Справа № 297/3161/16-ц
П О С Т А Н О В А
Іменем України
09 липня 2018 року м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області в складі:
головуючого - судді Куштана Б.П. (доповідача),
суддів: Джуги С.Д. і ОСОБА_1,
за участю секретаря Волощук В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_2 та Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області на рішення Берегівського районного суду від 18 серпня 2017 року (у складі судді Гала Л.Л.) за позовом прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2, треті особи без самостійних вимог на стороні позивача: Закарпатське обласне управління лісового та мисливського господарства, Державне підприємство Берегівське лісове господарство та Косоньська сільська рада про визнання недійсним наказу Про затвердження проекту землеустрою та передачі у власність земельної ділянки і витребування земельних ділянок лісогосподарського призначення із чужого незаконного володіння,-
ВСТАНОВИВ:
Прокуратура Закарпатської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (надалі - Прокуратура) звернулася до суду з позовом у грудні 2016 р.
Просила:
-визнати недійсним і скасувати наказ Головного управління Держземагентства в Закарпатській області від 23.12.2013 р. № ЗК/2120485600:02:000/00001533 Про затвердження проекту землеустрою та передачі у власність земельної ділянки ;
-витребувати земельну ділянку за кадастровим номером 2120485600:02:000:0068, площею 0,5 га, вартістю 543 750 грн., яка розташована за межами населенного пункту с. Косонь Берегівського району, з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України;
-витребувати земельну ділянку за кадастровим номером 2120485600:02:000:0069, площею 0,35 га, вартістю 380 625 грн., яка розташована за межами населенного пункту с. Косонь Берегівського району, з чужого незаконного володіння ОСОБА_2. на користь держави в особі КабінетуМіністрів України;
-витребувати земельну ділянку за кадастровим номером 2120485600:02:000:0070, площею 0,0157 га, вартістю 17 073,75 грн., яка розташована за межами населенного пункту с. Косонь Берегівського району, з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України.
-витребувати земельну ділянку за кадастровим номером 2120485600:02:000:0071, площею 0,3343 га, вартістю 363 551,25 грн., яка розташована за межами населенного пункту с. Косонь Берегівського району, з чужого незаконного володінняЧепак М.І. на користь держави в особі Кабінету Міністрів України;
-вирішити питання розподілу судових витрат.
На обґрунтування позовних вимог зазначила, що в ході вивчення стану дотримання вимог законодавства при розпорядженні органами державної виконавчої влади землями державної власності було встановлено незаконне надання у власність громадянам земель лісогосподарського призначення, які відповідно до земельного законодавства не можуть передаватися у приватну власність.
Рішенням Берегівського районного суду від 18 серпня 2017 р. позов задоволено повністю.
У апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_2 просить скасувати це рішення і ухвалити нове про відмову в позові з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального правата неналежної оцінки доказів. Узагальнені доводи скарги зводяться до таких питань:
-спірна земельна ділянка відведена ОСОБА_3 із земель запасу, сільськогосподарських угідь - сіножаті, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується даними річного звіту по формі 6-зем. Указані землі мають окрему нумерацію - контур 818, що властиве землям сільськогосподарського призначення;
-положеннями ЗК України не передбачено такої правової підстави припинення права власності на землю як скасування рішення органу виконавчої влади, на підставі якого було видано правовстановлюючий документ на земельну ділянку;
-позивачем не надано належних планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування (планшетів лісовпорядкування), де розташована спірна земельна ділянка;
-управлінням Держземагентства у Берегівському районі був наданий позитивний висновок № 5681 від 10.12.2013 р. про погодження відведення земельної ділянки та передачі її у власність і не встановлено обмеження щодо неї;
-спірна земельна ділянка не могла відноситись до земель ДП Берегівське лісове господарство як лісокористувача, оскільки площа належних йому земель не змінювалася;
-позивач не довів фактів належності спірної земельної ділянки до державної власності в особі КМУ та незаконного вибуття цієї ділянки з володіння власника;
-сама по собі наявність суспільного інтересу не є достатньою підставою для вирішення питання про позбавлення особи її власності;
-оспорюваний наказ Головного управління Держземагентства в Закарпатській області є ненормативним актом і вичерпав свою дію фактом виконання (отриманням і реєстрацією правовстановлюючого документу на землю), а тому не може бути скасованим.
У апеляційній скарзі Головне управління Держгеокадастру в Закарпатській області також просить скасувати це рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог із підстав неповного зясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до таких питань:
-спірна земельна ділянка була відведена із земель запасу сільськогосподарського призначення (сіножаті);
-у матеріалах справи відсутня належна планово-картографічна документація (планшети лісовпорядкування), а надані позивачем матеріали лісовпорядкування не можуть бути належними та допустимим доказами;
-проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_3 пройшов обов'язкову державну експертизу з позитивним висновком і погодженням;
-спірна земельна ділянка не могла відноситись до земель, які знаходяться у користуванні ДП Берегівське лісове господарство , оскільки площа земель залишилася у тому ж обсязі;
-позовні доводи про відсутність у ОСОБА_3 прав на відчуження земельної ділянки, яка була передана їй у власність, а також щодо наявності законних підстав для витребування майна в добросовісних набувачів, є необґрунтованими;
-сама по собі наявність суспільного інтересу не є достатньою для вирішення питання про позбавлення особи її права власності.
У письмовому запереченні на вказані апеляційні скарги Прокуратура просить залишити їх без задоволення як безпідставні, а судове рішення - без змін як законне та обґрунтоване. Узагальнені доводи заперечень зводяться до того, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення і була передана у власність особі для ведення особистого селянського господарства без зміни цільового паризначення.
Апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення - залишенню без змін, із таких мотивів.
Суд першої інстанції дішов висновку про обґрунтованість і доведеність позовних вимог.
При цьому встановлено, що наказом Головного управління Держземагентства у Закарпатській області від 23.12.2013 р. № ЗК/2120485600:02:000/00001533 було затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 1.2 га за кадастровим номером 2120485600:02:000:0063 для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту на території Косонської сільської ради Берегівського району Закарпатської області. На підставі цього наказу земельну ділянку було передано ОСОБА_3 у власність.
Однак, указана земельна ділянка накладається на землі лісогосподарського призначення у кварталі 7 контуру 818 філії Берегівське лісове агропромислове господарство Державного підприємства Закарпатське областне управління лісогосподарських агропромислових підприємств , які на момент видачі оспорюваного наказу перебували в постійному користуванні цього підприємства.
Наведені обставини підтверджуються ортофотопланом контуру 818, актом інвентаризації земель лісового фонду сільгосппідприємств на території Косонської сільської ради Берегівського району Закарпатської області (з додатками), затвердженим головою Берегівської районної ради у 2001 році (а.с.27-32) і Таксаційним описом філіалу Береговодержспецлісгосп ГДСЛАП Закарпатагроліс , розробленим та затвердженим у 2005 році при проведенні базового лісовпорядкування (а.с.35-38).
Так, за даними польового обстеження (додаток № 1 до акту інвентаризації лісів) у контурі 818 обліковано 8,5 га земель лісового фонду, вкритих лісами (а.с.29-32), а згідно з Таксаційним описом земельна ділянка у кварталі 7 філіалу Береговодержспецлісгосп ГДСЛАП Закарпатагроліс належить до оздоровчих ділянок лісів навколо оздоровчих та рекреаційних територій (а.с. 35-36).
Органами виконавчої влади рішень щодо зміни цільового призначення земель лісогосподарського призначення у кварталі 7 не приймалось, відповідна проектно-технічна документація не розроблялась (а.с.25 ).
Спірна земельна ділянка з постійного користування ДТТ Закарпатське ОУЛАГ не вилучалась, жодні погодження на її вилучення державним підприємством не надавались.
До прийняття оскаржуваного наказу, земельна ділянка перебувала у державній власності у постійному користуванні філії Берегівське лісове агропромислове господарство ДП Закарпатське ОУЛАГ , що підтвреджується наявними у справі картографічними матеріалами.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України Про передачу цілісних майнових комплексів державних лісогосподарських підприємств до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України № 584 від 03.07.2013 р. і на підставі акту прийому-передачі від 04.01.2016 року земельні ділянки філії Берегівське лісове агропромислове господарство ДП Закарпатське ОУЛАГ передано у постійне користування ДП Берегівське лісове господарство .
Однак, спірна земельна ділянка лісогосподарського призначення не була передана у постійне користування ДП Берегівське лісове господарство , оскільки незаконно вибула з державної власності на підставі оскаржуваного наказу Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що оспорюваний наказ про відчуження спірної земельної ділянки площею 1,2 га, яка перебувала в державній власності та фактично належить до земель лісового господарства, прийнятий Головним управлінням Держгеокадастру в Закарпатській області з перевищенням повноважень, оскільки дозвіл на вилучення земльної ділянки не надавався. Тобто, відбулась незаконна безоплатна передача такої у приватну власність громадянина (ОСОБА_3В.) без вилучення і зміни цільового призначення.
Апеляційний суд погоджується із цими висновками через їх відповідність обставинам справи, належним чином оціненим доказам і нормам матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин (Конституція Україїни, ЗК України, ЛК України, ЦК України та низці рішень ЄСПЛ щодо співвідношення суспільних інтересів і права власності).
Доводи апеляційних скарг не дають підстав для скасування оскарженого рішення як суперечні обставинам справи, письмовим доказам і вказаним нормам матеріального права.
Так, згідно з положеннями ст. 7 ЛК України ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу.
Відповідно до статті 8 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.
За приписами ст. 13 ЗК України до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
Передача у власність, надання в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок площею більше як 1 га, що перебувають у державній власності, належить до повноважень Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин (ст. 27 ЛК України).
Згідно з вимогами ч.9 ст. 149 ЗК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси - площею понад 1 га для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п'ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.
Отже, ліси та землі лісового фонду України є об'єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання.
Згідно з пунктом 5 розділу VIII Прикінцеві положення ЛК України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
У справі, яка переглядається, судом установлено, що спірна земельна ділянка загальною площею 1.2 га, яка розташована за межами населеного пункту на території Косонської сільської ради Берегівського району Закарпатської області, належить до земель лісового фонду, проте жодних дій щодо розпорядження нею Кабінетом Міністрів України не вчинялось.
Окрім оцінених судом першої інстанції письмових доказів факт належності спірної земельної ділянки до лісового фонду підтверджується оглянутими в судовому засіданні під час апеляційного перегляду справи планом обходу № 3 філіалу Береговодержспецлісгосп Закарпатської області (лісовпорядкування 2004 р.), катрою-схемою лісонасаджень філіалу Береговодержспецлісгосп ГДСЛАП Закарпатагроліс , тим же таксаційним описом філіалу Береговодержспецлісгосп від 2005 р., планами лісонасаджень філіалу Берегово держ спец лісгосп (лісовпорядкування 2005 р.), планшетом -2 лісовпорядкування за 2004 р. і планшетом № 4 лісовпорядкування за 2014 р. (т.2, а.с.164-175).
У зв'язку з цим доводи апеляційних скарг щодо правового статусу спірної земельної ділянки, порядку її надання у власність і відсутності належних планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування є необґрунтованими.
З приводу апеляційних тверджень про відсутність підстав для витребування спірної земельної ділянки в добросовісного набувача та недостатності самого лише суспільного інтересу для вирішення питання про позбавлення особи права власності апеляційний суд констатує таке.
Захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, але не володіє ним, можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову до незаконно володіючої цим майном особи (у разі відсутності між ними зобов'язально-правових відносин), якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які, зокрема, дають право витребувати майно в добросовісного набувача.
Від добросовісного набувача, який оплатно придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій майно було передане власником у володіння, або викрадене у того чи іншого, або вибуло з їхнього володіння іншим шляхом не з їхньої волі (частина перша статті 388 ЦК України).
У справі встановлено, що спірна земельна ділянка вибула з державної власності (з володіння КМУ) не з його волі, а тому обраний Прокуратурою спосіб захисту порушеного права є правомірним.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції слід оцінювати три критерії на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
Оскільки висновки суду першої інстанції ґрунтуються на належних, допустимих і достовірних доказах (зокрема, планово-картографічних матеріалах), які в сукупності підтверджують належність спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення та що постійним землекористувачем є саме державне господарство, а також зазначено про те, що ліси є національним багатством України, джерелом задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах, то ці висновки не суперечать закону і правовій позиції касаційної інстанції (постанова Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі № 6-2776цс16).
Підставою звернення Прокуратури з вимогою витребувати спірну земельну ділянку з володіння ОСОБА_2 є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - передачі у власність громадянам земельних ділянок і лісів з державної та комунальної власності, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю, ліси - національне багатство України та ліси як джерело задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Суспільний , публічний інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади та місцевого самоврядування, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності на землю та ліси, захист такого права шляхом повернення в державну власність землі та лісів, що незаконно вибули з такої власності (наведене також узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2510цс15).
Посилання апелянтів (зокрема, Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області) на річний звіт за формою 6-ЗЕМу підтвердження того, що спірна земельна ділянка не відноситься до земель лісогосподарського призначення, а відноситься до земель сільськогосподарського призначення, не заслуговує на увагу, оскільки за своєю формою і змістом є статистичним документом, який не спростовує і не може спростувати інформаційні дані, що встановлені первинними документами лісовпорядкування.
Окрім того, як в суді першої інстанції так і під час апеляційного перегляду справи попри відповідний запит апеляційного суду апелянти не надали первинних облікових документів, на підставі яких спірну земельну ділянку було обліковано саме як землі сільськогосподарського призначення.
Таким чином, за наслідками розгляду апеляційної скарги та згідно з положеннями ст. 376 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, оскільки вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційні скарги ОСОБА_2 та Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області залишити без задоволення.
2. Рішення Берегівського районного суду від 18 серпня 2017 року залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду.
4. Повне судове рішення складено 19 липня 2018 р.
Судді:
Суд | Апеляційний суд Закарпатської області |
Дата ухвалення рішення | 09.07.2018 |
Оприлюднено | 22.07.2018 |
Номер документу | 75404157 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Апеляційний суд Закарпатської області
Куштан Б. П.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні