Рішення

від 13.07.2018 по справі 814/1205/18

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2018 р. № 814/1205/18

м. Миколаїв

          Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Брагаря В.С., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївбудавто", вул. Толстого, 2 "Б", м. Миколаїв, 54022

до відповідача: Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.05.2018 № 00031651407,

          Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївбудавто" (надалі-позивач, ТОВ "Миколаївбудавто") звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (надалі-відповідач, ГУ ДФС у Миколаївській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.05.2018 р. №00031651407.

          Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, викладені в акті перевірки №857/14-29-14-07/33133066 від 16.04.2018 року, не відповідають фактичним обставинам справи, не ґрунтуються на вимогах Податкового кодексу України, а тому податкове повідомлення-рішення від 03.05.2018 р. №00031651407, прийняте відповідачем на підставі цього акту, є протиправним та підлягає скасуванню.

          Ухвалою суду від 17.05.2018 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження.

          Відповідач у відзиві на позов зазначив, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на законних підставах та відповідає чинному законодавству.

          Суд здійснив розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

          Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд, -

                    В С Т А Н О В И В:

          ТОВ "Миколаївбудавто" зареєстровано 20.09.2004 р. виконавчим комітетом Миколаївської міської ради та знаходиться на податковому обліку в ДПІ у Інгульському районі м. Миколаєва.

          У період з 02.04.2018 р. по 06.04.2018 р. посадовими особами ГУ ДФС у Миколаївській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Миколаївбудавто" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ «КРЕО-ОЙЛ» (код ЄДРПОУ 40255043) за період червень 2017 року, та контрагентами покупцями, яким в подальшому були реалізовані товари (послуги), придбані у вищенаведеного контрагента-постачальника.

          За результатами перевірки ГУ ДФС у Миколаївській області складено Акт №857/14-29-14-07/33133066 від 16.04.2018 року, у висновках якого встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.3 ст. 198, п.200.1. п.200.2 ст. 200 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 412 766 грн. в тому числі:

- за червень 2017 року на суму ПДВ 158429 грн.;

- за грудень 2017 року на суму ПДВ 254337 грн.

          Висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що взаємовідносини між позивачем та контрагентом-постачальником ТОВ «КРЕО-ОЙЛ» не підтверджують реальність здійснених господарських операцій. Як на підставу таких висновків відповідач посилається на відсутність журналу обліку довіреностей на отримання ТМЦ від контрагента в червні 2017 року, ненадання до перевірки: сертифікатів відповідності, паспортів заводу-виробника, інших документів, які підтверджують походження товарів, що не надає можливості встановити якість та технічні характеристики товарів, а також документів, що підтверджують приймання товарів по якості та встановлюють їх придатність до використання в технологічних процесах.

Також, відповідач в акті перевірки зазначає, що ТТН оформлена з порушенням встановленого порядку, а саме: в неї не вказано конкретної адреси пункту навантаження та розвантаження, що не надає можливості встановити приналежність пункту навантаження до конкретної юридичної особи та дослідити рух ТМЦ.

Крім того, в акті зроблено висновок про відсутність у контрагента ТОВ «КРЕО-ОЙЛ» об'єктів оподаткування або об'єктів пов'язаних із оподаткування, відсутність основних фондів та трудових ресурсів необхідних для провадження господарської діяльності.

          На підставі висновків Акту перевірки ГУ ДФС у Миколаївській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.05.2018 р. №00031651407, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 619 149 грн., в тому числі: 412 766 грн. – за податковими зобов'язаннями та 206 383 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

          Проаналізувавши матеріали адміністративної справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

          Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

          Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

          Водночас статтею 1 Закону України №996-XIV від 16.07.1999 року «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

          Отже, будь-які документи (у тому числі накладні, акти здачі приймання робіт, надання послуг тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

          З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

          Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

          Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

          Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

          Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг.

          Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

          Згідно п. 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

          Статтею 201 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товару (послуг). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

          Виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість повинен бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

          Дослідивши реальність та фактичність господарських операцій позивача з ТОВ «КРЕО-ОЙЛ», їх відповідність діючому законодавству, а також правомірність формування позивачем податкового кредиту з ПДВ, суд зазначає наступне.

          З наданих до суду доказів вбачається, що в період, який перевірявся, позивач мав фінансово-господарські відносини з ТОВ «КРЕО-ОЙЛ» на підставі договору поставки продукції б/н від 12.06.2017 року, згідно якого ТОВ «КРЕО-ОЙЛ» (постачальник) зобов'язався поставити позивачу (покупцю) товар, а покупець прийняти такий товар та оплатити його.

          На виконання умов даного договору, позивач отримав від постачальника товар та оплатив його, що встановлено в акті перевірки та підтверджується наданими до перевірки: рахунком-фактурою від 16.06.2017 р. №13, видатковою накладною від 16.06.2017 р., оборотно-сальдовою відомістю №10, 20, 30, 36, податковою накладною від 16.06.2017 р., зареєстрованою в ЄРПН в червні 2017 р.

          Перевезення товару підтверджується ТТН форми №1-ТП від 16.06.2017 р.

          На момент проведення перевірки дебіторська/кредиторська заборгованість по розрахунках з TOB «КРЕО-ОЙЛ» відсутня.

          Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі (арк. с. 30).

          Зазначений договір, укладений між позивачем та його контрагентом, є чинними, ніким не скасований, а його виконання підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, що знаходяться в матеріалах справи.

          При цьому, суд враховує, що на момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагент був належним чином зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавалися.

          Що стосується зауважень перевіряючих на відсутність журналу обліку довіреностей, сертифікатів відповідності, паспортів заводу-виробника, інших документів, які підтверджують походження товарів, суд зазначає, що вказані документи не є документами бухгалтерського та/або податкового обліку та не можуть підтверджувати або спростовувати товарність господарської операції.

          Щодо твердження відповідача про неналежне оформлення ТТН, суд зазначає, що окремі недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних також, не спростовують наявність у підприємства відповідних господарських операцій. Відсутність окремих реквізитів первинних документів не свідчить про їх дефектність.

          Аналогічного висновку дійшов Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 17.02.2015 року по справі № К/800/56294.

          Крім того, суд зазначає, що відсутність у контрагента позивача достатньої кількості трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності не є підставою для визнання господарської операції нереальною. Чинним законодавством не передбачено необхідної кількості трудових ресурсів, складських та виробничих приміщень для виконання того чи іншого виду діяльності.

          Суд звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат позивача не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

          Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

          Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

          Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ «КРЕО-ОЙЛ» та правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та податкової накладної, яка виписана на виконання умов договірних відносин.

          Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки, і не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення. За таких умов, оскаржуване позивачем податкове повідомлення - рішення 03.05.2018 р. №00031651407 не відповідає вимогам закону, що є підставою для його скасування.

          Враховуючи вищезазначене суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

          Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

          ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївбудавто" (вул. Толстого, 2 "Б", м. Миколаїв, 54022, код ЄДРПОУ 33133066) до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001 кд ЄДРПОУ 39394277) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 39394277) від 03.05.2018 р. №00031651407.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 39394277) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївбудавто" (вул. Толстого, 2 "Б", м. Миколаїв, 54022, код ЄДРПОУ 33133066) судові витрати в розмірі 9287,24 грн. (дев'ять тисяч двісті вісімдесят сім гривень двадцять чотири копійки), сплачений за платіжним дорученням №975 від 15.05.2018 р.

          У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 17.07.2018 р.

          Суддя                                                                                 В. С. Брагар