Рішення

від 18.07.2018 по справі 453/874/17

СКОЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 453/874/17

№ провадження 2/453/80/18

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18 липня 2018 року Сколівський районний суд Львівської області у складі: головуючого - судді Микитина В.Я. ,

секретаря судових засідань ОСОБА_1 ,

з участю прокурора Томашевської Н.Ю. ,

представників відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Сколе Львівської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Стрийської місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області до ОСОБА_4 селищної ради Сколівського району Львівської області та ОСОБА_5, з участю третьої особи - Сколівської районної державної адміністрації Львівської області, про визнання недійсними рішення та Державного акта на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки, -

в с т а н о в и в:

Перший заступник керівника Стрийської місцевої прокуратури Львівської області ОСОБА_6 07.08.2017 року звернувся у суд з позовною заявою в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області до відповідачів - ОСОБА_4 селищної ради Сколівського району Львівської області та ОСОБА_5, в якій просить визнати недійсним рішення від 15.12.2008 року № 514 Про передачу у власність гр. ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,10 га для ведення садівництва ; визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 565171 від 27.07.2009 року, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010946000214; витребувати у ОСОБА_5 та повернути земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 4624555300:02:003:0089, розташовану у с. Дубина на території ОСОБА_4 селищної ради Сколівського району Львівської області, у державну власність в особі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області.

Ухвалою судді від 14.08.2017 року відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду.

Судові засідання у справі відбувались 12.09.2017 року, 24.10.2017 року, 21.11.2017 року, 20.12.2017 року, 12.02.2017 року, 24.05.2018 року та 18.07.2018 року.

У свою чергу, у судовому засіданні, котре відбулось 24.10.2017 року, судом постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати, про залучення до участі у даній справі Сколівської районної державної адміністрації Львівської області в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору.

Також, у зв'язку із набранням 15.12.2017 року чинності Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до ГПК України, ЦПК України, КАС України та інших законодавчих актів , котрим ЦПК України викладено у новій редакції, у судовому засіданні, котре відбулося 12.02.2018 року, судом постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати, про продовження судового розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження.

Позов обґрунтовано тим, що згідно ухвали Сколівського районного суду Львівської області, постановленої 03.02.2016 року у кримінальній справі № 453/82/16-к про обвинувачення ОСОБА_7 за ч. ч. 1, 2 ст. 367 КК України, кримінальне провадження відносно останньої за № 12015140000000359 закрито на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності. Зазначеною ухвалою встановлено неналежне виконання ОСОБА_7, яка є землевпорядником ОСОБА_4 селищної ради Сколівського району Львівської області, своїх посадових обов'язків, котрі полягали у підписанні акта встановлення та узгодження меж спірної земельної ділянки, без виходу у натурі та прив'язки її на місцевості, що призвело до подальшого виготовлення відповідачем ОСОБА_5 оскаржуваного Державного акта на право власності на земельну ділянку та неправомірної передачі йому спірної земельної ділянки у приватну власність. Внаслідок таких незаконних дій вищевказаної посадової особи селищної ради, у відання котрої входить с. Дубина, згідно оскаржуваного рішення було неправомірно вилучено спірну земельну ділянку вартістю 99 575 грн., чим завдано державі шкоду на зазначену суму. Прокурор зазначає, що спірна земельна ділянка до часу її приватизації відповідачем ОСОБА_5 відносилась до земель запасу сільськогосподарського призначення, а також була розташована за межами населеного пункту ОСОБА_4 селищної ради. За таких обставин, прокурор стверджує про незаконність оскаржуваних рішення селищної ради та Державного акта на право власності на земельну ділянку і, як наслідок, - неправомірне вибуття спірної земельної ділянки на їх підставі із земель державної власності. Відтак, із посиланням на ст. 19 Конституції України, ст. 24 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , ст. ст. 118, 122, 152 та Перехідні положення ЗК України, ст. ст. 378, 388 ЦК України, прокурор був змушений звертатися у суд із даним позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, оскільки саме до відання останнього на даний час відноситься розпорядження землями державної власності. При цьому, прокурор, із посиланням на норми ст. ст. 257, 261 та 267 ЦК України ставить питання про визнання поважними причини пропуску звернення у суд із вказаним позовом, так як про порушення прав держави прокуратурі стало відомо лише у вересні 2015 року з інформаційного листа Державної інспекції сільського господарства у Львівській області, а у подальшому, - з результатів прокурорської перевірки.

Прокурор Стрийської місцевої прокуратури ОСОБА_8 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила поновити строк позовної давності, а позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві (а. с. 2-5), надала пояснення, аналогічні наведеним у позові.

Позивач ОСОБА_9 управління Держгеокадастру у Львівській області, будучи належно повідомленим про дату судового розгляду справи по суті, явку належно уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, однак подав суду письмові пояснення по суті спору від 24.10.2017 року (а. с. 54-57), у котрих одночасно клопотав про розгляд справи без участі такого представника, позов підтримав повністю, просив його задовольнити.

Належно уповноважений представник відповідача ОСОБА_4 селищної ради Сколівського району Львівської області - юрист Бондаренко В.В. у судовому засіданні проти позову заперечив повністю, посилаючись на відсутність проведення по селищній раді у період до 01.01.2013 року розмежування земель державної та комунальної власності і відповідних змін з вказаного приводу у генеральний план селища. Крім того вказував на передачу відповідачу ОСОБА_5 спірної земельної ділянки із земель запасу сільськогосподарського призначення для ведення садівництва правомірно, у межах закону та відповідно до наданих повноважень, так як генерального плану с. Дубина не існує, а твердження прокурора ґрунтуються виключно на довідці Управління держкомзему у Львівській області на підставі карт, що були сформовані після передачі відповідачу спірної земельної ділянки у приватну власність.

Належно уповноважений представник відповідача ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_3 у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі з підстав, викладених у письмовому запереченні проти позову від 24.10.2017 року (а с. 37-39), просив у позові відмовити. Крім того, зазначеним представником подано суду заяву від 18.07.2018 року про застосування у даній справі позовної давності, якщо суд дійде висновку про підставність позову прокуратури (а. с. 81-82).

Третя особа Сколівська районна державна адміністрація Львівської області, будучи належно повідомленою про дату судового розгляду справи по суті, явку належно уповноваженого представника у судове засідання не забезпечила, однак подала суду письмові пояснення по суті спору від 20.12.2017 року (а. с. 66), у котрих одночасно клопотала про розгляд справи без участі такого представника, а при вирішенні спору поклалася на розсуд суду.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши учасників справи, які з'явились у судове засідання, оцінивши зібрані письмові докази по справі, дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом, на підставі рішень виконавчого комітету Сколівської районної ОСОБА_6 народних депутатів № 130 від 19.05.1988 року Про створення садово-городнього товариства (а. с. 40) та № 176 від 16.06.1988 року Про реєстрацію статуту садово-городнього товариства Карпати (а. с. 40, тильна сторона), створено садово-городнє товариство "Карпати" із відведенням йому із земель сільськогосподарського призначення земельної ділянки загальною площею 10,0 га. у постійне користування в урочищі Заріка на території ОСОБА_4 селищної ради.

Відповідач ОСОБА_5, вступивши свого часу до членів садово-городнього товариства Карпати , користувався земельною ділянкою, на якій зокрема приводив городництво, за що, відповідно, здійснював плату (внески), що вносилась до ОСОБА_4 селищної ради. Зазначені обставини учасниками справи не заперечувались.

У свою чергу, оскаржуваним рішенням ОСОБА_4 селищної ради Сколівського району Львівської області від 15.12.2008 року № 514 Про передачу у власність гр. ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,10 га для ведення садівництва (а. с. 15), відповідачу ОСОБА_5, як члену вищевказаного садово-городнього товариства, передано у власність земельну ділянку площею 0,10 га, котрою він користувався, для ведення садівництва, тобто без зміни її цільового призначення. На підставі зазначеного рішення органу місцевого самоврядування, 27.07.2009 року відповідачу ОСОБА_5 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 565171, що був зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010946000214 (а. с. 21). Право власності оформлене на земельну ділянку площею 0,1000 га у с. Дубина Сколівського району Львівської області на території ОСОБА_4 селищної ради Сколівського району Львівської області, цільове призначення - ведення садівництва. Кадастровий номер земельної ділянки: 4624555300:02:003:0089.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 78 ЗК України (у редакції, котра діяла станом на дату виникнення спірних правовідносин) зміст права власності на землю складає право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

В силу ст. ст. 80, 116 ЗК України (у редакції, котра діяла станом на дату виникнення спірних правовідносин) громадяни можуть бути суб'єктами права власності на землі приватної власності, котре набувається ними із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування у межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Статтею 122 ЗК України (у редакції, котра діяла станом на дату виникнення спірних правовідносин) вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності було віднесено до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Однак, пунктом 12 розділу X Перехідні положення зазначеного Кодексу у відповідній редакції було передбачено, що до розмежування земель державної та комунальної власності, повноваження щодо розпорядження такими землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) у межах населених пунктів здійснювали відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

У свою чергу, розмежування земель державної та комунальної власності на території ОСОБА_4 селищної ради Сколівського району Львівської області відбулося лише із набранням 01.01.2013 року чинності змін у ЗК України у редакції закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності , а станом на дату винесення оскаржуваного рішення про передачу земельної ділянки у приватну власність та видачі оскаржуваного Державного акта на право власності на земельну ділянку таке розмежування на підставі відповідного проекту землеустрою, затвердженого у встановленому порядку, не проводилось. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, генерального плану населеного пункту Дубина не існувало та не існує до цього часу. Жодної експертизи землевпорядної документації щодо розмежування земель державної та комунальної власності та їх віднесення до кожної із категорій на території ОСОБА_4 селищної ради Сколівського району Львівської області також не проводилось, прокуратурою суду не надано.

Разом з тим, судом встановлено, що 18.05.2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесене кримінальне провадження за № 12015140000000359 за ч. ч. 1, 2 ст. 367 КК України, котре, після тривалого досудового розслідування, скероване до суду із обвинувальним актом відносно ОСОБА_7 - землевпорядника ОСОБА_4 селищної ради Сколівського району Львівської області (а. с. 16-20). Зокрема, у провину зазначеній посадовій особі ставилося те, що вона, будучи посадовою особою органу місцевого самоврядування, у період з 2006 по 2009 роки, будучи, відповідно до ст. 25 Закону України Про державну службу , державним службовцем 7-ї категорії, що уповноважена на здійснення організаційно-розпорядчих функцій, вчинила неналежне виконання службових обов'язків, через несумлінне ставлення до них, внаслідок чого було спричинено істотну шкоду та тяжкі наслідки охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб. Істотна шкода полягала, серед іншого, і у незаконному вибутті у приватну власність відповідача ОСОБА_5 із земель державної власності земельної ділянкиплощею 0,1000 га для ведення садівництва, розташованої у с. Дубина Сколівського району Львівської області, кадастровий номер земельної ділянки: 4624555300:02:003:0089, оскільки така, знаходячись за межами населеного пункту, вибула за рішенням органу місцевого самоврядування, а не за рішенням органу виконавчої влади, внаслідок прийняття уже згаданого вище рішення, котрому, у свою чергу, сприяло погодження землевпорядником меж цієї земельної ділянки, а також відповідної документації із землеустрою.

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області, постановленою 03.02.2016 року у справі № 453/82/16-к, провадження № 1-кп/453/15/16 (а. с. 7-8) кримінальне провадження № 12015140000000359 закрито у зв'язку із звільненням обвинуваченої ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч. ч. 1, 2 ст. 367 КК України, на підставі ст. 49 КК України, тобто у зв'язку із закінченням строків давності. Зазначена ухвала суду набрала законної сили.

Таким чином, єдиною підставою для звернення прокуратури із даним позовом в інтересах держави є встановлення у передбаченому законом порядку вибуття спірної земельної ділянки за рішенням органу місцевого самоврядування в особі ОСОБА_4 селищної ради Сколівського району Львівської області, до юрисдикції котрої входить с. Дубина, а не за рішенням органу виконавчої влади - на той час Сколівської районної державної адміністрації Львівської області, як органу, до компетенції котрого належали відповідні повноваження щодо передачі земель у приватну власність громадянам, так як спірна земельна ділянка була розташована за межами населеного пункту Дубина ОСОБА_4 селищної ради Сколівського району Львівської області, а, отже, орган місцевого самоврядування не вправі був розпоряджатися нею.

З огляду на вищевикладене, з метою дотримання справедливого балансу між правами відповідача ОСОБА_5 на мирне володіння і розпорядження своїм майном у формі земельної ділянки та втручанням з боку держави у здійснення ним такого права у належний спосіб, суд дійшов висновку, що задоволення позовних вимог саме шляхом визнання недійсними оскаржуваних рішення та Державного акта на право власності на земельну ділянку, а також повернення спірної земельної ділянки у державну власність, у даному конкретному випадку є невиправданим, такий спосіб захисту прав та інтересів держави буде непропорційним із метою його застосування та призведе до невідворотних наслідків у спосіб грубого порушення прав відповідача ОСОБА_5, котрі, у свою чергу, захищаються Конституцією України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Такого висновку суді дійшов, беручи до уваги практику Європейського Суду з прав людини (рішення у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1986 року, Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 7 липня 2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23 листопада 2000 року, Булвес АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року, Трегубенко проти України від 2 листопада 2004 року, East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року), у котрих напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід пропорційним визначеним цілям. Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм. Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного , публічного інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття суспільний інтерес має широке значення. Крім того, саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить суспільний інтерес . Критерій пропорційності передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар . При цьому з питань оцінки пропорційності Європейський Суд з прав людини, як і з питань наявності суспільного , публічного інтересу, визнає за державою досить широку сферу розсуду , за винятком випадків, коли такий розсуд не ґрунтується на розумних підставах. Важливим є й звернення Європейським Судом з прав людини (рішення у справі Рисовський проти України від 20 жовтня 2011 року) уваги на необхідність дотримання у вирішенні питань даної категорії принципу належного урядування , котрий, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.

Суд наголошує, що у випадку задоволення позовних вимог у даній справі фактично буде мати місце анулювання юридичної підстави, на якій у відповідача ОСОБА_5 виникнуло право на спірну земельну ділянку, котре у свою чергу захищене статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і такі дії суду однозначно будуть становити втручання у зазначене право. У подальшому це призведе до втрати відповідачем ОСОБА_5 права на спірну земельну ділянку, хоча такий не може відповідати за неправомірні дії одного із посадових осіб ОСОБА_4 селищної ради Сколівського району Львівської області, а саме землевпорядника ОСОБА_7, при передачі йому такої земельної ділянки у власність. Ризик будь-якої помилки державного органу влади чи місцевого самоврядування має покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип належного урядування може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.

Відтак, враховуючи ту обставину, що розмежування земель державної та комунальної власності на території ОСОБА_4 селищної ради Сколівського району Львівської області на підставі виготовленого та затвердженого у встановленому порядку проекту землеустрою не проходило (а. с. 60), а таке відбулося лише із набранням у 2013 році чинності змін до ЗК України і викладення його у новій редакції, суд погоджується із твердженнями відповідача про те, що прокурор не обґрунтував, як саме недотримання порядку користування нерозмежованими у встановлений спосіб земельними ділянками у 2009 році порушило інтереси держави в особі позивача, оскільки спірна земельна ділянка, котра є частиною єдиного масиву площею 10,0 га., була виділена свого часу саме державою в особі виконавчого комітету Сколівської районної ОСОБА_6 народних депутатів для садівництва, і надалі використовується відповідачем ОСОБА_5, а іншими членами садово-городнього товариства належними їм земельними ділянками, у цьому масиві за згаданим призначенням.

Відтак, у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними рішення ОСОБА_4 селищної ради Сколівського району Львівської області № 514 від 15.12.2008 року Про передачу у власність гр. ОСОБА_5 земельну ділянку пл. 0,10 га для ведення садівництва та Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 565171, виданого відповідачу ОСОБА_5 27.07.2009 року (кадастровий номер земельної ділянки: 4624555300:02:003:0089, цільове призначення земельної ділянки: ведення садівництва) та зареєстрованого за № 010946000214, витребування від ОСОБА_5 у державну власність земельної ділянки площею 0,1000 га для ведення садівництва, розташованої у с. Дубина Сколівського району Львівської області, кадастровий номер земельної ділянки: 4624555300:02:003:0089, слід відмовити.

Наявність підстав для відмови у позові по суті виключає необхідність дослідження судом підстав для відмови у цьому ж позові за спливом позовної давності, у зв'язку з чим оцінка зазначеним обставинам, у тому числі й заяві представника відповідача ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_3 про застосування у справі наслідків спливу позовної давності (а. с. 81-82), судом не надається.

Одночасно, у зв'язку із відмовою у задоволенні позовних вимог по суті у повному обсязі, з відповідачів не підлягають до стягнення також і документально підтверджені судові витрати у справі.

Керуючись ст. ст. 5, 12-13, 89-90, 95, 141, 258-259, 264-265, 268 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні позовних вимог Стрийської місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області до ОСОБА_4 селищної ради Сколівського району Львівської області та ОСОБА_5, з участю третьої особи - Сколівської районної державної адміністрації Львівської області, про визнання недійсними рішення ОСОБА_4 селищної ради Сколівського району Львівської області № 514 від 15.12.2008 року Про передачу у власність гр. ОСОБА_5 земельну ділянку пл. 0,10 га для ведення садівництва та Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 565171, виданого ОСОБА_5 27.07.2009 року (кадастровий номер земельної ділянки: 4624555300:02:003:0089, цільове призначення земельної ділянки: ведення садівництва) та зареєстрованого за № 010946000214, витребування від ОСОБА_5 у державну власність земельної ділянки площею 0,1000 га для ведення садівництва, розташованої у с. Дубина Сколівського району Львівської області, кадастровий номер земельної ділянки: 4624555300:02:003:0089, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.Я. Микитин

Повне рішення складене 20 липня 2018 року.