Постанова

від 19.07.2018 по справі 730/428/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 730/428/18 Провадження № 22-ц/795/896/2018 Головуючий у I інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Онищенко О. І. Категорія - цивільна

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2018 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді: Онищенко О.І.

суддів: Губар В.С., Кузюри Л.В.

секретар: Бивалькевич Т.В.

Позивач: ОСОБА_2

Відповідачі: Борзнянська районна державна адміністрація Чернігівської області, Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, Носелівська сільська рада Борзнянського району Чернігівської області

Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_2

Розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на ухвалу Борзнянського районного суду Чернігівської області від 05 червня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Борзнянської районної державної адміністрації Чернігівської області, Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, Носелівської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області про визнання незаконними дій та зобов'язання виділити земельну ділянку в натурі (на місцевості) із земель запасу (суддя Луговець О.А.), постановлену о 13 год. 02 хв. у м.Борзна, повний текст ухвали складено 05 червня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати незаконними дії Борзнянської районної державної адміністрації (далі - Борзнянська РДА), Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області (далі ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області), територіальної громади в особі Носелівської сільської ради щодо відмови у виділенні їй земельної ділянки в натурі (на місцевості) із земель запасу на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) та зобов'язати відповідачів виділити їй таку земельну ділянку, розташовану на території Носелівської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області, в розмірі земельної частки (паю) 2,9 умовних кадастрових гектарах, що перебувала у колективній власності колективно-дольовому сільгосппідприємстві Світанок Борзнянського району Чернігівської області, яка належить їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 03 березня 2016 року. Позов мотивовано тим, що після смерті 02 травня 2013 року матері позивача - ОСОБА_3 залишилося спадкове майно у вигляді земельної частки (паю) розміром 2,9 в умовних кадастрових гектарах на території Носелівської сільської ради, посвідченої відповідним земельним сертифікатом. ОСОБА_2 є спадкоємцем за заповітом після смерті матері, прийняла спадщину, але позбавлена можливості отримати вказану земельну ділянку в натурі, оскільки на території сільської ради вільних розпайованих земель немає, Борзнянська РДА повідомила про віднесення даного питання до компетенції територіального органу Держгеокадастру, а останній листом від 16 січня 2018 року надав відповідь, в якому констатував її право на земельну частку (пай), зазначивши, що рішенням апеляційної інстанції від 03.10.2017р. на них не покладено обов'язку здійснити будь-які дії щодо виділення земельного паю в натурі (на місцевості) й до їх повноважень не відноситься вирішення питань стосовно надання зацікавленим особам земельних ділянок колишніх КСП, так як цими землями розпоряджаються державні адміністрації.

Ухвалою Борзнянського районного суду Чернігівської області від 05 червня 2018 року провадження у даній справі закрито; роз'яснено ОСОБА_2, що розгляд такої справи належить до предметної юрисдикції адміністративних судів; повернуто позивачу з Державного бюджету сплачений нею судовий збір в сумі 704,80 грн. Ухвалу мотивовано тим, що ОСОБА_2 фактично оскаржує дії (бездіяльність) відповідачів - Борзнянської РДА, ГУ ДГК у Чернігівській області, Носелівської сільської ради, які пов'язані з їх владними повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками, передбаченими ст.12, 15-1, 17, 122 ЗК України, Законом України Про місцеві державні адміністрації , Законом України Про місцеве самоврядування в Україні , Положенням про Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 03.03.2015р. №12. Водночас, дана позовна заява була подана ОСОБА_2 з посиланням на ст.16 ЦК України та зареєстрована канцелярією суду в порядку цивільного судочинства. Таким чином, суд дійшов висновку, що провадження у даній справі підлягає закриттю, оскільки зазначені позовні вимоги повинні розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Крім того, ОСОБА_2 до Борзнянського районного суду вже подавала до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області аналогічний позов про той самий предмет і з тих самих підстав (позовні вимоги про визнання незаконними дій та зобов'язання виділити земельну ділянку є тотожними, взаємопов'язаними й випливають одна з одної) й ухвалою суду від 20 березня 2018 року провадження у справі було закрито на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України (справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства), де позивачці також роз'яснено про неможливість повторного звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить зазначену ухвалу суду скасувати і направити справу для подальшого розгляду в іншому складі Борзнянського районного суду Чернігівської області. Апеляційна скарга мотивована тим, що спір, що виник між сторонами, стосується права позивача на земельну ділянку і грунтується на основі юридичних фактів, стосовно яких існує спір про цивільне право , в межах якого (за наявності для цього підстав) можуть бути розв'язані й питання, пов'язані з правом позивача на земельну ділянку. Позивач не погоджується з висновком суду щодо повторного її звернення до суду з тим самим спором, оскільки попередня позовна заява і послідуюча позовна заява є різними за змістом та об'ємом позовних вимог. За доводами ОСОБА_2, позовна заява у даній справі більш широка і ставить питання про визнання незаконними дій та про зобов'язання виділити земельну ділянку в натурі (на місцевості) із земель запасу та називає вже трьох відповідачів.

У відзиві на апеляційну скаргу Борзнянська РДА просить апеляційну скаргу відхилити. Відповідач вказує, що позивач просить зобов'язати виділити земельну ділянку в натурі (на місцевості) із земель запасу, але не визначено конкретно з земель якої форми власності (комунальної, державної) та кого конкретно зобов'язати.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.

Згідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону не відповідає ухвала суду першої інстанції.

Частиною першою статті 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Разом з тим відповідно до ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб'єкт владних повноважень позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

З аналізу наведених процесуальних норм убачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб'єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права (як правило, майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.

Конституційний Суд України у Рішенні від 1 квітня 2010 року № 10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів а , б , в , г статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України вирішив, що:

- положення пунктів а , б , в , г статті 12 Земельного кодексу України у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб'єкти владних повноважень;

- положення пункту 1 частини першої статті 17 КАС України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.

Згідно зі статтею 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов'язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

При визначенні предметної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Системний аналіз норм Земельного кодексу України свідчить про те, що рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (наприклад, права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.

Якщо ж особа звертається до відповідного органу з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за результатами розгляду якого цей орган приймає відповідне рішення, то в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

Отже, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває або позбувається речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін спору.

Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 21 березня 2018 року в справі № 526/233/16-ц.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 03 березня 2016 року належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у власності колективно-дольовому сільськогосподарському підприємстві Світанок Борзнянського району Чернігівської області, розміром 2,9 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частини в натурі (на місцевості), що належала померлій ОСОБА_3 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЧР №002304 (а.с.13).

Згідно виданої 25 жовтня 2017 року ОСОБА_2 довідки Носелівської сільської ради Борзнянського району на території сільської ради вільних розпайованих земель немає (а.с.14).

У грудні 2017 року позивач звернулась до Борзнянської РДА із заявою щодо отримання земельної частки (паю) із земель запасу, створеного Носелівською сільською радою Борзнянського району. У своєму листі від 26 грудня 2017 року Борзнянська РДА повідомила, що компетенція органу, уповноваженого виділяти земельну частку (пай), набуту в порядку ст.25 ЗК, в натурі (на місцевості) із земель запасу чи резервного фонду за межами населеного пункту належить до компетенції центральних органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів, а саме Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області (а.с.15).

Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області на заяву ОСОБА_2 щодо надання їй земельної частки (паю) в натурі із земель запасу Носелівської сільської ради Борзнянського району повідомило про неможливість розгляду заяви по суті та прийняття відповідного рішення, оскільки в рішенні апеляційного суду Чернігівської області від 03.10.2017 року, яким визнано незаконним рішення загальних зборів КСП Світанок в частині позбавлення сертифікату на земельну частку (пай) ОСОБА_3 та засідання реорганізаційної комісії СТОВ Носелівське в частині визнання недійсним та анулювання сертифікату на земельну частку (пай) ОСОБА_3, не зазначено, з яких саме земель запасу ОСОБА_2 має набути право на земельну частку (пай), а також не зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області здійснити будь-які дії щодо виділення їй земельної частки (паю) (а.с.16).

Не погоджуючись із діями відповідачів, які виразилися у відмові у виділенні їй земельної ділянки в натурі (на місцевості) із земель запасу на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай), ОСОБА_2 і звернулася до суду з даним позовом.

Таким чином, вбачається, що спір фактично виник між позивачем та відповідачами щодо їх дій стосовно відмови у виділенні позивачу земельної ділянки, яка належить останній на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, тобто оспорюється цивільне речове право.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для закриття провадження у даній справі в зв'язку з віднесенням розгляду такої справи до предметної юрисдикції адміністративного суду.

Також є необгрунтованим висновок суду першої інстанції, що ОСОБА_2 уже подавала до суду аналогічний позов про той самий предмет і з тих самих підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Борзнянського районного суду від 20 березня 2018 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - Носелівська сільська рада Борзнянського району Чернігівської області, Борзнянська районна державна адміністрація Чернігівської області про виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) із земель запасу.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

За змістом вказаної статті позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

У розумінні цивільно-процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір.

Звертаючись до суду з позовом у травні 2018 року, ОСОБА_2 просила визнати незаконними дії Борзнянської районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, територіальної громади в особі Носелівської сільської ради щодо відмови у виділенні їй земельної ділянки в натурі (на місцевості) із земель запасу на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) та зобов'язати відповідачів виділити їй таку земельну ділянку.

На відміну від даної справи, у справі №730/160/18, провадження по якій було закрито ухвалою Борзнянського районного суду від 20 березня 2018 року), ОСОБА_2 ставила вимоги про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області виділити їй земельну ділянку в натурі (на місцевості) із земель запасу. При цьому відповідачем було визначено Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, а Борзнянську райдержадміністрацію Чернігівської області і Носелівську сільську раду Борзнянського району визначено позивачем в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Зазначене свідчить про нетотожність у вказаних справах сторін і предмету спору.

Таким чином, закриття судом провадження у справі на підставі п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України суперечить змісту цієї норми та перешкоджає подальшому провадженню у справі щодо існуючого у сторін спору.

Беручи до уваги, що суд порушив норми процесуального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали, остання підлягає скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 375, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Борзнянського районного суду Чернігівської області від 05 червня 2018 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 20 липня 2018 року.

Головуючий:Судді: