Постанова

від 19.07.2018 по справі 911/324/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2018 р. Справа№ 911/324/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання Мельничук О.С.,

від позивача не з`явились,

від відповідача не з`явились,

розглянувши матеріали апеляційної скарги

Товариства з обмеженою відповідальністю "Борекс Трейд"

на рішення господарського суду Київської області від 23.04.2018

у справі №911/324/18 (суддя Наріжний С.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ековестсервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Борекс Трейд"

про стягнення 175 360, 00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ековестсервіс" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Борекс Трейд" про стягнення 175 360, 00 грн.

Звертаючись з даним позовом до суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ековестсервіс" зазначає, що останнім помилково було повторно оплачено рахунок № СФ-0000220 від 20.04.2016 року згідно платіжного доручення № 561 від 15.03.2017 року.

Рішенням Господарського суду Київської області від 23.04.2018 року у справі № 911/324/18 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Борекс Трейд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ековестсервіс" 175 360, 00 грн. безпідставно отриманих коштів.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем доведено факт помилкового перерахування грошових коштів на рахунок Відповідача згідно платіжного доручення № 561 від 15.03.2017 року без достатньої правової підстави.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Борекс Трейд" подало апеляційну скаргу, у якій просив скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги, скаржник зазначає, що висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог є хибним, оскільки оплата згідно із платіжного доручення №561 від 15.03.2018 року була здійснена за іншу партію та іншу поставку. Відтак, на думку апелянта, суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи, внаслідок чого дійшов до висновків, що не відповідають матеріалам справи.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.05.2018 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Андрієнко В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2018 року у справі №911/324/18 залишено без руху апеляційну скаргу з підстав неподання до суду доказів сплати судового збору встановленому розмірі.

11.06.2018 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Товариство з обмеженою відповідальністю "Борекс Трейд" подало заяву про усунення недоліків з доказами, які підтверджують сплату судового збору у встановленому розмірі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2018 року у справі №911/324/18 відкрито апеляційне провадження та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 02.07.2018 року.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 04.07.2018 року, у зв'язку з перебуванням судді Чорногуза М.Г. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 911/324/18 колегію суддів у складі головуючого судді: Агрикової О.В., суддів: Мальченко А.О., Андрієнко В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2018 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Борекс Трейд" на рішення Господарського суду Київської області від 23.04.2018 року у справі №911/324/18 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі та призначено її розгляд на 19.07.2018 року.

13.07.2018 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

19.07.2018 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 19.07.2018 року представники сторін не з`явились, про дату та час судового засідання повідомленні належним чином.

Згідно з п. 11, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Колегія суддів також наголошує, що в клопотанні про відкладення справи мають зазначатися поважні причини неможливості участі представника у судовому засіданні.

Застосовуючи при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989 року).

Враховуючи те, що учасники справи були належним чином повідомлені про час та дату судового засідання, докази чого наявні в матеріалах страви, а також зважаючи на те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників позивача та відповідача.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Місцевим господарським судом встановлено та не заперечується сторонам, що 20.04.2016 року відповідачем ТОВ "Борекс Трейд" було виставлено позивачу рахунок №СФ-0000220 на загальну суму 175 350, 00 грн.

Як вбачається з видаткової накладної №РН-0000080 від 20.04.2016 року, вказаний в рахунку № СФ-0000220 від 20.04.2016 року товар було поставлено відповідачем позивачу. (а.с. 11).

В матеріалах справи також наявне платіжне доручення №558 від 13.03.2017 року, відповідно до якого позивач сплатив на користь відповідача грошові кошти у сумі 175 350, 00 грн. В призначенні платежу даного платіжного доручення вказано: зг рах№СФ-0000220 від 20.04.2016 . (а.с. 10).

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рахунок №СФ-0000220 від 20.04.2016 року був оплачений Позивачем повністю 13.03.2017 року.

Проте, в матеріалах справи наявне також платіжне доручення №561 від 15.03.2017 року зі змісту якого вбачається, що позивачем було здійснено вдруге оплату рахунку №СФ-0000220 від 20.04.2016 року в розмірі 175 350, 00 грн. (а.с. 9).

Спір у дані справі, на думку позивача виник внаслідок того, що позивачем помилково було повторно оплачено рахунок №СФ-0000220 від 20.04.2016 року згідно платіжного доручення №561.

В матеріалах справи наявна претензія з вимогою повернути помилково перераховані кошти в сумі 175 350, 00 грн., яку позивач направив відповідачу 06.12.2017 року про, що свідчить фіскальний чек. (а.с. 12-13).

Доказів відповіді на вказану вище претензію матеріали справи не містять.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що набуті відповідачем грошові кошти у сумі 175 350, 00 грн. відповідно до платіжного доручення №561 від 15.03.2017 року є такими, що набуті без достатньої правової підстави оскільки після оплати позивачем рахунку №СФ-0000220 від 20.04.2016 року згідно платіжного доручення №558 від 13.03.2017 року, зобов'язання позивача, що визначене вказаним рахунком, є припиненим.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого господарського суду виходячи з наступного.

Згідно частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Частиною другою статті 1212 ЦК України визначено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Загальна умова частини першої ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі ст. 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 2 жовтня 2013 року N 6-88цс13.

Отже, сутність зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. (даної позиції дотримується Верховний суд України №3-905гс17 від 25.10.2017 року).

Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов'язання.

Характерною особливістю кондикційних зобов'язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов'язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов'язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових , як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов'язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред'явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, у тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Таким чином, можна дійти висновку, що кондикція - це позадоговірний зобов'язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб'єктним складом підпадає під визначення зобов'язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Відтак, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України, у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.

Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати в набувача це майно, що мало місце і в даних правовідносинах.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що зобов'язання позивача згідно рахунку №СФ-0000220 від 20.04.2016 року є виконане відповідно до платіжного доручення №558 від 13.03.2017 року, а відтак вказане зобов`язання є припиненим.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем було помилково перераховано відповідачу грошові кошти згідно з платіжним дорученням №561 від 15.03.2017 року, які відповідач відмовився повертати позивачу, а тому місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Доводи апелянта викладені ним в апеляційній скарзі стосовно того, що оплата згідно із платіжного доручення №561 від 15.03.2018 року була здійснена за іншу партію та іншу поставку колегією суддів відхиляються оскільки відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів вказаної обставини.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

постановив:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Борекс Трейд" на рішення Господарського суду Київської області від 23.04.2018 року у справі №911/324/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 23.04.2018 року у справі № 911/324/18 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду Київської області матеріали справи №911/324/18.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 19.07.2018 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді В.В. Андрієнко

А.О. Мальченко