справу №916/1789/13 було прийнято до свого провадження суддею Господарського суду Одеської області Никифорчуком М.І.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.11.2013р. позов Одеського прокурора з нагляду з додержанням законів у транспортній сфері Одеської області в інтересах держави в особі Державної адміністрації залізничного транспорту України в особі Державного закладу „Дорожня лікарня ДП „Одеська залізниця» до Українського науково-дослідного інституту медицини транспорту Міністерства охорони здоров'я України про стягнення 35924,37 грн. заборгованості за фактично спожиті комунальні послуги за теплопостачання та електропостачання було залишено без розгляду.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.12.2013р. апеляційну скаргу заступника прокурора Одеської області було задоволено, ухвалу Господарського суду Одеської області від 13.11.2013р. по справі №916/1789/13 про залишення без розгляду позову Одеського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Одеської області в інтересах держави в особі Державної адміністрації залізничного транспорту України в особі Державного закладу „Дорожня лікарня ДП „Одеська залізниця» до Українського науково-дослідного інституту медицини транспорту Міністерства охорони здоров'я України про стягнення 35 924,37 грн. було скасовано, а справу №916/1789/13 скеровано до Господарського суду Одеської області для розгляду по суті.

Згідно з автоматичним розподілом справ справу №916/1789/13 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Мостепаненко Ю.І.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.12.2013р. справу №916/1789/13 було прийнято до свого провадження суддею Мостепаненко Ю.І. та призначено до розгляду в судовому засіданні.

10.01.2014р. Державний заклад "Дорожня лікарня ДП «Одеська залізниця» подав до суду письмові пояснення (вх.№395/14), в яких навів обґрунтування та розрахунки до позову.

11.02.2014р. прокурор подав до суду письмові пояснення (вх.№3616/14), якими додатково навів правове обґрунтування позовних вимог та необхідності представництва інтересів позивачів по даній справі.

11.02.2014р. до Господарського суду Одеської області від Українського науково- дослідного інституту медицини транспорту Міністерства охорони здоров'я України надійшла зустрічна позовна заява до Державного закладу „Дорожня лікарня ДП „Одеська залізниця» про визнання недійсними:

- п. 4.2.3, п. 5.2 Договору № 50 від 12.05.2009р. про спільну роботу органів охорони здоров'я та вищих медичних закладів освіти ІІІ, ІV рівнів акредитації, науково-дослідних інститутів;

- договору № 51 від 12.05.2009р. про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території.

В обґрунтування зустрічного позову Українського науково- дослідний інститут медицини транспорту Міністерства охорони здоров'я України зазначає, що 12 травня 2009 року між позивачем та Державним закладом «Дорожня лікарня ДП «Одеська залізниця» було укладено Договір № 50 про спільну роботу органів охорони здоров'я та вищих медичних закладів освіти III, IV рівнів акредитації, науково-дослідних інститутів.

Згідно п.4.1.1 Договору № 50, Державний заклад «Дорожня лікарня ДП «Одеська залізниця» розмістив на 5-му поверсі поліклінічного відділення у приміщеннях загальною площею 63,21 кв.м (кабінет № 530) структурний клінічний підрозділ Державного підприємства Українського науково-дослідного інституту медицини транспорту Міністерства охорони здоров'я України.

Відповідно п.4.2.3 Договору №50, позивач був зобов'язаний укласти договори з Державним закладом «Дорожня лікарня ДП «Одеська залізниця» та іншими підприємствами про компенсацію витрат контрагента на утримання будинку та прибудинкової території, про сплату (компенсацію) комунальних послуг та податків, у тому числі за землю.

У частині п.5.2 Договору №50 зазначено, що позивач зобов'язаний компенсувати відповідачу витрати пов'язані з утриманням будинку та прибудинкової території.

Так, 12 травня 2009 року сторони уклали Договір № 51 про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території.

Предметом даного договору було забезпечення Балансоутримувачем (Державним закладом «Дорожня лікарня ДП «Одеська залізниця» ) надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо) згідно з Додатком №1, а також комунальних послуг, згідно виставлених рахунків будинку №4 по вул. Шклярука, у м. Одесі, а позивачем своєчасної оплати цих послугу строки та на умовах, передбачених договором.

За переконанням відповідача, вказані договори суперечать діючому законодавству, а отже мають бути визнані судом недійсними (Договір № 50 -у п. 4.2.3 тау спірній частині п. 5.2; Договір № 51 - повністю).

У п.1.5. Положення про клінічний заклад охорони здоров'я, затвердженого наказом МОЗ України від 5 червня 1997р. №174, зазначено, що витрати по забезпеченню навчально- виховного та науково-дослідного процесів здійснюються за рахунок коштів на утримання відповідного вищого навчального закладу, який здійснює підготовку фахівців за спеціальностями галузей знань "Медицина" та "Фармація" III, IV рівнів акредитації (закладу післядипломної освіти, науково-дослідної установи), а витрати, пов'язані з утриманням матеріально-технічної бази - за рахунок коштів закладу охорони здоров'я.

Відповідно п.1.1 Положення, Клінічним є заклад охорони здоров'я, який використовується для розташування структурних наукових і навчальних підрозділів (кафедри, лабораторії тощо) вищих навчальних закладів, які здійснюють підготовку фахівців за спеціальностями галузей знань "Медицина" та "Фармація" III, IV рівнів акредитації, закладів післядипломної освіти, науково-дослідних установ з метою забезпечення лікувально-діагностичного процесу, підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації медичних кадрів та проведення і впровадження у практику охорони здоров'я результатів наукових досліджень, на договірній основі.

Дане положення стосується ДП Українського науково-дослідного інституту медицини транспорту Міністерства охорони здоров'я України, так як згідно його статуту, напрямок і предмет діяльності підприємства відповідає визначенню поняття «клінічний заклад» , наданому вказаним Положенням,

Закладом охорони здоров'я є Державний заклад «Дорожня лікарня ДП «Одеська залізниця» , тому, згідно законодавства, він мусить сплачувати витрати, пов'язані з утриманням матеріально-технічної бази - за рахунок коштів закладу охорони здоров'я.

Також відповідач зазначає, що, виходячи зі змісту Договору №51, його укладено з метою врегулювання відносин, які склались на підставі раніше укладеного договору оренди, зокрема, про це стверджують п.п.2.1.1, 2.2.3 тощо.

Однак відповідач вказує, що ніякого подібного договору оренди укладено сторонами не було, отже, даний договір суперечить ч.5 cт.203 ЦК України, тобто правочин не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Якщо ніякого договору оренди сторонами не було укладено - Договір №51 не може реально спричиняти настання правових наслідків.

З врахуванням зазначеного, відповідач звернувся до суду із даним зустрічним позовом.

Розглянувши матеріали зустрічного позову, господарський суд дійшов висновку, що він взаємно пов'язаний з первісним позовом та може бути прийнятий до спільного розгляду, у зв'язку з чим ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.02.2014р. зустрічну позовну заяву Українського науково - дослідного інституту медицини транспорту Міністерства охорони здоров'я України до Державного закладу «Дорожня лікарня ДП «Одеська залізниця» про визнання недійсними п.4.2.3 та п.5.2 договору №50 від 12.05.2009р. та визнання недійсним договору №51 від 12.05.2009р. прийнято до спільного розгляду з первісним позовом по справі №916/1789/13, та об'єднано зустрічний позов в одне провадження із первісним позовом.

Письмове клопотання прокурора про продовження строку розгляду спору у справі №916/1789/13 (вх.№2-630/14 від 14.02.2014р.) судом задоволено, у зв'язку з чим строк розгляду справи було продовжено на 15 днів.

З підстав перебування судді Господарського суду Одеської області Мостепаненко Ю.І. на навчанні „Про підвищення кваліфікації» , розпорядженням голови Господарського суду Одеської області від 17.02.2014р., справу №916/1789/13 було передано на розгляд судді Горячук Н.О.

18.02.2014р. прокурор звернувся до суду із заявою про уточнення позовних вимог (вх.№2-705/14) від 18.02.2014р., відповідно до якої прокурор змінив предмет позову та просить суд стягнути з державного підприємства "Український науково - дослідний інститут медицини транспорту" Міністерства охорони здоров'я України заборгованість за фактично спожиті комунальні послуги з урахуванням ПДВ, за теплопостачання з січня 2010р. по квітень 2013р. в сумі 26 406,42 грн., за електропостачання в сумі 9 517,95 грн.

Оскільки дана заява не суперечить вимогам ст.22 ГПК України у відповідній редакції, її прийнято судом до розгляду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.02.2014р., справу №916/1789/13 було прийнято до провадження суддею Горячук Н.О.

З підстав повернення судді Господарського суду Одеської області Мостепаненко Ю.І. з навчання «Про підвищення кваліфікації» від 03.03.2014р., розпорядженням голови суду від 03.03.2014р., справу №916/1789/13 було передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Мостепаненко Ю.І.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.03.2014р., справу №916/1789/13 було прийнято до свого провадження суддею Мостепаненко Ю.І.

11.03.2014р. прокурор звернувся до суду із заявою про доповнення позовних вимог (вх.№6088/14), відповідно до якої прокурор просить суд виселити Державне підприємство "Український науково - дослідний інститут медицини транспорту" Міністерства охорони здоров'я України з кабінету №530 загальною площею 63,21 кв.м., що знаходиться у приміщенні поліклініки Державного закладу «Дорожня лікарня ДП «Одеська залізниця» , із переданням приміщення державним підприємством «Український науково-дослідний інститут медицини транспорту Міністерства охорони здоров'я України» державному закладу «Дорожня лікарня ДП «Одеська залізниця» за актом прийому-передачі.

Зазначена заява прийнята судом до розгляду.

02.04.2014р. Державне підприємство "Український науково - дослідний інститут медицини транспорту" Міністерства охорони здоров'я України звернулось до суду із заявою (вх.№8379/14), відповідно до якої просить суд застосувати наслідки пропущення строків позовної давності до позову прокурора, яка судом врахована при прийнятті рішення.

02.04.2014р. відповідач звернувся до суду із запереченнями на заяву про доповнення позовних вимог (вх.№8378/14), відповідно до яких просить відмовити у задоволенні заяви прокурора про доповнення позовних вимог (вх.№6088/14) та розглядати позовні вимоги прокурора у попередній редакції, яка судом було залишено без задоволення.

15.04.2014р. прокурор подав до суду письмові пояснення щодо заперечення на зустрічний позов (вх.№9490/14), відповідно до яких зазначив, що договір №50 припинив свою з 01.01.2014р., у зв'язку з чим відповідач мав звільнити займане приміщення не пізніше 01.01.2014р.

15.04.2014р. Український науково - дослідний інститут медицини транспорту Міністерства охорони здоров'я України звернувся до господарського суду Одеської області із зустрічною позовною заявою (вх.№1462/14) до відповідача - державного закладу „Дорожня лікарня ДП „Одеська залізниця» про визнання права користування майном.

З врахуванням того, що Українським науково - дослідним інститутом медицини транспорту Міністерства охорони здоров'я України було подано зустрічну позовну заяву (вх.№1462/14 від 15.04.2014р.) після початку розгляду справи № 916/1789/13 по суті, ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.04.2014р. у прийнятті зустрічної позовної заяви Українського науково - дослідного інституту медицини транспорту Міністерства охорони здоров'я України (вх.№1462/14 від 15.04.2014р.) до відповідача державного закладу „Дорожня лікарня ДП „Одеська залізниця» про визнання права користування майном було відмовлено.

17.04.2014р. на адресу Господарського суду Одеської області надійшла апеляційна скарга Українського науково - дослідного інституту медицини транспорту Міністерства охорони здоров'я України на ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.04.2014р. про відмову у прийнятті зустрічної позовної заяви Українського науково - дослідного інституту медицини транспорту Міністерства охорони здоров'я України (вх.№1462/14 від 15.04.2014р.) до відповідача Державного закладу „Дорожня лікарня ДП „Одеська залізниця» про визнання права користування майном, у зв'язку з чим ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.04.2014р. провадження у справі №916/1789/13 було зупинено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.05.2014р. ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.04.2014р. було залишено без змін.

З врахуванням наведеного, ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.05.2014р. провадження у справі №916/1789/13 було поновлено.

28.05.2014р. на адресу Господарського суду Одеської області надійшов запит Одеського апеляційного господарського суду, про направлення справи на адресу останнього для подальшого її скерування на адресу Вищого господарського суду України, з підстав надходження касаційної скарги ДП "Український науково-дослідний інститут медицини транспорту" МОЗ України на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.05.2014р.

З врахуванням зазначеного, ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.05.2014р. провадження у справі №916/1789/13 було зупинено.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.07.2014р. ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.04.2014р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.05.2014р. по справі № 916/1789/13 було залишено без змін, у зв'язку з чим провадження у справі №916/1789/13 було поновлено.

07.08.2014р. до суду надійшла апеляційна скарга ДП "Український науково - дослідний інститут медицини транспорту" МОЗ України на ухвалу Господарського суду Одеської області від 28.05.2014р. про зупинення провадження по справі.

З підстав надходження на адресу суду апеляційної скарги, ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.08.2014р. провадження у справі №916/1789/13 було зупинено.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 18.08.2014р. по справі № 916/1789/13 апеляційну скаргу ДП „Український науково - дослідний інститут медицини транспорту" Міністерства охорони здоров'я України повернуто скаржнику без розгляду на підставі п.п.2-4 ст.97 ГПК України.

При цьому, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.09.2014р. по справі № 916/1789/13 залишено без задоволення апеляційну скаргу ДП „Український науково - дослідний інститут медицини транспорту" Міністерства охорони здоров'я України; залишено без змін ухвалу господарського суду Одеської області від 11.08.2014р.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.10.2014р. залишено без змін ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.08.2014р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.09.2014р. по справі № 916/1789/13, у зв'язку з чим ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.11.2014р. провадження у справі №916/1789/13 було поновлено.

Враховуючи наявність суперечливих доказів у справі, категорію і складність спору, необхідність повного та всебічного дослідження обставин справи, ухвалою Господарського Одеської області від 16.12.2014р. справу №916/1789/13 було призначено до колегіального розгляду.

Розпорядженням керівника апарату суду №1065 від 16.12.2014р., справу №916/1789/13 було призначено до повторного автоматичного розподілу.

На підставі повторного автоматичного розподілу, справу №916/1789/13 було передано на розгляд судді колегії суддів у складі: головуючий суддя Мостепаненко Ю.І., судді Н.В. Рога, Л.В. Степанова.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.12.2014р. колегія суддів у складі: головуючий суддя Мостепаненко Ю.І., судді Н.В. Рога, Л.В. Степанова прийняла справу №916/1789/13 справу до свого провадження та призначила її до розгляду в судовому засіданні.

29.12.2014р. на адресу суду надійшов запит Одеського апеляційного господарського суду про направлення справи №916/1789/13 на адресу останнього, для подальшого її скерування до Вищого господарського суду України, з підстав надходження касаційної скарги Державного підприємства "Український науково-дослідний інститут медицини транспорту" Міністерства охорони здоров'я України.

Приймаючи до уваги перебування члена колегії судді Степанової Л.В. у відпустці з 05.01.2015р. по 06.01.2015р., розпорядженням керівника апарату суду ОСОБА_3 №2 від 05.01.2015р., справу №916/1789/13 було призначено до повторного автоматичного розподілу.

На підставі повторного автоматичного розподілу, справу №916/1789/13 було передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Мостепаненко Ю.І., судді Малярчук І.А., Рога Н.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.01.2015р. справу №916/1789/13 було прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Мостепаненко Ю.І., судді Малярчук І.А., Рога Н.В. до свого провадження та зупинено провадження у справі №916/1789/13.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.02.2015р. в задоволенні касаційної скарги Державного підприємства Український науково - дослідний інститут медицини транспорту Міністерства охорони здоров'я України відмовлено, а ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 08.12.2014 року прийняту справі № 916/1789/13 залишити без змін, у зв'язку з чим справу №916/1789/13 було повернуто на адресу Господарського суду Одеської області.

З підстав знаходження судді Господарського суду Одеської області Малярчук І.А. з 24.02.2015р. у відпустці по вагітності та пологам, розпорядженням керівника апарату суду ОСОБА_3 №155 від 24.02.2015р. справу №916/1789/13 було призначено до повторного автоматичного розподілу.

Згідно повторного автоматичного розподілу, справу №916/1789/13 було передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Мостепаненко Ю.М., судді Демешин О.А., Рога Н.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.02.2015р. колегія суддів у складі: головуючий суддя Мостепаненко Ю.М., судді Демешин О.А., Рога Н.В. прийняла справу №916/1789/13 до свого провадження та призначила до розгляду у відритому судовому засіданні.

24.03.2015р. до Господарського суду Одеської області від ДП "Український науково-дослідний інститут медицини транспорту" МОЗ України надійшла апеляційна скарга (вх.№748/15) на ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.01.2015р. по справі №916/1789/13.

З врахуванням наведеного, ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.03.2015р. провадження у справі №916/1789/13 було зупинено.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 30.03.2015р. по справі № 916/1789/13 апеляційну скаргу ДП „Український науково - дослідний інститут медицини транспорту" Міністерства охорони здоров'я України на ухвалу господарського суду Одеської області від 05.01.2015р. по справі № 916/1789/13 повернуто скаржнику без розгляду на підставі п.п.2, 3 ст. 97 ГПК України.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.04.2015р. по справі №916/1789/13 залишено без задоволення апеляційну скаргу ДП „Український науково - дослідний інститут медицини транспорту" Міністерства охорони здоров'я України; залишено без змін ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.03.2015р.

З врахуванням зазначеного, ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.04.2015р. провадження у справі №916/1789/13 було поновлено.

14.05.2015р. на адресу суду надійшов запит Одеського апеляційного господарського суду про направлення справи №916/1789/13 на адресу останнього, для подальшого її скерування до Вищого господарського суду України, з підстав надходження касаційної скарги Державного підприємства "Український науково-дослідний інститут медицини транспорту" Міністерства охорони здоров'я України, у зв'язку з чим, ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.05.2015р. провадження у справі №916/1789/13 було зупинено.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.07.2015р. по справі № 916/1789/13 касаційну скаргу ДП "Український науково - дослідний інститут медицини транспорту" на ухвалу господарського суду Одеської області від 24.03.2015р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.04.2015р. по справі № 916/1789/13 не прийнято до розгляду та повернуто скаржнику.

З врахуванням зазначеного, ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.10.2015р. провадження у справі №916/1789/13 було поновлено.

Приймаючи до уваги перебування головуючого судді Мостепаненко Ю.І. у відпустці з 12.10.2015р. по 26.10.2015р. включно, розпорядженням керівника апарату суду ОСОБА_3 №169 від 26.10.2015р. призначено справу №916/1789/13.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.10.2015р., справу №916/1789/13 було передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Петренко Н.Д., судді Рога Н.В., Демешин О.А.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.10.2015р. колегія суддів у складі: головуючий суддя Петренко Н.Д., судді Рога Н.В., Демешин О.А. прийняла справу до свого провадження та призначила до розгляду у відкритому судовому засіданні.

19.11.2015р. на адресу суду надійшов запит Одеського апеляційного господарського суду про направлення справи №916/1789/13 на адресу останнього, для подальшого її скерування до Вищого господарського суду України, з підстав надходження касаційної скарги Державного підприємства "Український науково-дослідний інститут медицини транспорту" Міністерства охорони здоров'я України, у зв'язку з чим ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.11.2015р. провадження у справі №916/1789/13 було зупинено.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 16.12.2015р. касаційну скаргу Державного підприємства Український науково-дослідний інститут медицини транспорту Міністерства охорони здоров'я України на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 19.10.2015 року у справі №916/1789/13 не прийнято до розгляду та повернуто скаржнику, у зв'язку з чим справу №916/1789/13 було повернуто до Господарського суду Одеської області.

З врахуванням наведеного, ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.12.2015р. провадження у справі №916/1789/13 було поновлено та справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.02.2016р. касаційну скаргу Державного підприємства "Український науково-дослідний інститут медицини транспорту" Міністерства охорони здоров'я України на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 19.10.2015 року та ухвалу Господарського суду Одеської області від 14.05.2015 року у справі № 916/1789/13 було не прийнято до розгляду та повернуто скаржнику.

З підстав перебування судді Господарського суду Одеської області Демешина О.А. з 24.02.2016р. на тривалому лікарняному, розпорядженням в.о. керівника апарату суду ОСОБА_4 №385 від 15.03.2016р., справу №916/1789/13 було призначено до повторного автоматичного розподілу.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 15.03.2016р., справу №916/1789/13 було передано на розгляд колегії суддів Господарського суду Одеської області у складі: головуючий суддя Петренко Н.Д., судді Рога Н.В., Шаратов Ю.А.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.03.2016р. колегії суддів Господарського суду Одеської області у складі: головуючий суддя Петренко Н.Д., судді Рога Н.В., Шаратов Ю.А. прийняла справу до свого провадження та призначила до розгляду у відкритому судовому засіданні.

04.04.2016р. до Господарського суду Одеської області надійшла апеляційна скарга державного підприємства "Український науково - дослідний інститут медицини транспорту" Міністерства охорони здоров'я України на ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.11.2015р. про зупинення провадження у справі №916/1789/13.

З врахуванням зазначеного, ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.04.2016р. провадження у справі №916/1789/13 було зупинено.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 12.04.2016р. апеляційну скаргу Державного підприємства "Український науково-дослідний інститут медицини транспорту" Міністерства охорони здоров'я України повернуто скаржнику без розгляду по суті.

Справу №916/1789/13 повернуто до Господарського суду Одеської області, у зв'язку з чим, ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.04.2016р. провадження у справі №916/1789/13 було поновлено та справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

05.05.2016р. до Господарського суду Одеської області надійшла скарга державного підприємства "Український науково - дослідний інститут медицини транспорту" Міністерства охорони здоров'я України на ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.11.2015р. про зупинення провадження у справі №916/1789/13.

З врахуванням зазначеного, ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.05.2016р. провадження у справі №916/1789/13 було зупинено.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 16.05.2016р. апеляційну скаргу Державного підприємства "Український науково-дослідний інститут медицини транспорту" Міністерства охорони здоров'я України повернуто скаржнику без розгляду по суті.

Справу №916/1789/13 повернуто до Господарського суду Одеської області, у зв'язку з чим, ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.05.2016р. провадження у справі №916/1789/13 було поновлено.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.07.2016р. касаційну скаргу Державного підприємства "Український науково-дослідний інститут медицини транспорту" Міністерства охорони здоров'я України на ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.11.2015 року та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 16.05.2016 року у справі № 916/1789/13 не прийнято до розгляду та повернуто скаржнику.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.09.2016р. провадження у справі №916/1789/13 було поновлено та справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

05.10.2016р. до Господарського суду Одеської області надійшла скарга державного підприємства "Український науково - дослідний інститут медицини транспорту" Міністерства охорони здоров'я України на ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.05.2016р. про зупинення провадження у справі № 916/1789/13.

З врахуванням зазначеного, ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.10.2016р. провадження у справі №916/1789/13 було зупинено.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 12.10.2016р. апеляційну скаргу державного підприємства "Український науково-дослідний інститут медицини транспорту" Міністерства охорони здоров'я України повернуто скаржнику без розгляду по суті.

Справу № 916/1789/13 повернуто до Господарського суду Одеської області.

З врахуванням зазначеного, ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.10.2016р. провадження у справі №916/1789/13 було поновлено та справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

26.10.2016р. на адресу суду надійшов запит Одеського апеляційного господарського суду про направлення справи №916/1789/13 на адресу останнього, для подальшого її скерування до Вищого господарського суду України, з підстав надходження касаційної скарги Державного підприємства "Український науково-дослідний інститут медицини транспорту" Міністерства охорони здоров'я України, у зв'язку з чим, ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.10.2016р. провадження у справі №916/1789/13 було зупинено.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.11.2016р. касаційну скаргу Державного підприємства "Український науково-дослідний інститут медицини транспорту" Міністерства охорони здоров'я України в частині оскарження ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 12.10.2016р. у справі № 916/1789/13 не прийнято до розгляду та повернуто скаржнику.

Справу № 916/1789/13 повернуто до Господарського суду Одеської області, у зв'язку з чим, ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.12.2016р. провадження у справі №916/1789/13 було поновлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.01.2017р. ухвалу господарського суду Одеської області від 26.10.2016 р. у справі №916/1789/13 залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У зв'язку з закінченням терміну повноважень у судді Шаратова Ю.А., розпорядженням керівника апарату суду від 15.02.2017р. № 176 було призначено повторний автоматичний розподіл справи №916/1789/13 для внесення змін до складу колегії.

Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 15.02.2017 справу №916/1789/13 призначено до розгляду у складі: головуючого судді Петренко Н.Д., суддів Рога Н.В. та Щавинська Ю.М.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.02.2017р. колегія суддів у складі: головуючий суддя Петренко Н.Д., судді Рога Н.В., Щавинська Ю.М. прийняла справу №916/1789/13 до свого провадження та призначила її до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.04.2017р. ухвалу Господарського суду Одеської області від 26.10.2016 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.01.2017 року, прийняті у справі № 916/1789/13, було залишено без змін.

З підстав перебування судді Рога Н.В. у відпустці з 10.05.2017р. по 10.06.2017р., судді Щавинської Ю.М. у відрядженні з 16.05.2017р. по 17.05.2017р., розпорядженням керівника апарату суду ОСОБА_3 №540 від 16.05.2017р., справу №916/1789/13 було призначено до повторного автоматичного розподілу.

Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 16.05.2017р., справу №916/1789/13 було передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Петренко Н.Д., судді Гуляк Г.І., Оборотова О.Ю.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.05.2017р. колегія суддів у складі: головуючий суддя Петренко Н.Д., судді Гуляк Г.І., Оборотова О.Ю. прийняла справу до свого провадження та призначила її до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 31.05.2017р. державному підприємству "Український науково - дослідний інститут медицини транспорту" Міністерства охорони здоров'я України у прийнятті апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Одеської області від 13.03.2017 у справі №916/1789/13 було відмовлено.

21.06.2017р. за (вх.1144/17) до Господарського суду Одеської області надійшов запит згідно з яким Одеський апеляційний господарський суд просить надіслати до Одеського апеляційного господарського суду справу №916/1789/13 у зв'язку з надходженням касаційної скарги державного підприємства "Український науково-дослідний інститут медицини транспорту" Міністерства охорони здоров'я України.

З врахуванням наведеного, ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.06.2017р. провадження у справі №916/1789/13 було зупинено.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 11 вересня 2017 року відмовлено у прийнятті касаційної скарги державного підприємства "Український науково - дослідний інститут медицини транспорту" Міністерства охорони здоров'я України, в частині оскарження ухвали господарського суду Одеської області від 13 березня 2017 року. Касаційну скаргу державного підприємства "Український науково - дослідний інститут медицини транспорту" Міністерства охорони здоров'я України, в частині оскарження ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 31 травня 2017 року у справі №916/1789/13 не прийнято до розгляду та повернуто скаржнику.

З врахуванням зазначеного, ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.10.2017р. провадження у справі №916/1789/13 було поновлено.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 04.12.2017р. відмовлено у прийнятті касаційної скарги Державного підприємства "Український науково-дослідний інститут медицини транспорту" Міністерства охорони здоров'я України в частині оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 13.03.2017 року у справі №916/1789/13.

Справу №916/1789/13 повернуто до Господарського суду Одеської області.

15.12.2017р. набрав чинності Закон України від 03.10.2017р. №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

З підстав перебування судді Господарського суду Одеської області Гуляк Г.І. з 21.12.2017р. на лікарняному, судді Оборотової О.Ю. у відпустці з 25.12.2017р. по 26.01.2018р., розпорядженням керівника апарату суду ОСОБА_3 №1000 від 28.12.2017р., справу 916/1789/13 було призначено до повторного автоматичного розподілу.

Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 28.12.2017р., справу №916/1789/13 було передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Петренко Н.Д., судді Лічман Л.В., Невінгловська Ю.М.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.12.2017р., колегія судді у складі: головуючий суддя Петренко Н.Д., судді Лічман Л.В., Невінгловська Ю.М. прийняла справу №916/1789/13 до свого провадження та призначила її до розгляду у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження.

24.01.2018 р. на ухвалу господарского суду Одеської області від 23.06.2017 р. про зупинення провадження по справі №916/1789/13 від Державного підприємства "Український науково-дослідний інститут медицини транспорту" Міністерства охорони здоров'я України надійшла апеляційна скарга, у зв'язку з чим ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.01.2018р. дії Державного підприємства "Український науково-дослідний інститут медицини транспорту" Міністерства охорони здоров'я України при поданні апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Одеської області від 23.06.2017 про зупинення провадження по справі №916/1789/13 визнано зловживанням процесуальними правами та повернуто апеляційну скаргу Державного підприємства "Український науково-дослідний інститут медицини транспорту" Міністерства охорони здоров'я України на ухвалу господарського суду Одеської області від 23.06.2017 про зупинення провадження у справі №916/1789/13. 19.02.2018р. прокурор звернувся до суду із клопотанням (вх.№2-1143/18) про продовження строку проведення підготовчого засідання, яке судом було задоволено.

12.03.2018р. відповідач звернувся до суду із клопотанням (вх.№2-1502/18) про врегулювання спору за участю судді, яке судом задоволене, у зв'язку з чим ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.03.2018р.

Призначено у справі №916/1789/13 процедуру врегулювання спору за участю судді на строк до 26.04.2018 року та зупинено провадження у справі № 916/1789/13 на час проведення процедури врегулювання спору за участю судді.

В ході проведення судом процедури врегулювання спору за участю судді у справі № 916/1789/13 сторони не досягли мирного врегулювання спору за наслідками проведення процедури, у зв'язку з чим ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.04.2018р. було припинено процедуру врегулювання спору за участю судді та поновленои провадження у справі №916/1789/13.

Розпорядженням керівника апарату суду ОСОБА_3 №207 від 26.04.2018р., справу №916/1789/13 було призначено до повторного автоматичного розподілу.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.04.2018р., справу №916/1789/13 було передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Цісельський О.В., судді Лічман Л.В., Невінгловська Ю.М.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.05.2018р. колегія суддів у складі: головуючий суддя Цісельський О.В., судді Лічман Л.В., Невінгловська Ю.М. прийняла справу №916/1789/13 до свого провадження.

22.05.2018р. відповідач звернувся до суду із клопотанням (вх.№2-2590/18) про призначення електротехнічної експертизи, яке судом залишено без задоволення.

З врахуванням тривалого розгляду справи та на виконання завдань підготовчого засідання, наведених в ч.1 ст.177 ГПК України, в т.ч. щодо остаточного визначення предмета спору та позовних вимог, судом було запитано прокурора та позивача щодо остаточних позовних вимог.

29.05.2017р. прокурором було подано письмові пояснення (вх.№10572/18), якими прокурор навів заявлені позовні вимоги у наступній редакції:

- стягнути з державного підприємства "Український науково - дослідний інститут медицини транспорту" Міністерства охорони здоров'я України 35 924,37 грн. заборгованості;

- виселити державне підприємство "Український науково - дослідний інститут медицини транспорту" Міністерства охорони здоров'я України з кабінету №530 загальною площею 63,21 кв.м., що знаходиться у приміщенні поліклініки ДУ «Дорожня лікарня» ДП «Одеська залізниця» із переданням приміщення за актом прийому-передачі.

Суд, дослідивши остаточні позовні вимоги прокурора та порядок їх заявлення до розгляду, зазначає наступне:

1. Позовні вимоги прокурора про стягнення з Державного підприємства "Український науково - дослідний інститут медицини транспорту" Міністерства охорони здоров'я України 35 924,37 грн. заборгованості були оформлені заявою Одеського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Одеської області. Ця заява про уточнення змісту заявлених позовних вимог (вх.№23632/13), що за своєю правовою природою є заявою про зміну підстав позову, подана до суду в межах приписів чинного на той час ГПК України.

2. Позовні вимоги прокурора про виселення Державного підприємства "Український науково - дослідний інститут медицини транспорту" Міністерства охорони здоров'я України з кабінету №530 загальною площею 63,21 кв.м., що знаходиться у приміщенні поліклініки ДУ «Дорожня лікарня» ДП «Одеська залізниця» із переданням приміщення за актом прийому-передачі, були заявлені Одеським прокурором з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Одеської області згідно заяви від 11.03.2014р. про доповнення позовних вимог (вх.№6088/14).

З цього приводу суд зазначає наступне:

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України в редакції, чинній на момент подачі цієї заяви, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Як роз'яснено в п.3.11 Постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011р., яким надано тлумачення приписам ст.22 ГПК України в попередній редакції, де в аналогічній ст.46 чинного ГПК України спосіб закріплено права позивача, "Господарським процесуальним кодексом України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п.

Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру.

Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову".

Суд як джерелом права керується практикою Європейського суду з прав людини, який, зокрема в рішенні у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", дійшов висновку, що принцип правової визначеності вимагає, серед іншого, щоб, якщо суди ухвалили остаточне рішення з питання, то їх рішення не піддавалося би сумніву.

При цьому, Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип правової визначеності може бути не застосований, у разі необхідності виправлення «фундаментального дефекту» .

Для цього суди мають виправляти фундаментальні порушення, допущені в процесі розгляду справи.

З врахуванням наведеного, з метою виконання завдань підготовчого провадження, викладених в ст.177 чинного ГПК України щодо остаточного визначення предмету спору та позовних вимог, з метою приведення останніх у відповідність до процесуального законодавства та виправлення фундаментальних порушень, допущених судом у попередньому складі, котрим прийнято до розгляду заяву, якою фактично збільшено позовні вимоги за рахунок вимоги немайнового характеру, що прямо заборонено законом, господарським судом не прийнято до розгляду заяву про доповнення позовних вимог (вх.№6088/14).

При цьому потрібно зазначити, що у випадку прийняття судом першої інстанції до розгляду заяви про доповнення позовних вимог (вх.№6088/14) це було б безумовною підставою для скасування рішення суду, в той час як незгода прокурора та позивача з процесуальною дією суду не позбавляє їх права подати апеляційну скаргу до Одеського апеляційного господарського суду.

Окремо слід зауважити, що описана вище процесуальна дія оформлена протокольно 29.05.2018 р., з повідомленням під звукозапис учасників справи про мотиви, з яких виходить суд, оскільки ані приписи ст.22 попередньої редакції ГПК України, ані ст.46 чинного ГПК України не передбачають обов'язок суду постановлювати ухвалу з приводу неприйняття доповнень до позову, а, відтак, аргументація в цій частині може бути наведена в судовому рішенні, що і зроблено судом. Про необхідність відображення цих обставин в рішенні суду йдеться й у Постанові Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011р.

Поряд з цим, суд звертає увагу учасників справи, що судова колегія у складі: головуючий суддя Цісельський О.В., судді Лічман Л.В., Невінгловська Ю.М., відповідно до процесуального закону не зв'язана із процесуальними рішеннями попереднього складу суду, адже розглядає справу з початку та має усунути всі процесуальні недоліки, допущені попередніми складами суду.

З підстав перебування судді Невінгловської Ю.М. у відрядженні з 11.06.2018р. по 13.06.2018р., розпорядженням керівника апарату суду ОСОБА_3 від 13.06.2018р., призначено повторний автоматичний розподіл справи №916/1789/13, для внесення змін до складу колегії суддів

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.06.2018р., справу №916/1789/13 було передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Цісельського О.В., суддів Лічмана Л.В. та Желєзної С.П.

13.06.2018р. Державний заклад "Дорожня лікарня ДП "Одеська залізниця" звернувся до Господарського суду Одеської області із заявою про відвід колегії суддів у складі: головуючий суддя Цісельський О.В., судді Лічман Л.В., Невінгловська Ю.М. від розгляду справи №916/1789/13.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.06.2018р. справу №916/1789/13 прийнято до провадження колегією суддів Господарського суду Одеської області у складі: головуючий суддя Цісельський О.В., судді Лічман Л.В., Желєзна С.П., справу призначено до розгляду зі стадії вирішення спору по суті, визнано відвід безпідставним та зупинено провадження у справі №916/1789/13 до вирішення питання про відвід за заявою Державного закладу "Дорожня лікарня ДП "Одеська залізниця" (вх.№2-2920/18 від 13.06.2018р.) про відвід складу суду від розгляду справи №916/1789/13.

Заяву Державного закладу "Дорожня лікарня ДП "Одеська залізниця" (вх.№2-2920/18 від 13.06.2018р.) про відвід складу суду від розгляду справи №916/1789/13 було призначено до повторного автоматичного розподілу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.06.2018р., заяву Державного закладу "Дорожня лікарня ДП "Одеська залізниця" (вх.№2-2920/18 від 13.06.2018р.) про відвід складу суду від розгляду справи №916/1789/13 було передано на розгляд судді Погребній К.Ф.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.06.2018р. заяву Державного закладу "Дорожня лікарня ДП "Одеська залізниця" про відвід колегії суддів у складі: головуючий суддя Цісельський О.В., судді Лічман Л.В., Невінгловська Ю.М. від розгляду справи №916/1789/13 від 13.06.2018р за вх.. ГСОО вх.№2-2920/18 залишено без задоволення, у зв'язку з чим ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.06.2018р. провадження у справі №916/1789/13 було поновлено.

Представник прокурора позовні вимоги про стягнення з Державного підприємства "Український науково - дослідний інститут медицини транспорту" Міністерства охорони здоров'я України 35 924,37 грн. заборгованості підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі. Зустрічні позовні вимоги Державного підприємства "Український науково - дослідний інститут медицини транспорту" Міністерства охорони здоров'я України не визнає та просить суд відмовити у їх задоволенні.

Представник позивача 1 - Державної адміністрації залізничного транспорту України в судові засідання не з'являвся, хоча про час та місце їх проведення був повідомлений належним чином, свою позицію щодо первісного та зустрічного позовів суду не навів.

Представник позивача 2 - Державного закладу "Дорожня лікарня ДП "Одеська залізниця" позовні вимоги прокурора про стягнення з Державного підприємства "Український науково - дослідний інститут медицини транспорту" Міністерства охорони здоров'я України 35 924,37 грн. заборгованості підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі. Зустрічні позовні вимоги державного підприємства "Український науково - дослідний інститут медицини транспорту" Міністерства охорони здоров'я України не визнає та просить суд відмовити у їх задоволенн, з підстав, зазначених у письмових поясненнях (вх.№8380/14) та (вх.№5861/18).

Представник відповідача заявлені позивачем позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у їх задоволенні з підстав, зазначених у відзиві на позов (вх.№9577/14 від 15.04.2014р.) та (вх.№5392/18 від 05.03.2018р.). Зустрічні позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов наступних висновків:

Частиною 1 ст.1 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

У відповідності до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Щодо первісного позову, суд зазначає наступне:

Відповідно до ч.1 ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

У відповідності до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Стаття 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зі змісту ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України вбачається, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як зазначено в ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається із матеріалів справи, позовні вимоги прокурора про стягнення з Державного підприємства "Український науково - дослідний інститут медицини транспорту" Міністерства охорони здоров'я України 35 924,37 грн. складаються з:

- заборгованості за фактично спожиту електричну енергію за період з січня 2010р. по квітень (включно) 2013р. в сумі 9 517,95 грн. ;

- заборгованості за фактично спожиту теплову енергію за період з січня 2010р. по квітень (включно) 2013р. в сумі 26 406,42 грн.

Позовні вимоги прокурора про стягнення заборгованості за фактично спожиту теплову енергію за період з січня 2010р. по квітень (включно) 2013р. в сумі 26 406,42 грн. розраховано в безобліковий спосіб з врахуванням визначення загальної площі та витрат на її опалення, а також фактично зайнятої площі відповідачем у приміщенні №530 загальною площею 63,21 кв.м.

12.05.2009р. між державним закладом "Дорожня лікарня ДП "Одеська залізниця" (Лікарня) та державним підприємством "Український науково-дослідний інститут медицини транспорту" (Інститут) було укладно договір про спільну роботу органів охорони здоров'я та вищих медичних закладів освіти ІІІ, ІV рівнів акредитації, науково-дослідних інститутів №50.

Згідно п.4.2.3. Договору, Інститут зобов'язаний укласти договори з Лікарнею та іншими підприємствами про компенсацію витрат Лікарні на утримання будинку та прибудинкової території, про сплату (компенсацію) комунальних послуг та податків, у тому числі за землю.

Відпвідно до п.5.2. Договору, витрати, які пов'язані з утриманням приміщень для розміщення структурного підрозділу Інституту, здійснюються на рахунок коштів на утримання Лікарні. Інститут зобов'язаний компенсувати Лікарні виитрати, пов'язані з утриманням будинку та прибудинкової території.

12.05.2009р. між державним закладом "Дорожня лікарня ДП "Одеська залізниця" (Балансоутримувач) та державним підприємством "Український науково-дослідний інститут медицини транспорту" (Інститут) було укладено №51 про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території, згідно п.2.2.3. якого, Інститут зобов'язується не пізніше, ніж 10 числа наступного за розрахунковим місяця сплачувати вартість послуг, згідно з додатком №1 до цього Договору за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень, технічного обслуговування будинку пропорційно до загальної площі орендованого приміщення на ремонт відповідно до відновної вартості приміщення, а також за комунальні та інші послуги.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок заявленої до стягнення заборгованості за фактично спожиту теплову енергію за період з січня 2010р. по квітень (включно) 2013р. в сумі 26 406,42 грн., судом встановлено що її розраховано належним чином, проте, врахувуючи подачу відповідачем заяви про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, судом було самостійно здійснено розрахунок заборгованості відповідача за фактично спожиту теплову енергію за період з січня 2010р. по квітень (включно) 2013р. наступним чином.

Суд зазначає, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Європейський суд з прав людини юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою №14902/04 у справі Відкритого акціонерного товариства «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» ; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» ).

Згідно з приписами частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до частини 1 статті 261 вказаного України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

Таким чином, протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого порушеного права судом, а для визначення моменту виникнення права на позов важливим є також і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.10.2014 року у справі №6-152цс14.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право позивача, за захистом якого той звернувся до суду.

У разі коли таке право не порушене, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

І лише якщо буде встановлено, що право особи дійсно порушене, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності поважних причин її пропущення.

Згідно вимог ч.4 ст.267 ЦК України законодавцем в імперативному порядку визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позовна давність відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Прокурор звернувся до суду із даним позовом 08.07.2013р., у зв'язку з чим з врахуванням заяви відповідача про застосування наслідків строків позовної давності, позовна вимога прокурора про стягнення з відповідача заборгованості за фактично спожиту теплову енергію в період з січня 2010р. по червень 2010р. подано з пропуском строку позовної давності, встановленим ст.257 ЦК України.

З врахуванням наведеного, заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію складає:

ПеріодСпожито лікарнеюПлоща лікарні м 2Площа НДІ МТ м 2Спожито НДІ МТТарифСума до сплати з ПДВ Липень 2010 0,0000 19 634,2 63,21 0,0000 428,29 0 Серпень 2010 0,0000 19 634,2 63,21 0,0000 428,29 0 Вересень 2010 0,0000 19 634,2 63,21 0,0000 428,29 0 Жовтень 2010 112,02969 19 634,2 63,21 0,3607 657,12 284,40 Листопад 2010 221,86434 19 634,2 63,21 0,7143 657,12 563,23 Грудень 2010 366,97440 19 634,2 63,21 1,1814 657,12 931,61 Січень 2011 499,63976 19 634,2 63,21 1,6085 566,35 1 093,19 Лютий 2011 501,9242 19 634,2 63,21 1,6159 566,35 1 098,20 Березень 2011 417,58971 19 634,2 63,21 1,3444 566,35 913,67 Квітень 2011 204,33932 19 634,2 63,21 0,6578 566,35 447,09 Травень 2011 0,0000 19 634,2 63,21 0,0000 566,35 0 Червень 2011 0,0000 19 634,2 63,21 0,0000 566,35 0 Липень 2011 0,0000 19 634,2 63,21 0,0000 566,35 0 Серпень 2011 0,0000 19 634,2 63,21 0,0000 566,35 0 Вересень 2011 0,0000 19 634,2 63,21 0,0000 566,35 0 Жовтень 2011 81,38194 19 634,2 63,21 0,2620 1003,66 315,55 Листопад 2011 364,84851 19 634,2 63,21 1,1746 1003,66 1 414,66 Грудень 2011 395,20062 19 634,2 63,21 1,2723 1003,66 1 532,35 Січень 2012 412,28519 19 634,2 63,21 1,3273 1003,66 1598,59 Лютий 2012 627,40817 19 634,2 63,21 2,0199 1003,66 2 432,71 Березень 2012 338,68491 19 634,2 63,21 1,0904 1003,66 1 313,22 Квітень 2012 54,57711 19 634,2 63,21 0,1757 1003,66 211,62 Травень 2012 0,0000 19 634,2 63,21 0,0000 1003,66 0 Червень 2012 0,0000 19 634,2 63,21 0,0000 1003,66 0 Липень 2012 0,0000 19 634,2 63,21 0,0000 1003,66 0 Серпень 2012 0,0000 19 634,2 63,21 0,0000 1003,66 0 Вересень 2012 0,0000 19 634,2 63,21 0,0000 1003,66 0 Жовтень 2012 0,0000 19 634,2 63,21 0,0000 1003,66 0 Листопад 2012 282,74836 19 634,2 63,21 0,9103 1003,66 1 096,33 Грудень 2012 457,00981 19 634,2 63,21 1,4713 1003,66 1 772,01 Січень 2013 464,8711 19 634,2 63,21 1,4966 1003,66 1 802,49 Лютий 2013 407,1091 19 634,2 63,21 1,3106 1003,66 1 578,52 Березень 2013 355,9652 19 634,2 63,21 1,1460 1003,66 1 380,22 Квітень 2013 179,24504 19 634,2 63,21 0,5771 1003,66 695 Отже за самостійним розрахунком суду, сума заборгованості відповідача за спожиту теплову енергію складає 22 474,67 грн.

В іншій частині позовних вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 3 931,75 грн. - суд відмовляє.

Досліджуючи позовні вимоги прокурора про стягнення заборгованості за фактично спожиту електричну енергію за період з січня 2010р. по квітень (включно) 2013р. в 9 517,95 грн., судом встановлено, що її було обраховано в безобліковий спосіб з врахуванням визначення загальної площі та затрат на її освітлення та фактично зайнятої площі відповідачем приміщення №530, загальною площею 63,21 кв.м.

Зміст наданого позивачем розрахунок заявленої до стягнення заборгованості за фактично спожиту електричну енергію за період з січня 2010р. по квітень (включно) 2013р. в сумі 9517,95 грн. свідчить, що її розраховано неналежним чином.

З врахуванням поданої відповідачем заяви про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, судом було самостійно здійснено розрахунок заборгованості відповідача за фактично спожиту теплову енергію за період з січня 2010р. по квітень (включно) 2013р. наступним чином.

Прокурор звернувся до суду із даним позовом 08.07.2013р., у зв'язку з чим, з врахуванням заяви відповідача про застосування наслідків строків позовної давності, позовна вимога прокурора про стягнення з відповідача заборгованості за фактично спожиту теплову енергію в період з січня 2010р. по червень 2010р. подано з пропуском строку позовної давності, встановленого ст.257 ЦК України.

При цьому, судом враховується лист відповідача №398/15 від 05.07.2013р., яким останній навів щомісячний обсяг електричної енергії, що ним споживається:

- з освітленням (жовтень - квітень 6 місяців) - 150,794 кВт;

- без освітлення (квітень - жовтень 6 місяців) - 115,594 кВт.

З врахуванням наведеного, заборгованість відповідача за спожиту електричну енергію складає:

ПеріодСпожитоТарифСума Липень 2010 115,594 0,6928 80,08 Серпень 2010 115,594 0,6790 78,49 Вересень 2010 115,594 0,6860 79,30 Жовтень 2010 150,794 0,6860 103,44 Листопад 2010 150,794 0,6860 103,44 Грудень 2010 150,794 0,6860 103,44 Січень 2011 150,794 0,7203 108,62 Лютий 2011 150,794 0,7563 114,05 Березень 2011 150,794 0,7744 116,77 Квітень 2011 115,594 0,7927 91,63 Травень 2011 115,594 0,8237 95,21 Червень 2011 115,594 0,8356 96,59 Липень 2011 115,594 0,8356 96,59 Серпень 2011 115,594 0,8356 96,59 Вересень 2011 115,594 0,8356 96,59 Жовтень 2011 150,794 0,8356 126,00 Листопад 2011 150,794 0,8748 131,91 Грудень 2011 150,794 0,8762 132,13 Січень 2012 150,794 0,8962 135,14 Лютий 2012 150,794 0,8962 135,14 Березень 2012 150,794 0,9302 140,27 Квітень 2012 115,594 0,9346 108,03 Травень 2012 115,594 0,9346 108,03 Червень 2012 115,594 0,9467 109,43 Липень 2012 115,594 0,9467 109,43 Серпень 2012 115,594 0,9467 109,43 Вересень 2012 115,594 0,9467 109,43 Жовтень 2012 150,794 0,9467 142,76 Листопад 2012 150,794 0,9467 142,76 Грудень 2012 150,794 0,9467 142,76 Січень 2013 150,794 0,9561 144,17 Лютий 2013 150,794 0,9561 144,17 Березень 2013 150,794 0,9924 149,65 Квітень 2013 115,594 0,9924 114,71 Отже, за самостійним розрахунком суду, сума заборгованості відповідача за спожиту електричну енергію в розмірі 3 896,18 грн.

В іншій частині позовних вимог прокурора щодо стягнення з відповідача заборгованості за спожиту електричну енергію в сумі 5 621,77 грн. - суд відмовляє.

Щодо зустрічного позову, суд зазначає наступне:

Зобов'язання виникають із підстав, передбачених ст.11 ЦК України, зокрема договорів.

Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Приписами ст.203 ЦК України встановлено, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частина 1 ст.181 ГК України встановлює, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Частиною 2 ст.640 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

За положеннями абз.5 п.5 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009р. №9 відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Згідно п.2.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" №11 від 29.05.2013р., якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 ГПК. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими, тому обов'язком позивача є доведення/підтвердження/ в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання його прав та інтересів.

Звертаючись до суду із зустрічним позовом про визнання недійсними пунктів договору №50 про спільну роботу органів охорони здоров'я та вищих медичних закладів освіти III, IV рівнів акредитації, науково-дослідних інститутів від 12.05.2009р. та про визнання недійсним договору №51 про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території від 12.05.2009р., ДП "Український науково - дослідний інститут медицини транспорту" МОЗ України не було враховано наступне:

1. Згідно статуту лікарні, затвердженого наказом Укрзалізниці від 28.02.2008 р. №118-ц, з наступними змінами, затвердженими наказом Укрзалізниці від 24.06.2011 р. №355-ц, лікарня відноситься до сфери управління Міністерства інфраструктури України, а не МОЗ України.

2. 14.09.1998р. Міністерством охорони здоров'я України було видано наказ за № 273 "Про надання статутсу клінічних закладів лікувально-профілактичним закладам охорони здоров'я Автономной республіки Крим, Днепропетровської, Одеської, Винницької, Харківської, Київської, Донецької, Запорізьскої, Тернопільської, Полтавської, Львівської, Волинської, Чернівецької, Херсонської областей та м. Києва було затверджено перелік лікувально-профілактичних закладів, яким надається статус клінічних лікувально-профілактичних закладів". Цим наказом Дорожній лікарні Одеської залізничної дороги було надано статус клінічного лікувально-профілактичного закладу.

3. Наказом Міністерства охорони здоров'я України за №174 від 05.06.1997р. було затверджено "Положення про клінічний лікувально-профілактичний заклад охорони здоров'я". Зазначений наказ зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07.07.1997р. за №245/2049, тобто він за своїм правовим статусом є нормативно-правовим актом.

Пунктом 1.1. зазначеного Положення встановлено, що клінічним є лікувально-профілактичний заклад охорони здоров'я (далі - клінічний заклад), який не менше ніж на 50 відсотків використовується для розташування структурних наукових і навчальних підрозділів (кафедри, лабораторії та ін.) вищих медичних закладів освіти III, IV рівнів акредитації, закладів післядипломної освіти, науково-дослідних інститутів і спільної роботи по забезпеченню лікувально-діагностичного процесу, підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації медичних кадрів та проведення і впровадження в практику медичних наукових досліджень.

У п.1.5 Положення про клінічний заклад визначило, що заклади охорони здоров'я несуть витрати на утримання матеріально-технічної бази, яку займають інші особи - навчальні та наукові заклади.

09.09.2013р. наказом Міністерства охорони здоров'я України за № 792 було внесено зміни в наказ № 174 від 05.06.1997р., яким, зокрема, у п.1.1. Положеня було внесено зміни та його текст було викладено у наступній редакції: Клінічним є заклад охорони здоров'я (далі - клінічний заклад), який використовується для розташування структурних наукових і навчальних підрозділів (кафедри, лабораторії тощо) вищих навчальних закладів, які здійснюють підготовку фахівців за спеціальностями галузей знань "Медицина" та "Фармація" III, IV рівнів акредитації, закладів післядипломної освіти, науково-дослідних установ з метою забезпечення лікувально-діагностичного процесу, підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації медичних кадрів та проведення і впровадження у практику охорони здоров'я результатів наукових досліджень, на договірній основі. Тобто вимога щодо використання не меньш ніж 50 відсотків навчального закладу для навчального процесу була виключена лише 09.09.2013р.

Тобто на момент укладання оспорюваних договорів, діяла редакція Положення, відповідно до якої позивач не відповідав вимогам щодо кількості розташованих в ньому структурних наукових і навчальних підрозділів (кафедри, лабораторії та ін.) вищих медичних закладів освіти, за наявності яких витрати по забезпеченню навчально-виховного та науково-дослідного процесів здійснюються за рахунок коштів на утримання відповідного вищого медичного закладу освіти III, IV рівнів акредитації (закладу післядипломної освіти, науково-дослідного інституту), а витрати, пов'язані з утриманням матеріально-технічної бази - за рахунок коштів лікувально-профілактичного закладу (п.1.5. Положення).

Доказів, які б спростовували висновки суду, ДП "Український науково - дослідний інститут медицини транспорту" МОЗ України до матеріалів справи надано не було.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.1, 4 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

Частина 1 ст.627 ЦК України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 ЦК України визначає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Отже, на час укладання оспорюванних договорів, вони не суперечили чинному на той час законодавству України, а тому підстави для визнання їх недійними у суду відсутні.

Одночасно, суд, перевіривши доводи та докази, якими відповідач обґрунтовує свої зустрічні вимоги, дійшов висновку про відсутність підстав для правового захисту його інтересів в межах даного спору.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При цьому, інші заперечення учасників справи не спростовують висноків до яких дійшов суд.

Суд, керуючись п.5 ч.5. ст. 13 ГПК України зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України".

Відповідно до п. 1 ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Підсумовуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо позовні вимоги прокурора є обґрунтованими, законними, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають частковому задоволенню.

Щодо зустрічного позову, суд дійшов висновку, що він необґрунтований, незаконний спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України судові витрати на оплату судового збору в сумі 1 263,18 грн. слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст.13, 74, 76, 86, 129, 233, 237, 238, 240, Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити частково.

2. Стягнути з державного підприємства "Український науково - дослідний інститут медицини транспорту" Міністерства охорони здоров'я України (65039, м.Одеса, вул. Канатна, буд.92, код ЄДРЮОФОПГФ 01898233) на користь Державного закладу "Дорожня лікарня державного підприємства "Одеська залізниця"(65059, м. Одеса, вул. Шклярука, буд.4, корп. А, код ЄДРЮОФОПГФ 01111167) заборгованість за фактично спожиті комунальні послуги з теплопостачання в сумі 22 474 (двадцять дві тисячі чотириста сімдесят чотири) грн. 67 коп., з електропостачання в сумі 3 896 (три тисячі вісімсот дев'яносто шість) грн. 18 коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Стягнути з Державного закладу "Дорожня лікарня державного підприємства "Одеська залізниця"(65059, м. Одеса, вул. Шклярука, буд.4, корп. А, код ЄДРЮОФОПГФ 01111167) на користь Державного бюджету України (ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача 31211256026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір в сумі 1 263 (одна тисяча двісті шістдесят три) грн. 18 коп.

5. У зустрічному позові - відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Накази видати в порядку ст.327 ГПК України.

Повний текст рішення складено 19 липня 2018 р.

Головуючий суддя О.В. Цісельський

Судді С.П. Желєзна

ОСОБА_5