Постанова

від 22.07.2020 по справі 297/3161/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

22 липня 2020 року

м. Київ

справа № 297/3161/16-ц

провадження № 61-9797св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - Прокуратура Закарпатської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України,

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру в Закарпатській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

треті особи: Закарпатське обласне управління лісового та мисливського господарства, державне підприємство Берегівське лісове господарство , Косонська сільська рада,

особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_4 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Кожух О. А., Джуги С. Д., Собослоя Г. Г.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року Прокуратура Закарпатської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернулася до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Закарпатське обласне управління лісового та мисливського господарства, державне підприємство Берегівське лісове господарство , Косонська сільська рада, про визнання недійсним наказу про затвердження проекту землеустрою та передачі у власність, витребування майна з чужого незаконного володіння.

На обгрунтування позовних вимог зазначала, що наказом Головного управління Держземагенства в Закарпатській області від 23 грудня 2013 року № ЗК/2120485600:02:000/00001533 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 1,2 га, кадастровий номер 2120485600:02:000:0063, для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту на території Косонської сільської ради Берегівського району Закарпатської області.

На підставі технічної документації, розробленої та затвердженої 11 січня

2014 року Закарпатською регіональною філією ДП Центр Державного земельного кадастру проведено поділ земельної ділянки за кадастровим номером 2120485600:02:000:0063, у результаті чого сформовано 4 земельних ділянки: кадастрові номери 2120485600:02:000:0068; 2120485600:02:000:0069; 2120485600:02:000:0070; 2120485600:02:000:0071. У подальшому, шляхом укладення цивільно-правових угод, їх відчужено на користь третіх осіб, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу від 23 січня 2014 року № 1508, право власності на земельну ділянку площею 0,5 га, кадастровий номер 2120485600:02:000:0068 набув ОСОБА_2 ; на підставі договору купівлі-продажу від 23 січня 2014 року № 1512, право власності на земельну ділянку площею 0,35 га, кадастровий номер 2120485600:02:000:0069 набула ОСОБА_3 ; на підставі договору купівлі-продажу від 31 січня 2014 року № 2329, право власності на земельну ділянку площею 0,3343 га, кадастровий номер 2120485600:02:000:0071 набула ОСОБА_3 . Право власності на сформовану у результаті поділу земельну ділянку площею 0,0157 га, кадастровий номер 2120485600:02:000:0070 зареєстровано за ОСОБА_1 .

Перевіркою прокуратури щодо законності розпорядження землями лісогосподарського призначення, проведеної у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів, встановлено порушення вимог статті 84 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) при передачі у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки, зокрема для ведення особистого селянського господарства надано землі лісогосподарського призначення, а отже вона вибула з володіння держави поза волею її належного власника та була набута ОСОБА_2 і ОСОБА_3 від особи, яка не мала права її відчужувати.

Посилаючись на наведене, позивач просив:

- визнати недійсним і скасувати наказ Головного управління Держземагентства в Закарпатській області від 23 грудня 2013 року

№ ЗК/2120485600:02:000/00001533 Про затвердження проекту землеустрою та передачі у власність земельної ділянки ;

- витребувати земельну ділянку площею 0,5 га, кадастровий номер 2120485600:02:000:0068, вартістю 543 750,00 грн, розташовану за межами населеного пункту с. Косонь Берегівського району, з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України;

- витребувати земельну ділянку площею 0,35 га, кадастровий номер 2120485600:02:000:0069, вартістю 380 625,00 грн, розташовану за межами населеного пункту с. Косонь Берегівського району, з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України;

- витребувати земельну ділянку площею 0,0157 га, кадастровий номер 2120485600:02:000:0070, вартістю 17 073,75 грн, розташовану за межами населеного пункту с. Косонь Берегівського району, з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України;

- витребувати земельну ділянку площею 0,3343 га, кадастровий номер 2120485600:02:000:0071, вартістю 363 551,25 грн, розташовану за межами населеного пункту с. Косонь Берегівського району, з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України.

Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 18 серпня 2017 року позов Прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України задоволено.

Визнано недійсним та скасовано наказ Головного управління Держземагенства в Закарпатській області від 23 грудня 2013 року

№ ЗК/2120485600:02:000/00001533 Про затвердження проекту землеустрою та передачі у власність земельної ділянки .

Витребувано земельну ділянку площею 0,5 га, кадастровий номер 2120485600:02:000:0068, вартістю 543 750,00 грн, розташовану за межами населеного пункту с. Косонь, Берегівського району із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України.

Витребувано земельну ділянку площею 0,35 га, кадастровий номер 2120485600:02:000:0069, вартістю 380 625,00 грн, розташовану за межами населеного пункту с. Косонь, Берегівського району із чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України.

Витребувано земельну ділянку площею 0,0157 га, кадастровий номер 2120485600:02:000:0070, вартістю 17 073,75 грн, розташовану за межами населеного пункту с. Косонь, Берегівського району із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України.

Витребувано земельну ділянку площею 0,3343 га, кадастровий номер 2120485600:02:000:0071, вартістю 363 551,25 грн, розташовану за межами населеного пункту с. Косонь, Берегівського району із чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Скасовано заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою від 14 лютого 2017 року про накладення арешту на майно відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3

Постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 09 липня 2018 року апеляційні скарги ОСОБА_3 та Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області залишено без задоволення, рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 18 серпня 2017 року залишено без змін.

У серпні 2018 року ОСОБА_4 , як особа, яка не брала участі у справі, звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 18 серпня 2017 року, посилаючись на те, що суд першої інстанції вирішив питання про його права та обов`язки. На обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що

01 березня 2014 року між ним та ОСОБА_3 була складена розписка, відповідно до якої ОСОБА_3 отримала у борг грошові кошти у сумі 10 000 доларів США, зі строком повернення до 01 березня 2017 року. Відповідно до розписки, у випадку непогашення заборгованості, ОСОБА_3 зобов`язувалася передати йому дві земельні ділянки, одна з яких є предметом спору у зазначеній справі. Оскільки борг не повернуто, він має право на його повернення за рахунок спірної земельної ділянки площею 0,3343 га, кадастровий номер 2120485600:02:000:0071, а отже оскаржуваним судовим рішенням були вирішені питання про його права.

Посилаючись на наведене, просив скасувати рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 18 серпня 2017 року та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову Прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України.

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 27 серпня 2018 року поновлено ОСОБА_4 строк на апеляційне оскарження рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 18 серпня 2017 року та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 18 серпня 2017 року, закрито.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскаржуваним судовим рішенням не вирішувалися питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_4 , що є підставою для закриття апеляційного провадження у справі. Посилання ОСОБА_4 на те, що він має право на спірну земельну ділянку, оскільки у розписці, укладеній між ним та ОСОБА_3 , у випадку неповернення коштів, вона зобов`язалася передати у його власність належні їй земельні ділянки, в тому числі й площею 0,3343 га, кадастровий номер 2120485600:02:000:0071 є необгрунтованими, оскільки у порушення статті 220 ЦК України та статті 18 Закону України Про іпотеку між заявником та ОСОБА_3 не укладався нотаріально посвідчений договір іпотеки на забезпечення зобов`язання за договором позики, предметом якого є спірна земельна ділянка (кадастровий номер 2120485600:02:000:0071), а отже укладена розписка підтверджує лише виникнення між ОСОБА_3 та

ОСОБА_4 зобов`язань з повернення позики. Розпискою, укладеною в простій письмовій формі, не може забезпечуватися зобов`язання з повернення позики за рахунок належного боржнику нерухомого майна, оскільки таке забезпечення зобов`язань за своєю правовою природою є іпотекою.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У травні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скаргаОСОБА_4 , у якій він просив скасувати постанову Закарпатського апеляційного суду

від 11 квітня 2019 року та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що закриваючи провадження у справі, апеляційний суд виходив із того, що умова розписки, якою передбачено забезпечення виконання зобов`язання ОСОБА_3 за договором позики є нікчемною та не створює жодних правових наслідків, оскільки між ним та

ОСОБА_3 не укладався нотаріально посвідчений договір іпотеки, розписка нотаріально не посвідчувалася, а взятий на себе боржником у випадку неповернення боргу обов`язок повернення коштів шляхом передачі кредитору у власність належного йому майна є іпотекою. Такий висновок апеляційного суду вважав помилковим, оскільки за змістом статей 572, 575 ЦК України та статті 1 Закону України Про іпотеку іпотекою є застава за якою кредитор боржника у разі невиконання ним зобов`язання, забезпеченого заставою має право одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, тоді як умови розписки про добровільно взяте на себе ОСОБА_3 зобов`язання у випадку неповернення коштів передати у його власність земельні ділянки не встановлює і не надає йому право на задоволення його вимог за рахунок зазначених у розписці земельних ділянок переважно перед іншими кредиторами. Разом з тим, ураховуючи, що ОСОБА_3 не виконала взяті на себе зобов`язання за договором позики, у неї існує обов`язок передати йому у власність земельну ділянку, яка є предметом спору у зазначеній справі, а отже ухвалені судові рішення впливають на його законні права та інтереси. Крім того, у цій справі, ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 14 лютого 2017 року накладено арешт на земельну ділянку площею 0,3343 га, кадастровий номер 2120485600:02:000:0071 та заборонено ОСОБА_3 розпоряджатися нею, у тому числі, відчужувати, а тому вона була позбавлена можливості виконати свої зобов`язання шляхом передачі йому спірної земельної ділянки до закінчення строку повернення коштів по розписці (01 березня 2017 року).

Узагальнені доводи відзивів на касаційну скаргу

У липні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області на касаційну скаргу, мотивований тим, що касаційна скарга ОСОБА_4 є обгрунтованою, а тому підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова апеляційного суду є незаконною, ухваленою з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилання заявника на те, що умова боргової розписки не встановлює і не надає йому права на задоволення своїх вимог за рахунок зазначених у розписці земельних ділянок переважно перед іншими кредиторами є обгрунтованими. Зазначена у розписці умова не може вважатися іпотекою, а отже до цих правовідносин не підлягають застосуванню вимоги Закону України Про іпотеку . Оскільки існує невиконане зобов`язання ОСОБА_3 перед

ОСОБА_4 за договором позики, і за умовами розписки позичальник у випадку неповернення боргу добровільно зобов`язувалася передати кредитору дві належні їй земельні ділянки, що не виключає укладення між сторонами відповідного договору, однак, одна із земельних ділянок площею 0,3343 га, кадастровий номер 2120485600:02:000:0071 є предметом спору у даній справі, зазначене дає підстави для висновку, що оскаржуване ОСОБА_4 рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 18 серпня 2017 року безпосередньо впливає на його права та законні інтереси, що не було ураховано апеляційним судом при ухваленні оскаржуваної постанови від 11 квітня

2019 року.

У липні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив Кабінету Міністрів України в особі представника головного спеціаліста сектору судової роботи та міжнародного співробітництва Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області на касаційну скаргу, у якому він просив поновити йому строк на подання відзиву, посилаючись на те, що копію ухвали про відкриття касаційного провадження та копію касаційної скарги отримав 09 липня

2019 року, а тому не мав змоги надати відзив у встановлений судом строк, до

19 червня 2019 року.

Наведені позивачем обставини є поважними причинами несвоєчасного подання відзиву на касаційну скаргу, а тому суд касаційної інстанції вважає можливим поновити йому строк для подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_4 , та приєднати його до матеріалів справи.

Відзив мотивований тим, що перевіривши наведені ОСОБА_4 доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що судом першої інстанції не вирішувалося питання про його права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 травня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з місцевого суду.

24 червня 2019 року справа надійшла на адресу суду касаційної інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги та відзивів на касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_4 не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, причому такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

За змістом зазначеної статті право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судове рішення порушує їх права чи покладає на них додаткові обов`язки, що у будь-якому випадку тягне несприятливі наслідки для цих осіб.

Разом із тим, судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або в рішенні міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 2-825/10 (провадження № 14-78цс18).

Обгрунтовуючи підстави оскарження рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 18 серпня 2017 року, ОСОБА_4 вказував на те, що 01 березня 2014 року між ним та ОСОБА_3 була складена розписка, відповідно до якої вона отримала у борг грошові кошти у сумі 10 000 доларів США, зі строком повернення до 01 березня 2017 року. Умовами розписки передбачено, що у випадку непогашення заборгованості, ОСОБА_3 зобов`язувалася передати йому дві земельні ділянки, одна з яких є предметом спору у цій справі. Оскільки борг не повернуто, він має право на спірну земельну ділянку площею 0,3343 га, кадастровий номер 2120485600:02:000:0071.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Твердження заявника про те, що суд апеляційної інстанції належно не перевірив його доводи про наявність у нього права на спірну земельну ділянку, є неспроможними. Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми. Апеляційний суд правильно встановив, що складеною в простій формі розпискою між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не може забезпечуватися зобов`язання з повернення позики за рахунок належного боржнику нерухомого майна, а нотаріально посвідчений договір іпотеки на забезпечення виконання боргового зобов`язання за договором позики між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не укладався.

Дослідивши наявні у справі докази, належно перевіривши доводи ОСОБА_4 , суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 18 серпня 2017 року не вирішувалося питання про його права, інтереси та (або) обов`язки, а тому правильно закрив апеляційне провадження за його апеляційною скаргою.

Інші доводи касаційної скарги є аналогічними доводам, зазначеним в апеляційній скарзі, зводяться до незгоди з оскаржуваним судовим рішенням та власного тлумачення заявником норм матеріального і процесуального права, що не спростовує законність та обгрунтованість оскаржуваного заявником судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Аналізуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скаргиОСОБА_4 .

Щодо вирішення клопотань ОСОБА_4 та Кабінету Міністрів України в особі представника головного спеціаліста сектору судової роботи та міжнародного співробітництва Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області про розгляд справи за їх участю

Відповідно до частини першої та другої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Абзац другий частини першої зазначеної статті визначає, що у разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 401 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. У попередньому судовому засіданні суддя-доповідач доповідає колегії суддів про проведення підготовчої дії та обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення. Суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення (частина третя статі 401 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги)).

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (частина тринадцята статті 7 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги)).

Ураховуючи наведене, а також те, що жоден із суддів Верховного Суду у складі постійно діючої колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду не дійшов висновку про необхідність призначення справи до судового розгляду у зв`язку з відсутністю підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, клопотання ОСОБА_4 та Кабінету Міністрів України в особі представника головного спеціаліста сектору судової роботи та міжнародного співробітництва Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області про розгляд справи за їх участю не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 400, 401, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотань ОСОБА_4 та Кабінету Міністрів України в особі представника головного спеціаліста сектору судової роботи та міжнародного співробітництва Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області про розгляд справи за їх участю, відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

О. В. Ступак

В. В. Яремко