Постанова

від 17.07.2018 по справі 433/1735/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 433/1735/17

Провадження № 22ц/782/181/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2018 року Апеляційний суд Луганської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Коновалової В.А., Луганської В.М.

за участю секретаря Єгорової О.П.,

учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Комунальне підприємство Луганська середня загальноосвітня школа I-III ступенів № 25,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Луганської області в м. Сєвєродонецьку

апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2

на рішення Троїцького районного суду Луганської області від 14 грудня 2017 року, ухваленого Троїцьким районним судом у складі: судді Суського О.І. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Коммунального підприємства Луганська середня загальноосвітня школа I-III ступенів № 25 про стягнення заборгованості по заробітній платі та суми середнього заробітку за час затримки виплати розрахункових сум,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого посилалась на те, що позивач з 26.08.1997 року по 27.01.2015 року перебувала у трудових відносинах у якості вчителя географії з комунальним закладом Луганська середня загальноосвітня школа I-III ступенів № 25 . У день звільнення, 27.01.2017 року позивачу не були виплачені розрахункові суми, належні до виплати при звільненні. Тому просила стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі за період часу з 01.10.2014 року до 27.01.2015 року 7641,59 грн. та суму середнього заробітку за час затримки виплати розрахункових сум у розмірі 75624,96 грн., а всього 83266,55 грн.

Рішенням Троїцького районного суду Луганської області від 14 грудня 2017 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2 просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі , вважає рішення є незаконним та необґрунтованим через неповноту встановлення судом обставин, які мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильність їх встановлення, внаслідок однобокої і необ'єктивної оцінки доказів справи, а також порушення процесуального та матеріального права

Доводами апеляційної скарги є те, що позивач з 26.08.1997 року по 27.01.2015 року перебувала у трудових відносинах у якості вчителя географії з комунальним закладом Луганська середня загальноосвітня школа I-III ступенів № 25. З жовтня 2014 року по січень 2015 позивачу не виплачували заробітну плату, що загалом становить 7641,59 грн., тому були порушені її права.

Апеляційне провадження по справі було відкрито 20 квітня 2018 року. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 22.02.2018 року визначено склад колегії суддів Назарова М.В. - головуючий суддя, ОСОБА_3, ОСОБА_4 (а.с. 65); протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.05.2018 року вилучено суддю Авалян Н.М. у зв'язку із перебуванням у відпустці, новий суддя Лозко Ю.П. (а.с. 96). Ухвалою суду від 07 травня 2018 року справу призначено до апеляційного розгляду на 05 червня 2018 року об 11.00 год. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2018 року вилучено суддів Єрмакова Ю.В., Лозко Ю.П. у зв'язку із перебуванням у відрядженні, нові судді - Коновалова В.А., Луганська В.М. (а.с. 103). У судовому засіданні 05.06.2018 року оголошено перерву до 15-ї 18 червня 2018 року у зв'язку із клопотанням представника позивача та витребуванням з Головного Управління Пенсійного Фонду України довідки форми ОК-5 щодо позивача. У зв'язку із перебуванням головуючого судді Назарової М.В. у відрядженні 18 червня 2018 року розгляд справи призначений на 12-ту 17 липня 2018 року.

Позивач та відповідач належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи відповідно до статті 1-1 Закону України Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції , якою передбачено повідомлення учасників справи про дату судового засідання через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України , до судового засідання не з'явилися, що відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Представник позивача в судовому засіданні 05 червня 2018 року підтримав апеляційну скаргу ОСОБА_1

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які брали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України (в редакції закону 2004 року, що діяла на час прийняття оскаржуваного рішення) рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Відповідно до п. 9 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року, який набрав чинності з 15.12.2017 року), справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України (в редакції 2017 року) рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з комунальним закладом Луганська середня загальноосвітня школа I-III ступенів № 25.

З копії трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що позивач на підставі наказу від 27 січня 2015 року звільнена за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України (а.с. 8).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б безспірно свідчили про наявність у відповідача заборгованості перед позивачем по заробітній платі та її розмір.

Такі висновки суду ґрунтуються на вимогах закону та матеріалах справи з огляду на наступне.

Згідно ст. 10 ЦПК України (в редакції на час ухвалення рішення) та ст.12 ЦПК України (в редакції на час розгляду справи судом апеляційної інстанції) обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України (в редакції на час ухвалення рішення) та ст.13 ЦПК України ( в редакції на час розгляду справи судом апеляційної інстанції) суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того, згідно ст. 60 ЦПК України (в редакції на час ухвалення рішення) та ст. 81 ЦПК України (в редакції на час розгляду справи судом апеляційної інстанції) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Позивач надав суду копію довідки №10 від 10 березня 2015 року з печаткою комунального закладу Луганська середня загальноосвітня школа I-III ступенів № 25 про наявність заборгованості по заробітній платі з жовтня 2014 року по січень 2015 року 7641,59 грн. (а.с. 9).

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, або на яку він вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про оплату праці заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

У відповідності до ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Крім того, відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли між позивачем як найманим працівником та Комунальною установою Луганська середня загальноосвітня школи 1-Ш ступенів №25 , засновником якої є Луганська міська Рада, код ЄДРПУО 25058294 і яка розташована в м. Луганськ.

Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14.04.2014 року розпочато проведення антитерористичної операції.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року №1275-р затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція та визначені населені пункти, на території яких органи державної влади не здійснюють свої повноваження. До переліку таких міст включене м. Луганськ.

Тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції встановлено Законом України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , який має пріоритет над іншими законами з огляду на те, що Прикінцевими та Перехідними положеннями даного Закону передбачено, що закони та інші нормативно правові акти України діють у частині, що не суперечать цьому Закону.

Як встановлено статею 1 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , періодом проведення антитерористичної операції вважається час між датою набрання чинності Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України Про боротьбу з тероризмом у районі проведення антитерористичної операції можуть вводитися тимчасово обмеження прав і свобод громадян.

Згідно з постановою Правління Національного Банку України Про призупинення здійснення фінансових операцій від 6 серпня 2014 року № 466 призупинено здійснення усіх видів фінансових операцій на території, яка не контролюється українською владою.

Постановою Кабінету Міністрів України № 595 від 7 листопада 2014 року Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей , яка набрала чинності 11 листопада 2014 року, встановлено, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації зобов'язані забезпечити до 1 грудня 2014 року переміщення бюджетних установ, підприємств та організацій, що належать до сфери їх управління, з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження (далі - тимчасово неконтрольована територія), в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі.

Пунктом 3 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 595 від 7 листопада 2014 року, встановлено, що заробітна плата працівникам установи за період, коли установа розміщувалась на тимчасово неконтрольованій території, а у подальшому територія була повернута під контроль органів державної влади, або установа переміщена в населений пункт на контрольовану територію, виплачується у повному обсязі за рахунок кошторису установи.

Заробітна плата виплачується працівникам установи, яка переміщується на контрольовану територію, якщо установа продовжує функціонувати (здійснювати господарську, статутну дільність) і працівники виконують свої функціональні обов'язки (п. 4 Тимчасового порядку).

Отже, Тимчасовий порядок передбачає низку умов, за наявності яких можлива виплата заробітної плати працівникам бюджетної установи.

Відомості про те, що позивач перемістився з непідконтрольної території у справі відсутні.

Щодо відповідача, то у ОСОБА_2 з Єдиного Державного реєстру підприємств, установ і організацій відсутні відомості про переміщення відповідача як комунальної установи Луганської міської ради на підконтрольну українській владі територію (а.с. 25-27).

ОСОБА_5 відповідає і відповідь Міністерства освіти і науки України на лист Троїцького районного суду Луганської області (а.с. 40-41).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 05 червня 2018 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про витребування доказів. Витребувано з Головного Управління Пенсійного Фонду України Луганської області довідку форми ОК-5 - індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 про її заробітну плату та страхові внески з жовтня 2014 року по січень 2015 року включно.

Листом від 08.06.2018 року за №7430/05-01 ГУ ПФУ в Луганській області повідомило про відсутність таких відомостей за період з жовтня 2014 року по січень 2015 року щодо застрахованої особи ОСОБА_1 (а.с. 114).

Тому судом зроблений правильний висновок про те, що під час розгляду справи не надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність у відповідача заборгованості перед позивачем по заробітній платі та її розмір, оскільки довідка про заборгованість відповідача перед ОСОБА_1 по заробітній платі з жовтня 2014 року по січень 2015 року на загальну суму 7641,59 грн. (а.с. 9) видана комунальною установою Луганської міської ради, яка не переміщена в установленому законом порядку на підконтрольну органам державної влади України територію.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення суми середнього заробітку за час затримки розрахункових сум у розмірі 75624,96 грн., то судом також зроблений правильний висновок про те, оскільки вказані вимоги є похідними від вимог про стягнення заробітної плати, то вони не підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги носять загальний характер з цитуванням підстав для скасування судового рішення повністю або часткового та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення (частина 1 статті 376 ЦПК України), і посиланням на те, що позивач з 26.08.1997 року по 27.01.2015 року перебувала у трудових відносинах у якості вчителя географії з комунальним закладом Луганська середня загальноосвітня школа I-III ступенів № 25; з жовтня 2014 року по січень 2015 позивачу не виплачували заробітну плату, що загалом становить 7641,59 грн., тому були порушені її права, що перевірено судом і чому дана правильна оцінка.

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 необхідно відмовити, а рішення Троїцького районного суду Луганської області від 14 грудня 2017 року - залишити без змін.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, сплачується у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.Тобто ставка судового збору, що підлягала сплаті до суду першої інстанції під час подання позову про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, склала 756,25 грн. (75624,96*1% =756,25 грн.).

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на час подачі апеляційної скарги) судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Оскільки ухвалою суду від 20.04.2018 року задоволено клопотання ОСОБА_1 та відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі, апеляційну скаргу залишено без задоволення, то з позивача на користь держави належить до сплати судовий збір у розмірі 1134,38 грн. (150 % мінімальної ставки за подачу апеляційної скарги позову майнового характеру).

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375 ЦПК України, Апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Троїцького районного суду Луганської області від 14 грудня 2017 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати у розмірі 1134,38 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Дата складення повного тексту постанови - 20 липня 2018 року.

Головуючий

Судді: